Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«ЮКРЕЙНІЕНДРІМ’S» Самограй з перцем» – це своєрідний драматургічний коктейль з невеликих веселих п’єс, або, за влучним формулюванням режисера-постановника Олександра Варуна, “узвар малосольних водевілів”. У виставі глядач зустрінеться з героями п’єси-жарту Дмитра Дмитренка «Кум-мірошник, або Сатана у бочці», комедії зі співами на одну дію «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького, одноактної комедії «Простакъ, или Хитрость женщины, перехитрённая солдатомъ» Василя Гоголя (татуся Миколи Васильовича) та етюду на 1 дію «По ревізії» Марка Кропивницкого.
Можливо, ми перші, хто присвятив свою творчу програму прадавній київській місцевості – Кухмістерці, яка сьогодні відома, як Березняки. Ми пофантазували про те, якими були люди, які тут мешкали, про що мріяли, що любили, які страви готували. Ми зміксували для Вас виставу та концерт, додали кулінарних рецептів, а ще дрібку гумору та гарного настрою. Чекаємо в гості на Кухмістерці!
У сценічному прочитанні режисера Дмитра Богомазова оповідання Юрія Коваля зі збірки «Чистий Дор» - це смішні, добрі, мудрі і дуже світлі історії про загублене в лісах старовинне село з прозорою назвою Чистий Дор і життя-буття його мешканців. «Село моєї душі» – так сказав одного разу Коваль про Чистий Дор, як про мрію, про втілення свого ідеалу. Привітна Пантелеєвна, серйозне дівчисько Нюрка і галаслива Мироніха, сварлива Манька і найдобріший дядько Зуй - всі вони живуть немов у колі заповідного лісу, і не загрожує їм ні чорний відчай зовнішнього світу, ні безглузда суєта. Їхні стосунки з людьми будуються на почутті спорідненості, що моментально спалахує, завдяки якому одразу був зарахований до родичі і оповідач – письменник-мандрівник, який випадково забрів у село. Їх чисте життя, всі відтінки лісу і неба ловить невидимою сіттю письменник – бродяга, щоб потім, сидячи в похмурому місті, написати книгу. Ці цікаві історії для душі, розуму і серця, приносячи гру, посмішку, свіжість і чарівність живого життя, роблять і самих глядачів чистішим і добрішим. А тонка іронія автора ще й піднімає настрій.
Дві самотні жінки похилого віку, сестри: одна – колишня актриса, інша – все життя при ній. Лагодять зламані крани, згадують минуле, живуть в дуже просторій квартирі, де колись був гомінкий театральний гуртожиток. Самотні ... І раптом старшій (актрисі) приходить в голову геніальне рішення !!! – видати молодшу заміж. І в рівномірному, зі схожими тихими днями, житті щось починає відбувається. Нареченого замовляють в шлюбному агентстві, але спочатку приходить зовсім не жених, а потім – відразу два жениха... Однак ініціативу перехоплює інший претендент з явно заплямованою біографією. Але всіх їх випереджає слюсар-сантехнік, якого дами приймають за справжнього жениха. В результаті – закохані всі! І весь процес з'ясування відносин супроводжується дотепними діалогами і комічними ситуаціями. Виявляється, тільки зроби крок, і все буде можливо: мрії, які здаються нереальними – цілком реальні. У цьому спектаклі в повітрі завжди витають можливісті. Здавалося б, простягни руку – і схопиш мрію за хвіст, стягни її з небес на землю – ось тобі і реальність. І не так вже й багато для цього треба. Кульмінація вистави – в прийдешнє щастя повірили вже всі: і глядачі, і навіть самі актори. Здається, ще трохи – і все владнається в цьому недолугому житті ... Але…
Міську байку про співіснування єврейської та української родини, сповненої анекдотичних ситуацій, вам розкажуть багатогранні актори театру. Під час вистави ви дізнаєтесь рецепти єврейської кухні, а також зможете скуштувати вже готові страви, заспівати відомі мелодії, від душі посміятися разом з героями.
Глядачів, яким прийшлася до смаку вистава нашого театру «Занадто одружений таксист», ми знову запрошуємо на прем'єру. Сучасний майстер «комедії ситуацій», англійський драматург Рей Куні придумав продовження цієї історії. «Зразковий» громадянин Джон Сміт 15 років насолоджувався сімейним життям, маючи двох законних дружин. І тривало це доти, доки його діти від різних жінок не познайомилися один з одним в мережі Інтернет. Аж ось у Сміта і почалися серйозні проблеми. Недарма оригінальна назва п'єси Куні звучить як «Тато в павутині» - це всесвітня павутина Інтернет і павутина брехні, в якій остаточно заплутався наш герой. А розв'язка цієї сміховинної історії буде несподіваною і приголомшуючою. І, насамперед, для самого Джона Сміта.
Головний режисер театру із грудня 2019 року. Заслужений діяч мистецтв України. Член НСТДУ.
Освіта: Київський національний університет культури і мистецтв , 2008 — магістр культурології, менеджер культури, педагог-психолог. Київський національний університет театру, кіно і телебачення, 2013 — спеціальність — режисер драматичного театру.
У 2012-2019 рр. — режисер-постановник Дніпродзержинського академічного театру ім. Л. Українки. Здійснював постановки у театрах Дніпра, Запоріжжя, Черкас. Взагалі поставлено близько 30 вистав і 20 концертів.
Головний балетмейстер Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки міста Кам'янського.
Лауреат Вищої театральної премії Придніпров’я «Січеславна»
Лауреат Дніпропетровського обласного театрального фестивалю, присвяченого 200-річчю Т. Г. Шевченка
Лауреат міської премії в галузі культури, мистецтва і літератури
Нагороди:
Нагрудний знак «Відзнака міського голови» у 2011 році
Грамота Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Володимира в 2013 році.
Провідний майстер сцени, артистка драми, вокалістка
Закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж, Рівненський державний гуманітарний університет
В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки м.Кам’янського працює з 1998 року.
Провідний майстер сцени, артистка драми
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв, Канівське училище культури і мистецтв
Працювала в Черкаському державному обласному музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченка
В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки м.Кам’янського працює з 2014 року.
Артист драми, вокаліст у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпродзержинське обласне музичне училище в 2012 році. У театрі працює з 2013 року.
Артист 1 категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж (майстерня заслуженого діяча мистецтв України Сергія Чулкова). У нашому театрі працює з 2011 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. У нашому театрі працює з 2015 року.
Закінчила музичну школу №17 по класу естрадного вокалу та фортепіано. Має досвід співу в хорі та вокальному ансамблі, як класичному, так і естрадному.
У 2013-2014 роках працювала у Міському комунальному закладі — «Вокально-хореографічний ансамбль «Юність Дніпра».
У 2016-му році закінчила Дніпровський театрально-художній колледж.
У 2016-2019 рр. служила в Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки, м. Кам’янське. Зіграла близько 25 ролей.
Брала участь у концертах театру, була ведучою на багатьох театральних та міських заходах.
У театрі ім. Т. Шевченка із лютого 2020 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2010 році. У театрі працює з 2007 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровське училище культури в 2003 році. Працював художнім керівником у Дніпродзержинському Будинку вчителя. У нашому театрі працює з 2003 року.
Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.