З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз
Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз
Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз
Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз

« Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Вистава-потрясіння, у якій історія про величезну силу кохання стикається з розпадом поняття «Людина». Геноцид вірменів у Баку... Жахи погромів... Грабежі... Підпали... Вбивства... Берег моря став свідком трагічних сцен - батьки втрачають своїх дітей, брат сестру, чоловік дружину. Чи може міжнаціональна ненависть стояти на шляху любові між вірменкою і азербайджанцем?

Як старі чотки, перебираючи кожну хвилину свого життя, Маргарита знову і знову переживає ті жахливі, і разом з тим наповнені щастям, дні 1990 року у Баку. Спогади надають розповіді глибоку ліричність, не затуляючи її реалістичної суті. Двоє молодих людей, Маргарита і Абульфаз, грають весілля, і скоро їхня родина чекає на поповнення. Для них майбутнє має сенс, тільки якщо вони разом. Проте, для любові виникають бар'єри, унікальні для періоду і місця: Абульфаз - азербайджанець і не може жити в законному шлюбі зі своїм ворогом – вірменкою. Цю дилему зможе вирішити, з часом, тільки віра, надія й любов ...

Жанр: моновистава
Тривалість: 1 година
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Маргарита
Олена Дудич
Асистент режисера
Авторка музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.5
4.5
4.5
5.0

Чотири жінки зустрілись на автобусній зупинці по дорозі на Донбас. Кожна має свою історію. Кожна когось втратила. І кожна відправилась в саме пекло, щоб знайти відповіді на свої питання. І вже неважливо, чи вони дістануться туди. Адже боротьба проти агресора корінням проросла в їх серцях.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.7
5.6
5.7
5.6

Вистава має дві основні теми: політична і громадська діяльність Івана Франка та історія його кохання із Ольгою Рошкевич. В виставі немає чітких персонажів, кожна з п'яти акторок, які беруть в ній участь, втілюють різні спогади, думки та ставлення Івана Франка до певних подій. Також особливістю вистави є те, що в ній немає актора, який би виконував роль самого Івана Франка. Колектив спробував показати сторону життя і характеру Івана Франка, яка невідома широкому сучасному загалу.

4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
4.5
5.5
4.5

Духу Майдану присвячується... «Думаешь, что трагедию можно пережить?.. Это то, что будет с тобой всегда. В тебе. Разделительной линией через всего тебя... Закрой рот и кричи. Ты – «умный Арлекин». Не больше. Не меньше.» П‘єса написана двома мовами: російською і українською, відображаючи реальний стан актуальної мовної ситуації у нашому соціумі. Вистава про важкий шлях України до себе, до свого відродження через подолання імперської спадщини. Є в нашій роботі рідкісні моменти, коли, стикаючись з новим для тебе матеріалом, ти отримуєш неочікувано гострого інфор(Е)моційного удару. Провокативного. Збуджуючого. Не люблю ярликів, будь-які наукові визначення лякають неминучою тенденцією до консервування і закостенілості, смерті самого явища, тому охарактеризую жанр твору Оксани Танюк для себе як «танок(юк) реальності» (друге мені здається точнішим). А як ще назвати опус, в якому діалоги, наповнені живою плоттю і кров'ю, перетікають у монологи біблійної сили, а потім все кришиться, атомізується, розбивається на квантово-абсурдний полілог? У постановці я йду за автором, обмежую себе у засобах виразності до максимально допустимого мінімалізму. Єдине, що я собі дозволив, – загнати всі ці сутності під єдиний скафандр.

4.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.0
4.0
4.0
4.5

Білогвардійський офіцер, отаман, комісар – під “одним дахом”.«Що» чи «хто» їх поєднує?Автор п’єси належить до покоління драматургів, які в пострадянські часи створювали новий театральний простір, наповнюючи його новими темами, формами та змістом. Вистава була представлена на міжнародних фестивалях “Драма-Форум”(Польща) та “Перперикон-2002”(Болгарія).

