З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом
Сімейний альбом

« Сімейний альбом »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Що таке сім’я?

Щоб знайти відповідь на це запитання запрошуємо зазирнути в шпарини старого будинку. Ми підглядатимемо за життям сім’ї, що проживає в Україні в 90-х роках. Сім’ї, в якій поєднують своє буття три покоління. Неминучий супротив батьків та дітей. Те, що мало величезне значення для старшого покоління, дуже швидко перестає цінуватись їх нащадками. Ми перемістимось в часи розпаду СРСР, саме тоді коли Америка почала з’являтись на полицях наших магазинів, на зломі часів, при зміні правлінь.

І давайте уявимо, що всі актори будуть в масках? В модернових масках «Commedia dell’Arte».

Як же без них? Адже, режисер цієї вистави – Маттео Спіацці (Італія).

Рецензія на виставу тут.

Жанр: трагікомедія
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Помічниця режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Афінські вечори
« Афінські вечори » Лірична комедія
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.4
5.4
5.4
5.8

Інтелігентна московська сім’я зовні має цілком благопристойний «фасад». Але близькі люди в ній вже давно стали чужими один одному. В цьому «благородному сімействі» назріває скандал: з’ясовується, що зовсім юна незаміжня дочка-піаністка чекає дитину. Протягує обірвані ниточки тепла і розуміння між батьками і дітьми бабуся – людина мудра і тонка, чия молодість пройшла в Петрограді епохи декадансу. Бабуся буквально шокує всіх розповідями про заборонені плоди богемного життя: кохання утрьох, куріння опіуму, оргазм. Загалом, про таку бабусю можна лише мріяти! Вона перетворить цей манірний дім на веселу божевільню, викине декілька запаморочливих фортелів і врешті-решт зробить все, щоб з’єднати люблячі серця. У виставі звучать вірші Костянтинтина Бальмонта та музика Франца Шуберта.

4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.5
5.0
5.5
4.5

Так що ж таке це саме «єврейське щастя» знають всі і в той же час не знає ніхто, навіть самі шукачі цього самого щастя. Тому не поспішайте ні плакати, ні сміятися. Не поспішайте і висновки передчасно робити. Зазвичай ми настільки сліпі, що не бачимо факту того, що володіємо всіма необхідними якостями, щоб стати щасливими. Ось так і герой дійства "Ревізія-Шмавізія" не помічає, що щастя весь цей час було поруч. Вистава «Ревізія-Шмавізія» це заключна частина трилогії Анатолія Крима «Розповіді про єврейське щастя». Подивившись виставу, ви переконаєтеся, що ніяке воно не єврейське, хоча і написана розповідь з неповторним гумором і колоритом, на який здатний тільки дуже талановитий автор.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Пам'ятайте комічну домоправительку / домомучітельніцю зі старого мультика? Забудьте! Перед вами зворушлива і глибока історія про жіночу долю, кохання і мрії! Приходьте і ви почуєте справжню історію незрівнянної Фрекен Бок!

Вона жила в Парижі
« Вона жила в Парижі » Архітектура стосунків
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

За п`єсою І. Горовіца «Моя літня пані» Отримавши квартиру у спадок, він знаходить у ній двох жінок. Отже, спокійне життя йому не світить – із сімейних шаф дістаються приховані роками скелети й відкривається така незручна правда... Цей заповіт повністю перевернув його життя. Чи вдасться врешті-решт учасникам історії зберегти людяність та пробачити любов?

5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
5.0
5.0
5.0

З щирою ніжністю і щемом від імені героя Майкла автор розповідає про життя своєї родини: матір, її сестер, дядька та вічного мандрівника, мрійника батька. Дія відбувається у 1936 році, у переддень Свята Лунаси – свята родючості, продовження роду, урочистий початок збору врожаю. Першого серпня родини у повному складі виходили на поля, аби поласувати першими плодами, влаштувати бенкет просто неба, повеселитися та потанцювати. Подібним святом у нас є Медовий та Яблучний Спас (Свято Преображення Господнього). «Автор як істинний ірландець переймається тим, що згасає його рід, через те, що його тітки, красиві, сповнені внутрішньої духовної сили жінки, все життя прожили в пуританських обмеженнях, не дозволяючи собі навіть найменшої радості – взяти участь у Святі Лунаса. Адже ж це не є пристойним. Їхні мрії лишаються мріями. І хоча автор описує суто ірландські традиції та звичаї, у п'єсі відчувається неабиякий вплив А. Чехова (невипадково Брайан Фріл захоплювався творчістю цього автора та перекладав його п'єси). В даному випадку Свято виступає як символ божественного провидіння, що веде кожного з нас по життю. Стукає повсякчас, але ми закриваємося вигаданими шорами і тим самим не в змозі, навіть подекуди боїмося прийняти щастя, яке дарує Господь. Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Юлія

Події відбуваються в 90-ті роки. Квартири в якій проживає три покоління з різними характерами та різними цінностями. Старенька бабуся, яка тягне все домашнє господарство, втратила дуже давно (чоловік загинув на війні); чоловік і дружина, котрі майже не спілкуються і живуть кожний сам по собі (чоловік п'є горілку, дружина торгує на ринку) та онук якого цікавить "американський" стиль життя та бренди. Дуже гарно передано дух епохи – 90-х років — одяг, музика, фільми та навіть реклама того часу. В одному спектаклі життя звичайної родини, від юності до смерті. Жести, хода, мова тіла дуже гарно розкриває образи героїв. Є відчуття присутності в справжній квартирі того часу.

