Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Прощальна ніч з Казанова »
KAZANOVA – це ім`я стало давно загальним для всіх ловеласів, дон-жуанів і бабіїв. KAZANOVA – це символ кохання, спокуси й зваблення. KAZANOVA – звучить водночас, як заклик і покликання. Всі жінки мріють про ніч з KAZANOVA. Проте саме ЦЯ НІЧ стане для амплуа KAZANOVA прощальною... Чому? Дивіться виставу у виконанні акторів Театру Маскам Рад.
«Прошальна ніч з KAZANOVA» – ексцентрична романтична комедія про пошуки себе всесвітньовідомим розпусником Джакомо Казанова, а також про його справжнє кохання.
Ця комедія – ексклюзив від Театру «Маскам Рад». Позитивні емоції та гарний настрій гарантовано – перевірено вже на практиці!
Любов – це найпрекрасніше, що може статися з людиною в будь-якому віці. Проте саме вік може стати перешкодою у розвитку любовних стосунків. Чарівна журналістка, сеньйорита Паола (О. Сумська) буквально з першого погляду підкорює серце поважного політика синьйора Леоне (Є. Паперний). Леоне, перебуваючи в досить поважному віці, до нестями закоханий у молоденьку спокусницю. Але, на жаль, похилий вік і відсутність чоловічої харизми заважають депутату завоювати Паолу. Однак Леоне не здається. Він укладає договір з молодим, нікому не відомим драматургом П'єтро (В. Борисюк) і публічно видає його літературні твори за свої. Леоне отримує славу та успіх, а П'єтро отримує прихильність і жаркі поцілунки Паоли. А може ця підступна бестія веде подвійну гру?.. «Сублімація любові» – це італійські пристрасті, непередбачувані повороти сюжету, інтриги, неперевершена гра акторів та, звісно ж, сміх до сліз.
Ви знаєте, на що здатні чоловіки, щоб повернути жінку? Ту саму, яку кохають до безпам'ятства? Так – квіти, подарунки, шалені вчинки… Та все це відпочиває на березі Дніпра, порівняно з «методом Мухи». Що потрібно? Хоробрість, пасмо волосся і магічний ритуал. Пьотр бере з собою папірець з закляттям, віскі для хоробрості, ножиці для волосся і вирушає до коханої. Цей день переверне його життя, що й до цього було шаленим. І не тільки його… Комедія Петра Зеленки «Історії буденного шаленства» написана в 2001 році, здобула престижну нагороду Фонду Альфреда Радока, перекладена кількома мовами, має величезну популярність в театрах Польщі, Угорщини, Росії, Словаччини, Чехії. Нова вистава Дикого театру розповість комічні і карколомні історії людей, яким не дуже хочеться бути дорослими. Але доводиться. Проект створений за підтримки Чеського центру в Києві.
Літературний театр Олени Рог представляє музичну комедію «Телепат або Тест на вірність» Кажуть, людина ревнива не тоді, коли кохає, а коли хоче бути коханою. У комедії «Телепат або Тест на вірність» – про кохання, ревнощів, зради і пошуках свого людини – легко і з гумором. Велике мистецтво – це коли отримуєш відповіді на питання, які не задавав. Двоє друзів міркують, як дізнатися, чи зраджує дружина, чи ні. А третій заявляє, що у нього з дружиною телепатичний зв'язок і він це відразу відчує. Тоді друзі вирішують перевірити цей телепатичний зв'язок і спокусити дружину товариша. Що з цього вийшло – дивіться.
Одвічна історія людських пристрастей з тонким гумором від Чехова та яскравими сценами з елементами американського вестерну. Запальні, нестримані, заклопотані, допитливі, розгнівані герої, що потрапили у полон своїх амбіцій і бажань. Де кожен жадає перемогти, але для цього хтось повинен поступитись. А цього ніколи ніхто не зможе.
Гостросімейна трагікомедія з одним-єдиним актом! Уявіть собі ситуацію: жінка хоче, чоловік – не дуже. Неправдоподібно? Тоді уточнимо, що одружені вони вісім років – і все встане на свої місця. Хоча ні, не все. Тому що тепер потрібно розібратися з двома сакральними питаннями: хто винен і що тепер робити! Історія, підглянута в одній родині, історія що починається як побутова комедія, а закінчується… Втім, ніяких спойлерів. Прийдіть самі і ви дізнаєтесь: Чим звичайне сімейне життя відрізніється від «Гри Престолів»! Чому декабристи – погані чоловіки! Як не треба реєструватися на сайті знайомств! Значення слова «жиголетта» Як любити так, щоб не зробити боляче… Неймовірно смішно, до мозку кісток і вкрай відверто!