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.8
5.8
5.9
5.7

«Річард ІІІ» У. Шекспіра — одна із тих п’єс, яка протягом багатьох століть не перестає захоплювати глядачів, режисерів, акторів цілого світу. Сценічну версію, що її представляє сьогодні театр, здійснив режисер-постановник Автанділ Варсімашвілі, знаний грузинський режисер театру та кіно, художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного театру імені О. Грибоєдова. Він же є автором музичного оформлення. Художник-сценограф та художник по костюмах Міроні Швелідзе. Для прихильників театру нагадаємо, що у 2003 році митець разом із Робертом Стуруа здійснив на сцені театру постановку «Цар Едіп» Софокла. Для авторів вистави однією із головних тем стало прискіпливе дослідження сутності небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої як природою, так і оточуючими, людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію. Каліцтво Річарда, як це не парадоксально, в інтерпретації режисера дарує йому внутрішню свободу та химерне відчуття влади над людьми. Річард-самітник, позбавлений реальних почуттів, як вправний режисер-лялькар та віртуоз-актор, починає «забавки», які породжує його хворий мозок. Азарт гри призводить до шаленства, «Річард любить Річарда…», за яким безодня. У виставі задіяний зірковий склад акторів. РІЧАРД ІІІ — Богдан Бенюк.

Відгуки
Роксолана

Було дуже цікаво, іноді страшно від тих подій, які розповідала акторка, були моменти коли хотілося плакати, наскільки все було чуттєво.. Це історія кохання вірменки та азербайджанця у 1990 році під час армянського погрому, які не можуть жити разом законному шлюбі через етнічний конфлікт. Для них майбутнє має сенс, тільки якщо вони разом у майбутньому. Незважаючи ні на що, вони одружуються і чекають на поповнення в родині, але нові випробування чекають на них.. 7 років Маргарита чекала на Абульфаза... Чи трапляється таке у справжньому житті? Цю історію крізь призму болі, жаху, але водночас із наповненими щасливими днями 1990 року переживає Маргарита знову і знову.

Наталія

Це чи не перша моновистава для мене. Не очікувала щось неймовірне, але все сталося навпаки. Все розпочалося з моменту появи актриси в залі: її одяг, її постава, мова – все відгукнулося в мені. Під час вистави змінювався мій настрій разом з емоціями персонажа: від співчття до персонажу до відрази до оточення, в якому вимушена знаходитись жінка. Від відчуття добра та любові до жаху і нерозуміння, як люди можуть бути такими жорстокими. Коли вистава закінчилася, спочатку вирішила, що це антракт – не може вистава бути така коротка, хвилин 20. Але пройшла година, а здавалося, що персонажу ще є що розповісти. Впродовж вистави в мене постійно поставали питання – як звичайна людина може загубити свою людяність, перевтілитися в страшну істоту, що штовхає таку велику кількість людей до вбивст та жорстокості по відношенню до інших. Перегляд вистави був на одному диханні. Вразила внутрішня сила жінки. Це неймовірна гра актора, вбрання, зачіска – все було влучно! Протягом вистави актрисою використовувався тільки стілець та біла тканина, але було повне відчуття причетності до подій і присутності.

Інна

Мій відгук буде не лише про виставу, але й про театр загалом. Знайти було його неважко. На вході мене зустріла не дуже приємний адміністратор, але реабілітуівала чудова гра клавесиністки в залі очікування. Інтер'єр театру різний в кожній кімнаті. Приємно поринути в атмосферу кінця ХІХ - початку ХХ століття. Таке враження, що побувала в іншій епосі. Перед початком вистави працівник театру провів екскурсію театром та розповів історію його створення, про засновника цього театру та вистави, які тут проходили, оточення, яке там бувало. Кредо цього театру - "за будь-яких обставин вистава не відміняється!" На виставу була вільна посадка, тому кожен чидів там, де йому зручно. Героїня розповідала свою життєву історію. Я б назвала це сповіддю. Вистава повна жалю, відчаю, сліз і співчуття

Инесса Р.

Для меня этот спектакль оказался ОЧЕНЬ тяжелый. Я не восприняла данную историю, в основе которой была большая любовь, а мой ракурс больше заострился на войне. Люди по своей природе жестоки и в большей части легко управляемы. Я залилась на персонажей, которые одномоментно из друзей стали врагами. Ведь войны всегда выгодны кому-то. Я сама родом из Донецка, где по сегодняшний день идут боевые действия. И поэтому особенно близко восприняла затронутую тему. Безусловно игра Елены Дудич вызывает огромное восхищение. Проживать все эти эмоции самой, настолько пропускать их через себя, чтобы так передавать их зрителю. Браво ее таланту!