Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Раптом минулого літа »
П’єса «Раптом минулого літа» – чи не найбільш радикальний текст Теннессі Вільямса. Режисер вистави, американець Ніл Флекмен, зміщує акцент з психологічного автопортрету драматурга, на постать Кетрін Голлі, прототипом якої є сестра автора. Тендітна дівчина, яку одні хочуть використати, а інші просто ліквідувати, цілковито позбавлена свободи і прав та має лише один спосіб зберегти те, що їй залишили від життя – збрехати. Але тільки сказавши правду вона може утвердити себе.
Спочатку вас здаватиметься, що цей голос живе у вас в голові. Потім ви скажете собі. що це просто дурні думки, ще за мить ви зрозумієте, що вас огортає морок... Ви забажаєте вибратися й розгадати таємницю, приховану у розповідях головних героїв. Вистава-загадка, де відповідь може коштувати вам життя!
«Дикий театр», Львівський театр імені Лесі Українки і «Мистецький Арсенал» представляють: вперше в Україні вистава за п’єсою відомого канадця, сценариста і письменника Мішеля Марка Бушара «Том на фермі» у перекладі Ростислава Нємцева. Том приїздить на похорон свого друга, що трагічно загинув. Він знайомиться з його сім’єю, і виявляється, що ніхто: ні матір, ні брат, і навіть він – не знали загиблого по-справжньому.
Вистава про зради і перемоги Напівбог Геркулес, легендарний син Зевса, відомий своєю надлюдською силою в черговій реінкарнації потрапляє в Україну. Щоб прокормити дружину і заплатити агенту - він вимушений шукати роботу. На біржі праці Геркулесу пропонують справу державного рівня: врятувати країну від лайна, в якому вона потопає. Ця справа – має стати його шостим подвигом...
У звичайному-звичайному Києві, у звичайній-звичайній хрущовці, жила звичайна-звичайна сім’я. Все як у людей: мама-вчителька, батько «у пошуках роботи», двоє дітей-дармоїдів, кум-гомофоб, на комуналку не вистачає… Але одного разу їм запропонували дуже вигідну, але незвичайну субсидію, і щоб її отримати, вся родина має піти на ... кардинальні зміни у житті
«Механічний Апельсин» – нова вистава Дикого театру, створена за мотивами всесвітньо відомого роману Ентоні Берджеса. Харизматичний і жорстокий Алекс щовечора з друзями влаштовує специфічне культурне дозвілля, яке одного разу перетинає межу з кримілалом і Алекс потрапляє за грати. У в’язниці він дізнається про експериментальний метод лікування ув’язнених – і вирішує стати лабораторним пацюком, щоб тільки вирватись на волю. Метод лікування виявляється ефективним, Алекс більше не може чинити зла. Та чи зможе він вижити в реаліях, які, на відміну від нього, не змінилися?
Від початку і до кінця вистави сиділа, затамувавши подих.Вистава не просто змушує замислитись, вона направду змінює світогляд, змінює погляд на вічні проблеми людства.Сюжет розкриває перед нами безліч типових проблем. Це і вічна проблема батьків і дітей, визнання митця у світі, расизм, розпусту, содомію та інше. Сподобалось те, що у виставі нас не виховують, не повчають, не кажуть, що добре, а що погано, а просто правдиво змальовують ці реалії життя. І лише від кожного з нас залежить, на що в першу чергу звернути свою увагу, та що почерпнути для себе.Актори заслуговують найвищої похвали. Було дуже емоційно, щиро та по-справжньому.Було б непогано трішки відреставрувати приміщення.Основною перевагою майданчика є нестандартне розташування сидінь глядачів, вони розташовані колом до акторів, що дозволяє все добре бачити. Актори наче на долоні, дуже близько до людей. Це зачаровує.
Цікава, моментами ексцентрична вичтава. Важко було відвести погляд від акторів. Історія племінниці заможної сім'ї Венебл, яка ніби то причетна до загибелі їх сина, та паплюжить його ім'я. Затяжність діалогів в певні моменти, і недостятній візуальний супровід. А от сподобалася подача, гра акторів і різкі зміни гучності і раптова поява акторів. Підійде усім хто хоче не на марно провести час. Студентам та молоді, або шанувальникам творчості Теннессі Вільямса. Не зі всіх глядацьких місць комфортно повноцінно споглядати виставу, ну і звісно ремонт. Як і більшість українськтх театрів в яких доводилось побувати, його стан не найкращий.
