Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ріверсайд драйв »
Джим Свейн – письменник, 45-ти років. Невпевнений у собі чолов’яга, в сім’ї якого справжня криза. Він виходить на набережну, щоби… що? Можливо, зустрітися з кимось чи щось обміркувати. Проте роздуми перериває волоцюга, який з’являється наче нізвідки. Цей жебрак знає про нього все – про дружину й коханку, він наче занурюється у думки головного героя.
Можливо саме звичайний безхатько допоможе забезпеченому мешканцю мегаполіса з Ріверсайд драйв розплутати клубок проблем та визначитись з його творчою самоідентифікацією?
« Не плачте за мною ніколи... »
Моновистава
« Емма »
« На дні »
Драма
« Останнє приземлення, або один день із життя внутрішнього органу »
Комедія
« Сойчине крило »
Драма
Трошки нудьгувала, місцями смішно. Джим Свейн – письменник, 45-ти років. Невпевнений у собі чолов’яга, в сім’ї якого справжня криза. Він виходить на набережну, щоби… що? Можливо, зустрітися з кимось чи щось обміркувати. Проте роздуми перериває волоцюга, який з’являється наче нізвідки. Цей жебрак знає про нього все – про дружину й коханку, він наче занурюється у думки головного героя. І тут починається саме цікаве, простий безхатько, відкриває відомому писменнику очі, на його життєву ситуацію, і як би не було неприємно це слухати, але це 100% правда!!! І що робити послухати безхатька і щасливо жити далі з своєю родиною, чи піддатись коварній коханці, оце вибір!!! Вир подій закручується на сцені, і ти вже починаєш переживати разом з ним, і з цікавість чекаєш закінчення. Цікава вистава, гарна гра акторів, Безхатько взагалі бомба, але для одноразового відвідування, щоб сказати що вона надихає, чи дозволяє задуматись, то ні, а от провести гарно вечір, розвіятись, те що треба. Спочатку трішки не зрозуміло було, а потім ти з трепетом чекаєш чим закінчиться. Маленьке приміщення, трішки не зручно було чекати було багато людей, не має буфету.
Було смішно і, місцями, страшно і моторошно. Якщо чесно, то стало страшно за себе, бо не зрозуміло скільки психопатів вештається вулицею. Вистава досить суперечлива в силу того, що головний герой, у якого був маніакально-депресивний психоз, постійно переключався з жартів на щось моторошне...Це була дуже тонка гра, ніби ходити лезом ножа... Ніби слухаєш головних героїв, стає смішно від їх діалогів, поряд теж сміються глядачі, а наступної миті головний герой змінює вираз обличчя і говорить щось таке, від чого став моторошно і не по собі... Вистава дуже неоднозначна і дає приводи задуматися: і про сенс подружніх зраду, і про підлість тих, кого ми любимо, і про недосконалу роботу психіатрії, і про те, що будь-хто може опинитися на місці Джеймса і залишитися наодинці з некерованим психопатом, що неминуче призведе до трагедії. вистава однозначно тримає в стані напруги і викликає емоції. Актори грали неймовірно! Раджу людям, які цікавляться психологією і психіатрією, бо головний герой був очевидним психом. А також тим, кому подобаються дещо моторошні сюжети, жир любить напругу. Приміщення чисте, красиве і сучасно обладнане. Жодних недоліків не помічено)
Син режисера Ігоря Равицького (від першого шлюбу), онук режисера Миколи Равицького. До 1988 жив у м. Суми, де закінчив російську школу №4.
У 1992 році Роман закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Михайла Рєзніковича). Того ж року Равицького зарахували до трупи Молодого театру.
Як зазначено на сайті Молодого театру, Роман Равицький «має неабияке комедійне обдарування, сценічну привабливість, акторську безпосередність, пластичність, щирість, музично обдарований. За своїми акторськими можливостями та фактурою — артист на амплуа простака».
Працює також у рекламній царині.
Одружений з акторкою Альоною Равицькою. Виховує доньку Валерію.
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
В дитинстві мені пощастило познайомитися з театром у театр-студії «Саквояж». Саме там я закохалася у ці відчуття і процес творення.
– Яку роль мрієте зіграти?
Роль, яка комусь допоможе знайти відповіді на свої питання.
– Чим любите займатися у вільний час?
Дивитись хороше кіно, займатись йогою, вчитись чомусь новому
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Думаю, що мистецтво взагалі і театр зокрема – це найкращий спосіб говорити з людьми і ділитися з ними емоціями, які можуть змінити щось у їхньому житті.
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Ідіть у театр!)
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!
« Ріверсайд драйв »