Марія

Було цікаво, смішно та зворушливо. Час промайнув непомітно. Акторам довелося тричі виходити на поклон, бо оплески ніяк не вщухали. Я було розчулена до сліз. Зворушливо розповідається про дні з життя однієї родини. Ключовою фігурою є бабуся, з нею і пов'язані найбільш кумедні та зворушливі моменти. Актори на 100% передали образ (незважаючи на те, що і жіночих і чоловічих персонажів грали чоловіки, вони впорались на відмінно). Підійде для сімейного дозвілля або для побачення...Я готувалася до того що мені буде нудно, адже як може бути цікавою вистава про сім'ю, тим паче де усі у масках? Сюжет повільно набирав обертів і не було нудно жодної хвилинки. Майже увесь час було дуже цікаво та смішно.

Тетяна

переважне відчуття від перегляду - подив з присмаком розчарування, хоча було кілька забавних моментів з елементами ностальгії. "Маски шоу" - дежа вю. Сюжет вистави розповідає про життя та побут звичайної української родини у 90-ті роки минулого сторіччя: подружжя, теща, син-юнак із подружкою. В якості другорядних персонажів ще присутні приятелька бабусі та випадковий крадій. Стосунки трьох поколінь, любов до серіалів, нав'язлива реклама, вареники, побутові подробиці аж до походів до туалету майже всіма членами родини - все це намішано в один вінегрет під постійний музичний супровід з українських та зарубіжних мелодій тих часів. Відсутність тексту компенсується надлишком рухів та звуків. Рішення оригінальне, але не дуже вдале, як на мене. Ідея італійського режисера, який чомусь вирішив відтворити українські реалії 20-річної давнини художніми прийомами з відомого колись "Маски-шоу", мене не зачепила, а іноді й відверто дратувала. Вистава була прем'єрною, отже в залі був присутній сам режисер, а також родичі і друзі виконавців, тому публіка поділилася на дві частини: палкі прихильники і ті, на чиїх обличчях читався розчарований подив.

Марія Москалець

«Сімейний альбом» – це перша вистава Маттео Спіацці в Україні. Італієць одягнув на акторів маски, і перша моя думка була - що вистава буде смішною, бо як можуть розчулити такі громадні маски. Але я помилилася, і від ностальгії, спогадів і бажання обійняти бабусю, які спричинила вистава - почала плакати, що на мене озиралися глядачі поряд. Сімейний альбом - це мікс сміху та смутку. Народжені у 90-х та раніше неодмінно впізнають музику, типовий одяг, старенькі меблі та моду тих часів. Згадають, як всією сім’єю ліпили вареники на місяць вперед. Недаремно жанр вистави визначено як трагікомедія про вареники та 90-ті. Декорації створені так, що другу кімнату квартири стає видно лише при певному освітленні на сцені. На холодильнику стоїть чорно-білий маленький телевізор, який стає місцем забуття бабусі та її подруги, коли починають показувати.. «Багаті також плачуть». З приймача лунає музика, що заповнює тишу на сцені та гармонійно доповнює гру акторів. Півтори години емоцій - сходіть, вам сподобається)

Яна

Я вже йшла з передчуттям чогось незвичайного.І коли потрапляєш в театр, то одразу стає затишно і якось по сімейному. Всі фотографуться немов у сімейний альбом. Поряд ходять керівники театру та актори. І ось ти займаєш місце в глядацькій залі. І несподівано попередження з проханням вимкнути свої телефони звучить італійською мовою, і так довго говорить і бажає приємнго перегляду. Потім звучить трохи коротше і вже нове, жіночим голосом, попередження про телефони. І в такому веселому настрої починається вистава. Після італійської мови, з'являється звичайнісінька радянська квартира, з дзеркалом яке було у кожному домі та своїм життям. Бабуся, яка любить повчити і провчити, донька (яка носить леопардовий принт) і її чоловік-п'яничка, онук спортивний рівний пацан, потім з'являться ще персонажі, але то вже буде потім. І все дійство проходить без слів. Все і зрозуміло без слів, більш того, міміки акторів теж не видно, бо на них маски, які чудово відображають суть персонажа. Яка це майстерність передати діалоги без слів, зіграти все без слів і міміки. Духперехоплючало як це було цікаво споглядати. Спочатку було смішно, аж поки не виступили сльози і стало щемити в грудях. Вистава, яка приголомшує. Після вистави хотілось з усіма поділитися побаченим, розділити ті сміх і сльози. Сімейне життя родини з 90-х, проблеми життя разом від бабусь до онуків, де у кожного свій характер. Це про складнощі втрат, та відчуття що якось ми не так живемо. Про те, що все в житті проходить і міняється. І краще думати наперед, до чого можуть призвести спалахи емоційні і що не все можна в цьому житті виправити. А якщо щось і можна, то краще це зробити якомога швидше. Дуже привітний персонал, молоді актори безпосередньо контактували з глядачами. В театрі смачна кава, смачнючі макаруни та є місце, щоб зручно посидіти на дивані і випити каву. Подивитися на акторів які там ходять. Атмосфера дуже класна. Театр рухається у правильному направленні до вдосконалення. Комедія дель арте, це щось зовсім нове для українського глядача. Тому і здалося, що зовсім не традиційне. Оригінально було все, від способу показати простір і квартиру, до засобів передати життя персонажів під масками без слів.