Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Чого чекати глядачам від вистави? Сильних емоцій, багатобарвних почуттів та роздумів…
Надзвичайна історія молодого хлопця, який опинився над прірвою і йому треба остаточно вирішити куди далі. Він в сумнівах намагається зрозуміти свого батька і мати, а життя влаштовує йому зустріч з незнайомку. Зовсім з іншого світу: він Ричард, а вона Каніфоль. Звичайно, це не ім’я, але її так кличуть і вона звикла до нього. Вона дивовижна щира і безпосередня. У неї має бути інше ім’я, те яке насправді викриває її сутність. Історія, яка буде відбуватися на ваших очах розкриє усі секрети і загадки, і вирішить майже всі проблеми.
Закінчив Харківський інститут культури (нині Державна академія культури) в 1980 р.
У Запорізький обласний театр юного глядача прийшов в 1981 р. актором.
З 1996 р. працює в театрі режисером. У 2005 р. його призначено художнім керівником Запорізького обласного театру юного глядача.
Нагороди:
1983 р. - Диплом за «Кращу роль другого плану» у виставі «Вибір»
1996 р. - вистава «Месьє Амількар» лауреат міжнародного фестивалю «Добрий театр» (м. Енергодар)
2002 р. - І премія за «Кращу режисерську роботу», вистава «Вальс випадку», міжнародний фестиваль «Добрий театр» (г Енергодар)
2004 р. - вистава «Вальс випадку» лауреат фестивалю «Театральний Донбас-2004»
2008 р. - «Найкраща режисерська робота» за постановку вистави «Романтики» Е. Ростана, фестиваль-конкурс на вищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2008»
2011 р. - «Кращий драматичний спектакль для юнацтва» спектакль «Річка на асфальті» Д. Липскерова на фестивалі-конкурсі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2011»
2013 р. - приз глядацьких симпатій спектакль «Я не прощаюся» на відкритому фестивалі для дітей і юнацтва «ТЮГ-2013»
2014 р. - урядова премія імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва, постановка вистави «Я не прощаюся»
2016 р. - приз «Алмазний Дюк» міжнародного багаторівневого фестивалю-конкурсу ім. Дюка Де Рішельє за постановку вистави «Двоє на гойдалках»
2017 р. - диплом «Краща режисерська робота» (вистава «Двоє на гойдалках») XXV фестивалю-конкурсу на вищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2017»
2017 р. - вистава «Вальс випадку», режисер-постановник Г.В. Фортус, став лауреатом IV міжнародного фестивалю Українського театру «Схід-Захід», м. Краків, Польща
- лауреат премії обласного Українського Фонду культури ім. І. Паторжинського
З вересня 2000 р. веде акторські курси в Запорізькому Національному університеті на кафедрі акторської майстерності.
- в 2003 р. лауреат обласної премії за досягнення в розвитку культури і мистецтва та за кращу режисерську роботу
- в 2005 р. за досягнення в розвитку культури Запорізького краю нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтва України
- в 2005 р. нагороджений почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України».
- 2009 р. нагороджений орденом ІІІ ст. «За заслуги перед Запорізьким краєм»
- 2015 р. нагороджений орденом Запорізької обласної ради ІІ ст «За заслуги перед Запорізьким краєм»
- 2017 р. орден «За заслуги» (за значний внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм)
- 2019 р. нагороджений почесною грамотою Запорізької обласної ради
В 2019 р. закінчила Запорізький національний університет, кафедра акторської майстерності, актриса театру і кіно.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 01.09.2016 p.
В 2019 р. закінчив Запорізький національний університет, кафедра акторської майстерності, актор театру і кіно.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 15.04.2014 p.
Запорізький обласний театр юного глядача був заснований 9 січня 1979 р. Символічно, що саме цей рік був проголошений ЮНЕСКО «Роком дитини».
20 листопада прем’єрою вистави «Драматична пісня» – відбулося народження театру. Очолив театр народний артист України Олександр Король.
