Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Заможний американець купує на аукціоні загадковий старовинний замок в Англії. Кажуть, що в цьому замку живе... привид... Місцеві мешканці попереджають героя про недобру славу маєтку, але новий власник тільки насміхається з цього, він переїздить до Кентервіля разом з родиною. А привид там дійсно живе, живе і мучиться від страшного прокляття... Проте, можливо, не такий він уже і страшний, цей фантом?
Одна з найзворушливіших вистав, які ви тільки могли бачити... Лауреат багатьох міжнародних фестивалів, актор і режисер Володимир Завальнюк разом з талановитою актрисою театру й кіно Ганною Яремчук запрошують Вас у казкову подорож. Дитяча казка для дорослих, яка змушує замислитися над простими й потрібними речами. Вона дає змогу знову поглянути на світ невинними дитячими очима. Філософська казка про любов і дружбу, про обов’язок і вірність, про нетерпимість до зла. Після вистави « Маленький принц» – виходиш просвітленим і здивованим, принишклим і усміхненим, задумливим і трохи сумним. Після такого побачення з мистецтвом, не хочеться палити на вулиці, штовхатися в метро, включати мобільний телефон. Серце просить спокою і пішої прогулянки, намагається відкритися першому зустрічному і знайти в ньому друга або родича. Це означає, що мистецтво – справжнє, а режисер – зробив свою справу.
Історія про Маленького принца, який сміявся, немов тисячі дзвіночків, і жив на крихітній планеті, на якій росли тільки баобаби і раптом випадково виросла одна єдина Троянда, примхлива, норовлива, але прекрасна у своїй безпосередності. Посварившись з Трояндою, Маленький принц довго подорожував, побував на різних планетах, і, нарешті, потрапив на Землю. Старий мудрий Лис відкрив Принцу нове розуміння Світу. Напевно, ця проста й зворушлива історія не вимагає додаткового представлення. Адже за накладами книга французького письменника і льотчика Антуана Сент-Екзюпері посідаєє в Європі 2-е місце після Біблії! Ця вистава про вічне і неминуще. Вона близька кожній людині, незалежно від віку, освіти та соціального становища. Маленький принц з нізвідки з'явився на планеті Земля серед безкрайньої пустелі і так само раптово зник із Землі, щоб сміятися зі своєю крихітною планети людям – як мільйони дзвіночків! Майже біблійна історія про неминущі цінності, яка нікого не залишає байдужим Захоплююча подорож по різноколірних планет і різних світів.
«Той самий Мюнхгаузен» – тонка лірична комедія з філософським підтекстом від геніального драматурга і сценариста Григорія Горіна. Виставу поставлено не по більш пізнього кіносценарію, а за п'єсою, яка і до фільму Марка Захарова була вже дуже відомою. Ми постаралися зберегти й примножити все чисельні глибокі смисли, який Горін вклав до уст своїх героїв, не наслідуючи фільму, бо це, на наш погляд, невдячна справа. За трикутними капелюхами, перуками й кринолінами ховаються сучасні люди з їх звичайними неминущим у віках пристрастями: Коханням, заздрістю, ревнощами, підлістю, жадібністю й всякого роду страхами. Той самий Мюнхгаузен, легендарний Барон, – брехун і дивак або, навпаки, людина, яка завжди говорить тільки правду? Це повинен вирішити для себе кожен глядач. Адже між правдою і неправдою майже немає межі. Так само, як немає її між комедією й трагедією, які обидві завжди поруч в житті людини.
Хто не знає веселих пустунів Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна, що живуть на березі річки Міссісіпі? Вірним друзям завжди є чим зайнятися: будь то ігри в піратів, крадіжка яблук чи варення з комори, риболовля, а також кепкування над дорослими. Нестримна фантазія приводить Тома та Гека вночі на цвинтар, де вони стають свідками таємничого злочину, з якого і починаються неймовірні пригоди...
Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».
Романтик и эстет,денди и философ, один из родоначальников модернизма в литературе,пародоксально мыслящий аристократ по духу, к тому же не сторонящийся идей социализма- и все это о нем, Оскаре Уальде.Что касается его как сказочника, поскольку речь пойдет сегодня об ""озорной сказке"" как говорил автор, то хотелось бы привести слова современника: его называют эхом Андерсена, но если это и так, то вторит он ему волшебно. Судя по публичным данным, Кентервильский призрак появлялся с начала 20 века не менее 7 раз в художественных и анимационных фильмах, 5 мюзиклах и,конечно, в спектаклях на всех широтах просвещенного мира. Ожидая встречи с отечественной версией в сложном жанре мюзикла, да ещё и в адаптации к детским душам, терялась в догадках, куда направить вектор интересов режиссер и ведомая им труппа. Ведь на самом деле эта полуволшебнач сказка серьезная притча для взрослых, да ещё и с ярко выраженной в оригинале политической сатирой на намечающуюся экспансию молодой американской нации с ее практицизмом и любовью к зеленым Франклина в историческую ментальность британцев. Да, Эта линия присутствовала, но подростковая аудитория получила для себя в подарок, кроме мастерски исполненного вокала и танцев, светлую романтику истинных чувств юной Вирджинии, олицетворяющей в пьесе доброе начало, побеждающее меркантильность близких. Отличной мыслью была и замена британского герцога просвещенным юношей, ценителем исторического наследия. Эти сценарные находки в сумме с мастерством и харизмой актеров всех возрастов, сделали и этот спектакль ТЮЗа интересным и поучительным для зрителей разных поколений. спасибо за праздник на сцене, одобренный долгими апплодисментами!!!
Спектакль мне очень понравился, хотя когда я на него собиралась, то нашла в репертуаре для детей, что несколько удивило . Стало любопытно.Как же надо преподнести подобную тему, чтобы заинтересовать детей 12+ и взрослых.Им это удалось: и режиссеру, и сценаристу,и актерам.Великолепная игра, доносящая до зрителя трагедию графа Кентервиля, борьбу жажды наживы, попирающей интересы близких , а с другой стороны сострадание и любовь, творящие чудеса.И всё это сопровождается замечательной музыкой, танцами, отличными и сложными декорациями.Со сцены идёт мощный драйв, который заряжает зал.
У 1997 році закінчив Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисер драматичного театру». (Педагог Михайло Резнікович).
Працював актором Чернігівського театру ім. Тараса Шевченка (1992р.), ставив одноактні п’єси в Центрі сучасної драматургії (1993-1994рр.). У Київському драматичному театрі класичної п’єси – «Давай, пограємось» Сергія Щученка.
Артур Артименьєв організатор фестивалю «Лицедій» (1996р.).
Заснував та очолив «Свободный театр», (антрепризна форма діяльності). Постановки в цьому театрі були успішними, користувалися великим попитом у глядачів, зокрема, «Чайка на ім’я Джонатан» Річарда Баха, «Такі вільні метелики» Л. Герш, «Діалог самців» за творами різних авторів (він режисер та автор інсценізації).
Здійснював постановки в театрах Москви, Саратова, Белграда, співпрацює на телебаченні та в кінематографі. Артур Артименьєв прищеплює любов до театру наймолодшій аудиторії, викладаючи в театральних студіях.
У 2004 році вступив до Львівського національного університету ім. І. Франка, на акторський курс М. Я. Лукавецького. Ще під час навчання почав працювати актором у Першому українському театрі для дітей та юнацтва (м. Львів). Працював там до 2010 року.
Переїхав до Києва і почав працювати у Київському академічному театрі юного глядача «На Липках».
З кінця 2016 року працює актором театру «Особистості», а також співпрацює з іншими театрами та творчими групами Києва.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
У 1991 закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня М.Рушковський)
З 1991 року актор Київського єврейського театру "Мазлтов". З 1999 року - актор Київського ТЮГу на Липках.
