Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Надія...
Велика і омріяна, осяяна і оспівана, така близька і тендітна. Надія вмирає останньою, коли вже, здається, все проти нас, коли виходу вже немає.
Одна інтелігентна сім’я мріє про власне маленьке Щастя. Але заради його здобуття робляться занадто відчайдушні кроки. Вони, зрештою, приводять до невідворотної драми...
Психологічна драма «При надії» за п’єсою Володимира Винниченка «Закон» – одна з вершин української драматургії. Гостро соціальна драма яке апелює до проблем сучасності. Сучасне прочитання релевантне до сьогодення, проблеми підняті у цій виставі на часі, вони кричучі і глибокі.
Моновистава за мотивами романа Віктора Гюго «Людина, що сміється» «Коли б з горя можна було вийти, як виходять із міста. Ми могли б бути щасливі! На жаль, назавсігди не буде з нами того, кого вже немає. Тінь залишається на тих, хто переживає. Ти знаєш, про кого я кажу. Життя - це тільки довга втрата того, що любиш. Бо в житті є тільки одна річ – серце, а після життя – душа...» У цей світ людина приходе самотня. Дитиною. Бездоганною. Без дорікань. Деяким щастить поринути у батьківську любов, а іншим знести усі труднощі життя. Тому рано чи пізно людина вдягає ту маску, яка дає їй відчуття безпеки... Іноді, це лише відчуття. Милосердя рятує. Кохання надихає. Проте, лише щирість дарує свободу. Чи може людина жити без маски? І чи може врятувати маска позитиву, догоджуючи оточуючим, якщо в серці немає відгуку? На ці питання герой намагається відповісти собі...людям... світу... і знову собі
Генрік Ібсен
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
Одна з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знакова для театру п'єса Івана Франка «Украдене щастя» під завісу ювілейного 100-го сезону повертається на франківську сцену. Нова версія, що її пропонує режисер Дмитро Богомазов, принципово відрізняється від багатьох знаних інтерпретацій. Пропонуючи сучасну за своєю сценічною лексикою виставу, режисер відходить від соціально-побутових, етнографічних подробиць. Історія трикутника Микола-Анна-Михайло трансформована в багатошарову психологічну притчу не лише про неможливість побудови щастя на нещасті іншого і не лише про «вкрадене» щастя і жадання своєрідного реваншу, що керує героями. Конфлікт протистояння оголений до глибинних, сутнісних категорій людського існування: обітниця, зрада, пристрасть, честь, совість, прощення. Об'єднуючи взаємовиключні поняття, руйнуючи наше стале їх сприйняття, режисер перетворює історію взаємин персонажів та подій на парадоксальне існування, переносячи їх в інший вимір свідомості, який існує за своїми законами і відплати потребує відповідної. Проте режисер уникає конкретної відповіді: що або хто керує вчинками героїв: Бог? Фатум? Чи вир цього незбагненного виміру, який затягує, спокушає, бавиться долями, обіцяє, заманює, доводить людину до шаленства, коли вона, втрачаючи себе, переступає межу людських законів та Божих заповідей. І вже не людина – істота, насолоджуючись сподіяним, не контролюючи себе, власноруч затягує зашморг безвиході.
Дійство відбувається на великій сцені, де майданчик для гри й місця для глядачів об‘єднані єдиним простором. Таке максимальне наближення до місця дії дає глядачам відчуття реальної присутності, знаходження у центрі оповіді, спонукає до інтерактивності й вияву реакції на те, що грає актриса. Вона ж сповна використовує ці благодатні можливості. Місце дії – сільське подвір‘я, огороджене дерев’яним тином, посередині стоїть щось, накрите яскравою різнокольоровою веретою. Повільною старечою ходою вийде у своє подвір’я Баба Юстина – Лариса Кадирова, тримаючи в руці саморобний ліхтар – банку з пшеницею, в яку встромлено свічку. Це правдиве живе світло свічки задасть тон щирої відвертості оповіді, яку розпочне проста сільська жінка. Справа її тут на подвір’ї буденна та через ту буденність проявиться головна життєва розмова, яку поведе Юстина сама із собою, зі своєю долею, своїм призначенням на землі. Вона говоритиме із собою та втягне у власні роздуми всіх присутніх. Фото та анотації надано театром.
Вистава неймовірна... Я отримала море задоволення та позитивних емоцій від перегляду. Я співчувала героям, співпереживала з ними. То засуджувала їх, то виправдовувала... Багато чого для себе зрозуміла, зробила висновки щодо багатьох життєвих проблем...Твір Винниченка "Закон" було передано дуже вдало, талановито, геніально... Після перегляду я вийшла з залу натхненна та довго не могла "відійти"...Вистава за твором "Закон" В. Винниченка. Тому, хто читав його, сюжет відомий)) Це історія про те, як Інна та Панас порушили основні закони - закон природи, фізіологічний закон, суворий етичний та закон вищої моралі, даний нам Богом. Людина прагне до благої мети і стає одержимою, отримує якусь пристрасну прихильність до результату. І коли мета ніби досягнута, виявляється, що результат прямо протилежний. Збудований щасливий будиночок виявляється картковим і руйнується...Тож, чи варто втручатися у природу, якщо вона здорова? І хто ж все-таки "при надії"...? Нехай кожен зробить свій висновок... Вистава для тих, хто хоче знати, що буде, якщо порушити закони природи та моралі. Підходить як для жінок, так і для чоловіків, для молодих і старших, для молодих, одружених пар. Актори торкнулися до кожної фібри, кожної струни душі... Я вірила кожному їхньому подиху... Я то засуджувала героїв, то виправдовувала їх. Я була захоплена перебігом подій, від емоцій перехоплювало дух. Хоч це і молодий театр, їм лише 5 років, вони працюють дуже професійно. Подобається, що режисерка виходить після вистави і дякує глядачам та запрошує на наступні вистави, вітає також акторів з виставою, представляє їх. Гадаю, в них нема недоліків, на які варто звернути увагу.
