« Пристрасті по Муракамі »
Шедевр, який реклами не потребує ...
Ви побачите щиро закоханих людей. Людей, яких мучать такі ж проблеми, як і вас ... Тонко-точна вистава за мотивами творів культового японського автора Харукі Муракамі. У цій виставі зібрані разом: витончений текст, філософська глибина і прекрасна акторська гра. У ньому немає вульгарності, але достатньо відвертої сексуальної лексики. Проста поетичність, щирість і сміливість, з якою Муракамі говорить про Це, зустрічається рідко ...
Складно сказати, про що саме ця робота. Чи то про любов, чи то про людину, взагалі, чи то про самотність.
Те, що задіяно трохи акторів - відмінно вписується в загальну канву вистави. Адже кожен з них розкриває свого героя з декількох сторін. Ми бачимо не просто тіло, не просто фізичну оболонку, ми відчуваємо душу Людини. Тому вистава вийшла теплою, можна навіть сказати, якоюсь домашньою.
Створюється враження, ніби ви сидите в невеликій кафешці, розмовляєте зі своїми давніми знайомими. А вони, в свою чергу, діляться з вами особистим і інтимним. Кожен рано чи пізно замислюється над піднятими питаннями в цій виставі. Як бути, якщо від тебе йде кохана людина? Що робити, якщо тобі зраджують, і ти про це знаєш? Або, навпаки, не знаєш. Як не заблукати в болі, коли вмирає єдиний і неповторний? Як все це прийняти? Як впоратися із самотністю, і що це таке, взагалі? Чи потрібно від нього позбуватися, чи людина - спочатку самотня істота, і чи потрібно прагнути до того, щоб бути з кимось, нав'язуватися комусь, влазити в чиюсь душу, особливо, якщо тебе про це не просять?
Легка іронія пронизує всю виставу. Від цього на серці не важко, лише трохи сумно, але так тепло, так прекрасно ...
З п'яти років посилено готувалася до того, щоб стати художником. Малювала на всьому, що було під рукою.
В ВНЗі сусідки по квартирі лаяли її за те, що вона випадково розмалювала телефонну квитанцію.
Але у вільний час Даша марила московським театром «Ленком» і іншими серйозними постановками серйозних людей.
Одного разу Даша навіть накопичила на квиток, але на дорогу до Москви так і не вистачило.
На останньому курсі різко змінила художній кар'єрі з театральною.
В Чорний Квадрат її привів Слава Ніконоров (також актор театру). Так і сказав: «всі хороші дівчатка йдуть в театр». Даша зрозуміла це цілком буквально, і відразу пішла. Закінчила навчання і почала грати.
Мама колись сказала Даші, що вона якась завгодно, але тільки не мила. З тих пір це міцно засіло в голові, і амплуа ролей обертається в діапазоні від «злегка дивна» до «дуже дивна».
Правда, в одній виставі Даші грає п'ятнадцятирічну дівчинку і її нетямуще кохання.
Ролі мрії, як такої, немає. Але в майбутньому, в ще неіснуючому театрі, Даша хотіла б зіграти Віолу з «Дванадцятої Ночі» У.Шекспіра і Цейтл з «Тев'є Молочника» за оповіданнями Шолом-Алейхема.
У творчості рівняється на Майю Плісецьку. Це працьовита і талановита жінка. А їй подобаються працьовиті й талановиті жінки.
Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат» – київське творче об'єднання, яке включає в себе єдину в Україні театр-студію імпровізації, тренінговий центр, арт-агентство, сінема-продакшн, дитячий театр і перформанс-проект.
Засновником і художнім керівником театру «Чорний квадрат» є Анатолій Неєлов. Під його керівництвом за двадцять років роботи створені і показані більше 120 оригінальних і класичних вистав, розроблена імпровізаційна ігрова структура «Чорний квадрат», сформовані акторські ансамблі та науково-методичні системи.
«Чорний Квадрат» – єдиний в Україні театр-студія імпровізації, що працює за творчим принципом «живої» акторської гри, заснованої на імпровізації.
« Пристрасті по Муракамі »
