З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було
Розмова, якої не було

« Розмова, якої не було »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Про що ми найбільше будемо шкодувати, коли дізнаємось, що наше життя скоро обірветься? Можливо про те, що багато важливих дзвінків та зустрічей з друзями не відбулися з нашої вини? Чи не помиляємося ми, коли відкладаємо важливі речі на потім? Адже ми впевнені, що часу попереду ще достатньо... «Ще є час щось змінити...»
Вистава режисера Вікторії Маноле про те, що все звичне так чи інакше колись закінчується. Все погане проходить, а все гарне – залишається в нашій пам'яті, якщо ми вчимося насолоджуватися життям і цінувати кожен новий день.

Жанр: трагікомедія
Тривалість: 1 година 20 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.5
5.3
5.8
5.3

«Піаф» у перекладі з французької означає «горобець»... Ім'я геніальної французької співачки Едіт Піаф вписано в історію двадцятого століття золотими літерами. Ця моновистава про те, що ні слава, ні успіх – нічого не дається без болю, і за все треба платити. Ця вистава про злети та падіння, про дивовижну жінку, якій належать слова, адресовані всім людям: «Я, на щастя, одна з тих, хто заплатив своїм життям за вашу любов».

Чудо Піаф
« Чудо Піаф » Моновистава

Моновистава – це той випадок, коли виконавець приречений на публічну самотність. Її обрала для себе народна артистка України Ірина Кліщевська. Наркотики, алкоголь, суїциди та хвороби, неймовірний успіх, злети та падіння в прірву, найкращі чоловіки та заздрощі жінок... В житті видатної Едіт було стільки, що вистачило б на кілька серіалів, то що ж говорити про виставу... Вистава неодноразово брала участь у Міжнародних театральних фестивалях моновистав, де здобула премії та нагороди (нагорода «За кращу жіночу роль» на фестивалях «BGMOT 2006» (Болгарія) та «Відлуння» (Україна), «За високу майстерність» («Armmono»-2004), диплом фестивалю «Вересневі самоцвіти» (Україна), Гран-прі фестивалів «Албамоно 2006» та Фестивалю моновистав Македонії).

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
5.0
5.0
5.3

Ви жінка? Ви думаєте, що знаєте все про себе і про чоловіків? Ви чоловік? Ви думаєте, що майстерно розбираєтеся в жінках? Чому ж часом так складно буває зрозуміти один одного? .. Театр «ДНК» пропонує провести спільне документально-театральне дослідження, присвячене великим жінкам ХХ століття, щоб нарешті зрозуміти і почути жіночу душу. Минуле завжди дається для того, щоб краще розібратися в цьому. Щоб краще зрозуміти сучасну жінку зразка ХХІ століття, потрібно повернутися до її попередниці - жінки ХХ століття. Великими не народжуються - ними стають. Вони порушували правила і переступали канони, вони йшли проти влади і змінювали історію, вони втрачали дітей і жертвували почуттями, і ось - вони відомі ... Але якою ціною? Актриса, Художниця, Скульптор, Модельєр, Танцівниця, Режисер. У кожній сучасній жінці є частинка таланту великих жінок всіх часів. Історія світу пишеться однією рукою. А значить, просто придивіться ближче: у вашій жінці обов'язково знайдеться відгомін жінки ХХ столітя. Вони назавжди змінили епоху, в якій жили і творили. Вони прийшли, щоб залишити незабутній слід в Душі Світу ... Справжнім жінкам присвячується!

Free Love
« Free Love » Мелодрама, детектив
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.4
5.4
5.4

Free Love – ця тема привертала до себе увагу творців всіх часів і народів. Яка природа Любові і яка її ціна? В чому полягає справжня free Love? Чим людина може пожертвувати заради Любові і чи варто здійснювати ці жертви? Кожен глядач знайдеу виставі на ці вічні питання свої власні відповіді. Романтична мелодрама і детектив – в одному флаконі. Жінка з очима гізехського сфінкса і червоними губами вампіра, чоловіки – дуже різні, але всі пристрасні і яскраві, які один за одним йдуть з її життя, щоб з'явитися знову на сторінках її щоденника. Вистава створена за мотивами повісті Валерія Брюсова – чоловіка, що вивчає глибину і всі нюанси таємничої жіночої душі. Тим цікавіше подивитися на душу жінки очима і почуттями чоловіка, якого часто називають імператором символізму, а його творчість – відображенням суперечливого і підкреслено естетичного модерна. Неоднозначні ствердження героїні «зачеплять» жінок і вельми здивують чоловіків.

