« Схід-Захід »
Як живе дівчинка з містечка Клесів, де незаконний видобуток бурштину – єдиний спосіб заробітку? Чи знайде порятунок від тіней і страхів війни хлопець з Донбасу в мирному Харкові? Як навчитися говорити, а ще важливіше – чути інших людей, аби самому стати більшою Людиною?
Вистава Влади Бєлозоренко «Схід-Захід» – це п'ять п'єс, написаних підлітками в рамках проекту «Class Act: Схід-Захід».
Підлітки пишуть п'єси. Підлітки зі Сходу і Заходу України. Вони пишуть про світ, що їх оточує. Про свої страхи і сподівання. Про свою, вже таку жорстку дорослу реальність, і про найпотаємніші, ще такі дитячі мрії.
Лучший спектакль из всех, которые я когда-либо видела в Украине лично для меня. Прямо не верится, что сюжет написан подростками, настолько социально острые проблемы подняты в спектакле. Актерская игра на высшем уровне. Спектакль заставлял и плакать и смеяться, и смеяться сквозь слезы. Актерская работа над персонажами превзошла все ожидания, конечно же самым ярким персонажем был кот. Да-да, именно кот. Мне кажется играть драму или комедию или любого персонажа (человека) все же проще, чем животное. В общем актёрский состав потрясающий, актерская игра потрясающая, правда, не обращаешь внимания на режиссуру, но это, наверное, и к лучшему, уходишь со спектакля просто полностью поражённой. Глубиной, эмоциями, поднятыми болезненными темами. Обязательно к посещению всем без исключения.
Вистава у формі пяти п’єс, кожна з яких має свою історію: Це своєрідний соціальний проект. Всі представлені теми перегукуються з тим, що турбує людей в Україні. Це вистава підлітків. Це – голос дітей. Це реальні підлітки, які живуть у реальних містах і пишуть про реальні проблеми. Як живе дівчинка з містечка Клесів, де незаконний видобуток бурштину — єдиний спосіб заробітку? Чи знайде порятунок від тіней і страхів війни хлопець з Донбасу в мирному Харкові? Як дівчинці навчитися говорити, як людям навчитися чути інших людей, аби стати більш людянішими.
Вчора була на виставі Схід-Захід. Після перегляду у мене склалася дуже суперечлива думка. Я була у захваті від таланту та харизми, актрис Римми Зюбіної і Олесі Жураковської. Вистава була схожа на капусник старшокласників в школі, декорація була дуже простенька та відповідала діючим подіям. Знаючи, що п'єси написані дітьми, дуже сумно, що діти бачать життя таким важким.Дорослі не змогли відгородити дітей від проблем і подарувати щасливе дитинство. П'єса на мій погляд про те, що людина завжди повинна залишатися ЛЮДИНОЮ, не залежно від того де народився і в якій сім'ї. Рекомендую виставу, шанувальникам талантів Римми Зюбіної та Олесі Жураковської, гра актрис- єдина позитивна емоція від перегляду.
Захід. Спершу ти потрапляєш в атмосферу звичайної буденності, яка зображена глядачам у формі комедії. Актори чудово відіграють соціальні проблеми, з якими стикався майже кожен з нас. Це і зрада друзів, нерозділене кохання, маніпуляції з боку батьків та навіть втрата близької людини. Але усі ці трагічні моменти показуються через призму гумору. У такий спосіб режисер ніби нагадує нам, що все буде добре у будь-якому разі. Але потім все кардинально міняється. Комедія перетворюється на драму. Схід. Тут також кипить життя, але слід війни переслідує тебе скрізь. Якщо на Заході ми бачимо гумор в трагічних моментах, то на Сході навіть в хороших моментах ми прослідковуємо трагедію.
Влада Бєлозоренко - режисер-дослідник, ставить спектаклі в кращих театрах Києва. Гуру пластики і мізансцени. Керівник і засновник «11». Її Театр - це мистецтво, яке змушує відчувати.
З раннього дитинства виявляла схильності до акторського мистецтва, влаштовуючи вдома різноманітні сцени та циркові етюди для батьків. Серйозно займалася гімнастикою. Перша освіта Олесі Жураковської – технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці.
Навчалася у Москві в Російському університеті театрального мистецтва (курс В. О. Андрєєва), однак до цього ніколи не мріяла стати професійною акторкою (вступити до театрального вузу її вмовила подруга). Під час вступу до ГІТІСу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію своєю безпосередністю, внаслідок чого її було зараховано на перший курс. Навчаючись в університеті отримала свій перший сценічний досвід, після закінчення вузу два роки пропрацювала у Московському драматичному театрі ім. Єрмолової.
