Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Серце навпіл »
До 30-ї річниці здобуття Незалежності України. За новелами Марії Матіос «Апокаліпсис» і «12 службів».
Серце навпіл
…або зачнеться нова война,
або на край упаде яка інша кара,
а спокійна година встановиться людям
хіба що по смерті…
Вистава-одкровення «Серце навпіл» створена за двома новелами Марії Матіос та спеціально написаних авторкою для цієї постановки кількома ексклюзивними сценами.
Трагічні події минулого століття в Україні на прикладі історій декількох українських та єврейських сімей розкривають ідею нескореності людського духу. Герої, попри жахливі суспільно-політичні обставини, знаходять сили як для опору, так і власне для життя.
Ці історії не про пристосування, ці історії про прийняття ситуацій, смиренність, Любов і водночас про пошук найменшої можливості позбутися мороку, тоді, коли світла не видно навіть у найсонячніший день. Це не про релігійність, а про віру в людяність, цінності й Промисел. Віру в силу благання 12 знедолених жінок про порятунок всього краю. Про сміливість тих, хто вже втратили найцінніше, і їхню готовність втратити все. Про жагу до життя серед панування Сатани. Про порушення усіх можливих приписів задля торжества Любові, народження справжнього і надії на майбутнє.
Марія Матіос: «Коли я занурююся в нашу історію, мені здається, що йду мінним полем, і я відчуваю себе письменником-сапером, який мусить все це розміновувати», – каже Матіос.
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
В історії з постановкою вистави містичних збігів та обставин незліченна кількість. Хоча б те, що театр розташований на вулиці імені Івана Миколайчука, а будинок, в якому жив актор, знаходиться просто поруч з нашим театром. Режисер вистави Тетяна Матасова кілька років мріяла про постановку цієї повісті, а театр обрала теж невипадково. Дитинство та ранню юність Тетяна провела у фольклорних ансамблях, що відчувається у дбайливому та обережному поводженні з фольклорною основою вистави. А ще... вистава стане цілим клондайком дебютів. Актори, яких звикли бачити та сприймати виключно як блискучих вокалістів, вийдуть на сцену в якості драматичних акторів. Ось... Сюрпризи відкрили не всі. Тож чекаємо на виставі.
Трагедія Гамлета – у необхідності відмовитися від власних духовних вимог і стати звичайним убивцею (А. Тарковський). А головним героєм нашої версії «Гамлета» є театр. Актори його мандрівної трупи – одночасно блазні й мудреці, які замислюються над найглибшими проблемами буття й, здається, знають щось, про що не здогадуються інші. Цього разу перед ними постало питання про відповідальність перед собою і перед суспільством, і вони намагаються вирішити його, приміряючи на себе личини персонажів безсмертної трагедії Шекспіра. І та сама дійсність постає в зовсім іншому світлі, коли дивишся на неї, наприклад, очима Гамлета й очима Гертруди.
Лірична драма І. Франка про кохання, де любов піднесена на найвищий п’єдестал. Про життя, що пройшло марно, про втрачене через егоїзм кохання, про надії, що не справдилися. Після глибоких і болісних переживань, у взаємостосунки закоханої пари приходить прощення. У виставі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» та «живою людиною» з почуттями та емоціями.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
Народилась 28 серпня 1997 року. Закінчила КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого, майстерню Б. М. Бенюка.
Життєве кредо: «Всесвіт дає мені стільки, скільки я здатна витримати. Моє буде моїм»
Народилась 28-го березня 1994 року. Закінчила ХНУМ ім. Котляревського за спеціальністю «Актор драматичного театру та кіно».
Життєве кредо: «Після заходу сонця завжди настає світанок».
Народилась 4 січня 1983 року. Закінчила з відзнакою Вінницьке училище культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича за спеціальністю «Театральне мистецтво», здобула кваліфікацію актора драматичного театру.
У трупі Одеського українського театру працює з вересня 2004 року.
Життєве кредо: «Людина віддзеркалюється в своїх вчинках»
Закінчив КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого, майстерню М. М. Рушковського. Провідний майстер сцени.
Зніматися в кіно почав у 2001 році, зігравши дебютну роль в українсько-російському серіалі «Слід перевертня». Вперше привернув увагу в 2006 році завдяки головній ролі у 3-серійному фільмі «А життя продовжується».
Входив до акторського складу Київського театру юного глядача на Липках. Брав участь у виставах «Лускунчик», «Пригоди Тома Соєра», «Лис Микита», «Лісова пісня», «Кицин дім» та багатьох інших.
Має перший розряд з боксу і з плавання. Захоплюється футболом, танцями, грою на гітарі, фехтуванням та мішаними бойовими мистецтвами.
В житті керується висловом «Розум завжди в дурнях у серця»
Народився У 1967 році.Лауреат міжнародного конкурсу читців ім. Яхонтова.