У своїх піснях вона співає те, що хотіла б сказати вся Франція. У п'єсі Жана Кокто «Байдужий красень» вона повинна сказати те, що хотіла б сказати кожна жінка. Тут два персонажа, але один з них не промовляє жодного слова. Ми його навіть не побачимо, а втім, уявити його – справа нехитра. Велична Едіт Піаф – звичайна жінка, яка живе з чоловіком, який її більше не любить. Вона живе очікуванням. Цієї ночі вона очікує його як і раніше. Він входить, надягає халат, лягає в ліжко, закурює цигарку і розгортає газету. Він мовчить. А вона – каже, каже! Вона переходить від гніву до прохання, від ніжності до погроз. – Я люблю тебе. Зрозуміло, я люблю тебе, і в цьому твоя сила.

Відгуки
Інна

Спекталь надав приємне враження, хоча перші кілька хвилин здавалося, що глядачеві будуть запропоновані складні роздуми про життя і смерть. Була приємно здивована сюжетною лінією. Запам'яталось питання, яке огорнуло мене роздумами і пошуком того дня про який я теж могла б запитати у свого друга,щоб розгорнути важливі спогади: "А пам'ятаєш той день?" Після перегляду вистави хотілося йти не однієї, а щоб поруч була людина з давньою життя. Друг з минулого. Цікавий взаємозв'язок був в історії про те, як при першому знайомстві ці хлопці почали спілкуватися один з одним. І як один сказав, що б інший купив сигарети і приніс йому для зміцнення дружби, а будучи дорослими така ж ситуація викликала розбіжності і взаємини починали псуватися. Викликало обурення репліка про те, що не варто і починати відносини, якщо не зможеш присвятити їм все життя. Може це і рухає молодим поколінням, представники якого уникають тривалих стосунків? І може звільнитися краще від такої ноші і не брати на себе відповідальність і за чуже життя, якою б важливою людина не здавалась? Схоже на якийсь парадокс, але ж іноді ховаючись від чогось ми несвідомо вкладаємо в стосунки більше ні треба, щоб підтвердити свої життєві стратегії. Дивували їх перевтілення. Те якими вони ставали за секунду. Завдяки цьому я відчула зближення. Відчула радість, що у мене вже є сентиментальність і я можу відчувати радість від минулого і розуміти ті цінності про які йшлась розмова у виставі. Після вистави, вже в транспорті, я відчула бажання подякувати близьким людей за те, що вони є в моєму житті. У простому криється ... ці прості слова, прості ситуації дбайливо зняли пелену інтелектуалізації та в цій простоті я і не помітила як безпечно зустрілася з собою. Чесно кажучи, я здивована. Здивована тим, як настирливі, прісні думки пішли геть та лишили мені тільки тепло в серці і прагнення почути голоси дорогих мені людей.

Ольга

Професійно. Неочікувано. Неймовірно щиро та зворушливо! Що ви згадуватимете на заході життя? Які моменти минулого винирнуть з глибин вашої душі наприкінці життєвого шляху? Перше побачення, поцілунок з видом на Ластівчине гніздо, пісня Земфіри, коли ви вперше відчули присмак розчарувань і смак втрат, світанок, який зустрічали у Його сорочці? Вистава допомагає задуматися про найголовніше, наголошує, що слід цінувати кожну хвилину, дбати про близьких ("Я просто спробував із цікавості" . "Життя - це момент. Живи" - ось такий урок дає ця вистава.

Наталія Олександрівна Л.

Я думаю 2/3 населення переживали або були в ситуаціях, які ми бачили на сцені. Тому ця вистава чіпляє, чіпляє струни ностальгії, чіпляє спогади приємних та дотепних хвилин твого життя. І як сумно та гірко відчувати , що це може закінчитись в одну мить, а ти ще ж начебто й не жив. Як хочеться знову побувати або згадати: де ти був з друзями та знайомими, де і як пройшли щасливі або кумедні історії твого життя Це тільки здається, що все життя ще попереду і жити будемо потім, що ми ще все можемо виправити і жити, жити, жити… Сумно, але повчально. Не дарма в театрі був аншлаг: чудово вибрана тема, чудово поставлено, чудова гра. БРАВО! БРАВО!БРАВО! Навіть не пам’ятаю скільки ролей було зіграно, скільки перевтілень було в цій виставі чудовими акторами Олексієм Яцютой та Василієм Веліксар. БРАВО! БРАВО!БРАВО!

Еліна Анатоліївна М.

У виставі грало двоє чудових акторів, які зуміли зробити так, щоб глядачі повністю поринули у спектакль і ні на секунду не відволікались. У самій постановці були порушені важливі питання. Перше - те, що потрібно цінувати кожну хвилину життя. Друге - соціальна проблема наркоманії. Тому раджу цю виставу батькам і підліткам 14+. Адже мистецтво краще впливає на свідомість, ніж прості повчання. Недивлячись на серйозність теми життя і смерті, у виставі також були присутні комічні моменти (і немало). Гумор був дотепний і не вульгарний. Однозначно ця вистава “must-visit”!