Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
За задумом автора, Джульєтта – дівчинка-переросток (Наталія Бузько), обіцяна в дружини Парісу, травмованому в дитинстві в голову праскою (Ігор Малахов). Несподівана зустріч на балу з Ромео – закінченим романтиком (Борис Барський), запалює в серцях закоханих незгасиму пристрасть. З цим не можуть змиритися батько Джульєтти – старий-маразматик (Михайло Волошин) і її брат Тібальт – задирака і забіяка (Георгій Делієв)…
Ця комедійна версія «Ромео і Джульєтти» зроблена з розмахом і від душі. На сцені – замок зі справжнім балконом, надувний будиночок Капулетті, поролонові кущі і аптекар з валізою зі смертельним реквізитом. Актори, виряджені в яскраві костюми, що працюють у своїй неповторній, роками відпрацьованій пластиці і амплуа. Вражають віртуозно поставлені бійки і перегони. Ще є маски. Справжнісінькі, зроблені чи то з пластика, то чи з пап’є-маше. У них артисти, стукаючи в калатала, починають виставу, сповіщаючи публіку, що у Вероні нібито все спокійно.
Як тільки не вбивають бідних закоханих: і змія кусає, і граната вибухає, і отрута випивається, і харакірі… А вони встають, як ні в чому не бувало, – і знову за своє.
У «Ромео і Джульєтті» клоуни «Масок» отримали і прекрасно використали можливість розкрити всі грані своєї акторської майстерності. П’єса щільно нафарширована усілякими гегами, трюками, пантомімою і танцями. Чого тільки вартий неймовірний танець на кладовищі. Або ж перегони автомобілістів без будь-яких автівок. Або стриптиз Ромео під балконом Джульєтти. Або обряд сліпих…
Розповідати далі не має сенсу. «Маски-шоу» треба дивитися. Але все ж варто додати, що п’єса, на відміну від шекспірівської, в результаті комічних хитросплетінь і несподіваних поворотів сюжету, закінчується торжеством гумору, краси і любові. А також драйвовим танцем під ірландську музику і гімном закоханих:
Дамо один одному крапельку любові,
Як провидіння, в дар вона дається!
Одну лиш крапельку один одному віддамо –
І вдвічі більше до нас самих повернеться!
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
«Це коротка, наповнена гумором та ‘гегами’ драма про двох симпатичних персонажів, які під впливом невідомого імпульсу, відправляються у незапланований квест Польщею. Квест сповнений комічними пригодами, які з часом перестають бути смішними, перетворюючись на трагічні. Публіка повинна прийняти той факт, що п'єса не є настільки легковажною, як це може видатись на перший погляд. Її персонажі не представляють позитивні соціальні чи психологічні моделі, і цей квест не повинен бути життєвим квестом для всіх. Навіть навпаки» (Дорота Масловська).
Вистава про сьогоднішній день. Хто рухає «колесо історії»: люди, які вміють робити гроші або ж інтелігенція, праця якої оплачується мінімально? Відповідь на це питання Ви будете шукати разом з персонажами п'єси, сміючись крізь сльози.
На машині без гальм дві чарівні дами мчать ... на цвинтар! Щоб відзначити День пам'яті чоловіка одне з них. Але! Коли вони приїжджають, то бачать – біля пам'ятника вже лежать квіти. Ви думаєте, що події розгортатимуться в цьому напрямку? Частково – так. Але тільки частково! Парадоксальність комедії «Дура, це любов!» – в самих дам. У їхньому житті було все, і печаль теж, але про неї в спектаклі – побіжно, тільки щоб зрозуміліше стали характери героїв, їх відчайдушність, відвага і невичерпне почуття гумору. Вражаюча любовна історія ... Детектив ... Призводять до здивування герої ... Приголомшливий гумор ... Чого тільки немає в цій комедії!
Вистава створена за текстами сучасних авторів та блогерів Татуся Бо та Ruslan Gorovyi. Багато гумору, табуйованих тем, провокацій і суржику – в усю цю реальність, що нас оточує, занурені чисті, добрі, відкриті люди, які, звичайно, вже все знають і все бачили. Тому вони із задоволенням повчать інших жити, як годиться, щоб взяти усе і навіть більше саме тут і саме зараз. Суржик нашого життя в образах і мислеформах. Чиста енергія незаплямованого розуму. Біль від сміху та сміх від болю.