« Придурки »

«Ніч з графом Каліостро» – це бенефіс заслуженого артиста України, головного режисера театру КХАТ, актора Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, театрального педагога і художника, фундатора двох театрів в Україні Віктора Кошеля. «Джузі Каліостро» – це іскриста комедія, де історичні факти настільки дотепно переплетені з режисерськими фантазіями, що навіть важко відрізнити одне від іншого. Життя і пригоди Великого Мага Графа Каліостро у всі часи привертали до себе увагу кращих драматургів і режисерів. Геній найзагадковішого у всій світовій історії персонажа і відомий художній фільм «Формула Любові» надихнули театр КХАТ на створення власної української версії пригод італійців, але вже у нас під Полтавою. Світлій пам'яті Григорія Горіна, автора сценарію усіма улюбленого фільму, присвячена ця вистава. Дуже смішна, легка, костюмована, з танцями і піснями комедія подарує гарний настрій і бажання ще довго потім цитувати її героїв. Ну, і у фіналі, як зазвичай, сюрприз від режисерів КХАТа – абсолютно несподівана розв'язка.

Напрочуд зворушлива, смішна та весела історія з яскравими персонажами та несподівано гострими, гротесковими ситуаціями. Є такий вислів: «Усім править випадок». Наша вистава про тих, хто править випадком! Невгамовна та непередбачувана у своїх вчинках Марго, переслідуючи особисті інтереси, сама того не відаючи, найкращим чином влаштовує долі героїв п'єси.

У звичайному, здавалося б, відділку поліції, затриманий ніяк не може зрозуміти причину свого арешту. На перший погляд, все в порядку. Документи, що підтверджують особу, і чесні відповіді на питання, мали б розставити всі крапки над «і». Але звичайний допит поліції перетворюється на дивне тестування, яке стирає усі кордони між реальністю і абсурдом. Що це? Тест на усвідомлення дійсності? Перевірка його буденних механічних дій? Лекція про музичний стиль noise industrial? Чи задушевна розмова про любов до батьківщини? І чому його, врешті, затримали, що взагалі тут відбувається і чи можна це все зупинити? Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Чого тільки не трапляється з людиною, та ще й під Новий рік, або напередодні Різдва! Наш герой прямував до однієї квартири на побачення, а потрапив до зовсім іншої. Господині цієї квартири – стара діва та її хвора мати, змирилися вже з думкою, що стара доживає останні дні. Донька читає матері перед сном англійського класика Ч. Діккенса, та обидві мріють про щось таке примарне, красиво-романтичне, сентиментальне, яке можливе лише в романах з далекого XIX століття. Проте... Щастя може прийти у дім кожного, варто лише цього забажати, відчайдушно поборотися за нього, та не відступитися у критичний момент, пожертвувати правдою, і, як казав російський класик, над вигадкою облитися сльозами, але в реальному житті проявити твердість духу та рішучість характеру. До творчих здобутків сучасного драматурга Н.Птушкіної театр звертався неодноразово. Можна з упевненістю сказати, що її творчість – своєрідна енциклопедія звичаїв, що панували усюди-скрізь та легко упізнавалися повсюдно. Сподіваємося, що глядач відзначить у цій постановці яскраві, нестандартні, часом абсурдні перипетії та риси персонажів, властиві саме тій дійсності, в якій, вочевидь, краще віддати перевагу жорстоким реаліям, аніж зрідка навіяним ефемерним мріям. Хоча, хто зна, чи не навпаки?..

УВАГА! Попереджаємо: дуже провокаційний жорсткий фарс з гострим політичним і соціальним підтекстом! Проте про серьйозне – легко й весело! І кожен глядач зможе побачити в героях самого себе. Хто ти? Хто я?! Виставу «Скотний двір» створено за повістю видатного американського письменника і публіциста, майстра антиутопії Джорджа Орвелла. Ця повість є культовою (поряд з антиутопічним романом «1984») для кількох поколінь читачів у всьому світі. Повість було видано в 1945 році. Саме з неї почалась світова слава письменника, якого стали називати новим Свіфтом. У повісті гротескно і комедійно широкими майстерними мазками зображено еволюцію свідомості тварин, які проживають на скотному дворі, а також поступове переродження революційної романтики й безмежної свободи на диктатуру. Крилатим висловом з повісті є вираз: «Всі тварини рівні. Але деякі рівніш». Виставу поставлено на основі першого перекладу повісті Орвелла на іншу мову. Це був переклад під назвою «Колгосп тварин», здійснений у 1947 році українським політичним емігрантом Іваном Чернятинським для «переміщених» осіб. Вистава є гострою сатирою не тільки на радянську, але й на сучасну дійсність. У ній присутні водночас елементи фарсу, гротеску, комедії та драми. Наприклад, постать свині Наполеона – вождя всіх народів – поєднує риси майже всіх диктаторів 20-го сторіччя. Вистава – екологічна: всі декорації та реквізит виготовлено з вторсировини. Рекомендується для сімейного перегляду з дітьми. Для дітей – як вакцинація. В Литві виставу рекомендовано до постановки в шкільних театрах – саме для «вакцинації» молоді від шкидливих звичок.