« Політично ненадійний »
Вистава має дві основні теми: політична і громадська діяльність Івана Франка та історія його кохання із Ольгою Рошкевич. В виставі немає чітких персонажів, кожна з п'яти акторок, які беруть в ній участь, втілюють різні спогади, думки та ставлення Івана Франка до певних подій. Також особливістю вистави є те, що в ній немає актора, який би виконував роль самого Івана Франка. Колектив спробував показати сторону життя і характеру Івана Франка, яка невідома широкому сучасному загалу.
Вистава із самого початку тримала у напрузі та, як би мовити, "за живе". Гра акторів оголяла почуття, наче била струмом емоцій, приковувала погляд, змушувала відчувати та ніби проживати усе життя головного героя - українського поета-письменника Івана Франка. Після перегляду вистави захотілося знайти пісні на вірші Івана Франка і прослухати їх ще раз. Сюжет вистави - це ліричне та живе оповідання про життя українського поета-письменника, революціонера, політичного та громадського діяча - Івана Франка. Основною лінією вистави є лінія кохання поета до жінки, з якою він не зміг бути разом, у тому числі через свою громадську дільяність та позицію. Усю любов до неї та ніжні почуття він проніс через все своє життя. Особливістю вистави є те, що грають від імені поета та його коханої - п'ять дівчат-акторок, вони говорять його словами, його віршами, вони зачитують вирок та ув'язнюють поета, вони забороняють листування, вони вмирають разом із ним. Але із ними у віршах та піснях оживає його вічна та нестримна любов! Усі п'ять дівчат-акторок неймовірно правдиво передали як історичну обстановку тих часів, так і образи поета та його коханої жінки. Символічні рухи акторок, білі шпалери з віршами, розписані дрібним почерком , розкидані книжки та шматки паперу - усе це виконало своє призначення у виставі і реально жило у ній. Усім хоча би один раз варто подивитися цю виставу. Наступне побажання більше стосується місця проведення вистави - Театрального центру імені Леся Курбаса. Слід подумати над тим, щоб організувати для зручності глядачів місця для сидіння перед початком вистави, особливо важливо це для літніх людей.
Людина "горить ідеєю". Стає відомою. На неї ставиться клеймо. Поет, революціонер... Однобоко звісно. А що ховається за цим? Чого коштувало цього досягнути? Немає значення. Ти ж поет. Революціонер. Всі бачать результат і ніхто не задумується, що ти людина. Така як і всі. З почуттями та переживаннями. варто відмітити, що вистава була на піку емоцій. Дівчата все пропустили крізь себе та пережили. Попри важкий сюжет - приємні відчуття після перегляду.
Вистава не залишає байдужою нікого. Руйнує шаблонний образ І. Франка, до якого я звикла навчаючись у школі, змушує задуматися над власним життям та надихає на нові починання. З переваг: - унікальний сценарій - вражаюча гра актрис - детально підготовані образи, в тому числі одяг та зачіски - високий рівень організації З мінусів: Єдиною проблемою для мене було те, що дуже рідко!!!! я не розуміла слова акторів, але не зрозуміло чи проблема в обладнанні чи в дикції.
Народилася 7 серпня 1991 року в селі Рашівка, Гадяцького району Полтавської області. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році, акторський курс Нінель Антонівни Биченко.
З 2015 року Наталка Кобізька грає у виставах театрального колективу «Чесний театр» (режисерка — Катерина Чепура), а з 2016 року — в українському незалежному театрі «Дикий Театр». У виставі «Афродизіак» режисера Максима Голенко з 2016 року виконує роль Аврори. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки. Перша роль — Ганна Сомко у фільмі «Гетьман», що вийшов в широкий прокат в 2015 році. В 2017 році знялась в ролі Данусі у фільмі режисера Альони Дем'яненко «Гуцулка Ксенія».
ЧЕсний театр – київський незалежний театр, що існує на кількох загальних принципах: українська мова, камерність, інтерактив із глядачем, соціальна значимість для українського простору.
Сам театр описує себе так: «Чесний театр – це театральна співдружність тих, хто прагне змінити світ. Без перебільшень і пафосу. Матеріал, який підбираємо для роботи обов'язково містить у собі питання, які є вкрай конфліктними для суспільства. Ми обираємо подібні теми саме для того, аби розв'язати проблеми, осмислити їх, і жити далі з новим поглядом на власний всесвіт. Чесний театр засновано на принципах поваги до самих себе, до своїх колег, і до землі, на якій ми живемо, і на якій творимо. Наш колектив є цілком відкритим для сторонніх поглядів, будь-хто може відвідати будь-яку репетицію, по завершенню поставити будь-які запитання чи висловити зауваження. Репетиції наших вистав відбуваються як в театральних залах, так і на міських площах, в парках та кав'ярнях. Ми експериментуємо і проводимо досліди, закликаючи публіку взяти в них участь».
Майбутній творчий склад Чесного театру зібрався для реалізації постановки драми «Між двох сил» за п'єсою Володимира Винниченка. Переважна більшість акторів, включно із режисеркою Катериною Чепурою, були одногрупниками, які навчалися в КНУКіМ на курсі викладачки Нінель Биченко. Перший показ цієї вистави відбувся в КНУКіМ, оскільки це була дипломна робота режисерки Катерини Чепури. Після цього виставу почали ставити на інших неуніверситетських майданчиках, зокрема у Київському будинку актора. Саме на цій постановці зародився майбутній колектив Чесного театру.
« Політично ненадійний »