У 2001 повернулася до Києва та після нетривалих пошуків робочого місця у 2002 влаштувалася до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, у якому грає й нині. Тут вона виконує здебільшого ролі сильних жінок, здатних керувати чоловіками.
У 1999 акторка почала зніматися у кіно, де грає здебільшого другорядні ролі, проте режисер Олексій Лісовець запросив її на головну роль у власну кінострічку «Професор в законі» (рос. «Профессор в законе») – комедію з елементами «чорного» гумору. Нині режисер Володимир Савельєв запросив Жураковську на роль Катерини ІІ у фільмі «Лицар Дикого поля» (рос. «Рыцарь Дикого поля»), у якому розповідається про останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.
З 2012 по 2015 роки була ведучою програми на телеканалі СТБ «Зважені та щасливі».
Лауреатка української телевізійної нагороди «Телетріумф» в номінації «Акторка телевізійного фільму/серіалу (виконавиця жіночої ролі)» за роль рецидивістки Мані Тимофіївої у серіалі «Дорога в порожнечу» в 2013 році.
З дитинства займалася балетом, навчалася у музичній школі, а також в дитячому театрі «Ровесник», театрі-студії при Закарпатському облмуздрамтеатрі, де з 17 років грала в виставах цього театру в масових сценах.
З дитинства брала участь в радіо та телепередачах,конкурсах читців, вела концерти.
З відзнакою закінчила ужгородське культурно-освітнє училище.
По закінченню училища була запрошена на посаду актриси до три професійних театрів, але вступає на режисерський курс в Майстeрню Дмитра Чайковського Київського державного інституту культури (нині Київський національний університет культури і мистецтв). Провчившись рік,приймає пропозицію від Закарпатського облмуздрамтеатру і повертається в Ужгород.
У 19 років почала працювати актрисою в Закарпатському обласному музично-драматичному театрі, перейшовши на заочну форму навчання у київському виші.
Через рік переїздить до Києва, де в період з 1991 по 1994 служить в різних театрах – професійному Театрі-Студії Камерної п'єси, Театрі Юного Глядача, Театрі Драми і Комедії на Лівому березі Дніпра, Театрі «Золоті Ворота», Театрі «Сузір'я». 1992 року відбувся кінодебют актриси в головній ролі в фільмі «Про шалене кохання, снайпера та космонавта» реж. Д.Томашпольський. 1992 початок роботи на телеканалі «УТ-1» ведучою програми дитячої редакції «Еники-Беники», 1994 популярна сімейна програма «Лего-Експрес».
У 1994 році закінчила режисерське відділення Київського державного інституту культури З 1994 співпрацює з театром «Браво».
В 1997 увійшла до складу трупи в Київського академічного Молодого театру.
Вистави за участю актриси брали участь у престижних театральних форумах серед яких: Единбурзький міжнародний театральний фестиваль (Велика Британія), Каїрський міжнародний театральний фестиваль (Єгипет), Міжнародний театральний фестиваль «Золотий лев» (Україна, Львів), Eльблонгська тeатральна вeсна (Ельблонг, Польща).
У 2014 році оголосила, що у рамках конкурсу «Коронація слова» буде призначено спеціальний приз від Римми Зюбіної за твір про відому американську співачку українського походження Квітку Цісик.Пропозиція досі дійсна.
У серпні 2016 році організувала проведення фестивалю дитячого кіно «ФільмФестБук» у дитячому таборі «Артек-Буковель».
Театр «Актор» був заснований у 1987 році відомим актором театру і кіно, народним артистом України Валентином Шестопаловим. Саме він поставив на перше місце у театрі особистість артиста: «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізація потаємних творчих мрій... Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Перші чотири сезони «Актор» працював у новому для Києва форматі театру-кафе.
У 2017 році директором та художнім керівником театру «Актор» став Слава Жила. Зберігаючи і поважаючи надбання минулого, команда створює сучасну мистецьку історію – робить театр, де гармонійно співіснуватимуть сучасні та класичні, перевірені часом вистави, від молодих та досвідчених режисерів.
Театр розвиває свою діяльність у чотирьох напрямках:
Актор. КЛАСИКА – традиційні вистави за класичними творами;
Актор.UNDERGROUND – постановки творів сучасних українських і закордонних авторів;
Актор.KIDS – дитячі казки у виконанні відомих акторів театру та кіно;
Актор. ДОМАШНІЙ ТЕАТР – це лабораторія, де професійні режисери працюють із непрофесійними акторами.
« Схід-Захід »
