Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Розмова, якої не було» – вистава за п'єсою Родіона Белецького «Звук, що позаду літака, або розмова, якої не було» стала премєрою 84-го театрального сезону (2018/19 р) Національної оперети України.
За сюжетом твору двоє друзів зустрічаються і ведуть розмову про минуле, пригадують і водночас розігрують прості, під час кумедні історії, що мали вплив на їхнє життя. Але так само як надзвуковий літак, швидкістю руху випереджає швидкість звуку, так життя випереджає звучання цього діалогу.
Весілля. Медовий місяць. Затишний будиночок у горах. Так почалася щаслива історія подружнього життя Даніеля та Елізабет. Проте щастя не було довгим – несподівано зникає дружина… Згодом убитий горем чоловік отримує звістку – мадам Корбан знайшлася. Але чому ж він не радіє? Бо в домі замість Елізабет з'являється незнайома йому жінка! Вона веде себе як кохана дружина і постає питання – що не так в цій історії? Кому з цих двох довіряти і як одного з них вивести на чисту воду.
Це проймаюча історія про двох дівчат на ім'я Наташа. Одна з них живе в дитбудинку, інша – в хорошій забезпеченій сім'ї. Вони такі різні, але такі схожі у своїй простій і зрозумілій мрії. Мрії про велике і справжнє кохання. У кожного з нас є мрія і кожен з нас йде до неї різними шляхами. Йде до кінця, до болю в серці, до сміху, що розриває легені, до сліз крізь регіт, до страху в очах.
Театр Ampulka.ua та продюсер Михайло Бондаренко у партнерстві з «Диким театром» презентують виставу «Чуваки не святкують або Ukrainian» Постановка Максима Голенка за творами Руслана Горового Вперше на сцені у якості актора, сам автор – Руслан Горовий Ви побачите те, що ніколи не бачили? Ні! Ви побачите те, про шо всі знають і мовчать Ми скажемо на чорне – чорне, а на біле – біле Війну Назвемо Війною, смерть – смертю, зраду – зрадою. Зустрічайте нову класику – те, що вже зовсім скоро, будуть вивчати у школах та переказувати дітям Нетривіальний сюжет, реалістичні картини буття, жива українська мова, тонкощі психології й подекуди зовсім абсурдні рішення персонажів – ось що чекає вас. Вистава від початку й до кінця сповнена людяності й переживань за кожного з нас. Перед нами проходить життя, в якому є і любов, і ненависть, і завзятість, і абсурдність дій. Реалізм, психологізм, людяність… все знайшло своє місце в цій виставі. Фото: Олексій Товпига
Надихнули мемуари Харукі Муракамі. Жива музика і найвідоміші у світі роздуми про Біг найвідомішого у світі японського літератора на терасі історчиної будівлі у центрі Києва. Свіжо, іронічно, зворушливо і мотивуюче! Обіцяємо вам справжню пробіжку, коли пульс 120 ударів на хвилину, в навушниках грають Бітли, а особисті проблеми, глобальні катастрофи, страх і бруд лишаються позаду…Коли ти сяєш як зірка, а на небі ні хмаринки, коли, окрім кросівок, нічого не потрібно і ти розумієш, що страждання – питання вибору. Як і насолода. Будете лише ви і ваш біг, ваш політ, ваша дорога. А найцікавіше, що ви не зрушите з місця. Вистава під відкритим небом!Вистава – нон-фікшн. Суміш драйву і філософії, дотепності і мудрості! Це не класична вистава, де є чіткий сюжет та структура, це набір спостережень, висновків, інсайтів Муракамі та молодих акторів Малого театру. Це занурення в потік свідомості, у внутрішній світ людини. Біг тут – метафора. Приєднуйтеся і ви точно дізнаєтеся більше про ультрамарафон, що зветься життям. у виставі звучать кавер-версії хітів The Beatles, The Rolling Stones, Creedence Clearwater Revival, Eric Clapton, Bob Dilan, Воплі Відоплясова та інших у виконанні акторів Малого театру.
Якщо чоловік неправий, він мусить вибачитись. Якщо жінка неправа – чоловік теж мусить вибачитись. Жіноча логіка – це травма для чоловічої психіки. Вона спокійно може довести, що равлик і черепаха – це одне й те ж саме, або через малесеньку плямку на піджаку зруйнувати півкварталу. Але якщо знайти до неї ключик, ... чи револьвер, вона зробить вас найщасливішою людиною, як мінімум на весь квартал. Отож: «чи можна стріляти в жінку?...» ... «чи можна НЕ стріляти в жінку?» ...