У 1991 році закінчив КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого, курс Народної артистки України Ірини Молостової і був запрошений до Одеського українського театру. Попрацювавши два сезони, актор повернувся до Києва і з 1993 року по 1999 рік працював у трупі Київського Молодого театру. Далі знов приїхав до Одеси.
Від 1999 року працює в Одеському українському театрі.
Життєве кредо: «І це мине..»
Народилася 28 січня 1994 року. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «актор театру і кіно». Дипломною роллю була роль Олени Андріївни у виставі І. Уривського «Дядя Ваня», завдяки ній була прийнята І. Равицьким до штату нашого театру у 2015 році.
Своє життєве кредо визначає фразою: « Будь-який вчинок служить або творенню прекрасного, або руйнуванню. Тому ти сам обираєш кордони і напрямки своїх дій. І отримуєш те життя, на яке заслуговуєш»
Народилась 3 травня 1996 року. Закінчила Харківський Національний університет мистецтв за спеціальністю «Актор драматичного театру і кіно», курс заслуженого діяча мистецтв України Л. В. Садовського.
Життєве кредо: «Не будь як всі, будь як всі»
Народилась 15 лютого 1994 року. Закінчила КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого, майстерню Олега Шаварського, спеціальність – актриса драматичного театру та кіно.
Життєве кредо: «До будь-яких невзгод стався, як до арки розвитку персонажу»
Народився в 1998 році. Закінчив КНУТКІТ ім. Карпенко-Карого, майстерню Народного артиста України Олега Шаварського.
Життєве кредо: «Не вмієш – не роби»
Народився 14 липня 1977 року. Закінчив Одеське театрально-художнє училище.
Життєве кредо: «Живу тут і зараз»
Народилась 7-го вересня.
Закінчила Київське театральне училище-студію при Київському національному академічному театрі оперети за спеціальністю «Артистка музично-драматичного театру, артистка театру мизичної комедії».
У Одеському Українському академічному музично-драматичному театрі ім.В. Василька працює з 1984 року.
Життєве кредо: «Любіть життя та частіше посміхайтесь»
Закінчила КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого, майстерню Ірини Молостової. Заслужена артистка України.
З 1978 року – актриса Одеського українського театру.
У 1995 році стала володаркою Гран-прі Першого Всеукраїнського конкурсу читців, присвяченого 125-річчю від дня народження Лесі Українки.
Життєве кредо – латинська приказка «Якщо немає вітру, беріться за весла»
Народилась 14 липня 1990 року. Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Актор драматичного театру», курс заслуженого діяча мистецтв України О. О. Олексюка.
В Одеському українському театрі працює з вересня 2012 року.
Життєве кредо – «Кожен образ – крізь серце»
Народилась 19 листопада 1990 року. Закінчила Київський національний університет культури та мистецтв, майстерню П.І. Ільченко.
Працює в трупі Одеського українського театру з вересня 2012 року.
Життєве кредо – «Сила в любові»
Артистка театру, провідний майстер сцени, у театрі з 1984 року
Член Національної спілки театральних діячів України
Закінчила трирічну акторську студію при Одеській кіностудії (керівник курсу І.Равицький).
В трупі театру працює від вересня 1996 року.
Ролі у виставах діючого репертуару:
«За двома зайцями» М.Старицького – Химка,
«Щастя поруч» за пєсою І.Франка «Украдене щастя» – Сусідка,
«Дамський майстер» Ж.Фейдо – Помпонетта,
«Сорочинський ярмарок» М.Гоголя (п’єса М.Старицького) – Сластьониця;
«Український Декамерон» КЛІМа – Друга Жінка, вона ж Холера;
«Шинкарка» С. Кшивошевського – Служниця;
«Турандрот» К. Гоцці – Скіріна;
«Білосніжка і сім гномів» – Королева
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.С.Василька засновано в листопаді 1925 року під назвою «Одеська українська Держдрама». Сучасне ім`я театру з 1995 року нерозривно пов`язане з видатним українським актором, режисером, драматургом, істориком і теоретиком сценічного мистецтва, театральним педагогом Василем Степановичем Васильком, який присвятив цій трупі чимало плідних років життя та творчості.
Зараз трупа театру має в своєму складі талановитих акторів всіх поколінь, до неї входять двоє народних артистів України, одинадцять заслужених артистів та заслужений діяч мистецтв України, великий загін обдарованої молоді – випускників провідних мистецьких навчальних закладів. Провідні актори театру – народні артисти України Ольга Равицька та Анатолій Дриженко, заслужений артист України Яків Кучеревський, артисти Євген Юхновець та Сергій Ярий за свої ролі в кіно стали улюбленцями кіно- і телеглядачів далеко за межами Одеси.
Головною ж своєю метою в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені В.Василька, як і завжди, вбачають розвиток української культури і духовного відродження суспільства.
« Серце навпіл »
