Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
За мотивами п’єси І. Карпенка-Карого «Безталанна»
Українські верби – носії вікових інформацій. Це можна збагнути, якщо торкнутись їх стовбура, чи крони, вслухатись в шелест – шепіт…
Верби вміють радіти за щасливих людей і вміють гірко плакати над загубленими долями.
Пропонується глядачу драма – відгомін, у постановці якої багато сучасної пластики, використані найкращі композиції гуртів «Даха Браха» та «Перкалаба», співи Іларія, Юліана... Сценографія від Людмили Бєлої підкреслює оригінальність прочитання.
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
В історії з постановкою вистави містичних збігів та обставин незліченна кількість. Хоча б те, що театр розташований на вулиці імені Івана Миколайчука, а будинок, в якому жив актор, знаходиться просто поруч з нашим театром. Режисер вистави Тетяна Матасова кілька років мріяла про постановку цієї повісті, а театр обрала теж невипадково. Дитинство та ранню юність Тетяна провела у фольклорних ансамблях, що відчувається у дбайливому та обережному поводженні з фольклорною основою вистави. А ще... вистава стане цілим клондайком дебютів. Актори, яких звикли бачити та сприймати виключно як блискучих вокалістів, вийдуть на сцену в якості драматичних акторів. Ось... Сюрпризи відкрили не всі. Тож чекаємо на виставі.
Трагедія Гамлета – у необхідності відмовитися від власних духовних вимог і стати звичайним убивцею (А. Тарковський). А головним героєм нашої версії «Гамлета» є театр. Актори його мандрівної трупи – одночасно блазні й мудреці, які замислюються над найглибшими проблемами буття й, здається, знають щось, про що не здогадуються інші. Цього разу перед ними постало питання про відповідальність перед собою і перед суспільством, і вони намагаються вирішити його, приміряючи на себе личини персонажів безсмертної трагедії Шекспіра. І та сама дійсність постає в зовсім іншому світлі, коли дивишся на неї, наприклад, очима Гамлета й очима Гертруди.
Лірична драма І. Франка про кохання, де любов піднесена на найвищий п’єдестал. Про життя, що пройшло марно, про втрачене через егоїзм кохання, про надії, що не справдилися. Після глибоких і болісних переживань, у взаємостосунки закоханої пари приходить прощення. У виставі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» та «живою людиною» з почуттями та емоціями.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
У 1977 р. закінчив Державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, «Актор драматичного театру і кіно».
З 1977-1977 р. – артист Українського гастрольно-концертного об’єднання «Укрконцерт».
З 1979-1981 р. – артист Житомирського обласного українського музично-драматичного театр.
З 1981 р. – артист Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру.
Відзнаки та нагороди – Лауреат обласної премії в галузі театрального мистецтва ім. братів Є. Та А. Ю. Шерегіїв (2003)
Закінчила Ужгородське державне музичне училище імені Д. Задора у 2001 році, Ужгородський заочний факультет Донецької державної консерваторії імені С. Прокоф’єва у 2006 році. Працює в театрі з 2015 року.
Закінчив Київський державний інститут культури в 1996 році за спеціальністю «народна художня творчість». Працював артистом балету в Закарпатському народному хорі, в Київському ансамблі пісні і танцю Міністерства оборони України. Працює в театрі з 2015 року.
Закінчив Хустське культосвітнє училище в 1982 році за спеціальністю «Керівник самодіяльного театрального колективу».
Працював актором в Закарпатському обласному театрі ляльок.
У Закарпатському музично-драматичному театрі імені братів Шерегіїв працює з 1996 року.
Лауреат обласної премії імені братів Шерегіїв в галузі театрального мистецтва у номінації «Краща чоловіча роль» у 2008 році за роль Мочалкіна у виставі «Слон» О.Копкова.
Фото: онлайн-журнал про Закарпаття «Varosh»
У 1975 р. закінчила Хустське культурно-освітнє училище.
У 2009 р. закінчила Київський Національний університет культури і мистецтв.
З 1975 р. – артистка Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру.
Член Національної спілки театральних діячів України.
