З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття
Саша, винеси сміття

« Саша, винеси сміття »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
0.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Іноді розмова з привидом може перетворитися у комедійну та хвилюючу історію, адже її не вдасться уникнути, просто зачинившись у своїй кімнаті.

Як часто ми мріяли про можливість повернутися в минуле і вчинити в якійсь ситуації зовсім інакше: насмілитись сказати найважливіше, зізнатися собі в почуттях до людини,
з якою вже ніколи не зможеш поговорити…

Історія про дивакуваті стосунки, які виявилися великим світлим коханням.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Хореографиня
Авторка музичного оформлення
Художник-постановниця
Аніматорка
Концертмейстерка
Асистентка режисера
Асистентка режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Жінка у пісках

« Жінка у пісках »

Притча
Прекрасний звір у серці

« Прекрасний звір у серці »

Моновистава
Morituri te salutant

« Morituri te salutant »

В.О.П.

« В.О.П. »

Драма
Сон Аліси

« Сон Аліси »

Притча
Відгуки
Світлана

Родина втрачає батька і не може змиритися з горем. Дружина постійно розмовляє з чоловіком і по-дитячому просить його повернутися назад. Це передає трагічна фраза “Саша, винеси сміття”. Вона страждає настільки сильно, що все навколо зникає і стає неважливим. Жінка картає себе, що не цінувала чоловіка раніше, що забороняла їсти цукерки та сварила, коли повертався додому п’яним. Та повернути час назад не можна. Мама з дочкою їздять на кладовище та кожен, як вміє, виживає у важкі сірі будні. Дочка вагітна. В країні починається війна. Це було неймовірне поєднання жартів з трагічним життям родини після смерті батька. Драма з елементами гумору. І такий формат якнайкраще передав антураж сірих буднів родини, яка втратила світло у житті разом з найдорожчою людиною. Сміх і замислення. Я б порадила відвідати виставу тим, хто прагне замислитися про життєві цінності та пріоритети, хто не живе одним днем, а шукає в усьому сенс та усвідомленість моменту. Я раджу йти туди не за розслабленням та сміхом (хоч гумор там займає левову частку), а за переоцінкою і осмисленням важких, але важливих тем - і нашого життя загалом. Гра акторів заслуговує найвищої оцінки. Особливо сподобалася акторка, що грала маму. Коли дивилася навіть на її міміку і жести, відчувала, що вона проживає кожен момент, а не грає. Дуже правдоподібно. В такі моменти забуваю, що в театрі, і наче з прихованої камери спостерігаю за життям героїв.

Иннола

Пролог Спектакля включает видеоряд известной антивоенной песни в исполнении Марлен Дитрих , основной рифрен которой в вольном переводе звучит так: "скажите, где искать наших мужчин,ущедших в солдаты, где найти их могилы, на месте их гибели мы можем найти только цветы в полях, а не наших мужчин. И когда же это поймут люди!!!" И эта трагическая тема гибели и ухода в иной мир наших близких и есть основной стержень, вокруг которого выстроен сценарий, мастерски , очень эмоционально сыгранный или, скорее, прожитый актёрами.Нет ничего ценнее жизни и любовь к ближнему нужно дарить родным людям не в виде эпитафии на памятнике, а в каждодневном общении с ними.Все это и ещё многое житейски мудрое и по настоящему патриотичное сумели передать зрителю "настоящий полковник" в исполнении В. Легина и по достоинству оценившие его, готового прийти на помощь и семье и стране, родные женщины.Очень трогательно и символично введение в последние сцены 2018 года ожидания появления новой жизни! Талантливо, как всегда у Ворожбит Натальи, креативно обработано режиссером, душевно сыграно. Жаль, что такой многослойный, очень мудрый, конечно, душераздирающий спектакль играется теперь на микросцене, он явно заслуживает большей аудитории! Соведую всем сочувствующим и неравноушным.