Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Якщо доля підкинула тобі лимон – зроби з нього якщо не лимонад, то хоча б чай з лимоном. За цим принципом і живуть героїні комедії «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні!»
Дві дівчини – Жулька та Оля – разом знімають кімнату. Грошей постійно не вистачає, хоч обидві і працюють.
Одного разу, залишившись і без грошей і без роботи, дівчата вирішують цю проблему у досить незвичний спосіб: вони вплутують себе до цілоï низки незвичайних ситуацій, з яких виплутуються, заплутуючи інших:). Але усе закінчується добре, бо Жулька – справжній генератор ідей, ïй може позаздрити будь-який кризис-менеджер.
Глядачі під час вистави сміються і плачуть… І ще декілька днів після вистави розмовляють фразами героїв. Називають хлопців – Джонік, а дівчат – Жулі. Наспівують мелодії. Згадують танці з теплою посмішкою. І ще довго пам'ятають смак фіналу, бажаючи знову повернутись до світу «Шахрайок...».
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
«Це коротка, наповнена гумором та ‘гегами’ драма про двох симпатичних персонажів, які під впливом невідомого імпульсу, відправляються у незапланований квест Польщею. Квест сповнений комічними пригодами, які з часом перестають бути смішними, перетворюючись на трагічні. Публіка повинна прийняти той факт, що п'єса не є настільки легковажною, як це може видатись на перший погляд. Її персонажі не представляють позитивні соціальні чи психологічні моделі, і цей квест не повинен бути життєвим квестом для всіх. Навіть навпаки» (Дорота Масловська).
Вистава про сьогоднішній день. Хто рухає «колесо історії»: люди, які вміють робити гроші або ж інтелігенція, праця якої оплачується мінімально? Відповідь на це питання Ви будете шукати разом з персонажами п'єси, сміючись крізь сльози.
На машині без гальм дві чарівні дами мчать ... на цвинтар! Щоб відзначити День пам'яті чоловіка одне з них. Але! Коли вони приїжджають, то бачать – біля пам'ятника вже лежать квіти. Ви думаєте, що події розгортатимуться в цьому напрямку? Частково – так. Але тільки частково! Парадоксальність комедії «Дура, це любов!» – в самих дам. У їхньому житті було все, і печаль теж, але про неї в спектаклі – побіжно, тільки щоб зрозуміліше стали характери героїв, їх відчайдушність, відвага і невичерпне почуття гумору. Вражаюча любовна історія ... Детектив ... Призводять до здивування герої ... Приголомшливий гумор ... Чого тільки немає в цій комедії!
Вистава створена за текстами сучасних авторів та блогерів Татуся Бо та Ruslan Gorovyi. Багато гумору, табуйованих тем, провокацій і суржику – в усю цю реальність, що нас оточує, занурені чисті, добрі, відкриті люди, які, звичайно, вже все знають і все бачили. Тому вони із задоволенням повчать інших жити, як годиться, щоб взяти усе і навіть більше саме тут і саме зараз. Суржик нашого життя в образах і мислеформах. Чиста енергія незаплямованого розуму. Біль від сміху та сміх від болю.
