« Приємна несподіванка »

За описом вистава представлена як фарс. Але, як для мене, вистава досить серйозна, в ній піднімаються досить одкровені та важливі теми. Серйозна тема вистави подана природньо, з гумором, життєво без перебільшення. Нудьгувати однозначно не було часу. Час дуже швидко пролетів. Після перегляду задоволення та є про що задуматися. Через нещасний випадок доля звела двох чоловіків. Вони різні за віком, життєвим досвідом. Спочатку їм важко знайти розуміння, але поступово бачать спільне - вони євреї, самотні. А ще в кожного з них є своя таємниця, що дуже болить, заважає нормально жити, яку вони намагаються забути, приховати. І ось непомітно вони розкривають один одному своє саме сокровенне та болюче... Дуже життєво, болісно, природньо показана історія життя героїв; до чого призводять помилки минулого; самотність, бо ти "не такий як всі" ; якщо є шанс то потрібно їм скористатися, та виправити те, що це можна виправити. Акторам вдалося реалістично передати своїх героїв. Вертинський так правдиво грав літнього чоловіка, що спочатку вистави я не раз думала: "Невже йому так погано? Зараз помре" Настільки зміг передати хворобливість, дряхлість, марення, самотність... Аж страшнувато було. Але далі все стало зрозумілим і ще цікавішим. Історія їх життя була досить несподівана. Дуже відверто актори змогли передати свій біль, свою оголену рану. Я розплакалась від такої щирої гри. Вдячна акторам за таку гру та такі емоції. Вистава підійде людям, що хочуть замислитись, побачити серйозну виставу з гумором та зірковим акторами. Спочатку було не зрозуміло, мрачнувато, але як історія почала розгортатися все далі й далі то все стало на свої місця. Увага була прикута до акторів та їхніх історій життя, відвертих признать. Мало місця для очікування. Але зроблено все що можливо в такому приміщенні.

Два євреї, які через нещасний випадок, змушені спілкуватись між собою. Спочатку спідкування їх дуже натянуте, але з розвитком подій вони відкривають одне одному душі, діляться перевживаннями. Гарний приклад того, як випадок може змінити життя людей на краще. Актуальна проблематика вистави, про спілкування батьків та дітей, проблеми несприйняття вибору дітей та як бути в таких ситуаціях. Початок був напружений, приглушене світло, натянута обстановка. Спочатку містер Грін справив враження звичайного старого буркутуна, але по ходу відкривались нові факти та сторони життя, його шлюб тривалістю 59 років, тяжка ситуація з дочкою. Розповідь про знайомство з його коханою Єтою незважаючи на те, що це було в черзі в туалет, передана актором так, що викликає позитивні емоції та дозволяє відчути романтику їх зустрічі. На перший погляд в двох абсолютно різних чоловіків немає нічого спільного, але по ходу вони відкриваються один одному, стають друзями. Склалось враження, що актори не грали, а жили на сцені. Особливо вразила гра Вертинського, він настільки вжився в роль 86 річного старого та з такою щирістю розповідав про свою дружину, що навіть знайомство біля туалету здалося романтичним. Актор, що грав Роса теж дуже переконливо описав труднощі в спідкуванні з батьком, який не зрозумів того що син гей. Прозвучав важливий посил - Рос не хотів одружуватись та зводити дітей, бо батькам треба онуки, адже це зробило б нещасним його, дружину та дітей. Багато хто слідує вказівкам батьків і суспільству, бо "а що люди скажуть?", ця вистава ще раз показує, що треба йти за покликом серця. Дуже маленький прохід в зал, в гардеробі важко протиснутись. Збоку доставили додаткові стільці, пройти далі в зал можна було тільки боком. Затягнули початок вистави десь на 15-20 хвилин, адміністратори довго розподіляли місця, бо багато глядачів на місці викупляли квитки. Є поруч кафе, де можна почекати початок виставки. Зручні крісла в залі, але скриплять. Дуже маленький прохід в зал, маленький гардероб, доставні стільці ускладнювали прохід до свого місця.

