Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Річард ІІІ »
«Річард ІІІ» – саме про політику, про боротьбу за владу, про цинізм та жорстокість тих, хто претендує на вищий пост у державі.
Герцог Глостер, майбутній король Річард ІІІ, йде на свій трон у буквальному сенсі по трупах своїх братів. Він знищує усіх родичів, які згідно із законом про наслідування престолу, відділяють його від мети.
Несподівано цю криваву історію режисерка Корнелія Кромбгольц, арт-директорка Магдебурзького театру, та драматург театру Давід Шлізінг транспонують для сімох актрис.
Якби світом керували жінки – чи щось би змінилося?
Може, поменшало би ненависті чи заздрості, люті чи знущань? Які прогнози? Посеред сцени стоїть гігантський басейн із багном – як символ політичної арени – і чекає всіх, хто наївно сподівається залишитися чистим.
Попередження: усі збіги спектаклю та його героїв із сюжетами та дійовими особами українського політичного життя – випадковість. Адже ницість українського політикуму перевершує навіть фантазію генія Шекспіра.
Фото та анотації надано театром.
« ЛА-ЛА-ЛАЙ-НО »
« ГЕЙ ПАРАД »
Комедія
« Вій 2.0 »
« Король Убю »
« Дім на краю душі »
Не могла оторваться, спектакль следует рекомендовать для просмотра как авангардный показ известных образов. Сюжет широко известен, главный герой стал нарицательным образом злодея, который добивается власти кровавыми убийствами ближних. Нетадицинным является подача сюжета. Интересна замена мужских ролей юными актрисами, сумевшими с применением гротесковых образов с элементами шоу, драйвовой игрой, приемами клоунады, раскрасом лиц и одежды , выбран ными оригинальными текстами дать четкую трактовку каждого из основных исторических образов. Подойдет для интересующихся политикой и историей, театралов. Лаконичное оформление сцены в черно-белых тонах, ниши для выхода героев, бассейн с условной грязью, пачкающей изначально белые непорочные одежды, следы кровавых пятен, четко дают оценку действиям злодеев. Актеры доказали свой творческий потенциал, интересно было бы ввести наряду с авангардными образами автора-ведущего, иллюстрирующего происходящее текстом Шекспира. Это известный прием для арт-модерна. Театру советую более широкую рекламу, более четко произносить цитаты из текста, выпустить более пространную программку.
Очень очень не обычно и странно. Видно было ,что девченки- актрисы получали удовольствие от того как они играли и публика им отвечала взаимностью. История очень проста о человеке который пошел по трупам за короной, он не пожалел ни кого не брата не племянников , даже хотел жениться на племянницы , что бы укрепить свое положение. Все что происходило на сцене удивляло с каждой минутой все больше и больше. Начиная с земли в вёдрах заканчиная Веркой сердючкой. Мне очень понравились. Не много оглушали выстрели , но об этом предупреждали. А вообще очень круто. Спектакль подойдет для молодежи. После спектакля чувствовалась беззаботность. Подарили хорошое настроение. Крутое подвальное помещание . Где есть несколько интересных вещей. Старый телевизор с надписью и нестандартные фотографии актеров. Очень удивил туалет , освещением.
Ця вистава ніби ураган, все мете на своєму шляху. Глядач осторонь точно не може залишитися, його затягне історія, що так насичено поставлена режисером. Торкнеться всіх, може навіть трішки крові з багном перепаде. Річард 3 дуже суперечлива постать в англійській історії, його сходження на престол покрито скандалами й інтригами, яскраво встиг пожити до своїх 33. Одразу попереджаю до класичного Шекспіра буде дуже далеко. Тут грають тільки жінки, їм вдалося роздмухати цей вир подій. Не дивлячись на всю складність вистави, кількість тексту і рухів, вони змогли емоційно встояти перед цією виставою. На мій погляд боротьба була не тільки сюжетна, а й зі своїми персонажами. Всі перевтілення підкорилися цим 7 жінкам, які вміло увійшли в ролі чоловіків. Акторки, як і жінки, можуть відіграти і декілька персонажів. І допомагає їм жіноча підступність, а може і просто майстерність підлаштуватися під різні виклики долі. Їх гра прибирає всі межі, що відрізняють жінку і чоловіка. Вони черствіють на очах. І це вже своєрідний протест театру за часів Шекспіра, бо там грали лише чоловіки. Дівчата однозначно молодці! Стільки тексту, емоційних вибухів, прекрасного вокалу, порсання в багнюці - і все їм підкорилося.
