« Роксолана »

Події вистави відбуваються під час Другої Світової Війни. Рік 1943-й. Місце подій – південне містечко Білоксі на Місісіпі. Шість новобранців потрапляють в учбовий табір, де їх готують до смерті. Це історія про мрії, прагнення та бажання юної душі. Вистава розповідає про необхідність любити, створювати, бути потрібним. Але усе це перекреслено розумінням того, що молодих хлопців везуть на війну. Чи втратить людська душа свою індивідуальність, коли з людини почнуть ліпити машину для вбивств?

П’єса «Ми, Майдан» - переможець конкурсу мережі театрального перекладу «Євродрама» (Париж, Франція) і входить до антології п'єс "Майдан. До і після". В своєму творі Надія Симчич описує події листопаду 2013 - лютого 2014 років. Автор твору ретельно відбирала свідчення активістів у Facebook, згодом створивши свою п'єсу "Ми, Майдан". У кожного героя п'єси є реальний прототип, з якими драматург підтримує зв'язок й досі.

Багато років йде війна, ніхто вже і не пам’ятає з чого вона почалася. Матінка Кураж годується торгівлею. І тим краще йдуть справи, чим довша війна. Але вистава «Не мовчи» не про війну, точніше, не тільки про неї. Мабуть, головний жах в тому, що до війни звикають, сприймають як невеличку неприємність, пристосовуються і, навіть, намагаються на ній заробити. Та чи можна трохи «пригубити» зла, не забруднившись? Автор попереджує : «Хто хоче обідати з чортом , хай запасеться довгою ложкою». За угоду з сумлінням доведеться віддати найдорожче. Саме таку ціну платить Матінка Кураж.

Ким насправді була Жанна д'Арк? Героїньою Столітньої війни, рятівницею Франції, благословенна Богом щоб чути ангелів, а може навіжена селянська дівчина, єретичка, що справедливо була засуджена церквою? В сімнадцять років вона повинна зробити вибір: жити, створивши власну сім'ю, народжуючи дітей, кохаючи чоловіка чи стати воїном, очоливши військо, коронувавши короля і в решті звільнити свою країну від загарбників та вмерти... Хто ж вона – Орлеанська Діва Жанна д'Арк ...

Вистава «Беркут» – одна з найперших в майстерні, що пережила декілька етапів реформувань: від документальної форми до екзистенційної. Наразі позиціонується митцями як рок-балада. Заснована на поезіях Івана Франка та подіях сучасної України. Режисер і засновник майстерні – Данило Слюсар – про виставу: «Першочерговий задум вистави належить актору майстерні Володимиру Клименку. Він прийшов до мене з оберемком Франкових віршів, мовляв треба з них творити дійство... Ми і почали: аудіозапис розгону Майдану, воєнний шолом, портрет Тараса Шевченка з логотипом «200», «звуки» приймання законів у Верховній Раді України тощо. Словом, на перетині поезій Івана Франка і алюзій до цілком сучасних і «гарячих» проблєм створили цілком документальний спектакль, сповнений, щоправда, насиченого символізму. З часом розвитку майстерні я збагнув, що Герою, зокрема, й мені ,як невід'ємній частині дійства, тісно в заданій формі. У цьому моменті ми і зустріли глядача, який назвав себе вуйком Романом і порадив мені подивитися вірш Івана Франка «Беркут». З тої самої миті і до цего (!) менту спектакль розвивається, змінюється, дихає... Наразі він відкидає будь які форми і кшталти. Йому тісно. Він розправляє крила... і тим самим руйнує всі умовности слів. Екзистенція буття цього Героя , сливе окрема субстанція/аура/душа/тотем, що може вселитися в будь-кого. Кого обере. Бо: «...над Тобою тож завис БЕРКУТ нестримний!».