Вистава поступово зачаровувала своїм драматизмом, бо тема порушена в п'єсі доволі актуальна , як на сьогодення - кохання, зрада, сурогатне материнство. Було цікаво спостерігати за емоціями головних героїв, які вирували на сцені, їхніми сумнівами, одержимістю ідеї. Після перегляду в голові роїлось досить багато думок: чи так вже ціль виправдана, адже метод обману не приносить ж щастя нікому, чи аморально штовхати на злочин людину, яка тебе кохає і готова на все лиш би зберегти сім'ю, чи так вже можна все прорахувати в житті, бо людський фактор таки непередбачуваний і ніякі гроші, статки, навіть погрози не можуть спинити жінку, в якій прокидається материнство. Це історія сімейної пари - Інни і Панаса, які вже 8 років разом, але після перенесеної операції жінка стає безплідною і в її голові народжується план... Актори грали неймовірно, передаючи всі характери їх героїв. Особливо запам'ятався образ Тамуні, строгість в поєднанні з любов'ю до пані Інни.
Дата народження: 01.11
Освіта: Полтавське музичне училище імені Миколи Лисенка, акторський факультет, курс заслуженого артиста України Віталія Кашперського
Акторська улюблена цитата: «Цінувати моменти і жити сьогодні. Не чекати чудес – створювати. Змінювати світ на краще, почавши з себе»
Дата народження: 09.11
Освіта: Харківський Національний університет мистецтв імені І.П.Котляревського, майстерня н.а. України Юрія Євсюкова, спеціалізація: актор драматичного театру та кіно.
Акторська улюблена цитата: «Сміливі завжди мають щастя» (І.Багряний)
Дата народження: 18.03.
Освіта: Харківський Національний університет мистецтв імені І.П.Котляревського, майстерня н.а. України Юрія Євсюкова, спеціалізація: актор драматичного театру та кіно.
Акторська улюблена цитата: «Краще грати перед порожніми кріслами, ніж перед порожніми обличчями», (Алек Гіннес)
Дата народження: 05.05
Освіта: Львівський Національний університет ім. І.Франка, театральний факултет, майстерня н.а. Таїсії Литвиненко
Акторська улюблена цитата: «Актор – це не професія, це діагноз»
Професійний актор театру та кіно
Акторський улюблена цитата: «Єдиний цар і владика сцени – талановитий артист» Костянтин Станіславський
Львівський Молодіжний театр «Melpomena» – це незалежний молодіжний театр, головною метою якого є популяризація мистецтва, заохочення молоді до активної творчої діяльності та платформа для створення унікальних мистецьких проектів.
Кожен мельпоменець живе театром зокрема і мистецтвом загалом! У ньому зібралися креативні, талановиті і надзвичайно енергійні молоді люди, котрі безупину творять, вигадують, подорожують і дарують частинку себе кожному глядачу!
Мета – творення живого театру, створення плацдарму для розвитку та творчих експериментів в першу чергу для обдарованої мистецької молоді, свіжовипечених випускників театральних ВУЗів задля популяризації та пропаганди мистецтва маси та виховання сучасної молоді, адже це рушійна сила для країни.
Гасло театру: «Театр – це модно! Відчувайте з нами».
Режисер та художній керівник театру – Анна Матійченко – актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької( за освітою актриса, педагог, режисер, а також продюсер сценічного мистецтва).
Актори театру – це студенти акторських ВУЗів України та професійні актори.
Історія театру бере свій початок з вересня 2015 року.
За цей час створено 10 вистав, які всі є нині діючими в театрі. Також було здійснено 3 великих гастрольних тури під назвою «Мандрівки Мельпомени»(гастрольний тур містечками Львівської області: Золочів, Старий Самбір, Кам’янка Бузька, Стриганці, Жидачів, Пустомити, Зимна Вода, Червоноград, Жовква, Рава Руська, Гійче, Кунин, Городок, Перемишляни) – цей проект був напрямлений на популяризацію театрального мистецтва та культурне просвітництво містечок.
Нині склад театру налічує не тільки професійних акторів, ще одного режисера, художника по гриму, композитора, хореографа. Вистави, над якими працюють актори театру та адміністративний персонал – це суміш неймовірної режисерської роботи художнього керівника та натхненної роботи акторів. Трупа акторів мала. Це нове бачення Театру. Використовуємо малі та середні форми, працюємо в камерному форматі. Маємо особливість як «театр у валізі» – всі декорації та реквізит робимо мінімальними, тому вистави зручно і цікаво возити на гастролі та фестивалі. Також на базі театру створюється авторське музичне оформлення до вистав.
Працюють на театральних сценах Львова(орендують сцени Львівського театру ляльок та Першого театру) , а також Львівської області.
Брали участь у проекті «Театр за життя»; зйомки у роликах соціального характеру, рекламних роликах (наприклад, «Різдвяний Львів», «760 років – 760 історій»); участь у проектах відеопоезії , «Історична правда з Вахтангом Кіпіані», повнометражних фільмах та ін.