Кажуть, я непоганий критик. Тому коли я приходжу в театр, то зазвичай відчуваю, що комедія не така іже й комендійна, а драма не надто й драматична. Вчора я була на спекталі в жанрі політичний гротеск. Що вам сказати - я отримала дійсно сильні емоції під час перегляду — це було смішно, страшно й вражаюче водночас. Дивне відзеркалення реальності, покладене на шекспірівській твір. Сижу от, хрумаю яблучком, яке отримала під час вистави (то був наглядний приклад класичного підкупу виборця) й розумію — я все ще під враженням - від постановки, акторської гри, аудіо/візуальних ефектів, способу взаємодії з публікою, а також вокальних й танцювальних елементів в постановці. Для тих, хто шукає нових вражень й сильних емоцій — однозначно must seen. Проте для людей з тонкою духовною організацією — виставу до перегляду не рекомендую.
Закінчила акторсько-режисерський курс Київського національного університету культури та мистецтва (майстерня Петра Ільченка, 2008 рік).
У 2008 році Ксенія Ромашенко заснувала незалежний театр «Відкритий погляд».
З 2014 року працювала завідувачкою трупою Київського академічного театру «Золоті ворота» й керівницею проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», була кураторкою Міжнародного конгресу «Театр крокує Європою» та всеукраїнських і міжнародних фестивальних поїздок театру, в т. ч. на:
Міжнародний молодіжний театральний форум «М@rt.контакт» (Могильов, Білорусь);
«Heidelberger Stückermarkt» (Гайдельберг, Німеччина);
Міжнародний молодіжний фестиваль «JULA» (Мюнхен, Німеччина);
Український тиждень (м. Гданськ, Польща);
Міжнародний молодіжний форум країн Балтії (Єреван, Вірменія).
З 2017 року викладає в Київському національному університеті культури і мистецтв.
З березня 2019 року – директорка-художня керівниця Київського академічного театру «Золоті ворота».
Грала у трупі театру у Кривому Розі. Співпрацює з Диким театром. Працювала у Молодому театрі і театрі Переселенця.
Я народилася 28 липня в м. Кривий Ріг в сім'ї працівників Інгулецького гірничозбагачувального комбінату. Мама – чергова по станції, тато – електрик – сім'я (а ще є сестра і брат) – дружна і дуже весела, але з творчістю ніяк не пов'язана. Хоча в сімейному колі за святковим столом жіноча частина моєї родини співала народні пісні, а брат грав на гітарі. З 7 років я пішла в загальноосвітню школу № 59 в тому ж Кривому Розі. Перша вчителька моя (спасибі їй!) відвела нас класом на гурток народного танцю і на плавання. З тих пір я полюбила сцену – самостійно обирала собі гуртки і студії і з задоволенням відвідувала їх, була і студія сучасного танцю, а з 11 років я пішла на вокал.
У шкільні часи постійно брала участь в оглядах художньої самодіяльності, різних шкільних заходах і дуже часто була організатором цих святкувань, іноді сама писала сценарії, виступала в ролі ведучої, була навіть хореографом-постановником.
По закінченню 11 класу я точно знала, що хочу бути ... співачкою. Я мріяла підкорити український шоу-біз. Натхненна надією, я поїхала вступати до Києва в Університет культури на кафедру естрадного вокалу – і ура – я вступила !!! Провчилася рівно рік і зрозуміла, що цього для мене мало, тому що я ще вміла і танцювати, і красиво говорити текст на сцені. Було прийнято рішення перевестися на кафедру акторської майстерності. Пройшла вступні, здала академрізницю – і з натхненням стала вчиться на курсі Петра Ільченка та Катерини Пивоваровой.
На 4 курсі ми з кількома одногрупниками пройшли кастинг в театр «Колесо» і захищали свої акторські роботи вже на професійній сцені. В цьому ж році після випуску студентська команда на чолі з Ксенією Ромашенко організовує незалежний театр «Відкритий погляд», де я грала в «Весіллі?!» М. Гоголя, «Гуппі» В. Сигарева, «Сім'я. Сцени »А. Яблонської та інших. А в 2013 році в Київському академічному Молодому театрі була випущена вистава «Любов людей» Д. Богославського. З 2014 року увійшла в команду театру «Золоті ворота» під керівництвом художнього керівника Стаса Жиркова – спасибі йому велике, до цього дня вважаю його моїм учителем і натхненником – він мій улюблений режисер і великий приклад невичерпного таланту, енергії і працьовитості.
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« Річард ІІІ »