Виступав як кінокаскадера.
Діамантовий голос України, найвпізнаваніший дикторський голос в країні
Українська актриса, відомість якій принесли ролі в серіалах «Подробиці тижня» (2010), «Острів непотрібних людей» (2011), «Офіцерські дружини» (2015), «Провідниця» (2017) та ін.
З дитячих років акторка вона займалася хореографією і вокалом в ансамблі народного танцю «Барвінок», грала на скрипці, співала сольно і в хорі.
Мати і батько акторки – інженери-технологи, але мама Людмили обожнювала театр: вона почала брати дочка на дорослі вистави, коли тій виповнилося 3 роки. Саме в цьому віці Загорська вирішила для себе, що неодмінно стане актрисою.
Хоча Людмила вважає себе скромним і замкнутою людиною, на сцені вона завжди відчувала себе вільно, тому після 11 класу вона без роздумів подала документи в Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. Дипломованою актрисою вона стала в 1994 році.
В кінці 90-х років Людмила була прийнята в трупу Київського Академічного театру на Липках – там актриса працює і донині. Також актриса виходила на сцену театру «Сузір'я» в комедійній виставі «Те, що приховують французи».
Вперше на знімальному майданчику Людмила виявилася в 2001 році, знявшись в епізоді українського детективного серіалу «Слід перевертня» з Валерієм Баринова та Олексієм Горбуновим. Потім послідувала низка невеликих ролей в російських і українських серіалах і фільмах – в їх числі чотири сезони серіалу «Повернення Мухтара», в яких актриса зіграла в цілому п'ять різних епізодичних ролей.
У 2006 році 33-річна Загорська отримала першу головну роль у мелодрамі «Стара подруга».
За останні 2 роки відома як «Зося» з міні-серіалу «Століття Якова».
В 2018 році номінована на премію «Телетріумф», як краща акторка за роль у серіалі «Тато — Ден».
Народилася в Харкові 1 лютого 1984 року.Вокалом почала займатися з 14 років.Навчалася в Харьківській художній школі ім.Рєпіна.У 2005 році закінчила театральний факультет за спеціальністю актор театру драми і кіно Харківського державного університету мистецтв ім.Котляревского (майстер мистецької студії Литко А.Я.).З 2003 року по 2009 рік працювала акторкою в Харківському театрі юного глядача та одночасно з 2006 року солісткою-вокалісткою в Харківському театрі музичної комедії.З 2010 року працювала в муніципальному театрі м.Києва.З 2011 року працюю в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.З 2017 року співпрацюю з Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті таз 2018 року - театром Олександра Меламуда.
У 2003 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, який закінчила в 2007 році. У рік закінчення вузу стала актрисою Київського театру на Липках. Її найбільш відомі театральні роботи: «Поліанна» – роль Поліанни (режисер В. Гирич) і «Привид замку Кентервіль» – роль Вірджинії (режисер А. Артіменьєв). З 2009 року Марина Кукліна знімалася в кіно. Найбільш популярні картини: «Повернення Мухтара - 5», «Пес», «Анна Герман», «Жіночий лікар». У 2019 році Марина Кукліна знялася в багатосерійних фільмах, серед яких «Інша» і «Хованки». Вихід заплановано на телеканалі «Україна». Чоловік актриси – український режисер Андрій Май. Після весілля вона носила подвійне прізвище - Май-Кукліна. У пари є син.
У 2007 р закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, курс Ю.Ф.Висоцкого.
2005-2007 – актриса Театру «Золоті Ворота» (Київ)
2007-2016 – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2016 р.
Працювала з 1998 року в Театрі на Липках.
У театрі КХАТ працює з 2017 року. Актриса, заступник директора і завтрупою театру.
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет (Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2004-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.