Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« REVIZOR »
Гоголівські жарти, гоголівська мова у чудовому перекладі українською звучать надзвичайно колоритно. Свіжості додає сучасна музика, яка у всіх на слуху, та «РЕП».
Це не минуле, а наше з вами сьогодення: людські страхи та пороки, хабарі та неосвіченість поза часом і простором. У п‘єсі все проникнуте сучасним баченням світу, у якому ми з вами живемо. Час не владний над сценічним шедевром Миколи Гоголя. До цього твору також звертався експериментатор театру Всеволод Мейєрхольд. Адже театр повинен відчувати час, знати і використовувати усі сучасні тенденції у мистецтві. Не варто сподіватися на костюми царської епохи.
Чекаємо у театрі всіх, зацікавлених у сучасному мистецтві, щоб поставити вічне питання «над кем смеётесь?»
«Хочете, я вас українізую?», – натхненно-захоплено запитує українофіл Мокій дівчину Улю в комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», і ці його слова звучать майже як «Хочете, я вас поцілую?». Запальна вистава занурює у вир блискавичних подій, кохання, конфліктів, сатири. Смішно і тонко, про речі, які зараз на слуху, адже в сучасній Україні паралелі з мотивами п`єси є настільки прямими й прозорими, що слова однієї з героїнь «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной», для когось залишаються актуальними. Як розпізнати межу, котра починає роз’єднувати людей, рідних по крові, історії і культурі? Чому в одній родині батько та син не можуть знайти спільну мову? Це і сумно, і трагічно, і смішно.
Середина минулого століття. Життя в селі. Час тече неквапливо. Люди тієї епохи добре знайомі кожному з нас і, в той же час, зовсім на нас не схожі. Герої Шукшина – прості, добрі, відкриті, щирі. Для них важливі почуття і переживання, вони добре знають, що таке відповідальність і випробування, правда і честь. Вони, як і сам Василь Макарович Шукшин, свято вірять в те, що «все було не дарма: наші пісні, наші казки, наші неймовірної ваги перемоги, наше страждання». Вони готові відстоювати ці цінності до кінця ...
Шедевр, який реклами не потребує ... Ви побачите щиро закоханих людей. Людей, яких мучать такі ж проблеми, як і вас ... Тонко-точна вистава за мотивами творів культового японського автора Харукі Муракамі. У цій виставі зібрані разом: витончений текст, філософська глибина і прекрасна акторська гра. У ньому немає вульгарності, але достатньо відвертої сексуальної лексики. Проста поетичність, щирість і сміливість, з якою Муракамі говорить про Це, зустрічається рідко ... Складно сказати, про що саме ця робота. Чи то про любов, чи то про людину, взагалі, чи то про самотність. Те, що задіяно трохи акторів - відмінно вписується в загальну канву вистави. Адже кожен з них розкриває свого героя з декількох сторін. Ми бачимо не просто тіло, не просто фізичну оболонку, ми відчуваємо душу Людини. Тому вистава вийшла теплою, можна навіть сказати, якоюсь домашньою. Створюється враження, ніби ви сидите в невеликій кафешці, розмовляєте зі своїми давніми знайомими. А вони, в свою чергу, діляться з вами особистим і інтимним. Кожен рано чи пізно замислюється над піднятими питаннями в цій виставі. Як бути, якщо від тебе йде кохана людина? Що робити, якщо тобі зраджують, і ти про це знаєш? Або, навпаки, не знаєш. Як не заблукати в болі, коли вмирає єдиний і неповторний? Як все це прийняти? Як впоратися із самотністю, і що це таке, взагалі? Чи потрібно від нього позбуватися, чи людина - спочатку самотня істота, і чи потрібно прагнути до того, щоб бути з кимось, нав'язуватися комусь, влазити в чиюсь душу, особливо, якщо тебе про це не просять? Легка іронія пронизує всю виставу. Від цього на серці не важко, лише трохи сумно, але так тепло, так прекрасно ...
Лондонське передмістя, яке відрізане від усього світу заметами, з його загадковими вбивствами та дивними мешканцями змусить вас втягнутись в інтелектуальну гру від Королеви Детективу.
Головний герой, їдучи додому після вечері, опиняється в дивному готелі, де всі пожильці нагадують божевільних. Проте найдивнішим з них виявляється таємничий Доктор С. Хто цей Доктор? І чим саме він займається в готелі? Саме це необхідно буде дізнатись Жульєну. Комедія "Готель «Portal'»" створена за мотивами п‘єси Еріка Еммануеля-Шмітта «Готель між двох світів». Цей твір – особливий, з гумором погляд на одвічні питання людства про сенс існування людини на Землі та чи існує життя після смерті? Три причини піти на виставу: 1. Це найромантичніша комедія, яка розкриває саму сутність ніжного кохання. 2. «Готель між двох світів» – одна з найвідоміших п'єс Еріка-Еммануеля Шмітта, визнана у всій Європі. 3. Вистава надасть вам можливість відчути весь спектр емоцій – від сміху до сліз, і від сліз до сміху.
