З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари
Примари

« Примари »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Героїня вистави психологічно залежна від того, що потім так вдало назве «примарами»: її давив «страх віджилих понять, вірувань і тому подібного», що «вже не живе в нас, але все-таки сидить так міцно, що від нього не відскіпатися».
Ці примари - лицемірні моделі сімейного і громадського обов'язку, що диктують необхідність, заради збереження шлюбу, продовження життя з людиною, яка не варта кохання.
Хтось живе минулим - тоді сьогодення стає тільки примарою того, чого немає. Ймовірність назавжди втратити відчуття радості життя, теплоти, щиросердності стає загрозою.
Ця драма Г. Ібсена стала "п'єсою про людську душу", в якій йдеться, насамперед, про соціальні проблеми, становище жінок у суспільстві та трагічну напружену боротьбу індивіда.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: Українська, англійська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.3
4.0
4.8
4.3

Життя абсурдне. Але це якщо підходити до нього з раціональної точки зору. Тобто з точки зору, що існує якась об'єктивна реальність з якимось об'єктивно правильним змістом. Як тільки ми визнаємо абсурдність світоустрою, ми приходимо до розуміння того, що раз не існує абсолютно правильного сенсу для життя, то ми в силах вибирати і вкладати свій сенс в життя взагалі і у всі події, що відбуваються в ньому, зокрема. Наприклад, вважати життя не абсурдом, а розвагою, грою. Або, наприклад, зараз прийнято вважати, що раз ми живемо у світі, що прискорюється, то нам теж потрібно прискорюватися, інакше ми будемо не встигати за ним. Так ось виявляється, що ми маємо право зробити протилежний висновок – що для того, щоб встигати за світом, нам потрібно, навпаки, сповільнюватися, і ми в силах домогтися підтвердження цього. Розказана автором історія про простий життєвий любовний трикутник, розказана мовою театру абсурду, може бути розглянута не як вирок Людині (Людству), а як вирок раціональному розуму Людини. Таким чином можна сформулювати мету проекту – абсурдистську (читай - декадентську) п'єсу поставити як життєстверджуючу, – таку, що несе позитивне осмислення, подію. Вистава поставлена на першому етапі англійською, на другому – в неї паралельно вводиться український текст.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
6.0
5.7
5.6
5.9

Ви пам’ятаєте ті дні, коли ви були підлітком? Ми майже точно знаємо, що у вас є чудові спогади про ті часи, правда? Ми такі маємо… Але не завжди все було так прекрасно ... Уявіть тепер: ви, підліток, знову живете в маленькому місті десь у США в 70-х роках. Девід Боуї тільки починаю свою кар’єру, життя сповнене кольорів і фантазій ... Але ви... Ви відрізняєтесь… Хочете знати, що далі? Ми прагнемо, щоб ви відчули історію повністю, тому, перш ніж приїхати, обов’язково послухайте музику стилю Glam Rock. А якщо ви ще й одягнете якийсь елемент одягу 70-х, отримаєте маленький подаруночок.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.8
5.4
5.4
5.6

«Ashes to ashes» – вистава на основі п’єси, яка була написана Гарольдом Пінтером у 1996 році. Це бесіда між чоловіком та жінкою (Девідом і Ребекою), в якій вони намагаються знайти правду. Проте кожен з них має свою правду, своє минуле та сприйняття навколишнього світу, що заважає їм знайти шлях один до одного. Незважаючи на те, що вони сидять у затишній вітальні і їхнє життя здається досконалим, вони не можуть знайти комфорту один в одному. Насильство, яке тече через їхнє теперішнє життя – це відображення багатьох травм усіх минулих поколінь і нічого не можна змінити доки вони це не відпустять.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
4.7
5.3
6.0

DoNothing – це анти утопічні пригоди у підсвідомість. DoNothing – це історія про людину, яка бореться з тривогою, страхом та намагається досягти свободи. DoNothing – постановка, яка заснована на сучасній німецькій п’єсі «Собака, ніч та ніж». М. протагоніст, котрий з’являється у місті, де кожен одержим ідеєю з’їсти когось, тим чи іншим шляхом. Два інших актори втілюють усі страхи перевертнів. Елементи фізичного театру, жах, трилер, нуар, романтична комедія, вестерн разом з Францем Кафкою – все це в поєднанні з оригінальним гумором.

ICE
« ICE » Історія про ностальгію і стосунки
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
5.5
5.5

Що ти будеш робити, якщо випадково зустрінеш своє перше кохання? Запропонуєш сходити на каву чи швидко пройдеш повз, наче не впізнавши? Чи ти досі відчуватимеш щось до цієї людини? Чи спробуєш розтопити лід і просто поговорити? Джим: Це трохи смішно, втім... Знаєш, ні з ким не було так як з тобою. Просто ностальгія, але... Аманда: У мене так само. Джим і Аманда випадково зустрілись через 20 років після того, як розійшлись. Що буде значити для них ця зустріч? Перше кохання вічно живе (закреслено) помирає?

