Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Про Ксеню і 12 місяців »
Поки жила неня Гринькової Ксені, поти були її коси чесані й мащені.
Як прийшла до хати мачуха лукава, то вона їй оті коси спересердя б рвала.
Що лиш не виробляла баба з тою бідною сиротою, би її позбутися! І тоді придумала таке: послати Ксеню взимку за фіалками…
Чого тільки не може трапитися під Новий рік, особливо, якщо якісь капосники захочуть зіпсувати свято! Баба Яга, Вовк та Лисиця, почувши по телевізору привітання Діда Мороза, вирішують викрасти Новий Рік, аби свято було тільки для них. І, може, їм би це і вдалося, якби не маленьке Зайченя… Як наш малий герой намагався перешкодити викрадачам і що з цього вийшло, маленькі глядачі побачать, завітавши на новорічну виставу.
Історію про холодний світ Снігової Королеви, яка студить людські душі, розкажуть малюкам два чарівника Оле-Лукоє. Одного морозного зимового вечора, коли на дворі завиває хуртовина, Снігова Королева перетворює добре чуйне серце маленького хлопчика Кая на крижане і забирає його у свої льодові володіння. Але смілива Герда відразу вирушає у далеку путь, аби визволити брата. Попереду – довгий шлях, безліч небезпек і випробувань. Але жодні труднощі та перешкоди не налякають дівчинку, адже її веде благородна мета – врятувати брата і розтопити його крижане серце.
В основі цієї святкової вистави – вертепне різдвяне дійство. Перед глядачем постають добрі волхви-царі, злий цар Ірод, нещасна мати Рахіль, тесля Йосип, Діва Марія та маленький Ісус у колисці, якому Мати співає колискову, прагнучи вберегти його від усякого лиха. А розповідають цю давню історію три Янголи. Чарівна музика, красиві вірші, майстерність акторів-лялькарів та віра у справжнє диво робить цю виставу особливою в репертуарі театру. Вистава вчить дітей добру і передає світлий і радісний настрій найяскравішої події людства – народження Ісуса Христа.
Запрошуємо наших юних глядачів поринути у чарівну атмосферу Сходу! На вас чекає зустріч з багатьма цікавими персонажами і незвичайна історія довірливого хлопчика – Маленького Мука. У пошуках щастя Мук здобуває чоботи-скороходи, знайомиться із Принцесою, долає підступи скнар-багатіїв і віддає багатство бідним людям. А що є щастям для самого Мука, ви дізнаєтеся у кінці вистави
Святий Миколай вже поспішає на зустріч зі своїми маленькими друзями та їхніми батьками! Він неодмінно принесе дива та подарунки, але все не так просто… Адже далеко не всі добре поводили себе увесь рік, і тепер аби отримати бажаний подарунок, глядачам разом з героями казки доведеться особисто виконати сім добрих справ! Поспішайте на веселу, захопливу виставу-гру!
Дата народження театру — 6 березня 1945 року. В обласній газеті було надруковано оголошення: «Станіславське обласне відділення у справах мистецтв, Станіславська обласна філармонія оголошують набір в обласний ляльковий театр акторів-чоловіків та жінок-акторок. Адреса контори філармонії: вул. Червоноармійська, 1. Прийняті на роботу забезпечуються квартирами, столовою».
Наприкінці квітня відбулась перша прем'єра вистави за п‘єсою Н. Гернет «Гусеня» у приміщенні тодішнього музично-драматичного театру ім. І. Франка.
Театр очолила режисер Т. Нікітіна. Разом з нею театр зводили на ноги художник О. Дикий, актори К. Коцинська, Т. Платхіна, Л. Дмитрієва, Д. Дубей, М. Глибчук, В. Антонов, О. Олійников, М. Басалига.
Олександр Дикий працював у театрі з часу заснування і до 1967 року. Він отримав професійну освіту в Краківській академії мистецтв. Виконав художнє оформлення та ляльки до вистав «Гусеня» за п'єсою Н. Гернет (1945), «Маєчка-хазяєчка» Д. Суптеля (1947), «Біда від ніжного серця» (вистава для дорослих) І. Сологуба (1957), «Казки Дідуся Панаса» К. Коцинської, К.Черняка (1959) та багато інших. Зроблені ним ляльки (декілька з них збереглися і знаходяться у музеї театру) мали значний вплив на мистецький рівень наступних поколінь театральних художників С. Клємента, М. Боярського, Л. Рубановську, В. Маяцького, В. Свєчнікова, В. Бойчука, М. Данька.
Початок діяльності був нелегким: бракувало досвіду, актори лише починали опановувати складну майстерність водіння ляльок, примітивними були конструкції ляльок. Свого приміщення театр не мав. Спочатку працювали в Палаці піонерів (сьогодні Центр дитячої творчості), а з 1949 до 1954 року — у теперішньому Народному домі. Вистави показували у дні, коли була вільна сцена, в основному ж працювали на виїздах в районах та селах області.
У 1954 — 1956 роках театр мав одну кімнату в будинку, де тепер Народний дім «Просвіта».
З 1954-го до 1971-го директором театру був Ю. Панфілов. Тоді театр став показувати більше вистав безпосередньо у школах, дитячих садках, побував на гастролях майже в усіх областях України, відвідав Білорусь, Молдову.
У 1956 — 1957 рр., театр працював у Народному домі «Княгинин».
З 1971 р. на посаді директора театру — Зіновій Ілліч Борецький. У 70-х роках театр знаходився в одноповерховій хатинці без сцени, де була одна кімнатка для репетицій і кілька майстерень на теперішній вул. С. Бандери.
24 квітня 1981 р. відбулося урочисте відкриття стаціонарного приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а.
На хвилі державного суверенітету 27 лютого 1991 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 47 театру присвоєно ім'я Марійки Підгірянки (до цього театр був імені Павлика Морозова). Та через 2 роки колективу довелось розпрощатися з чудовим приміщенням, де були більш-менш належні умови для роботи: сцена, майстерні, фоє та кімната природи для зустрічі маленьких глядачів, — будівля завалилася. У результаті театр опинився у ролі «приймака» Народного дому № 1.
Негаразди не завадили зберегти творчий рівень театру, який відзначають театральні критики і громадськість. У квітні 2001 р. за заслуги в естетичному вихованні підростаючого покоління, багаторічну сумлінну працю директору обласного театру ляльок 3. Борецькому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.
Після відселення з Народного дому № 1 в розпал репетицій до Різдвяних свят ляльковики знову під чужим дахом — завдяки отцеві-митрату Миколі Сімкайлу, який надав приміщення Катехитичного центру для показу вистав. 1999 року вони поселилися у колишньому приміщенні міської прокуратури. Після проведення довготривалого капітального ремонту і реконструкції зали та виробничих приміщень 1 червня 2005 відбулося урочисте відкриття театру, приурочене 60-річчю від дня заснування.
« Про Ксеню і 12 місяців »