Оксана Козакевич – актриса Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Після закінчення школи планувала впуступати на географічний факультет думаючи, що саме так складеться її життя. Але в школі молоду дівчину наштовхнули на думку про вступ на факультет культури та мистецтв до Львівському Національному університеті ім. Івана Франка. Так і склалось, що з 2004 по 2009 Оксана Козакевич навчалася на акторському курсі під керівництвом Володимира Кучинського. На третьому курсі навчання по обміну набиралась досвіду на майстер-класах з акторської майстерності у Вищій театральній школі імені Людвіга Сольського у Кракові. А після закінчення університету, не потрапивши до складу трупи театру ім. Леся Курбаса, вирушила до Польщі на Міжнародні майстер-класи, які проводив Фабіо Омодеї, де обрала маскотерапію.
Коли повернулась в Україну, вона все одно приходила до театру і репетирувала. А згодом «напросилася» на епізодичну роль у виставі «Хвала Епосу», потім репетирувала у виставі «Репетиція в театрі злочину» (реж. Микола Береза). Своїми стараннями та серйозністю до поставлених цілей Оксана Козакевич привернула увагу київського режисера Андрія Приходько. Так, мрія, до якої впевнено йшла молода актриса втілилась в життя і вона нарешті стала актрисою Львівського академічного театру ім.Леся Курбаса.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, поет, засновник та ведучий офлайн радіо «Скорбота». Народився в селі Конюхи Тернопідьської області.
У 2012 році закінчив Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка (інститут мистецтв), акторський курс В’ячеслава Хім’яка. Співзасновник і член Літературної студії «87» імені Юрія Завадського. Учасник багатьох всеукраїнських читань і батлів (переможець Четвертого Чернівецького поетичного батлу, 2012). Засновник «стилю 87». Автор поетичних збірок «21» і «Pixels».
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Закінчив театральну студію при Театрі імені Леся Курбаса та Харківський державний університет імені Івана Каразіна.
У 1995-2003 рр. проводив майстер-класи з акторського психофізичного тренінгу в Україні, США, країнах Європи. Викладав акторську майстерність на акторському курсі Львівського Національного університету ім. Івана Франка, на режисерському курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Засновник домашнього дитячого театру-студії «Золотий Клуб’ок», ГО Дитячий центр сучасного мистецтва «АГОВ», засновник «Львівської галереї сценографії» (2017), викладач «Школи вільних і небайдужих».
Організатор фестивалю сценографії «Львівське театральне квадрієнале» (2018)
Український актор театру і кіно, провідний актор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса, засновник акторської студії «22», учасник музичного гурту «Миклухо Маклай».
З 1991 по 2000 рр. навчався у Сичівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Христинівського району Черкаської області. В 2001 році поступив в Козятинське Вище професійно-технічне училище залізничного транспорту № 17, де здобув спеціальність «Оператор комп'ютерного набору». В 2004 р. поступив у Київський політехнічний інститут на факультет електроніки (спеціальність «Акустичні засоби та системи») на заочне відділення. 2007 року стає студентом факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства та акторської майстерності, акторське відділення; майстерня Галини Воловецької), який закінчує у 2012 році.
У 2004 році працював у мережі ресторанів швидкого харчування «Швидко». 2005 року переїжджає спочатку до Москви, а потім до смт. Фряново Московської області, де працював на Фряновському керамічному заводі оператором печі по випалу керамічної плитки. Через 6 місяців переїхав до міста Желєзнодорожний Московської області, де працював на Кучінському керамічному заводі. Весною 2006 року переїжджає до Києва, де працює в книжковому супермаркеті «Буква». 2007-го року переїжджає до Львова. У 2009 році прийнятий на посаду актора до Львівського муніципального театру (тепер — Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). 2010 рік запрошений до трупи Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У 2013—2014 роках працює асистентом кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (майстерня Олега Стефана).
Актор Львівського академічного Театру імені Леся Курбаса. У 2017 р. закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), курс Олега Стефана.
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Раптом минулого літа »