У 2016 році закінчив режисерський факультет Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського. У театрі з 2011 року.
«Кращий працівник культури серед молоді» 2018 рік.
Лауреат премії Дніпровської обласної ради у категорії: « За досягнення в культурно-мистецькій діяльності, збереження і популяризацію історичної та культурної спадщини, формування національної самосвідомості населення» 2019 рік.
Лауреат премії «Надія Січеславни» у номінації «Краща чоловіча роль другого плану» за виставу «Про Федота» 2019 рік.
Лауреат фестивалю «Мельпомена Таврії-2019» у номінації «Кращий акторський ансамбль» за виставу «Про Федота».
2008 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру
2015 р. закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисура драматичного театру» (бакалавр).
2017 р. закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «режисура драматичного театру» (спеціаліст).
З 2008 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
У 2016 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру
З 2016 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії
Народилась у 1959 р.
У 1983 році закінчила Дніпропетровське Державне Театральне училище (майстерня Ковалевського В.І.). В цьому ж році запрошена у Дніпропетровський академічний російський драматичний театр ім. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії). Провідний майстер сцени.
Є досвід зйомок у рекламних роликах, в епізодичних ролях та серіалах російською та українською мовами.
Знялася в головній ролі у фільмі «Газетний роман» (за п'єсою «Не такий як усі»), соціальному фільмі «Війна жіночого роду».
Викладє хореографічний стиль Фламенко.
Лауреат Регіонального театрального конкурсу Придніпров'я «Січеславна» в номінації «Краща жіноча роль»
Нагороджена премією «Надія Січеславни» за роль Ліни Розе у виставі «Фізики» (Ф. Дюрренматта).
2008 р. – участь у театральній школі СТД під керівництвом народного артиста А. Калягіна у м. Москва. Майстерність актора – Р. Овчинников, мова – Д. Кошмин.
2018 р. – участь у майстер-класі Лондонського фізичного театру. Майстри Лана Біба і Чема Перез.
Професійно займається мистецтвом гриму.
Має професійні навики бальних, сучасних, та народних танців.
Викладач у модельному агентстві.
Переможиця та лауреат Всеукраїнських та Республiканських літературних конкурсiв.
У 2008 році закінчила акторський факультет Дніпровського театрально-художнього коледжу за фахом «Актор театру драми».
У 2018 закінчила режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого (майстерня В. А. Чхаїдзе). Режисура театру драми. У театрi Драми i Комедiї в Днiпрi з 2016 року.
Закінчила курси телеведучих Production Studio «SOVA».
З 2006 року актор та режисер Дніпровського академічного театру драми та комедії.
У 2014 закінчив режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого (майстерня Е. М. Митницького).
2019 – режисерська робота на сцені Дніпровського академічного театру драми та комедії вистава «НОМЕР 5» за п’єсою Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері».
Народився у 1967 р. в м. Бельці МССР. Батько – режисер, мати – актриса.
З 1982-1986 навчався у Дніпропетровському театральному училищі за фахом Актор драматичного театру на курсі В. І. Ковалевського.
З 1988–1994 рр. працював у Дніпропетровському театрі юного глядача.
З 1994р. працював у театрі «Світлофор» та паралельно навчався в Єкатеринбурзькому театральному інституті за фахом актор-режисер театру і кіно на курсі В. П. Пашніна.
З 1998 р. працював у Дніпропетровському Академічному театр російської драми та комедії ім.М.Горького
Працював в Музично-екзотичних ШОУ Білий крокодил таємниця спадкоємців Фараона (Рамзес 3)
Зараз працює у Дніпровському Академічному Театрі Драми та Комедії.
Освіта:
Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії 1970 р. Аспірантура – 1987 р.
Працював у Карагандинський російський театр ім. К.С. Станіславського6 Челябінський театр драми
З 1974 року – актор Дніпропетровського російського театру драми ім. Максима Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
У 2014 році закінчила Дніпровський театрально-художній коледж. (курс Петренко В. Е.) У театрі з 2014 року.
Лауреат премії «Кращий працівник культури серед молоді» 2018 рік.
