Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Класична комедія за п’єсою «Пошились у дурні» Марка Кропивницького, оздоблена чудовими українськими мелодіями в сучасній обробці, запальними танцями, жартами, оригінальним сценічним оформленням. В основі сюжету – конфлікт між дітьми та батьками. Двоє молодих хлопців служать наймитами у заможних господарів і до нестями закохані в їхніх дочок, яких батьки прагнуть віддати заміж за багатих женихів. Хлопці заради своїх коханих пускаються на хитрощі, через що виникає ціла низка комічних ситуацій.
Що вигадали кмітливі наймити, аби пошити у дурні своїх господарів та одружитися з їхніми дочками, ви дізнаєтесь, коли відвідаєте нашу виставу. А натхненна емоційна гра талановитого акторського ансамблю робить повну гумору та дотепних ситуацій класику привабливою та цікавою для будь-якого покоління.
Вистава за п'єсами «Ведмідь» і «Освідчення» – це дві абсолютно несхожі історії про кожного з нас, хто хоча б раз у житті закохувався. Вишуканий букет артистів змусить нас переживати усі події, що відбуваються та вірити у нашу співучасть в цих амурних історіях. Каскадерьскі трюки, стрільба, поцілунки та обійми – не залишуть Вас байдужими до того, що відбувається на сцені і в залі! А ще вистава навчить Вас вірити в безумовність коханих та близьких для Вас людей. В цей прекрасний вечір Ви потрапите у вир земних хмаринок та купідонів, адже шлюби укладаються на небесах! Іскрометна, тонка та зворушлива вистава. Абсолютно несхожі історії, об'єднані дотепним рішенням і талантом видатних артистів театру і кіно.
За 90-річну історію нашого театру своє друге втілення на його сцені отримала яскрава, бездоганна за жвавістю і дотепністю комедія "Пані міністерша" (1928), створена великим сербським драматургом Б. Нушичем (1864-1938). Герої цієї комедії мешкають у спокійному життєвому просторі, де немає ні бурі, ні негоди, ні землетрусів, ні інших незвичних катаклізмів. Це середовище середнього буржуа міцно відокремлене щільною стіною від усіх тих вітрів, що хитають суспільством. Усі живуть в своїх кімнатах, а вулиця стає для них справді окремим світом, буквально закордонням, де події, що глобально потрясають країни і континенти - це лише післяобідні напівдрімотні читання. Та раптом з цього середовища, наче у лотереї, було взято за руку і висмикнуто одну добропорядну, вірну дружину і хорошу господиню. Саме пані Живка Попович неждано-негадано піднялася над нормальною, як здавалося б, стабільністю життя. До цього часу її чоловік, добросовісний чиновник середнього рангу, отримував платню, якої ледь вистачало на життя. Тому сім’ї доводилося викручуватися, робити дрібні борги "до зарплатні", перешиваючи старий одяг ... Але що раптом сталося? А те, що чоловікові пані Живки зненацька запропонували портфель міністра. Справді, може і запаморочитися у голові бідної жінки, яка звикла до інших ритмів, норм, правил поведінки. Перед Живкою відкрилося великі можливості для діяльності, у ній раптово прокинулися марнославство, ексцентричність, користолюбство, заздрість, нетерпимість. Навколо цього раптового перетворення героїні комедії, пов'язаного з історією її піднесення і гіркого падіння, і тримається уся інтрига. Комедія характерів у найкращих своїх традиціях геніально поєднується з комедією моралі.
Вистава «Ведмідь» і «Освідчення», перш за все, про кохання. Комічне, незграбне, безглузде, але від того не менш світле та щире. Про кохання, що то втопає у відчайдушній суперечці двох сусідів, то несподівано народжується зі спору кредитора та боржника. Вистава про кожного, хто хоч раз у житті закохувався. Режисер наголошує на тому, що шлюб, як би не банально це звучало, укладається на небі. І навіть у комедійній формі, що визначена текстом Чехова, він змушує нас повірити, що кохання, нехай навіть сором'язливе та безглузде, завжди сміливіше й мудріше за нас самих.
Водевіль «Два мільйони за шпильки» – легка іскрометна музична вистава про сватання легковажного сина багатого сімейства. Що, скажіть, робити молодій людині – симпатичному, доброму, та ще мріє одружитися? Ви відповісте: «Знайти наречену, запропонувати їй руку і серце»... І будете абсолютно праві. Але що робити цьому юнакові, якщо його серце буквально тане від любові, побачивши будь-яку молоденьку дівчину? Дія п'єси відбувається в позаминулому столітті, але інтригуючий сюжет привертає увагу і сьогодні. Вистава не сходить зі сцен театрів уже півтора століття, адже тема непідкупною любові актуальна в усі часи. Положення в суспільстві та фінансовий добробут не можуть стати мірилом людського щастя – в цьому головна ідея твору.
Київський театр «Срібний острів» запрошує всіх, хто любить свою батьківщину до сімейного перегляду прем'єрного спектаклю «Кайдашева сім'я». Обіцяє здивувати глибоким розкриттям змісту і розповісти, про що ж насправді писав видатний український класик Іван Нечуй-Левицький. Всі знають, що Кайдаші не поділили грушу, але насправді, чому вони ніяк не можуть припинити сварки? Мабуть є ще щось, що не дає Кайдаш спокою. Що саме? Про це і розкажуть актори.
Закінчив Кишинівську державну консерваторію. Артист-вокаліст. В театрі працює з 1990 року.
Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. В театрі працює з 1967 року. У репертуарному списку артиста були такі ролі, як Гатинь – «Вій, вітерець!» Я. Райніса, Панасик – «Циганка Аза» М. Старицького, Стецько – «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Оснеов’яненка, Микола та Возний – «Наталка Полтавка» І. Котляревського, Каленик – «Майська ніч» та Солопій Черевик – «Сорочинський ярмарок» М. Старицького.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім.І.П.Котляревського. В театрі працює з 2012 року.
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2008 року. На Міжнародному фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» – 2015 у Чернівцях отримав спеціальну відзнаку журі фестивалю «Майбутнє української сцени» за роль Антіфола у виставі «Комедія помилок» В.Шекспіра.
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2017 році, з цього ж року є студентом Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського (спеціальність актор театру і кіно). В театрі працює з лютого 2017 року.
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2011 року. Лауреат обласної Премії імені Михайла Коцюбинського (2015 р.)
Альберт Лукашов народився 22 червня 1963 року в Чернігові. Після закінчення школи навчався в Черкаському музичному училищі, служив в армії, був викладачем у Канівському культпросвітучилищі. У 1993 році закінчив Київський державний інститут культури по класу вокалу та поступив на роботу до Черкаського облмуздрамтеатру, а з 1995 року – артист Чернігівського облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка. Володіє чудовим мелодійним тенором.
Закінчив акторський факультет Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського. В театрі працює з 2004 року.
В Чернігівському обласному театрі працюєз 1996 року. Має середню спеціальну освіту – у 1987 роцізакінчив Дніпропетровське театральне училище, після чого працював у Чернігівському молодіжному театрі.
Провідний майстер сцени. Заслужений артист України (2016)
За час роботи на сцені обласного театру зіграв такі ролі, як Деметрій – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Тузенбах – «Три сестри» А. Чехова, Манілов – «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя, Кароль – «Ідентифікація танго» («Кароль») С. Мрожека, Мольєр – «Мольєр» М. Булгакова, Дон Жуан – «Камінний господар» Лесі Українки.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram