Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Привид замку Кентервіль »
Заможний американець купує на аукціоні загадковий старовинний замок в Англії. Кажуть, що в цьому замку живе... привид... Місцеві мешканці попереджають героя про недобру славу маєтку, але новий власник тільки насміхається з цього, він переїздить до Кентервіля разом з родиною. А привид там дійсно живе, живе і мучиться від страшного прокляття... Проте, можливо, не такий він уже і страшний, цей фантом?
Одна з найзворушливіших вистав, які ви тільки могли бачити... Лауреат багатьох міжнародних фестивалів, актор і режисер Володимир Завальнюк разом з талановитою актрисою театру й кіно Ганною Яремчук запрошують Вас у казкову подорож. Дитяча казка для дорослих, яка змушує замислитися над простими й потрібними речами. Вона дає змогу знову поглянути на світ невинними дитячими очима. Філософська казка про любов і дружбу, про обов’язок і вірність, про нетерпимість до зла. Після вистави « Маленький принц» – виходиш просвітленим і здивованим, принишклим і усміхненим, задумливим і трохи сумним. Після такого побачення з мистецтвом, не хочеться палити на вулиці, штовхатися в метро, включати мобільний телефон. Серце просить спокою і пішої прогулянки, намагається відкритися першому зустрічному і знайти в ньому друга або родича. Це означає, що мистецтво – справжнє, а режисер – зробив свою справу.
Історія про Маленького принца, який сміявся, немов тисячі дзвіночків, і жив на крихітній планеті, на якій росли тільки баобаби і раптом випадково виросла одна єдина Троянда, примхлива, норовлива, але прекрасна у своїй безпосередності. Посварившись з Трояндою, Маленький принц довго подорожував, побував на різних планетах, і, нарешті, потрапив на Землю. Старий мудрий Лис відкрив Принцу нове розуміння Світу. Напевно, ця проста й зворушлива історія не вимагає додаткового представлення. Адже за накладами книга французького письменника і льотчика Антуана Сент-Екзюпері посідаєє в Європі 2-е місце після Біблії! Ця вистава про вічне і неминуще. Вона близька кожній людині, незалежно від віку, освіти та соціального становища. Маленький принц з нізвідки з'явився на планеті Земля серед безкрайньої пустелі і так само раптово зник із Землі, щоб сміятися зі своєю крихітною планети людям – як мільйони дзвіночків! Майже біблійна історія про неминущі цінності, яка нікого не залишає байдужим Захоплююча подорож по різноколірних планет і різних світів.
Хто не знає веселих пустунів Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна, що живуть на березі річки Міссісіпі? Вірним друзям завжди є чим зайнятися: будь то ігри в піратів, крадіжка яблук чи варення з комори, риболовля, а також кепкування над дорослими. Нестримна фантазія приводить Тома та Гека вночі на цвинтар, де вони стають свідками таємничого злочину, з якого і починаються неймовірні пригоди...
«Той самий Мюнхгаузен» – тонка лірична комедія з філософським підтекстом від геніального драматурга і сценариста Григорія Горіна. Виставу поставлено не по більш пізнього кіносценарію, а за п'єсою, яка і до фільму Марка Захарова була вже дуже відомою. Ми постаралися зберегти й примножити все чисельні глибокі смисли, який Горін вклав до уст своїх героїв, не наслідуючи фільму, бо це, на наш погляд, невдячна справа. За трикутними капелюхами, перуками й кринолінами ховаються сучасні люди з їх звичайними неминущим у віках пристрастями: Коханням, заздрістю, ревнощами, підлістю, жадібністю й всякого роду страхами. Той самий Мюнхгаузен, легендарний Барон, – брехун і дивак або, навпаки, людина, яка завжди говорить тільки правду? Це повинен вирішити для себе кожен глядач. Адже між правдою і неправдою майже немає межі. Так само, як немає її між комедією й трагедією, які обидві завжди поруч в житті людини.
Вистава про пригоди друзів Тома Сойєра та ГеккльберріФінна, cтворена за мотивами всесвітньо відомої повісті американського письменника Марка Твена. Світ захоплюючих і небезпечних пригод та вигадок маленького американця близький нам сьогодні, тому що усі ми родом з однієї країни – країни дитинства. Він напевне знає,що честь фарбувати паркан може вартувати зацікавленому цілого яблука, вивести бородавки допомагає гнила вода, а на заручинах обіцяють любити до останнього подиху. Але що робити, коли задля спасіння невинного і спасіння свого ж сумління маєш ризикнути власною безпекою і життям? Автори відходять від класичного зображення твенівського міста на ріці. Світ вистави зринає складною ступінчастою конструкцією з безліччю проходів та люків, він населений героями одягненими у Бохо-стилі, наповнений сучасними музикою та пластикою. Саме у такій естетиці перед глядачами оживуть винахідливий Том Сойєр, його вірні друзі Гек Фінн і Джо Гарпер, чарівна Беккі Тетчер і навіть сам Марк Твен.
Романтик и эстет,денди и философ, один из родоначальников модернизма в литературе,пародоксально мыслящий аристократ по духу, к тому же не сторонящийся идей социализма- и все это о нем, Оскаре Уальде.Что касается его как сказочника, поскольку речь пойдет сегодня об ""озорной сказке"" как говорил автор, то хотелось бы привести слова современника: его называют эхом Андерсена, но если это и так, то вторит он ему волшебно. Судя по публичным данным, Кентервильский призрак появлялся с начала 20 века не менее 7 раз в художественных и анимационных фильмах, 5 мюзиклах и,конечно, в спектаклях на всех широтах просвещенного мира. Ожидая встречи с отечественной версией в сложном жанре мюзикла, да ещё и в адаптации к детским душам, терялась в догадках, куда направить вектор интересов режиссер и ведомая им труппа. Ведь на самом деле эта полуволшебнач сказка серьезная притча для взрослых, да ещё и с ярко выраженной в оригинале политической сатирой на намечающуюся экспансию молодой американской нации с ее практицизмом и любовью к зеленым Франклина в историческую ментальность британцев. Да, Эта линия присутствовала, но подростковая аудитория получила для себя в подарок, кроме мастерски исполненного вокала и танцев, светлую романтику истинных чувств юной Вирджинии, олицетворяющей в пьесе доброе начало, побеждающее меркантильность близких. Отличной мыслью была и замена британского герцога просвещенным юношей, ценителем исторического наследия. Эти сценарные находки в сумме с мастерством и харизмой актеров всех возрастов, сделали и этот спектакль ТЮЗа интересным и поучительным для зрителей разных поколений. спасибо за праздник на сцене, одобренный долгими апплодисментами!!!
Спектакль мне очень понравился, хотя когда я на него собиралась, то нашла в репертуаре для детей, что несколько удивило . Стало любопытно.Как же надо преподнести подобную тему, чтобы заинтересовать детей 12+ и взрослых.Им это удалось: и режиссеру, и сценаристу,и актерам.Великолепная игра, доносящая до зрителя трагедию графа Кентервиля, борьбу жажды наживы, попирающей интересы близких , а с другой стороны сострадание и любовь, творящие чудеса.И всё это сопровождается замечательной музыкой, танцами, отличными и сложными декорациями.Со сцены идёт мощный драйв, который заряжает зал.
У 1997 році закінчив Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисер драматичного театру». (Педагог Михайло Резнікович).
Працював актором Чернігівського театру ім. Тараса Шевченка (1992р.), ставив одноактні п’єси в Центрі сучасної драматургії (1993-1994рр.). У Київському драматичному театрі класичної п’єси – «Давай, пограємось» Сергія Щученка.
Артур Артименьєв організатор фестивалю «Лицедій» (1996р.).
Заснував та очолив «Свободный театр», (антрепризна форма діяльності). Постановки в цьому театрі були успішними, користувалися великим попитом у глядачів, зокрема, «Чайка на ім’я Джонатан» Річарда Баха, «Такі вільні метелики» Л. Герш, «Діалог самців» за творами різних авторів (він режисер та автор інсценізації).
Здійснював постановки в театрах Москви, Саратова, Белграда, співпрацює на телебаченні та в кінематографі. Артур Артименьєв прищеплює любов до театру наймолодшій аудиторії, викладаючи в театральних студіях.
У 2004 році вступив до Львівського національного університету ім. І. Франка, на акторський курс М. Я. Лукавецького. Ще під час навчання почав працювати актором у Першому українському театрі для дітей та юнацтва (м. Львів). Працював там до 2010 року.
Переїхав до Києва і почав працювати у Київському академічному театрі юного глядача «На Липках».
З кінця 2016 року працює актором театру «Особистості», а також співпрацює з іншими театрами та творчими групами Києва.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
У 1991 закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня М.Рушковський)
З 1991 року актор Київського єврейського театру "Мазлтов". З 1999 року - актор Київського ТЮГу на Липках.
Виступав як кінокаскадера.
Діамантовий голос України, найвпізнаваніший дикторський голос в країні
Українська актриса, відомість якій принесли ролі в серіалах «Подробиці тижня» (2010), «Острів непотрібних людей» (2011), «Офіцерські дружини» (2015), «Провідниця» (2017) та ін.
З дитячих років акторка вона займалася хореографією і вокалом в ансамблі народного танцю «Барвінок», грала на скрипці, співала сольно і в хорі.
Мати і батько акторки – інженери-технологи, але мама Людмили обожнювала театр: вона почала брати дочка на дорослі вистави, коли тій виповнилося 3 роки. Саме в цьому віці Загорська вирішила для себе, що неодмінно стане актрисою.
Хоча Людмила вважає себе скромним і замкнутою людиною, на сцені вона завжди відчувала себе вільно, тому після 11 класу вона без роздумів подала документи в Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. Дипломованою актрисою вона стала в 1994 році.
В кінці 90-х років Людмила була прийнята в трупу Київського Академічного театру на Липках – там актриса працює і донині. Також актриса виходила на сцену театру «Сузір'я» в комедійній виставі «Те, що приховують французи».
Вперше на знімальному майданчику Людмила виявилася в 2001 році, знявшись в епізоді українського детективного серіалу «Слід перевертня» з Валерієм Баринова та Олексієм Горбуновим. Потім послідувала низка невеликих ролей в російських і українських серіалах і фільмах – в їх числі чотири сезони серіалу «Повернення Мухтара», в яких актриса зіграла в цілому п'ять різних епізодичних ролей.
У 2006 році 33-річна Загорська отримала першу головну роль у мелодрамі «Стара подруга».
За останні 2 роки відома як «Зося» з міні-серіалу «Століття Якова».
В 2018 році номінована на премію «Телетріумф», як краща акторка за роль у серіалі «Тато — Ден».
Народилася в Харкові 1 лютого 1984 року.Вокалом почала займатися з 14 років.Навчалася в Харьківській художній школі ім.Рєпіна.У 2005 році закінчила театральний факультет за спеціальністю актор театру драми і кіно Харківського державного університету мистецтв ім.Котляревского (майстер мистецької студії Литко А.Я.).З 2003 року по 2009 рік працювала акторкою в Харківському театрі юного глядача та одночасно з 2006 року солісткою-вокалісткою в Харківському театрі музичної комедії.З 2010 року працювала в муніципальному театрі м.Києва.З 2011 року працюю в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.З 2017 року співпрацюю з Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті таз 2018 року - театром Олександра Меламуда.
У 2003 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, який закінчила в 2007 році. У рік закінчення вузу стала актрисою Київського театру на Липках. Її найбільш відомі театральні роботи: «Поліанна» – роль Поліанни (режисер В. Гирич) і «Привид замку Кентервіль» – роль Вірджинії (режисер А. Артіменьєв). З 2009 року Марина Кукліна знімалася в кіно. Найбільш популярні картини: «Повернення Мухтара - 5», «Пес», «Анна Герман», «Жіночий лікар». У 2019 році Марина Кукліна знялася в багатосерійних фільмах, серед яких «Інша» і «Хованки». Вихід заплановано на телеканалі «Україна». Чоловік актриси – український режисер Андрій Май. Після весілля вона носила подвійне прізвище - Май-Кукліна. У пари є син.
У 2007 р закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, курс Ю.Ф.Висоцкого.
2005-2007 – актриса Театру «Золоті Ворота» (Київ)
2007-2016 – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2016 р.
Працювала з 1998 року в Театрі на Липках.
У театрі КХАТ працює з 2017 року. Актриса, заступник директора і завтрупою театру.
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет (Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2004-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Привид замку Кентервіль »
