« Подружжя »

«Коли видається вільний час, я з захопленням читаю Герцена», – писала в своїх листах до Івана Франка Ольга Хоружінська. На початку та кінці вистави лунає голос, який був записан зі старої платівки Соломії Крушельницької, що створює атмосферу давнини. Галина Стефанова та онук Івана Франка читають листи, один починає, другий відповідає на написане. Нічого зайвого, лише портрети Івана Франка в різні часи його життя, Ролан Франко на екрані, але цього достатньо, якщо ти з захопленням збираєш матеріали про життя відомих людей, намагаєшся зрозуміти, але водночас не оцінюючи їх поведінку, але захоплюєшся тим, що на світі жили такі люди, котрі бажали зробити багато, встигнути, тяжко працювати, незважаючи ні на що, щоб залишити величезний слід после себе для людства. Акторка співала, роблячи при цьому затишну, чуттєву атмосферу на сцені, не голосно, але так лагідно. «Замість антракту», – промовила Галина Стефанова і почала розповідати про кожного з чотирьох дітей подружжя. На сцені лише одна акторка, яка хоче багато відобразити, розповісти глядачу, навіть рухи руками, котрі весь час потискають долоні виказують зацікавлене ставлення до цих славетних людей. Приємне враження залишилося після перегляду цієї вистави, котра не може залишити байдужими.

Було цікаво, формат листування головних героїв дуже вдало розкриває їх характери та динаміку почуттів. Залишається гарний післясмак та захоплення талановитими особами, які вміли красиво та влучно висловлювати свої емоції та настрій. Вистава відображає період знайомства, залицяння, одруження та перших щасливих років життя Івана Франка і його дружини Ольги Хоружинської. Відображає досить оригінально – у автентичних листах, які читають онук письменника Роланд Франко (у відеоформаті) та актриса Галина Стефанова. Жвава мова, відчуття стилю, почуття гумору, справжні почуття один до одного, щирі емоції – усім цим наповнені листи, які чудово передають стосунки цього подружжя і надають розуміння, що дійсно за кожним талантом стоїть вірний помічник і асистент, який любить, захищає, охороняє тили та надихає. Поєднання відеоформату та живого читання було дещо вимушеним через поважний вік онука Франка, проте навіть додало певної роздинки до загальної картини вистави, протиставивши стриманого чоловіка емоційній жінці. Гра Галини Стефанової дуже сподобалася майстерністю, почуттям міри, відсутністю "перегибів" та зайвого пафосу. Браво!

Мені дуже сподобалася вистава. Єдина її вада, що вона була всього 1 год. Я вийшла із залу у дуже піднесеному настрої. У мене було відчуття, що мій мозок і вуха відпочили у компанії культурних, вихованих, розумних, делікатних, високоосвічених людей. Як ковток свіжого повітря на фоні нашого «політичного» сьогодення. І, мені здається, що саме такі емоції і почуття повинно пробуджувати в нас мистецтво. Ми, глядачі, доторкнулися до частини життя великого українського письменника Івана Франка. Через листи письменника і його дружини Ольги можна було спостерігати за розвитком їх відносин і буденним, сімейним життям. Актриса Галина Стефанова була настільки природньою в ролі дружини Франка, вона не грала, а була нею. Листи письменника читав з екрану його онук Роланд. І це було дуже зворушливо. Захотілося дізнатися більше про життя всієї сім`ї Франко.

Спектакль придумал и поставил Роман Веретельник по переписке Ивана Франко с его женой Ольгой Хоружинской. Играла Ольгу прекрасная актриса, супруга режиссера Галина Стефанова. Письма Ивана Франко читал внук поэта Роланд Тарасович Франко, киевлянин, почтенный красивый старик, знающий и любящий творчество знаменитого деда. Постановка получилась живая и трогательная, хотя не было спецэффектов и декораций. На экране сменялись фото членов семьи Франко и мест, где он жил и бывал, его портреты и шла запись писем , потому что Роланд в силу возраста не мог читать их вживую. А Галина великолепно донесла до зрителей настроение и любовь супруги Франко к нему, к детям , заботы и печали жены и матери 4 детей. Ведь поэт за 60 лет своей жизни написал огромное количество произведений, статей, стихотворений, научных работ, переводов, семье не мог уделять физически много времени, хотя по своему ее любил. Ольга прожила с ним непростую жизнь, полную печали от изменения, волнений, но оставалась с ним 30 лет, до самой смерти поэта. Спектакль интересен тем, что зритель увидел живых людей, а не памятники, услышал их голоса и эмоции, погрузился в семейные печали и радости. Таких спектаклей в Киеве очень мало сейчас. Например, в театре Франко поставили вещь, посвященную поэту, " Тайна буття", где тоже есть жена Ольга, поэт, другие его женщины, но он нудный и неинтересный, печальный и малоинформативный. А эта постановка будет интересна всем, кто хочет глубже понять поэта, школьникам, студентам, всем любителям литературы. Сделан с любовью и очень хорошими мастерами своего дела. Рекомендую от души!