« Різдвяний сон кобили вороної »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.9

Моновистава «Різдвяний сон кобили вороної» – спільний проєкт Театр SOLO та Центру Курбаса. Цією виставою відзначаємо 130-ліття Остапа Вишні та 200-ліття Пантелеймона Куліша.

Режисер Людмила Колосович поставила синтетичну виставу, де ритм дії задає виключно літературний текст. «Різдвяний сон кобили вороної» – це гостра сатира не тільки на тогочасно-сучасне українське село, що знаходиться у віковічних злиднях, а й на Україну загалом.

Події відбуваються різдвяної ночі. То ж цілком логічно в сумно-іронічний сміх оповідання О. Вишні вплітається виконання старовинного «Вертепу» Пантелеймона Куліша в класичній літературній обробці XIX ст. та автентичні колядки Полтавської та Донецької областей.

Вертеп, схожий на телевізор, стає власним адом Ірода-Путіна та його оточення із російських та українських пропагандистів, бізнесменів та чиновників, що відчувають жах від скорого Народження Спасителя.

Акторці Тетяні Тушич необхідно перевтілюватися у всіх персонажів-архетипів виключно за допомогою голосу.

В монолозі Кобили персоніфікується сучасна Україна – немолода, ірраціональна жінка у вишитій спідній сорочці під чорним пальто, з забинтованою рукою, у військових берцях, з намистом із дзвіночків на шиї – олігархичним хомутом…

Приходьте на виставу за текстами багатостраждального, але не сумуючого Остапа Вишні!

Жанр: моновистава
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Дама-примара
Ніч для двох
Особисто. Привселюдно. Непристойно.
Режисссура
Інстинкт самозбереження
Відгуки
Яна

Я навіть не знала чого очікувати. Дуже довго було не зрозуміло що відбувається, аж доки із-під умовного снігу не з'явилася героїня. Вистава викликала здивування, бо поєднує в собі вертеп, сучасну анімацію та оригінальний український текст за творами українських письменників. Все це талановито та креативно поєднано у моновиставі у виконанні акторки. Дуже багато тексту та перевтілень, і якщо на початку ще є незрозуміли моменти, то в кінці відчуваєш цілковите захоплення побаченим. Хочу відзначити гарну українську мову Тетяни Тушич. Після вистави я все ще обдумувала деяки моменти вистави, тобто чимось вона зачепила. Викликало бажання почитати українську класичну літературу. Поєднання різдвяного часу та мрій кобили, яка ще жива і мріє краще, але зовнішній світ жорстокий та нещадний до неї. Акторка чудово впоралась зі своєю героїнею. Вона швидко перевтілювалась від ляльковода вертепу на кобилу. Стільки сили і жаги було в неї (чи в ї персонажа), що я особисто, повірила в такий зимовий холодний сон кобили.

Елена

Цент Курбаса- экспериментальная театральная площадка, поэтому я посмотрела эту вещь, поставленную Людмилой Колосович, с интересом. Это уже вторая моя встреча с этим режиссером. Актриса Татьяна Тушич из Днепропетровского молодежного театра произвела на меня сильное впечатление своей игрой в моноспектакле по рассказу Остапа Вишни "Сон кобылы вороной" и "Вертепу" Пантелеймона Кулиша. Я не знала раннее этих произведений, да они по сути знакомы только специалистам. Объединяет их рождественская тема, авторы жили в разные эпохи и, конечно, знакомы не были. Произведения эти никак не связаны, только воля режиссера их объединила в один спектакль. Вертеп был представлен эмоционально, интересно, сложный текст звучал выразительно и был глубоко прочувствован актрисой, изображавшей разных библейских персонажей. Ну а рассказ Вишни напомнил мне "Холстомера" Льва Толстого в блестящем исполнении Евгения Лебедева . Татьяна невероятно убедительно сыграла старую кобылу, мечтающую о счастье и молодости. Реальность жизни лошади была мрачной и безвыходной. Костюм, прическа, жесты, речь актрисы позволили создать достоверный образ, вызвавший у меня сочувствие. Спектакль не для массового зрителя, скорее, для театральных фестивалей. Школьники не поймут, им будет скучно. Рекомендую студентам театральных институтов - тут есть чему поучиться. Огорчила одна "маленькая " деталь- в конце на экране был видеоряд библейских и исторических персонажей, и в роли царя Ирода была карикатура на президента России. Это очень странно и неуместно, нелепо и дико. Из-за этого снизился весь накал постановки и я тоже снижу бал спектаклю. Никому из знакомых не посоветую пойти, но сама я не жалею, потому что не знала этот рассказ Вишни, думая, что он автор только весёлых " усмешек". Кулиш - автор мало кем читанный, известен более романом "Черная рада", так что это серьезный спектакль, рождественский по тематике, но не весёлый. А веселье рядом с театром, на Софиевской площади, аж земля дрожит от грохота и музыки...