Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Про що мовчать жінки »
Якщо ви хочете дізнатися, що насправді думають жінки, дивіться на них, але не слухайте. Жінки кажуть багато, але про що вони мовчать? У кожній з них є якась загадка, а п'ять жінок під одним дахом – це ціла таємниця, яка покриває нічне вбивство в особняку. Але хто ж з них вбивця?
Цим цікавим і спокусливим розслідуванням займається детектив з поліцейського управління. Завдання у чоловіка не з простих - в пошуках істини найголовніше – зіставляючи показання та факти не зійти з розуму від чарівної логіки милих дам.
Талановита гра акторів, іскрометний гумор і захоплюючий сюжет на дві години занурять вас в атмосферу справжнього розслідування. І головне питання – про що ж мовчать жінки – обов'язково буде розкрито!
« Дівочий виноград »
Комедія тут і зараз
« Жінки Моцарта »
Комедія
« Казки Маріїнського парку »
« Люба Памела, або як пришити стареньку »
Комедія
« Це спадкове »
Комедія
Спектакль заінригувал з самого початку. Сподобалось, що всі події були передані через призму гумору. Проте це зовсім не зменшувуло напругу переживань від самого сюжету . Детектив приходить в будинок, де відбулося смертельний нещасний випадок єдиного чоловіка. Всі інші мешканці жінки. Спілкуючись з ними він намагається зрозуміти, що відбулося насправді . Актори чудово відігравали образи. Змінюючи характер своїх персонажів під час вистави. Вони були дуже емоційні та справжні.
В першому акті нудьгувала, в другому було цікаво. Комедійна детективна історія; детектив є, а гумор , та ще і англійській -це тонка річ; я його шукала, але не втішилася пошуком. Сподобалось великі фігури жінок, які актори обігравали у виставі. Перша частина була дуже емоційною, але ні гра акторів, ні їх історії не зачепили мене. Друга частина була досить цікавішою, розплутувалась таємничий задум вбивства. Людям, яких я знаю-нікому не пораджу, але на кожен товар є свій покупець, мабуть тім, які багато не замислюються і гумор вони люблять , але почуття його не розвинуто.
Вечер английского детектива с психоделическими нотками. Игра актёров просто потрясающая, много моментов вызывало улыбку. Но для меня скорее сюжет не достаточно закрученный, не хватило самого детектива))) Подойдет для всех, кто хочет отдохнуть вечером в театре. В спектакле использовались передвижные пеноплпстиковые фигуры. Как для меня - местами их было много, отвлекал постоянный контакт актёров с ними. Местами не хватало динамики. Удобное расположение театра, есть отличный буфет.
Було доволі нудно. Незрозумілі декорації, в них не було сенсу, або я просто незрозуміла їх необхідність. Також, при такому акторському складі - не було використано потенціалу акторів в повній мірі. Доволі посередня вистава. Детективна історія про помсту жінок та випадковий збіг обставин. Сюжет із розяду Донцової. Хтось помер, а інший бажає помститится. Нічого складного для сприйняття, все доволі очевидно. Сподобався акторський склад, що мене і підкупило. Бо всі як на підбір, дуже круті актори з разних театрів. Але всі таланти акторів загубилися у цій виставі. Тут не було нічого, що потребувало повної віддачі акторів. Не було гострих емоцій. Напевно, такі вистави теж потрібні для розрядки, бо не завжди хочеться дивитися щось складне. Як на мене, то акторська гра була доволі утрирована. Можливо, це такий режисерський прийом. Я зовсім не зрозуміла функцію декорацій. Що мали значити образи людей? Театру раджу більше розкривати акторів. Якщо берете такий зірковий склад, то і вижимати із зіркового складу максимум. На перших рядах сильний протяг. Останні рядів 7 у партері, взагалі нічого не видно. 1-4 ряд треба трохи закидувати голову, щоб бачити, що відбувається на сцені.
Влада Бєлозоренко - режисер-дослідник, ставить спектаклі в кращих театрах Києва. Гуру пластики і мізансцени. Керівник і засновник «11». Її Театр - це мистецтво, яке змушує відчувати.
Кияшко Сергій Олександрович сценічну діяльність розпочав у 1997 році в Каланчацькому філіалі Херсонського обласного театру драми та комедії на посаді артиста допоміжного складу. І вже перші творчі роботи, неабиякий сценічний талант, надзвичайна працездатність, довели, що до театрального мистецтва Херсонщини прийшов обдарований актор з великим майбутнім.
Справжній розквіт акторського таланту Кияшко С.О. пов'язаний з Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром ім. М.Куліша., у якому він працює з 1999 року. Крок за кроком долаючи східці професійного вдосконалення, пройшов складний шлях від актора початківця до артиста драми вищої категорії.
Загальне визнання актору принесла роль Потьомкіна у виставі «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський», за виконання якої у 2008 році Сергій Кияшко був визнаний кращим актором 72-го театрального сезону та отримав «Акторську премію імені народного артиста УРСР Є. Матвєєва».
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
Батько та мати – інженери, які закінчили Київський політехнічний інститут. Має молодшого брата – Юрія. У дитинстві Ганна три роки займалася фігурним катанням. Завоювала третє місце на юніорському чемпіонаті України з фрістайлу, але у зв'язку з травмою спорт була змушена залишити.
Також навчалася в музичній школі по класу акордеон, але вирішила кинути.
Закінчила Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства за спеціальністю «літературний редактор, журналіст». Були також невдалі спроби вступити до Київського театрального інституту, а також в Москву, але все-таки вдалося вивчитися в театральній студії «Чорний квадрат».
Театральна кар'єра Ганни почалася зі заміни актриси у виставі «Шельменко-денщик» режисера Володимира Оглобліна.
Протягом трьох років працювала в київському театрі «Дах». У перервах між зйомками грає в театрі «Сузір'я».
У червні 2017 прийняла участь в проекті «Class Act: Схід-Захід».
Про кар'єру актриси мріяла з дитинства, брала участь в різних театральних постановках. З першого разу вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. У 2009 закінчила, як одна з кращих учениць на курсі.
Першою її роботою стала роль Даші в фільмі «Сусіди» в 2010 році. Після цього настало затишшя, але роком пізніше вона засвітилася відразу в двох проектах – «Джамайка» і «Жіночий лікар».
Працювала в двох російсько-українських проектах: «Все повернеться» і «Битва за Севастополь». Однією з останніх зіграних ролей стала Томка в популярній багатосерійної теленовеллою «Не зарікайся».
Брала участь в проекті «Україна сльозам не вірить».
Автор акторських програм по Пелевину, Маркесу, Зощенко, О'Генрі, Стругацким.
Викладач акторської майстерності в Українській Академії Лідерства.
ТЕ-АРТ – театральна агенція, яка випускає антрепризні вистави з найкращими і найвідомішими акторами країни. За майже чотири роки роботи було створено 7 вистав, які з неймовірним успіхом збирають аншлагові зали захоплених глядачів. Вистави ТЕ-АРТу відрізняються тим, що за три години на сцені розкриваються дуже важливі питання у житті кожної людини. Разом з тим жодна вистава не схожа на іншу, тому глядач кожного разу, купуючи квиток, точно знає, що це буде незвично та захоплююче.
« Про що мовчать жінки »
