Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Саша, винеси сміття »
Іноді розмова з привидом може перетворитися у комедійну та хвилюючу історію, адже її не вдасться уникнути, просто зачинившись у своїй кімнаті.
Як часто ми мріяли про можливість повернутися в минуле і вчинити в якійсь ситуації зовсім інакше: насмілитись сказати найважливіше, зізнатися собі в почуттях до людини,
з якою вже ніколи не зможеш поговорити…
Історія про дивакуваті стосунки, які виявилися великим світлим коханням.
« Morituri te salutant »
« Жінка у пісках »
Притча
« Прекрасний звір у серці »
Моновистава
« В.О.П. »
Драма
« Сон Аліси »
Притча
Родина втрачає батька і не може змиритися з горем. Дружина постійно розмовляє з чоловіком і по-дитячому просить його повернутися назад. Це передає трагічна фраза “Саша, винеси сміття”. Вона страждає настільки сильно, що все навколо зникає і стає неважливим. Жінка картає себе, що не цінувала чоловіка раніше, що забороняла їсти цукерки та сварила, коли повертався додому п’яним. Та повернути час назад не можна. Мама з дочкою їздять на кладовище та кожен, як вміє, виживає у важкі сірі будні. Дочка вагітна. В країні починається війна. Це було неймовірне поєднання жартів з трагічним життям родини після смерті батька. Драма з елементами гумору. І такий формат якнайкраще передав антураж сірих буднів родини, яка втратила світло у житті разом з найдорожчою людиною. Сміх і замислення. Я б порадила відвідати виставу тим, хто прагне замислитися про життєві цінності та пріоритети, хто не живе одним днем, а шукає в усьому сенс та усвідомленість моменту. Я раджу йти туди не за розслабленням та сміхом (хоч гумор там займає левову частку), а за переоцінкою і осмисленням важких, але важливих тем - і нашого життя загалом. Гра акторів заслуговує найвищої оцінки. Особливо сподобалася акторка, що грала маму. Коли дивилася навіть на її міміку і жести, відчувала, що вона проживає кожен момент, а не грає. Дуже правдоподібно. В такі моменти забуваю, що в театрі, і наче з прихованої камери спостерігаю за життям героїв.
Пролог Спектакля включает видеоряд известной антивоенной песни в исполнении Марлен Дитрих , основной рифрен которой в вольном переводе звучит так: "скажите, где искать наших мужчин,ущедших в солдаты, где найти их могилы, на месте их гибели мы можем найти только цветы в полях, а не наших мужчин. И когда же это поймут люди!!!" И эта трагическая тема гибели и ухода в иной мир наших близких и есть основной стержень, вокруг которого выстроен сценарий, мастерски , очень эмоционально сыгранный или, скорее, прожитый актёрами.Нет ничего ценнее жизни и любовь к ближнему нужно дарить родным людям не в виде эпитафии на памятнике, а в каждодневном общении с ними.Все это и ещё многое житейски мудрое и по настоящему патриотичное сумели передать зрителю "настоящий полковник" в исполнении В. Легина и по достоинству оценившие его, готового прийти на помощь и семье и стране, родные женщины.Очень трогательно и символично введение в последние сцены 2018 года ожидания появления новой жизни! Талантливо, как всегда у Ворожбит Натальи, креативно обработано режиссером, душевно сыграно. Жаль, что такой многослойный, очень мудрый, конечно, душераздирающий спектакль играется теперь на микросцене, он явно заслуживает большей аудитории! Соведую всем сочувствующим и неравноушным.
У 1999-2004 рр. навчалася в Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю «перекладач». У 2009 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, режисерський факультет, курс народного артиста України, народного артиста Росії, професора Едуарда Митницького. Поєднує творчу та викладацьку діяльність (у 2008-2013 роках – у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року – художній керівник курсу заочної режисури). Від 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. У 2016 році була членом журі Міжнародного фестивалю Edinburgh Fringe (Великобританія). У 2016 році Тамара Трунова стала переможцем конкурсної театральної програми Taking the Stage (організатор – Британська Рада в Україні). Вистава «Саша, винеси сміття» за п’єсою Наталії Ворожбит зайняла 1-ше місце у рейтингу «Київський рахунок-2017», а «Погані дороги» за п’єсою Наталії Ворожбит – 1-ше місце у рейтингу «Київський рахунок-2018».
Театральна премія «Київська Пектораль»: вистава «Том Сойєр» була номінантом як «Краща вистава для дітей» (2008), вистава «Пасажир у валізі» за п’єсою У. Хуба «Біля ковчега о восьмій» (2012) стала лауреатом у номінації «Краща вистава для дітей», вистава «Дві пані у бік півночі» була номінантом як «Краща камерна вистава» (2013).
Тамара Трунова – учасниця майстер-класів та фестивалів: «Курбалесія» (2012), Фестиваль молодої режисури (2012, 2013, 2014), Фестиваль «Тиждень актуальної п’єси» (2012, 2013, 2014, 2016), Workshop Гогольфеста (2013), Черкаська театральна лабораторія (2013-2014), Міжнародний театральний фестиваль «Документ» (2014), Міжнародний фестиваль-лабораторія «Telpa Daugavpils» (Латвія, 2014), Міжнародна партнерська лабораторія (Білорусь, 2015). «Фестиваль театрів» (Львів, 2017), Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2018). За «Пасажир у валізі» Тамара Трунова була нагороджена Дипломом «За елегантність режисерської форми» на І-му Всеукраїнському фестивалі молодої режисури імені Леся Курбаса (2012). Також Тамара Трунова як автор п’єси «Улун» брала участь у Фестивалі молодої драматургії «Любимівка», де отримала особливу відзнаку журі (2017)
Працював у Білорусі — Могильовському театрі драми та Мінському ТЮГу.
Є провідним актором Молодого театру Києва, на сцені якого виступає з 1979 року. Виступає у виставах Експериментального (драматичний театр абсурду).
З початку 2000-х років активно знімається в телесеріалах.
У 1980 р. закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, курс Бориса Ставицького.
Працювала в Молодіжному театрі, Київському експериментальному театрі, Театрі російської драми ім. Лесі Українки.
Нині – акторка Київського Молодого театру.
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Все сталося само собою)
– Яку роль мрієте зіграти?
Гостро-соціальну драму
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Жіночий Квартал
– Чим любите займатися у вільний час?
Йога та подорожі
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Подобаються прикольні люди які вирізняються з загалу)
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Дякую усім)
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!
« Саша, винеси сміття »