Мені було цікаво, нудьгувати не було часу. Вистава занурює у комфортну, приємну атмосферу. Викликає теплі та позитивні ємоціі. Це той випадок коли можна і посміятися і поміркувати. Головний герой молодий чоловік, актор, на прізвище Казанова. Як і його відомий теска захоплюється жінками, але він одружений. Післі двох років спільного життя дружина йде від нього. І тільки після цього Казанова розуміє, що інші жінки йому не потрібні, бо кохає одну, єдину - свою жінку. Акторський дуєт був переконливим, та професійним. Як недоліком, так і перевагою можна назвати приміщення історико-архітектурного музею "Київська фортеця". Це незвичне, старе приміщення, і тому цікаве. Але на мою думку, не зовсім облаштоване для театру.
Спочатку було смішно, але, місцями, нудно. Загалом досить непогана вистава, але нічого феєричного я не побачила. Була на виставах де було значно смішніше. Сюжет розповідає про любов відомого ловеласа. Любов, що більше нагадує одержимість. Після того, як кохана жінка пішла - головний герой страждає алкоголізмом, він буквально у відчаї, у кожній жінці він бачить свою дружину... Вражав той факт, що закоренілий ловелас міг в когось закохатися і одружитися... Але звички брали своє і він продовжував зраджувати доки кохана жінка не витримала. І пішла...Щоб зберегти рештки своєї самооцінки. А він, той який любив багатьох жінок, був вимушений зустрітися з самим собою і своїм страхом самотності. Протягом виставити головний герой все ближче підходив до себе справжнього і, в кінці вистави, був винагороджений за свою внутрішню роботу поверненням коханої дружини. І отримав шанс почати все спочатку. Актори грали досить непогано. Була вражена з того, як одна актриса мала відіграти кілька різних ролей. І їй це вдалися досить непогано. Фортеця дуже стара, і мені весь час було страшно, що вона рухне прямо мені на голову під час вистави. По стінах і стелі розходилися красномовні широкі тріщини і було зрозуміло, що по ходу історії зі стелі ще випадали цеглини... Заспокоювала себе тим, що протягом години вистави все мало би протриматися, але внутрішньо відчувала страх перед такою старою будівлею якій однозначно потрібно на реконструкцію.
Вразив спів актора - це щось неймовірне! Легка вистава про жіноче кохання та чоловічу полігамність. Сюжет підштовхує чоловіка замислитись про життя з єдиною жінкою. Дивилася з захопленням. Сподобалась позиція керівника : була інформація щодо великих заторів і, судячи з кількості проданих квитків і кількості присутніх , керівник вирішила почекати деякий час інших глядачів (при цьому порадившись з відвідувачами). Стара будівля, але в середині приміщення театру - затишно.
вистава смішна, але не однопланова, має декілька слоїв. Гарний настрій, переглянула хорошу виставу, веселу і не без моралі. Наші дні. Венеціанський карнавал. А коханця всіх століть і народів покинула дружина, бо їй це все набридло. І Казанова бачить її в кожній жінці, що заходить в квартиру - сантехнік, розносчиця піци, сусідка... І хеппі енд. У всякому разі, в нашому сюжет так. Сюжет про Казанову в 21 сторіччі чудовий. Вистава була б цікава людям, для яких є інтерес в любовних стосунках та (обов'язково!) мають хоч мінімальний бекграунд, тобто імена, що називалися, не пустий звук, а певні асоціацї. Гра акторів сподобалась, Казанова вийшов досить гарний, але хочу висловити захоплення Олександрі Кравченко - вона зобразила всіх жінок в спектаклі і разом з одягом змінювала все, з'являлася зовсім інша істота. Ось вона вульгарна і невихована реперша, через декілька хвилин - рафінована викладач англійської літератури і дружина відомого скрипаля. Враження від театру дуже приємні, випадкові люди туди не ходять.
Да, после свадьбы Казанова уже не тот. Представление о известно всеми Казанове, который женился, но прощаться со всеми женщина и любить только одну оказалось проблемой. И вот , когда от него уходит жена в эту ночь он переосмысливает свои взгляды , к нему в гости приходят разные женщины, с разными профессиями, характерами , но все что он в них видет это свою Лауру. Именно в эта ночь становится для него прощальная. Он понимает ,что очень любит свою жену и готов только ее подносит до небес. Было смешно, а в конце немного грустно. Настрое было такое романтическое. Из необычного и особенного присутствовало оперное соло. Как на меня представление универсальное оно подойдет и мужчина и женщинам. Возле меня сидел мужчина ему явно очень понравилось то что происходило на сцене, но все время довольно громко смеялся. Мне очень понравились игра актеров , атмосфера, которою они создали , особенного шарму надает место , в котором проводится представление. Мне было смешно, а под конец звучали очень трогательные слова и стало немного грустно.