Переможець у номінації «Краща жіноча роль другого плану» у фестивалі Січеславна, за роль Христини у виставі «Секрет вічної молодості» 2015 рік.
Лауреат фестивалю «Мельпомена Таврії-2019» у номінації «Кращий ансамбль» з виставою «Про Федота».
З 5 років займалась танцями та акторською майстерністю у дитячому театрі «Золотий ключик». Брала участь у міжнародних конкурсах з хореографії ( Гран-прі та лауреат перших премій в Чехії, Італії, Франції) та в конкурсах краси. Здобула титул «Міні міс Україна», «Віце міні-міс Світу». Отримала музичну освіту. З дитинства працює моделлю. Після 9-го класу вступила до Дніпровського театрально-художнього коледжу на акторське відділення. Отримала іменну стипендію Людмили Вершиніної та червоний диплом. Вищу освіту здобула в національному університеті Олесі Гончара на факультеті журналістики. У 2015 році одружилася. Має доньку.
З 2013 року – актриса театру «Quasar Pantomime»,«Zhart».
2013 – участь у ТБ-проєкті «Танцюють всі 5», де потрапила в топ-10 кращих танцорів проекту «Танцюють всі, 5 сезон».
2014 – обличчя косметичного бренду натуральної косметики «White mandarin».
2016-2018 – власна танцювальна студія «NikolaevA».
2018 – зіграла головну роль у фільмі «Секс і нічого особистого», реж. О.Ряшин, виробник «Star media»
2019 – участь в міжнародному театральному фестивалі у Avignon (Франція).
Освіта:
2013р. Дніпровський театрально-художній коледж (майстер С. А. Зубов)
2017р. Харківський Національний університет мистецтв ім.Котляревського(майстер Ю. С. Євсюков)
Брала участь у «London Physical Thetre School» на фестивалі сучасного мистецства Гогольфест-2017, м. Київ
Провідний майстер сцени.
2019 р. – Лауреат премії у галузі театрального мистецтва ім. Зінаїди Хрукалової (для актрис).
У 1996 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру.
З 1996 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
В 1991 році закінчила акторський факультет Дніропетровського Державного Театрального Училища. У театрі з 1991 року.
Має Пам’ятну Медаль «За заслуги перед містом».
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Театр розташувався у самому серці міста Дніпро, біля парку та вже більше ста років функціонує на центральному проспекті Дмитра Яворницького, 97.
Спочатку ХХ століття це був Зимовий театр. Потім довгий час його знали як Театр російської драми і комедії імені Горького. Зовсім недавно один з найстаріших театрів Дніпра знову перейменували. Тепер це – Дніпровський академічний театр драми та комедії.
Зимовий театр у Дніпрі — одна з найстаріших будівель на території України. Його побудували у 1847 році під керівництвом заможного купця Луцького. Зараз ця будівля вважається пам'ятником архітектури.
Нова історія Дніпровського академічного театру драми та комедії розпочалася у далекому 1927 році, як академічного театру російської драми ім. М.Горького. Саме тоді за рішенням виконкому міської Ради Дніпропетровська на основі трупи Московського Малого театру, яка гастролювала в той час у місті, і був створений російський драматичний театр. На чолі нового театру встав режисер і актор Володимир Єрмолов-Бороздин, особистість непересічна і неординарна. Він заклав ту концепцію творчості, яка живе і донині: «З сучасниками говорити про сучасне та сучасною мовою».
В кінці 20-х, на початку 30-х років минулого сторіччя на сцені театру зіграли практично усі твори Максима Горького, а в 1934-му будівлю назвали в честь самого письменника.
У воєнні роки театр евакуювали в Барнаул, а сама будівля була замінована та підірвана коли окупаційні німецько-фашистські війська залишали місто. Влітку 1944 року театр повернувся в місто. Тоді і розпочалася активна робота з відновлення будівлі та репертуару.
На рахунку акторів театру: Гран-прі фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна»: Людмила Вершиніна за роль Бабусі у виставі «Дерева вмирають стоячи», Жан Мельников за роль принца Георга у виставі «Геній та безпутність»; Гран-прі «Надія Січеславни» - Андрій Мельников за роль Глумова у виставі «На всякого мудреця досить простоти»... Участь і перемоги в Міжнародних та Всеукраїнських фестивалях, зокрема «Данапріс»( Запоріжжя), «Сцена людства»(Черкаси), «Вересневі самоцвіти»(Кропивницький), «Зустрічі в Одесі»(Одеса), «В гостях у Гоголя»(Полтава), «Мельпомена Таврії»(Херсон), «СвітОгляд»(Сєвєродонецьк) та інші.
« REVIZOR »
