« Саша, винеси сміття »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження

Іноді розмова з привидом може перетворитися у комедійну та хвилюючу історію, адже її не вдасться уникнути, просто зачинившись у своїй кімнаті.
Як часто ми мріяли про можливість повернутися в минуле і вчинити в якійсь ситуації зовсім інакше: насмілитись сказати найважливіше, зізнатися собі в почуттях до людини,
з якою вже ніколи не зможеш поговорити…
Історія про дивакуваті стосунки, які виявилися великим світлим коханням.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Хореографиня
Авторка музичного оформлення
Художник-постановниця
Аніматорка
Концертмейстерка
Асистентка режисера
Асистентка режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Запрошення на страту
Прекрасний звір у серці
Жінка у пісках
Відгуки
Світлана

Родина втрачає батька і не може змиритися з горем. Дружина постійно розмовляє з чоловіком і по-дитячому просить його повернутися назад. Це передає трагічна фраза “Саша, винеси сміття”. Вона страждає настільки сильно, що все навколо зникає і стає неважливим. Жінка картає себе, що не цінувала чоловіка раніше, що забороняла їсти цукерки та сварила, коли повертався додому п’яним. Та повернути час назад не можна. Мама з дочкою їздять на кладовище та кожен, як вміє, виживає у важкі сірі будні. Дочка вагітна. В країні починається війна. Це було неймовірне поєднання жартів з трагічним життям родини після смерті батька. Драма з елементами гумору. І такий формат якнайкраще передав антураж сірих буднів родини, яка втратила світло у житті разом з найдорожчою людиною. Сміх і замислення. Я б порадила відвідати виставу тим, хто прагне замислитися про життєві цінності та пріоритети, хто не живе одним днем, а шукає в усьому сенс та усвідомленість моменту. Я раджу йти туди не за розслабленням та сміхом (хоч гумор там займає левову частку), а за переоцінкою і осмисленням важких, але важливих тем - і нашого життя загалом. Гра акторів заслуговує найвищої оцінки. Особливо сподобалася акторка, що грала маму. Коли дивилася навіть на її міміку і жести, відчувала, що вона проживає кожен момент, а не грає. Дуже правдоподібно. В такі моменти забуваю, що в театрі, і наче з прихованої камери спостерігаю за життям героїв.

Иннола

Пролог Спектакля включает видеоряд известной антивоенной песни в исполнении Марлен Дитрих , основной рифрен которой в вольном переводе звучит так: "скажите, где искать наших мужчин,ущедших в солдаты, где найти их могилы, на месте их гибели мы можем найти только цветы в полях, а не наших мужчин. И когда же это поймут люди!!!" И эта трагическая тема гибели и ухода в иной мир наших близких и есть основной стержень, вокруг которого выстроен сценарий, мастерски , очень эмоционально сыгранный или, скорее, прожитый актёрами.Нет ничего ценнее жизни и любовь к ближнему нужно дарить родным людям не в виде эпитафии на памятнике, а в каждодневном общении с ними.Все это и ещё многое житейски мудрое и по настоящему патриотичное сумели передать зрителю "настоящий полковник" в исполнении В. Легина и по достоинству оценившие его, готового прийти на помощь и семье и стране, родные женщины.Очень трогательно и символично введение в последние сцены 2018 года ожидания появления новой жизни! Талантливо, как всегда у Ворожбит Натальи, креативно обработано режиссером, душевно сыграно. Жаль, что такой многослойный, очень мудрый, конечно, душераздирающий спектакль играется теперь на микросцене, он явно заслуживает большей аудитории! Соведую всем сочувствующим и неравноушным.