История известного Казановы, его один день из жизни в старости. А также его история любви к одной женщине- жене, несмотря на то что их было много в его жизни. Подойдет для молодёжи, влюбленных пар ил просто тем, кто провести время. Сюжет был неожиданный и интересный. Смешная и трогательная история.
Всі дівчата мріють про ніч з Казанова. Казанова асоціюють саме з коханням, звабленням та спокусою. Казанова- це ім`я стало давно загальним для всіх ловеласів, дон-жуанів і бабіїв. Але ця ніч стала прощальною для Казанова... Коли не ціниш, що маєш, а задумуєшся, коли втрачаєш. У цій виставі було представлено саме це. Вистава була смішною і дуже цікаво, що буде далі. Настрій після перегляд був чудовий.
Сюжет достаточно предсказуем, поэтому просто наблюдала))) Казанова ищет себя в женщинах и понимает , что всё-таки есть она - единственная. Несмотря на то, что сюжет предсказуем, настроение после спектакля было романтичным. Спектакль подойдет скорее для мечтательных девушек. Для меня спектакль прошёл ровно, не хватило эмоциональности.
Вистава має простий, але дуже життєвий сюжет. У виставі перетинаються сучасність та давнина - це підказує нам, що питання кохання та вірності існують та не змінюються сторіччями. Головний герой бачить свою кохану у кожній жінці, що не дає йому спокою. Він страждає від своє долі звабника та не може нічого з цим подіяти, але у фіналі він, нарешті, дізнається, що для щастя потрібна лише одна єдина жінка. У виставі грає лише один актор та одна актриса, яка перевтілюється у ході спектаклю у різних жінок. Вистава підіймає такі серьйозні теми, як сексизм та гендерні стандарти. Обмеження за віком 16+
Театр "Маскам рад" расположен на территории Киевской Крепости в здании музея-место само по себе потрясающее, величественно и служит лучшими декорациями для любого театрального действия. Мне посчастливилось попасть на премьеру спектакля "Последняя ночь с Казанова", которая состоялась 29 июня. События разворачиваются в карнавальную ночь в Венеции. Главный герой, ловелас и серцеед Казанова, представляется нам в роли запутовшегося и сбившегося с пути влюблённого пьяницу, которого за два дня до карнавала уличила в измене и оставила супруга Лаура. Ночь богата событиями и встречами, размышлениями и внутренней борьбой.. Привычный мир заиграл новыми мрачными красками, а вся необьятная любовь и страсть к женскому полу приобрела вдруг чёткие границы и грани, выразившись в одном образе, в одном имени - Лаура. Она словно бросила свою тень на каждую представительницу прекрасной половины человечества, в каждой встречной Казанова видел черты, повадки своей супруги.. Её глаза и губы... Но все же это были другие женщины.. Как развиваются события и к каким выводам приходит наш герой, смотрим, смеёмся, получаем удовольствие в театре "Маскам рад", что на бульваре Леси Украинки.
Акторка, режисерка, драматургиня, письменниця, театральна і громадська діячка. З 2011 р. очолює незалежний театр «Маскам Рад». З 2013 – голова Ради ГО «Спільнобачення» і координаторка проектів «Джойфест», куди входять Міжнародний театральний фестиваль «Джойфест» (з 2013), Фестиваль дитячих театрів «Джойфест-діти» (з 2015), МФ історичного кіно «Поза часом» (з 2014), Фестиваль української класичної музики «Смальта» (з 2015). У 2014-му очолила Благодійний фонд «Обрій» (допомога ВС України на сході України). З 2018 – член ради ГО «Спілка «Гільдія незалежних театрів України». У 2019 засновує і координує проект «Міжнародний театральний фестиваль монодрам Solo Plays Fest». Член Незалежної медіа-профспілки України. Авторка оповідань, повістей, романів, есе, статей, 9 п’єс і 7 інсценізацій (твори Гоголя, Сент-Екзюпері, Мопассана, О’Генрі, Брюсова). Поставила 15 вистав, зокрема «Ніч перед Різдвом» Гоголя (2012) (покази на міжнародних театральних фестивалях у Болгарії та Польщі), «Дні Турбіних» Булгакова (2016), «Маленький принц» Сент-Екзюпері (2016) (показ на МТФ у Болгарії, 2017), «Free Love», «Про шкоду тютюну» Чехова (2018) (участь у 3-х МТФ у Румунії та Албанії), «Пампушка» Мопассана, «Камінний гість» Пушкіна, а також експериментальні «синтетичні» вистави «Життя в ритмі танго. П’яццолла – нотний портрет» і «Рудий коханець. Вівальді – нотний портрет». Зіграла Олену Попову у «Ведмеді» Чехова (реж. Ахмед Есмурзієв), Матільду в «Намисті» Мопассана (реж. Валерія Дємченко), Голубку в «Біля ковчегу о 8» Ульриха Хуба (реж. Алєся Ліфантій), Солоху й Імператрицю у «Ночі перед Різдвом» Гоголя, Баронесу фон Мюнхгаузен в «Тому самому Мюнхгаузені» Горіна (обидві – реж. Інна Гончарова). Авторка документальний фільмів «Той самий Мюнхаузен» (про перебування барона Мюнхгаузена в Київській фортеці під час російсько-турецької кампанії, 2016) та «Легенди Київської фортеці. Вбивство Столипіна» (2018), ігрового к/м фільму «Чудний епізод» за оповіданням Винниченка. Участь як оператора у фільмі «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського.