Відзнаки та нагороди:
Лауреат обласної премії в галузі театрального мистецтва імені братів Шерегіїв в 1996 році за роль Джені у виставі «Джені Герхард».
Відзнака Міністерство культури туризму України «За досягнення розвитку культури мистецтва» (2004)
З 2011 року працює в ЗАОУМДТ імені браті Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв.
У 2011 році закінчив Ужгородський коледж культури і мистецтв «Сучасна хореографія».
У 2015 році закінчив бакалаврат Рівненського Державного Гуманітарного Університету «Сучасна хореографія», магістратуру у 2016 році.
Є лауреатом обласної премії ім. братів Шерегіїв в галузі театрального мистецтва:
2016 – Балетмейстер-постановник у номінації «Режисерсько-постановочна група» за виставу «В Парижі гарне літо»
2017 – Балетмейстер-постановник за виставу «Круті віражі»
2019 – у номінації «Актор» за роль Михайла у виставі «Жменяки»
Закінчила Ужгородське училище культури в 1997 році, Вищу державну академію керівних кадрів культури і мистецтв у 2000 році за спеціальністю «хореографія».
Працює в театрі з 1997 року.
Закінчила Ужгородське училище культури у 1997 році за спеціальністю «Народна художня творість».
Лауреат обласної премії імені братів Шерегіїв в галузі театрального мистецтва у номінації «Краща жіноча роль» 2011 року.
Працює в театрі з 1997 року.
У 2008 році закінчив Перечинську гімназію 1-3 ступенів суспільно гуманітарних напрямів.
У 2013 році закінчив Ужгородський коледж культури і мистецтв.
У 2016 році отримав відзнаку міської ради Ужгорода за вагомий внесок в розвиток культури і мистецтва краю.
У 2017 році закінчив Європейський університет факультет шоу-бізнесу.
В 2018 році став лауреатом обласної премії ім. братів Шерегіїв в галуі театрально мистецтва за кращу чоловічу роль (Ганс Кіфер у виставі «Краще залишайся мертвим»).
У театрі – з жовтня 2007
Закінчила Ужгородське державне музичне училище імені Д. Задора у 1998 році за спеціальністю «артист хору, ансамблю», Мукачівський гуманітарний інститут у 2008 році за спеціальністю «музична педагогіка і виховання».
Працює в театрі з 1998 року.
Закінчив театральну студію при Львівському академічному українському театрі імені Марії Заньковецької у 1986 року.
Заслужений артист України з 2016 року.
Працював у театрі в 1987-1996 роках та з 2010 року.
Історія театру на Закарпатті має давні традиції і певні здобутки. Театральні колективи існували в краї ще у XIX сторіччі. 1921 року до Ужгорода на запрошення громади приїжджає театральний діяч Микола Садовський разом з акторами та художником Миколою Кричевським. Після театру М. Садовського на театральну сцену виходить «Нова Сцена» під керівництвом Шерегій Юрія, після нього з'являється «Угро-руский театр». Усі ці театральні колективи зробили велику роботу по вихованню майбутніх акторів державного театру.
На початку березня 1945 року Народна рада Закарпатської України про організацію в Ужгороді народного театру. Новий театр 30 квітня 1945 року показав свою першу виставу «Руські люди» — К. Сімонова, художник – Федір Манайло.
12 листопада 1945 року Рада Народних Комісарів УРСР приймає постанову про відкриття державного театру на Закарпатті. Відповідно до рішення українського уряду з липня 1945 по квітень 1947 року на Закарпатті гастролює Запорізький український музично-драматичний театр імені М. Щорса під керівництвом народного артиста УРСР В. Магара, який буде першим режисером нового театру.
1 січня 1946 року «Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр» розпочинає свою роботу у місті Ужгород. У 1963 році відбулася реорганізація театру український музично-драматичний театр з'єднався з Мукачівським російським театром і став називатись «Закарпатський муздрамтеатр».
У 2011 році — згідно з рішенням № 224 від 26.05.2011 року Закарпатської обласної ради театру присвоєно ім'я братів Шерегіїв нова назва театру: Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв.
Відповідно до наказу Міністерство культури України № 1152 від 06.12.2016 року театру надано статус «Академічного».