Одна із кращих вистав, які я відвідувала за цей рік. Чіпляє за душу та не відпускає, кожною сценою, грою акторів, забирає із собою у вир емоцій та спогадів головних героїв і не відпускає ще довго після закінчення вистави. Кожен із нас так, чи інакше втрачав близьку людину. Вона уходила туди, звідки не можна повернутися і не можна повернути. Назавжди. І що ж залишається живим? Спогади, образи, думки, туга, смуток, злість, біль, втрата. Здається, що якщо відпустиш, перестанеш згадувати, пам'ятати, то ця людина перестане існувати, ніби й не було її ніколи. За сюжетом вистави до головного героя під час коми приходить його шкільний друг, що помер молодим від вживання наркотиків. Він немов повільно обрізає усі нитки, що досі зв'язували їх - предмети, що висять на мотузках на сцені, пов'язані з минулими подіями, що пережили обидва друга, та втілюють кожен дорогоцінний спогад, обережно раз за разом знімаються з мотузок і переносяться за межу - за двері у потойбіччя, ""туди"". А що ж таке ""там""? Що нас очікує після? Сад? Будиночок? Гойдалка? Та невже це важливо? Треба жити тут і зараз. А ті, які пішли, продовжують жити у нас, і через нас, у наших вчинках, діях, у наших спогадах і думках. Актори грали від душі, щиро, переконливо. Віриш, що між головними героями, так і між акторами у реальному житті, - справжня дружба. Неймовірне перевтілення у різні ролі-образи у кожній сцені, тонко передали риси характеру та стан душі кожного героя у різні періоди їх життя. Київський національний театр оперети розташований у пішій доступності біля метро Олімпійська, хороша транспортна розв'язка. Сам театр - нещодавно відреставрований, усередині - немов королівський палац, у вогнях, криштальних люстрах, дзеркалах, так багато світла, блиску, розкоші. Глядачів зустрічають лакеї у лівреях та париках, є бар з шампанським та іншими напоями. Новорічний настрій додають різдвяні віночки на фасаді будівлі театру та ялинка у середині блакитної зали.
Це вистава, яку дивишся на одному диханні, без перерв на нудьгу. Цікаво під першої і до останньої секунди. Глядач може пережити і ностальгію, скинути пил зі своїх спогадів з дитинства, згадати і спростувати образи, посміятися від душі, потанцювати в думках під давно забуті хіти, та підспівати під гітару. Герої повністю захоплять Вас своєю розмовою. І скоріш за все, після вистави захочеться подзвонити другу. Настрій поділитися з кимось своїми спогадами. Такі вистави не мають віку, вони завжди актуальні. Це не класика і не модерн, це про життя, а про життя завжди цікаво дивитися, бо можна винести для себе певний урок, та не повторювати помилок героїв. Розмова двох друзів дитинства, які згадають найсмішніші, найзворушливіщі та найнеприємніші моменти життя, а глядач разом з ними згадає і свої. Вистава підіймає одразу декілька тем, одна з них це взаємовідносини між людьми, а інша тема наркотиків. Таку нелегку тему, вдалося розкрити легко і жартівливо, щоб глядач замислився, що від нього теж багато чого залежить. Іноді краще зайвий раз поговорити з другом (знайомим), на прості безгузді теми, щоб потім не згадувати його тільки хорошими словами. Друзі потрібні не тільки у важкі часи, а й в найщасливіши моменти життя. Двоє акторів, складалося враження, що вони грають самих себе. Вони легко перевтілювалися і показували потрібні емоції, глядачі разом з ними раділи та плакали. Вони не просто відіграли ролі, а донесли свою місію, та змусили глядача задуматися над сьогоднішнім днем, та над часом, який вже не повернути. В їх грі не відчувалось важкості, все так легко вийшло, та лишилось відчуття, що ти з героями ріс з дитинства і всю історію бачив на власні очі. Саме таких відчуттів я завжди чекаю від вистави. Виства викликала спогади про своїх друзів, змусило задуматися, над спражньою дружбою, та чи достатньо уваги я приділяю важливим людям в своєму життя. Залишилися тільки теплі враження, та бажання, щоб мої друзі теж подивилися цю виставу. Я б не обмежувала цю виставу віком глядача, чи статтю. Підійде для всіх
Захоплююча вистава, вся моя увага була прикута до сцени. Було багато смішних моментів. А в кінці навіть розплакалася. Актори надихнули, захотілося зустрітися з друзями і позгадувати старі часи або створити нові спогади. Сюжет про життя як воно є. Вистава про спогади, житєві цінності. Всі часом проводять уявні розмови з тими, кого вже немає або з ким перестали спілкуватись. Гра акторів була на висоті. Варто відвідати батькам з дітьми підлітками, які заплуталися. Друзям, які часто спілкуються, або давно не бачилися. Вистава повністю захопила. Враження від ностальгії та сміху до розчулення та сліз у фіналі.