Відгуки
Тетяна

було цікаво, іноді нуднувато. Вистава за п'єсою Ібсена: сімейні таємниці і драми у поважній родині. Мати приховувала від сина правду про батька-розпусника та свій нещасливий шлюб, навіть відіслала його з дому, щоб хлопчик не бачив подробиць, але ж вони його все одно наздоганяють вже у дорослому віці, заважаючи бути щасливим і жити нормальним життям. Десь по дорозі загубили одного з героїв - батька Регіни, який батьком, власне, не був, але ж відігравав певне значення у ситуації. Без нього сюжет видавався трошки кострубатим. В анонсі зазначалося, що син розмовлятиме англійською мовою, мабуть, що показати всю глибину непорозуміння між ним та матусею. Але англійську раптово замінили на російську, яка аж ніяк не виглядає іноземною, отже, виникає доречне питання, навіщо вона тут була взагалі? Особисто мене це дуже дратувало і заважало сприйняти все інше "за чисту монету". Цікавим було рішення із використанням приміщень театру, але, на жаль, не всі глядачі мали змогу бачити, що відбувається відчиненими дверима, адже кут огляду це не дозволяв. Підсумовуючи, можу сказати, що ідея цікава, а от її реалізація залишає бажати кращого. актори грали начебто непогано, але їм чогось не вистачило, щоб по-справжньому захопити і змусити повірити у власні почуття, страждання і емоції. Інтер'єр театру сам по собі є чудовою декорацією, до якої ще треба дотягнутится за рівнем сюжету і акторскої майстерності. Як на мене, саме декорації були найсильнішою складовою вистави. Передсвятковим суботнім вечором варто було б відчинити буфет та провести традиційну міні-ексурсію, які б чудово доповнили музичний (фортепіано) салон перед виставою. Незрозміло, за якими саме критеріями адміністрація театру вирішує, доцільно це робити. або ж ні. Колишній "домашній театр" у будинку Родзянків і дотепер вражає глядачів розкішним оздобленням та вишуканим інтер'єрами глядацької зали, вітальні, холу тощо. Музичні салони перед виставами налаштовують на хвилю мистецтва. На жаль, цього разу не було міні-екскурсії від художнього керівника, а об'ява-стрілочка "Буфет" на каміні вела до зачинених дверей.

Олександра

Не могла відірвітися від перегляду. Після перегляду вистави залишився захват від гри акторів. Фру Алвінг обоворює з Пастором зміст документів на "Притулок капітана Алвінга" для бідних, який передається вдовою під його опіку. Дуже сподабалося, що вистава поставлена за текстом одноіменної п'єси Генріка Ібсена. З одного боку кожний актор дуже яскраво та емоційно зіграли своїх героїв. В той же час це була гра дуже гармонійного квартету. Я відчула, що переді мною справжні герої вистави, особливо вразили психологічні проблеми та материнські переживання фру Алвінг. вистава відбуваліся у трьох приміщеннях- в глядацькій залі та двох залах поряд, що створило повну дісність житлового приміщення. Це також розширило ігровий простір, що було дуже креативно. У цій виставі свою роль зіграли приміщення історичної будови та музичні інструменти. Чудова режисура П.Медведевої, чудова гра акторів Ірини Мельник (фру Алвінг), Олесандра Бегеми(Освальд), Дмитра Завадського (Пастор) та Гелени Сергутіної (Регіна).

Аліна

"Театр починається з вішалки" як колись сказав Станіславський. Однак, я навіть не підозрювала що на мене чекає, дивлячись як мій одяг займає зручне положення на одній з них. Не знала, що буквально через 15 хвилин у двері залу з"явиться молодий чоловік. Який і відповість на всі питання, які уже планувала "гуглити" після вистави. Скільки років будинку? Хто його будував і для кого? Це перший досвід, коли перед виставою роблять екскурс у історію будинку. Це остаточна та безкомпромісна перемога наді мною. Тож "Примари"... вистава Ібсена. Зі слів молодого чоловіка, представлена на Единбурському театральному фестивалі. І тут не без провокації. Роль сина озвучується англійською мовою, що варто зазначити не викликає супротиву. Це вистава про людську душу і про внутрішню боротьбу. Що краще ідеал чи правда? Вибір вирішує все. І немає правильного чи неправильного. Кожен вибір - це інше життя. Такого шквалу емоцій не відчувала вже давно. Здається, я все ж таки побачила те "СОНЦЕ".

Тетяна М.

Вперше відвідала театр Сузір’я. Це не просто театр, це - музей! Мармурові сходи, декоровані ліпленням, скульптури, вітраж, дзеркала, розпис на стелі, різбляні двері, каміни - все це лишилося від роду Родзянків. Особливої атмосфери надає коротка оглядова екскурсія від робітника театру. До цієї історичної садиби можна і треба приводити друзів, батьків, дітей та зарубіжних гостей. Щодо вистави Примари - це драма одного сімейного подружжя. Він - гулящий, вона - терпляча, а страждають, як завжди, діти... Споконвічна трагічна історія, але у дуже якісному і захоплюючому виконанні акторами театру Сузір’я. З самих перших хвилин проживаєш все разом із акторами. Дивуєшся, співчуваєш. Актори зіграли на всі 10 балів із 10. Молодці! Майстри своєї справи. Обов`язково відвідаю цей театр знову.