« Політ над гніздом зозулі »

Головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені В. Клеха (США).

Народився 27 липня 1930 року у Винниках у місцевій лікарні січових стрільців, що була розташована в урочищі «на Куті». Його батько, Володимир Кипріян (народився 28 липня 1896 році в Ярославі(нині Польща), зовсім молодим вступив у легіон Українських Січових Стрільців, дослужившись із рядового стрільця до четаря. Тому він наполіг, щоб опікувалися дружиною й дитиною медики цієї лікарні. Пізніше Винники відіграють суттєву роль у житті Мирона Кипріяна. Адже тут він із родиною переживе другу світову війну.

Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1954 р.), в художній майстерні Вітольда Манастирського. Від 1957 р. — художник-постаановник театру ім. Марії Заньковецької, а з 1963 р. обіймає посаду головного художника театру. Оформив вистави: «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1964 р.), «Річард III» У. Шекспіра (1974 р.), «Украдене щастя» І. Франка (1976 р.), «Народний Малахій» М. Куліша (1990 р.), «Павло Полуботок» К. Буревія (1990 р.); трилогія Б. Лепкого «Мазепа» (1992 р.), «Не убий» (1992 р.), «Батурин» (1993 р.); «Ісус, Син Бога живого» В. Босовича (1994 р.) та інші.

Помер 28 листопада 2019 року , похований у родинному гробівці Кипріянів - Городиських , на 55 полі Личаківського цвинтаря.

Український художник, академік Національної академії мистецтв України (2009), народний художник України (2008), член Національної спілки художників України (2000), Заслужений працівник культури України (1996), генеральний директор Національного художнього музею України (2000-2012).

1987–1997 – директор Хмельницького обласного художнього музею.
1997–1998 – заступник директора Хмельницького обласного орендного ремонтно-виробничого комбінату.
1998–2000 – заступник голови Хмельницької облдержадміністрації.
з 2000 до квітня 2012 року – генеральний директор Національного художнього музею України.

Творчу діяльність розпочав у Полтавському музично-драматичному театрі після навчання у театральній студії при Національному академічному театрі ім. І.Франка (артист драматичного театру) 1973р. Згодом довгі роки служив у Черкаському академічному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.
З 2007 р. — актор драми Вінницького театру. Наділений широким творчим діапазоном.
Образи, створені Анатолієм Олексійовичем, щирі, наділені глибоко психологічними природними характерами.

Випускник Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Леонтовича (2005р.) та Київського національного університету культури і мистецтв (режисерський факультет).
Служить у Вінницькому Академічному музично-драматичному театрі ім. М. Садовського з 2005р.

Прийшла до театру після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у 1981 році. Із невеликою перервою (актриса Донецького російського театру юного глядача) служить у театрі понад 30 років. За цей час зіграла понад 80 ролей у драматичних та музичних виставах, переважна більшість яких головні.
Талановита, музично обдарована, емоційна, з гарними сценічними даними. Працелюбна, віддана акторській професії.
Лауреат Республіканського конкурсу читців ім. Т. Г. Шевченка (1989 р.).
Удостоєна Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» за 2006рік.
Лауреат премії НСТДУ ім. М.К.Садовського.

Грає у Вінницькому драмтеатрі.
Кращі ролі – Ярисі в спектаклі «Кохання в стилі бароко» і Зіни в спектаклі «А я?».

Зазвичай Олені Пархоменко дають характерні ролі, часто комедійні.

Знімається Олена Пархоменко і в кіно.
Під час зйомок в фільмах вона працювала пліч-о-пліч з багатьма знаменитими акторами – приміром, з Богданом Ступкою.
У фатальні ролі актриса не вірить, хоча каже, що далеко не всі актори ляжуть в труну, коли це потрібно за сценарієм.

Випускник Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Леонтовича (2005р.).

Зіграв у виставах «Осіння мелодія» (Сєва), «Шалений день, або Одруження Фігаро» (Керубіно), «Хелемські мудреці» (Хойзек), «Маруся Чурай» (Гриць), «Лісова пісня» (Лукаш), «Так виходять в люди» (Глумов), «Політ над гніздом зозулі» (Біллі), «У неділю рано зілля копала…» (Гриць).

Перша режисерська (дипломна) робота – комедія Мольєра «Лікар мимоволі».

Артист драми з 2004 р. в Вінницькому обласному українському Академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського.
Випускник Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Леонтовича та режисерського факультету Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. І.Карпенка-Карого.

З 1988 року актор Вінницького музично-драматичного театру.

Яскравий актор у комедійних ролях, серед яких недалекий Стецько («Сватання на Гончарівці»), кумедний Онисим («Кохання в стилі бароко»), Голова («Майська ніч»), хитрий Земляніка («Ревізор»), замудрий Реб Зусе («Хелемські мудреці»), закоханий Джордж («Bon appétit, або Гарнір по-французьки»), поважний Шпак («Шельменко-денщик»), заклопотаний Транквіллі («Рисове зерно»), самозакоханий Гість («Народний Малахій»).

Навіть у драматичних виставах, створені ним образи мають іронічне забарвлення, зокрема «Політ над гніздом зозулі» (Чезвік), «Ідіот» (Птіцин),»Біла ворона» (Герцог Бургунський). Його Дончук у драмі «У неділю рано зілля копала…» по-особливому зворушливий.

Випускниця Вінницького училища культури і мистецтв ім. М. Леонтовича (2001р.) та акторського факультету Рівненського державного гуманітарного університету (2008р.).
Ведуча міських та обласних мистецьких заходів.
Лауреат Всеукраїнського конкурсу професійних читців ім. Л. Українки (2010 р.).
2010 р. — Подільська літературно-мистецька премія «Кришталева вишня». 2017 — заслужена артистка України.

Дебют – на вінницькій сцені. Згодом служила у Рівненському музично-драматичному театрі ім. М. Островського, Черкаському музично-драматичного театрі ім. Т. Г. Шевченка. У 2007 р. актриса повернулася до Вінницького театру.

Ролі:
«Жахливі батьки» (Леоні), «Bon appetit, або Гарнір по-французьки» (Жаклін), «Незакінчена історія» (Фея), «Політ над гніздом зозулі» (Кенді Стар), «Вісім люблячих жінок» (Огюстіна), «У неділю рано зілля копала…» (Дубиха), «Анна Кареніна (княгиня Лідія), «Ідіот» (Ніна Олександрівна), «Біла ворона» (оточення короля).

Цікаві й її образи у виставах для дітей: Криса («Дюймовочка та Метелик»), Мачуха («Дванадцять місяців»), Сова («Аліса в Країні чудес»).