Сподобалися кумендні виступи про минуле з життя друзів, сміялася вся зала. Підійде для того хто шукає сенс життя. На виставі я смілася і плакала в кінці. Навпроти сцени сідили хлопці,які відповідали за звук та освітлення. Світло від монітору заважало сконцентруватися глядачам на останніх рядах.Замість темряви ми бачили збоку освітлення. Бажано перенести далі стіл з ноутбуком, або робити екран темніше.
Позитивні, сміх, співчуття і сльози вкінці втсиави. Двоє друзів згадують своє життя, розповідають історії про це, перевтілюючись в героїв. Досить живо та цікаво, життєво, кожному щось відгукнеться своє з пережитого героями. Було смішно, просто і весело, з добрим гумором. Хоча один герой загинув і вистава є трагікомедія, але відчуття після перегляду світлі та добрі. Дуже сподобалося, раджу всім відвідати, досить актуально до життя! Акторам вдалося передати настрій. Хоча спочатку думала, що ні, якось награно було, в житті так не розмовляють, а потім, все змінилося, коли почалися розповіді про життя, спогади, перевтілення в інших героїв розповідей, було досить цікаво та живо зіграно. Усім, крім дітей, можна на цю виставу і підліткам також з батьками. Все гарно у театрі. Будівля оновлена, після ремонту. Головний вхід закрито не реконструкцію, збоку вхід зліва. Недолік сцени 77, під дахом, потрібно йти сходами нагору поверхи 4 по сходам, не дуже зручно без ліфту, літнім людям буде важко, вузенький прохід сходами.
Дуже неоднозначні емоції.. смуток, радість, співчуття, задумливість. Вистава дуже зачепила за душу, досі під враженням..в пам'яті переглядаю знову і знову. Сюжет розгортався навколо двох друзів, вони згадували моменти зі свого життя настільки правдиво, що їх гра захопила мене. Раджу будь-якому поціновувачу театру. Безумовно акторам вдалось передати свої образи, повірила на всі сто, немовби разом з ними пережила всі моменти. Хотілось сміятись разом з акторами, в деяких моментах пустила сльозу та задумалась. По-моєму спектакль вдався на славу, мінімум декорацій і костюмів, АЛЕ актори все обіграли по максимум, музика була підібрана доречно і створювала атмосферу..підготовлювала глядача до дій на сцені, світло теж дуже додавало антуражу. Ніколи не підозрювала про існування сцени 77 в театрі,правда, містичне місце, працівник театру зібрав усіх глядачів і провів до залу, посадка вільна, вид на сцену з усіх боків чудовий.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 2006 р. закінчив Рівненський державний театральний університет, режисерське відділення.
Працював у Рівненському академічному українському музично-драматичному театрі з 2005 року по 2018 рік.
Провідний соліст балету Національної оперети України, балетмейстер, драматичний і комедійний актор, режисер.
Автор ідеї постановки, а також співавтор лібрето, балетмейстер-постановник і виконавець головної ролі в Танцювально-пластичному шоу «Танго життя». Прем'єра відбулася в Національній опереті України в 2009 році. Вистава в репертуарі Театру по справжній момент.
Автор моновистави «Мій Маяковський». Прем'єра відбулася в грудні 2014 року.
Балетмейстер-постановник першої української рок-опери «Біла ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр). Прем'єра відбулася в грудні 2015 року.
Режисер і балетмейстер-постановник сучасного мюзиклу "Моя леді» - Сумської академічний театр драми і музичної комедії ім. М. С. Щепкіна. Прем'єра відбулася 20 жовтня 2016 року.
Віртуозно володіє технікою степу і іншими сучасними видами танцю.
Нагороджений Почесною грамотою від Кабінету Міністрів України за високий професіоналізм, а також особистий вклад в розвиток театрального мистецтва в Україні.
У 2007 році взяв участь в популярному телешоу «Танці з зірками-2» як партнер відомої телеведучої Сніжани Егоровой.Егорова, Сніжана Олександрівна
Переможець Міжнародних конкурсів-лабораторій 2016 року, які пройшли з 7 по 11 вересня в Національній опереті України для молодих режисерів, з комедією-гротеском В.-А. Моцарта «Бастьєн і Бастьена» . За результатами конкурсу п'єса включена до репертуару 83-го театрального сезону Національної оперети України.
Переможець Міжнародної лабораторії постановок для молодих режисерів, ініційованої продюсерським центром OpenDoors в Одесі 23-28 серпня 2017 р.
Режисер і балетмейстер-постановник комічної опери-зингшпиль "Театр в кишені, або Всі ролі зайняті", музика В. Моцарта в Національній опереті України. Прем'єра відбулася 6 жовтня 2017 г.
