Комедія "Розпусник" відтворює лише один день з життя французького філософа Дені Дідро. Чоловік і жінки: філософ і коханка; філософ і дружина; філософ і дочка; філософ і подруга доньки; філософ і енциклопедія.
Переможець "Київської Пекторалі" 2009 року в номінаціях "Краща камерна вистава" і "Краща чоловіча роль" - Дені Дідро у виконанні Ігоря Рубашкіна.
Катерина Кістень народилася 29 грудня 1979 року Києві.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с.. Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
У дитинстві займалася класичним балетом, а також народними і сучасними танцями.
З 2000 року працює в Новому Драматичному театрі на Печерську (м.Київ).
Хореограф і учасник шоу аргентинського танго, танцює в балеті «Misteria del Tango».
Соліст гурту Du-блиN, автор текстів і музики, грає на гітарі і на флейті.
Костянтин Войтенко – український актор в кіно і на телебаченні, популярність у глядачів здобув завдяки ролі в комедійному серіалі «Коли ми вдома».
Костянтин народився 23 липня 1988 року в Дніпропетровську. До акторської кар'єри Костянтина, здається, привела сама доля – ще з дитячого садка він постійно брав участь у гуртках самодіяльності, а першою роллю, як згадує в одному зі своїх інтерв'ю сам артист, була Колобок. Пізніше він продовжив вражати своїм акторським талантом у школі, в літніх таборах. Паралельно з загальноосвітніми предметами Войтенко осягав ази мистецтва у музичній школі. Крім того в юнацтві він брав участь у ігах КВН.
Мама Костянтина вчасно розгледіла акторські здібності у сина і наполягала, щоб він відразу після школи відправився вчитися в театральний коледж в рідному Дніпропетровську. Костянтин послухався маму, проте запізнився з подачею документів. Таким чином, його перша освіта виявилася зовсім не пов'язана з акторською діяльністю, та й з мистецтвом в цілому, так як отримав він її в технікумі на відділенні ракетно-космічного машинобудування. Але після цього Войтенко повернувся до свого покликання і в 2011 році став випускником факультету «Актор театру і кіно» Київського університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
На екрані Костянтин замигтів вже на початку 2010-х років. Його дебютна роль (Федора) відбулася в телевізійній драмі режисера Сергія Алешечкіна «Зозуля» у 2010 році. Через рік юного актора можна було побачити в невеликій ролі Андрія в мелодраматичному серіалі Сайдо Курбанова «Танець нашої любові» і двох телевізійних фільмах – «Одного разу в Новий рік» Ахтема Сейтаблаєва і «Горобчик» Володимира Балкашінова.
У 2013 році шанувальники Костянтина змогли побачити свого улюбленця в українському фільмі жахів «Синевир» режисерів Олександра та В'ячеслава Алешечкіних, в якому він виконав роль Симона. Також у цьому ж році на телеекранах стартував комедійний серіал «Великі почуття», в яких зіграв Войтенко. А через рік він з'явився в українському ситкомі «Коли ми вдома» на каналі «СТБ», роль в якому зробила актора відомим на всю Україну. Паралельно Костянтин відточував свою професійну майстерність у серіалах «Квартирник», «Це любов» і «Мільйони в мережі».
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році.
Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру.
В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині.
Театр і окремі артисти багато разів ставали лауреатами театральної премії «Київська пектораль». Вистави «Людина з Ламанчі», «Майстер і Маргарита», «Закон танго», «Розпусник», «Щастя», «Корабель не спаде» були відзначені театральними критиками і удостоєні премії в своїх номінаціях. Всі актори Нового театру на Печерську активно знімаються в художніх фільмах і телесеріалах.
За роки свого існування театр підтримує тісні контакти і проводить спільні проекти з Посольством королівства Швеція, Шведським інститутом, Гете інститутом, Культурним центром при Посольстві Республіки Італія, культурним центром «МИР» в Мюнхені, Культурним центром при Посольстві Аргентинської Республіки.
На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