Було дуже цікаво!!! Ще довго розмовлялы про виставу. Сподобалося все! Молодий хлопець змушений, за вироком судді, 6 місяців щотижнево відвідувати єврея похилого віку, тому що створив ДТП. Спочатку старий єврей був скандальним. Але під час відвідувань їм вдох довелось спілкуватись , вони поступово почали взаємодіяти, розкриватись, обмінюватись думками, розповідями про минуле, теперішнє. І згодом здружилися. Один одному вони були послані кимось зверху, щоб кожен почув себе і історію іншого. Вони почули один одного і завдяки цій вимушеній взаємодії і обміну емоціями, думками, розповідям з власного життя обидва переосмислили своє життя та вчинки. Завдяки спікуванню один з одним, молодий зрозумів, що батько не такий і поганий, і почав розуміти щось, що раніше не допускав до роздумів. Старий єврей, завдяки цьому стороньому хлопцю, передивився своє життя минуле та зробив висновки, що був не правий. А головне, обидва допомогли один одному не лише переглянути, переосмислити свої вчинки, поведінку, минуле, теперішнє. Вони почали шукати варіант для поеращення подальшого життя, почали усувати найбільшу помилку свого життя. Цю виставу треба дивиьись батькам, які вважають своїх дітей недостатньо гарними/не такими , "як треба", та дітям, дорослим і незалежно від віку - дітям, у яких ще живі батьки, треба на виставу, щоб переглянути власні погляди на відносини . Дякую за гарну виставу, що надихає! Актори вжилися в образ настільки, що я співчувала, наче це люди у реальному житті. Чудово підійде парам для побачення; батькам /дітям (навіть дорослим), у яких складні відносини в сім'ї; сімейним людям; молодим людям, які ще не мають власної сім'ї. У залі досить багато підставних стільців на яких незручно сидіти.

Так склалися життєві обставини, що обидва герої потрапили у ДТП, ніхто не постраждав, але водія - молодого хлопця, зобов'язали щотижня відвідувати постраждалого чоловіка похилого віку. Спочатку той був категорично проти того, щоб в його дім приходив сторонній. Але молодий чоловік виявився дуже людяним, він знайшов підхід до старшого чоловіка і вони... Стали спілкуватися так, наче друзі. Так, згодом вони стали приятелями. Мені було дуже цікаво, тому що в моєму житті є колеги, знайомі, родичі, у яких не все добре і легко у відносинах з батьками та дорослими дітьми і є подібні проблеми, підняті у виставі, коли батьки не розуміють дітей, а діти ображають на батьків, і це призводить до віддалення один від одного на роки і навіть на життя. Було дуже цікаво, що буде далі і як закінчиться вистава. Актори грали дуже добре, як у реальному житті!! Дуже тісно у гардеробі та проході до глядацької зали. Один на всіх туалет для однієї особи. Багато звичайних підстави стільців, на них не зручно сидіти.

Дуже смішно та захоплююче. Сміялася вся зала. Було цікаво та захоплююче, час пролетів непомітно. Раджу усім, хто любить Вертинського або хотів би познайомитись із ним як з актором. На сцені грають тільки два актори. Молодий був змушений доглядати старого, бо був винуватцем ДТП. Довгий час вони не могли порозумітися, а коли виявилося, що обидва євреї, швидко знайшли спільну мову. Молодий допоміг старому повернути його колись втрачене спілкування з єдиною донькою. Вистава вчить тому, що ніякі релігійні або інші моменти не повинні впливати на відносини між рідними людьми. Дуже реалістичні образи, обидва актори були на висоті! Вистава змушувала і сміятися і замислюватися.

було цікаво, іноді смішно, іноді сумно. залишився приємний післясмак від якісної актороської роботи. Тема людської самотності і непорозуміння з близькими людьми, яка є актуальною в будь-якому віці: і в 30 років, і після 80. На мій погляд, тема нетрадиційної сексуальної орієнтації одого з героїв трішки притягнута за вуха до сюжету, це така собі данина моді, без якої вистава вважається "неповноцінною". Але чудова гра акторів перекриває огріхи сюжету і залишає приємні враження і післясмак. Порадила б прихильникам Олексія Вертинського.