« Політично ненадійний »

Акторки захопили увагу з того самого моменту, коли я зайшла у залу — ще до початку вистави. Дівчата ВЖЕ були на сцені, підходили до глядачів, поки збиралися люди — власне, вже грали свої ролі — хіба що мовчки. Початок був досить несподіваним — одразу подумалось: "О, це щось нестандартне!" І надалі відволікатись зовсім не хотілось. Цікаве викладення біографії поета та письменника — не як видатного діяча, а як живої, цілком реальної людини. Історія кохання та життя Івана Франка захопила так, наче то була голлівудська драма (з оскарівськими номінаціями за режисуру, сценарій і акторську роботу), а не тема зі шкільного підручника про "поета-революціонера”. Акторська робота — на висоті. Дуже зворушливо. Якщо на початку я ще зіставляла знайомі факти біографії з тим, що бачила і чула на сцені, то потім це все витіснилось подивом, співчуттям і емоціями, які передавали акторки. У тексті чимало лексики, специфічної для літератури та листування часів Франка — галицька говірка, трохи полонізмів та застарілих слів (що цілком логічно, ясна річ). Мені це не заважало — бо в школі якось звиклось, поки вчили укр.літ. – але, можливо, комусь окремі слова видадуться незрозумілими (чула подібні коментарі у залі після вистави). Проте, на мій погляд, сприйняттю це не заважає. Підійде будь-кому, хто не байдужий до теми кохання (а отже, будь-кому :)) Тема боротьби/політики/громадської активності — тут друга за важливістю (просто нею люди менше хочуть перейматися, коли йдуть до театру — і тут насильно не примусиш). Хотілося б, щоб такі роботи частіше бачили школярі (а ще краще — разом із вчителями))

"Ні, любове моя, ми всі повинні бути нещасними..." В останній день перед локдауном, вистава "Політично ненадійний" від ЧЕсний Театр. Ім'я Івана Франка відомо кожному українцю. "Каменяр, вічний революціонер, великий письменник, неймовірний поет, безцінний перекладач, фольклорист, публіцист, журналіст... " А якщо подивитися з іншого боку на цю особистість? А раптом саме кохання відкрило в нього талант поета? Актриси чудово передали різних дійових осіб: Франко та його кохану Ольгу. Думаю, що такі вистави треба передивлятися знову. Динамічна з одного боку, зворушлива з іншого

Вистава із самого початку тримала у напрузі та, як би мовити, "за живе". Гра акторів оголяла почуття, наче била струмом емоцій, приковувала погляд, змушувала відчувати та ніби проживати усе життя головного героя - українського поета-письменника Івана Франка. Після перегляду вистави захотілося знайти пісні на вірші Івана Франка і прослухати їх ще раз. Сюжет вистави - це ліричне та живе оповідання про життя українського поета-письменника, революціонера, політичного та громадського діяча - Івана Франка. Основною лінією вистави є лінія кохання поета до жінки, з якою він не зміг бути разом, у тому числі через свою громадську дільяність та позицію. Усю любов до неї та ніжні почуття він проніс через все своє життя. Особливістю вистави є те, що грають від імені поета та його коханої - п'ять дівчат-акторок, вони говорять його словами, його віршами, вони зачитують вирок та ув'язнюють поета, вони забороняють листування, вони вмирають разом із ним. Але із ними у віршах та піснях оживає його вічна та нестримна любов! Усі п'ять дівчат-акторок неймовірно правдиво передали як історичну обстановку тих часів, так і образи поета та його коханої жінки. Символічні рухи акторок, білі шпалери з віршами, розписані дрібним почерком , розкидані книжки та шматки паперу - усе це виконало своє призначення у виставі і реально жило у ній. Усім хоча би один раз варто подивитися цю виставу. Наступне побажання більше стосується місця проведення вистави - Театрального центру імені Леся Курбаса. Слід подумати над тим, щоб організувати для зручності глядачів місця для сидіння перед початком вистави, особливо важливо це для літніх людей.

Людина "горить ідеєю". Стає відомою. На неї ставиться клеймо. Поет, революціонер... Однобоко звісно. А що ховається за цим? Чого коштувало цього досягнути? Немає значення. Ти ж поет. Революціонер. Всі бачать результат і ніхто не задумується, що ти людина. Така як і всі. З почуттями та переживаннями. варто відмітити, що вистава була на піку емоцій. Дівчата все пропустили крізь себе та пережили. Попри важкий сюжет - приємні відчуття після перегляду.

Вистава не залишає байдужою нікого. Руйнує шаблонний образ І. Франка, до якого я звикла навчаючись у школі, змушує задуматися над власним життям та надихає на нові починання. З переваг: - унікальний сценарій - вражаюча гра актрис - детально підготовані образи, в тому числі одяг та зачіски - високий рівень організації З мінусів: Єдиною проблемою для мене було те, що дуже рідко!!!! я не розуміла слова акторів, але не зрозуміло чи проблема в обладнанні чи в дикції.