Завдяки цій програмі вперше потрапила на такий фотрмат театру. Такий свій і домашній) Насправді, знайшла його не одразу. Але, прийшовши, помітила, що там мене справді чекали і були раді бачити. Адміністратор одразу записала моє ім'я і посадила на зручне місце, де гарно було видно виставу. Приємно було бачити, що тобою правда переймаються) На початку вистави вийшов репер, який читав реп українською. Історія двох дівчат, які знімають житло в господарки буде знайома всім, хто приїхав у місто на навчання чи на заробітки. Одразу кидається в очі контакт між акторами, їх вміння викрутитись з неочікуваних ситуацій. Особливо відчутною була харизма молодих акторів, їх вміння запалити глядача. Приємним моментом було пригощання глядачів короваєм)
Всегда с удовольствием посещаю Новый украинский театр на Михайловской-очень удобное расположение в самом центре города,в шаговой доступности метро Майдан Незалежности,Михайловский и Софийский соборы,жизнь вокруг бурлит;здание самого театра спряталось в живописных двориках ,душевная и домашняя атмосфера,созданная художественным руководителем театра Виталием Кино и всей командой артистов и администраторов!Репертуар довольно разнообразен,спектакли идут как на русском,так и на украинском языках;сегодня был как раз такой спектакль!Молодой киевский драматург,чьи творения в большом количестве представлены именно на сцене этого театра,Наталья Уварова написала очень симпатичную пьесу "Шахрайки?..Лесбійки?!!Красуні!" на украинском языке максимально приближенно к сегодняшним реалиям,режиссер Илья Рыбалко максимально использовал в качестве саундтрека музыку украинских исполнителей "От вінта","Мандри","Бумбокс","Гайдамаки","Mad heads" ,в итоге получилась довольно милая и понятная комедия положений для прекрасного времяпровождения,никого не оставляющая равнодушным,зрители даже стали счастливыми обладателями свадебного каравая,всем досталось по кусочку!Сюжет незамысловатый ,очень озорной и поучительный-речь о двух девушках,снимающих совместно комнату,об их жизни,приключениях,в которые они втягивают всех вокруг,все конечно заканчивается хэппи эндом,как того требует комедийный жанр!все выдержано в лучших традициях комедии положений,артисты буквально "купались" в своих образах и получали удовольствие и драйв наравне со зрителями!особенно выделялись дети худрука Виталия Кино,продолжатели актерской династии Полина Кино в роли Жульки и Даниил Кино,залихватски и артистично читающий рэп,профессиональные и довольно уже успешные в своей профессии артисты!такое продолжение фамилии не может не радовать!нужен приятный и атмосферный вечер-вам сюда,здесь всех научат не пасовать и не сдаваться ни при каких обстоятельствах!
Цікавий формат вистави. Маленька зала, спілкування з глядачами одразу настроїли на такий домашній, теплий формат вистави. Актори молоді, грали гарно, віддавалися на повну) мені було приємно. Сподобалось - приємний персонал, зустріли, провели, запропонували чай, солодощі. До зали запрошували по іменах, адміністратор допомагав усім розсістися по місцях, посміхалися і були приємними. З мінусів - гардероб ще не працював, куртку несла в руках, прийшлося тримати її на собі усю виставу. Стільці були "барними" - з невеличким ростом, курткою в руках і сумкою то не зручний варіант :) Ще й виявилось що спинки у стільця толком не має.. (для мене, наприклад, сидіння то велика частини спектакля, бо вже за годину затікає шия, спина и я хочу додому..). Сам спектакль вразив, тому додому я не втекла, хоч шия і просилась)) Приміщення також сподобалось, приємно виглядали афіши на стінах, кульки, красивий годинник.
Было очень уютно, по домашнему. Трудно сказать что не понравилось - актеры очень старались. На каком то моменте я начала получать удовольствие от происходящего на сцене !!!
У 2001-2002 рр. працював артистом балету в театрі ім. І. Франка.
2000-2002 рр. – Задіяний як один з трьох героïв в постановці Н. Осипенко “Їï величність Любов” за сонетами В. Шекспіра – на камерній сцені театру Франка та сцені Будинку актора.
2005 р. – Молодий театр, м.Киïв – “Золоте курча” В. Орлова (поновлення вистави).
2006 р. – Киïвський обласний украïнський музично-драматичний театр ім. П.Саксаганського – “Фізкультура для Баби Яги” Н. Уваровоï.
Одружений, дружина – Наталя Уварова. Маємо двох синів, Борислава та Олексія.
Викладає у Коледжі культури і мистецтв.
Віта́лій Анато́лійович Кіно́ — український театральний режисер, актор, викладач, директор-художній керівник Центру мистецтв «Новий український театр», (м. Київ).
В 1988 році закінчив акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища (курс Олександри Іванівни Самохвалової)
З 1988 по 1990 роки служив у радянській армії.
В 1994 році вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, на курс народного артиста України, професора Митницького Едуарда Марковича, і в 1999 році отримав диплом інституту за спеціальністю «Режисер драматичного театру».
В 2002 році закінчив курс навчання в аспірантурі (асистентурі-стажуванні) КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, під керівництвом професора Судьїна Володимира Миколайовича. Здобув кваліфікацію «Викладач вищих навчальних закладів мистецтва».