Як відомо, театр починається з вішалки. Але не в нашому випадку ... Театр «Маскам Рад» почався з ідеї ... Ідеї об'єднати людей небайдужих, які прагнуть до розвитку, відданих Театру як явищу, а не тільки як професії, які люблять Театр у собі, а не себе в театрі. Можна сказати, що наш театр є, певним чином, Клубом, чимось схожим на клуб англійських джентльменів. В цей Клуб вхід відкрито далеко не для всіх. Участь в ньому є престижною та дуже дорого коштує. Ще б пак! Адже внеском кожного учасника є його душа, дорогоцінний час і весь життєвий досвід. А учасники одержують унікальну можливість для багатогранного творчого розвитку і особистісного зростання.
Прем'єра першої вистави Театру – сучасної притчі «Шабаш на двох» – відбулася в рамках театрального майданчика Міжнародного етно-культурного фестивалю «Трипільське коло» 02 липня 2011 року. Три дні безперервно йшла злива, і дістатися до сцени було нелегко як акторам, так і глядачам. Протягом 45 хвилин (час вистави) наші вдячні глядачі стояли по коліно в багнюці під проливним дощем – з парасольками або без. Не пішла жодна людина! І тоді ми остаточно усвідомили, що затіяли потрібну справу і що нам є, про що сказати людям.
Наступною нашою виставою стала вистава «Безіменна зірка» за знаменитою п'єсою румунського драматурга Міхая Себастіана. На другій прем'єрі були присутні представники Посольства Румунії, і з їх легкої руки ми поїхали з виставою «Безіменна зірка» на наш перший міжнародний театральний фестиваль в місто Лугож, в якому на початку 19-го століття почався весь театральний рух в Румунії. Ми виступали на сцені старовинного «Нового» театру, якому більше ста років, а «Старому» лугозькому театру – більше 150-ти! На наш виступ прийшли представники української діаспори, яка, як виявилося, в Лугож за чисельністю найбільша в Румунії. Також ми пообіцяли нашим румунським колегам, що запросимо їх алаверди на міжнародний театральний фестиваль до Києва – з їх «Безіменною зіркою». Таким був початок Джойфесту.
Перший міжнародний театральний фестиваль JoyFest відбувся в жовтні 2013 року в Києві. На нього приїхали колективи з різних міст України, також з Грузії, Італії та Румунії. У вересні 2019 року відбувся вже 7-й міжнародний театральний фестиваль JoyFest.
Організація і проведення власного фестивалю з новою силою позначили ще одну унікальну і дуже важливу складову Театру «Маскам Рад» і Міжнародного соціально-культурного проекту «Джойфест»: просвітництво. Ми поставили перед собою нелегке завдання: залучити до театрального руху якомога більше адептів, перетворити пасивних глядачів на активних учасників творчого процесу. З цією метою були організовані кілька проєктів: Театральні суботи та Театральні дні в Київській Фортеці, Театральний салон на Московській і Театральна вітальня в Музеї культурної спадщини (нині – Музей Української діаспори).
Театр «Маскам Рад» намагається щороку виїжджати на різні міжнародні театральні фестивалі – принаймні 1-2 рази на рік, щоб переймати досвід з їх організації та проведення, відстежувати тенденції в розвитку театрального мистецтва в світі.
У травні 2015 року в Київській Фортеці вперше було проведено театральний фестиваль JoyFest Діти. У травні 2019 року відбувся вже IV фестиваль дитячих театрів. Також у травні 2019 року ми започаткували ще один міжнародний театральний фестиваль: фестиваль монодрам Solo Plays Fest.
Всі три театральних фестивалі мають відзнаки Європейської фестивальної асоціації EFE.
Театр Маскам Рад – репертуарний театр. Сьогодні в репертуарі Театру більш ніж 30 різнопланових вистав у різних жанрах (від трагедії до комедії та мелодрами), серед яких 12 монодрам як класичних, так і сучасних авторських.
Театр Маскам Рад – фактично є ангажементним театром. В трупі театру майже всі актори (близько 30 осіб) грають також в інших театрах та беруть участь в різноманітних театральних та кіно проектах.
« Прощальна ніч з Казанова »
