« Прекрасний звір у серці »
Моновистава
Ми відвідали
цю виставу
українська

Як казала Ліна Костенко, «ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Саме таким поетом був Микола Вінграновський. Сюжет вистави простий: життя людини – від народження до смерті – у поетичному усвідомленні.

Радість існування, відповідальність буття, відчуття безсмертя складають справжню цінність життя. Поет «відмічений суворим правом жити». Він весь «скривавлена любов». Клянеться: «Я вас люблю, як проклятий. До смерті». Його «прекрасний звір у серці» проголошує нетлінність поезії.

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Ролi виконують:
Команда супроводу:
Автор музичного оформлення
Художник по костюмах
Відгуки (2)
Марія

Моновистава «Прекрасний звір у серці» за поезіями Миколи Вінграновського хочь і поетична її повноправними складовими стали також і музика (автор — Тетяна Шамшетдінова) та пластичне вирішення (хореограф — Олексій Скляренко). Звуки — поетичні й музичні — та рухи у спектаклі існували як єдине ціле. Поетичні твори, що лягли в основу спектаклю, належали до різних років і жанрів, але це ніяк не завадило режисерові Олексію Кужельному скомпонувати її у хронологічному порядку.Євген Нищук чудово грав свою роль,я прожила з ним цю виставу і прониклася його переживаннями.Можу рекомендувати для перегляду людям,які люблять поезію!

Вікторія Г.

Як казала Ліна Костенко, «ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Саме таким поетом був Микола Вінграновський. Сюжет вистави простий: життя людини – від народження до смерті – у поетичному усвідомленні. Радість існування, відповідальність буття, відчуття безсмертя складають справжню цінність життя. Поет «відмічений суворим правом жити». Він весь «скривавлена любов». Клянеться: «Я вас люблю, як проклятий. До смерті». Його «прекрасний звір у серці» проголошує нетлінність поезії. «Прекрасний звір у серці» - це приклад того, як гармонійно можуть співіснувати форма і зміст: складна система декорацій, синтез поезії, пластики, музики та відео. Моновистава розповідає про життя Миколи Вінграновського символами, зачіпками, акцентуванням. Початок історії зі своєрідного кокона, в якому лежить герой, проривається на цей світ, потім безтурботність, дитинство, юність переплітаються із символічним зображенням життєвого шляху. Потім опис дороги в інститут, вступні іспити і, звичайно ж, Довженко,який, попри нетривале спілкування, на все життя стає вчителем головного героя. Потім Головний герой їде до Києва, в цей час, драматизм ситуації зростає, на тлі серйозних віршів звучать дитячі радянські пісеньки. Постійно мінялись локації, то монолог був біля дверей, то з дротом, то з коконом, тобто сумувати не приходимлось. Завдяки уривчастій пластиці, музичним вставкам , вистава заворожує пластичними рішеннями, музичною складовою, точністю і психологічністю сюжету, але на завершення з’являється ще один елемент—відео. Ми бачимо чоловіка у човні, який пливе рікою,кадри транслюються на верхівці сцени. Принцип кільцевого обрамлення, коли герой прийшов зі стихії і знову повертається в неї. Звучить колискова. У головній ролі заслужений артист України Євген Нищук, чудова гра, віддача 100 відсотків, хоч спочатку нічого і не зрозуміло було, але відірватись від гри Євгена, не можливо було, настільки приємний голос, акторська гра просто неймовірна. Загалом, сказати що Моновистава сподобалась, не можу, зрозуміла що це не мій жанр, так для загального розвитку цікаво, але більш на неї не піду. Хто хоче відкрити щось нове для себе, однозначно рекомендую!!!