Балетмейстер рок-опери «Біла ворона», прем'єра якої відбулася 8 грудня 2017 року Миколаївському академічному театрі драми і музичної комедії.
В образі Палаццо з мюзиклу «Sugar, або В джазі тільки дівчата ...» 20 жовтня 2016р.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Моя прекрасна леді" в Рівненському академічному музично-драматичному театрі, прем'єра якого відбулася 27 січня 2018 року.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Червоні вітрила" в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. Михайла Водяного. Прем'єра мюзиклу відбулася 29 вересня 2018 року.
Молодий обдарований артист вокаліст працює в Київській опереті з 2009 р.
За цей час Дмитро завоював прихильність як маленьких глядацьких сердець у спектаклях «Білосніжка і семеро гномів» (Пустунчик), «Чиполліно» (Сіньйор Помідор) «Карнавал казок в Україні» (Кай), «Острів скарбів» (Папуга), так і дорослих цінителів оперети: «Містер Ікс" (Тоні), «Моя прекрасна леді» (Гаррі, мажордом), «Сільва» (Кавалер), «Сорочинський ярмарок» (Хвенько).
Чудовий вокал і дивовижна пластика актора дозволила створити яскраві образи Білла Келхоуна і Люценцо в новій постановці бродвейського мюзиклу «Цілуй мене, Кет!» Коула Портера.
Лауреат Всеукраїнського конкурсу професійних читців ім. Івана Франка.
Закінчив Київське обласне училище культури і мистецтв (спеціальність «Диригент-хоровик, викладач фахових дисциплін») та Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (спеціальність «Актор драматичного театру і кіно», курс Зимньої Валентини Іванівни).
У 2009-2014 рр. працював артистом муніципального чоловічого хору духовної пісні «Благовіст», м. Ірпінь. Задіяний у виставах «Янгольська комедія» Л. Хохлова, «Принцеса Лебідь» І. Пелюка, О. Харченка, «Людина і вічність» А. Курейчика Київського академічного молодого театру.
З 2014 р. – соліст-вокаліст Національної оперети України. Задіяний у виставах «Кицькин дім» П. Вальдгарда (Козел), «За двома зайцями» В. Ільїна, В. Лукашова (Внутрішній голос Голохвостого).
Спеціальні відзнаки: Дипломант V обласного огляду-конкурсу камерної вокальної музики ім. І.С. Козловського у номінації «Солісти» (2008р.).
Переможець (Гран-прі) V Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Івана Франка (2012р.).
Переможець фестивалю «Молоді таланти України!» у номінації «Молодіжний вокал» (2012р.).
«Cцену 77» Національної оперети України було відкрито 25 жовтня 2018 року містичною драмою «Москалиця» за Марією Матіос у постановці молодої режисерки Влади Белозеренко.
Просторий, наповнений світлом театральний майданчик на 100 глядацьких місць розташований під самим дахом старовинної театральної будівлі, колишнього Троїцького дому, що був побудований у 1903 році. Саме у Троїцькому народному домі на початку минулого століття, одним з корифеїв Миколою Садовським, був заснований перший український стаціонарний професійний театр (1907-1917). З 1934 року приміщення на Великій Васильківській 53/3 стало домівкою Київського театру оперети (з 1935 Київського державного театру музичної комедії), а нині Київського національного академічного театру оперети.
«Сцена 77» відкрита з ініціативи генерального директора-художнього керівника Національної оперети України, н.а. України Богдана Струтинського. Одним з напрямків розвитку театру Богдан Струтинський обрав багатожанровість із збереженням провідної направленості музичного театру. Сьогодні Київський театр оперети на шляху до створення мультижанрового європейського театру, де є п’ять сучасних сценічних майданчиків: Сцена 77; експериментальна сцена #StageLAB; сцена Театру у Фойє; камерна сцена Арт-центру Івана Козловського; основна сцена.
Сьогодні театр пропонує оперети, мюзикли, комічні опери, опери-буфа, зінгшпілі, драматичні і музичні вистави за творами українських і зарубіжних драматургів та композиторів, у театрі відбуваються концерти, знакові музичні події різної тематики та різного формату.
На «Сцену 77» з першого поверху ведуть рівно сімдесят сім театральних сходинок. Колись тут була розташована кімната театрального художника Петра Межировського під номером 77. Поки що в репертуарі «Сцени 77» п’ять драматичних вистав: «Любовна одповідь чоловікові» (Г. Маркес), «Москалиця» (М. Матіос), «Оркестр» (Ж. Ануй), «Під небом синім» (Д.Елдрідж), «Розмова, якої не було» (Р. Белецький), але магічна цифра має тенденцію повторюватись, тож чекаємо на «Сцені 77» Національної оперети України появу сімдесят семи вистав ;)