Вже через п’ять років, в 1984 р. театр був обраний серед шести ТЮГів України представляти театральне мистецтво для дітей на VІІІ конгресі Міжнародної асоціації дитячих та юнацьких театрів (м. Москва).
У 1987 р. в адміністративному приміщенні (б. Центральний, 4) власними силами створили Малу сцену театру, котра відкрила нові творчі можливості акторів та режисерів театру, дала змогу для нових сценічних пошуків.
В 1994 р. творчий запал спонукав колектив перевести виставу «Мауглі» на мову есперанто, досконало її вивчити, щоб прийняти участь в міжнародному театральному фестивалі, який проходив в Угорщині.
Наприкінці 90-х років театр творчо співпрацював з театром м. Оберхаузена (Германія), завдяки цьому постановка вистави «Безіменна зірка» Г. Себастіану відбулась в Німеччини. Дружнім кроком було запрошення до театру молодого німецького режисера та постановка п’єси Б. Брехта «Добра людина із Сичуані».
В 2005 р. театр очолив заслужений діяч мистецтв України Г.В.Фортус. В тому ж році, завдяки підтримці Артеменко Ю.А., який на той час був губернатором Запорізької області, після двадцяти шести років існування театр отримав у свою власність приміщення Будинку культури будівельників.
2012 р. театр отримав почесне звання академічний.
В 2013 р. театр випустив виставу за японськими казками «В пошуках Дракона». Прем’єру вистави відвідав уповноважений посол Японії в Україні Тоічі Сакато, який спеціально приїхав до Запоріжжя, щоб передивитися виставу.
Гастрольна карта театру досить велика. Театр гастролював в Києві, Харкові, Львові, Сумах, Дніпропетровську, Донецьку, Полтаві, Кременчуку, виїжджав в усі районі центри області, Ростов-на-Дону, Тула, Белгород, Нижний Новгород, Воронеж.
В 2014 р. театр отримав урядову премію імені Лесі Українки за виставу «Я не прощаюся», яка була визнана кращою виставою для молоді 2013 р.
В 2017 р. при театрі було створено театральну студію під керівництвом А. Макаренко.
Директор театру заслужений працівник культури України В.М.Шкляренко був визнаний найкращим директором у 2007-2008 рр., в 2010 р. був нагороджений спеціальною відзнакою імені заслуженого працівника культури України О. Гришкіна.
В 2017 р. розпочалася дружня співпраця з керівником і засновником міжнародної кінокомпанії «Star Media» Владом Ряшиним. Перша спільна робота – комедія Р.Куні «Тато в павутинні». В наступному році з'явилася нова вистава – комедія «Люкс №13».
Ідея створити в новому форматі дитячу виставу з використанням хімічних елементів та циркових номерів належить Валентину Ковалю – зараз в репертуарі йдуть весел та повчальні вистави «Вірю в дива» і «Дивосвіт, або Вірю в дива-2».
Поряд з театром за останні два роки з’явилися декілька цікавих локацій: пам’ятник Т.Г.Шевченко, алея «Славетні Запоріжці», дитячий майданчик, світловий вираз «Я люблю ТЮЗ», «Серце закоханих».
На унікальній алеї (подібної не має ні де в Україні) встановлено 18 брил з іменами та короткими біографіями видатних людей України, які народилися в Запоріжжі та в Запорізькій області та прославили свою Батьківщину на весь світ своїми діяннями, подвигами та талантами. Серед таких видатних постатей герої Небесної сотні, герой Богдан Завада, театральний режисер Сергій Данченко, кінорежисер Григорій Чухрай, мультиплікатор Володимир Дахно, композитор Ян Френкель, правозахисник Петро Григоренко, вчений Володимир Хавкін, співак Іван Паторжинський, легендарний Нестор Махно та інші.
Вперше в Україні в фоє театру замість традиційної люстри встановили динамічне кінетичне освітлення. Таке сучасне світове обладнання з’явилося завдяки Мирославу Хом’яку, Салману Янду, Георгію Гоголадзе.