В 1998 році разом з друзями та однодумцями заснував Центр мистецтв «Новий український театр».
Має велику педагогічну практику. З 1999 по 2005 роки викладав майстерність актора та режисуру в КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, на акторських та режисерських курсах факультету театрального мистецтва та на режисерському курсі факультету кіномистецтва.
З 1997 по 2005 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та історію мистецтв на театральному відділі Київської школи мистецтв ім. М. Вериківського.
З 2006 по 2013 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та основи режисури в Київському Коледжі театру і кіно. Був художнім керівником кількох акторських курсів.
З 2008 року — голова Предметної комісії з акторської майстерності Коледжу театру і кіно.
В 2009 році випустив акторський курс, більшість випускників якого і склали оновлену трупу «НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ».
З 2013 по 2016 роки викладав в Київському Інституті екранних мистецтв на акторських та режисерських курсах.
З 2015 року викладає акторську майстерність в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва.
У Новому Українському Театрі з 2007 року.
Освіта: Київський коледж театру і кіно (2009 рік, Майстерня Віталія Кіно), та Харківський державний Університет мистецтв ім. І.П.Котляревського (2013 рік, Майстерня Юрія Євсюкова)
День народження – 9 червня.
День народження – 21 липня.
У Новому українському Театрі з 2009 року.
Освіта – Київський Коледж театру і кіно (2011 рік, Майстерня Віталія Кіно).
Університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (2014 рік, Майстерня Леоніда Попова). Магістратура Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (2017 рік, Режисерська майстерня Олексія Кужельного).
День народження – 5 серпня
Освіта – Київський Коледж театру і кіно (2012 рік, Майстерня Віталія Кіно)
В Новому українському театрі з 2010 року
Перша роль Аліси у фільмі «Балада про Бомбера» була настільки скромною, що вона навіть не потрапила в титри.
Роком пізніше вона знялася відразу в двох українських проектах – «Білої гвардії» та «Жіночому лікаря», і вже була позначена в титрах, як виконавиця епізодів. Потім було ще кілька невеликих ролей, а в 2016 році Аліса засвітилася в російсько-українському проекті «Коли минуле попереду» і української телевізійної новелі «Не зарікайся».
Обидві ролі були досить значущими, і у Аліси вже з'явилися свої шанувальники. Всього на рахунку актриси більше десяти ролей.
День народження – 17 травня
Освіта: Київський коледж екранних мистецтв (2015 рік, Майстерня Віталія Кіно), Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтва (2017, Майстерня Віталія Кіно).
В Новому українському театрі з 2011 року.
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – незалежний київський театр, створений 1998 року. З моменту заснування і дотепер театр очолює художній керівник-директор Віталій Кіно.
1998 року Віталій Кіно, випускник «режисерської школи» Едуарда Митницького, разом із командою однодумців заснували центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – один з перших недержавних театрів України. Започатковані театром видавничі проекти – газета «Антракт» та серія буклетів «Акторські портрети» – отримали схвальні відгуки. А створений того ж року Театр для всієї родини «Сонечко» сьогодні є одним з найпопулярніших дитячих театрів Києва. Його перша вистава «Подорож на чарівний острів» за С. Тейлором вже дев'ятнадцять років прикрашає афішу НУТу.
Багато років театр не мав власної сцени, а тому працював на різних майданчиках. 2009 року театр нарешті відкрив власну сцену в Києві, у будинку XIX сторіччя по вулиці Михайлівській, 24ж.
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» з перших днів свого існування позиціювався як театр для всієї родини, і продовжує впевнено займати театральну нішу сімейного відпочинку. Серед проектів Центру наявні:
- родинне свято «День народження в театрі», під час якого гості можуть спробувати себе як акторів, взявши участь у інтерактивних виставах;
- студії з акторської майстерності для дітей та дорослих, де можна отримати початкові акторські навички;
- щорічний фестиваль театральних студій «Чудасія»;
- літній табір театру і кіно, де діти не тільки відпочивають, а і ставлять вистави, знімають кіно;
- щомісячний сімейний театральний клуб, де на одній сцені батьки дивляться виставу, відпочивають, спілкуються з новими друзями, а на іншій сцені малюки грають з Сонечком, дивляться казку, здобувають корисні навички на різноманітних майстер-класах.