З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй

« По вулиці моїй »

Оригінальна назва вистави: « По улице моей »
18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

У кімнаті-вітальні, сповненій творчих мрій та закликів, оживають гомінкі постаті поетів-шістдесятників. Їхнє молоде дружнє коло надихає поетичну мить у натягнутій мов гітарна струна атмосфері майстерні.

Вірші Г. Шпалікова, Є. Євтушенка, Б. Ахмадуліної, А. Вознесенського, пісні Б. Окуджави та О. Галича, знані з дитинства з книжок та платівок батьків, мов кулі, розтинають начебто безхмарний простір. А зовсім поруч лунає підступний голос з радіоприймача і вимагає позбавити радянського громадянства Б. Пастернака за ненависний владі роман «Доктор Живаго».

Жанр: поетична вистава
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Одвічна тема – кохання! Є чоловік! Є жінка! І між ними велике виникає почуття! Багато є вистав про кохання, але більш нема таких де в пісні звучить голос найромантичнішого народу в світі. Справжній французський красень, Поль Манондіз – співатиме для Вас про щастя й біль! Він має надпотужний голос, що підійме вас до самих зірок! Ви відчуєте себе в Парижі або в Каннах. Вам буде безтурботно і п`янко. Чарівні слова жіночої української поезії, будуть летіти зі сцени від великого серця Анжеліки Гирич до ваших сердець. Поезія, що змусить вас посміхатись та плакати, мріяти, кохати й поринати до глибин великого океану кохання! Приходьте насолоджуйтесь, кохайте! Вечір буде незабутній!

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.8
5.8
5.8
5.8

Зустрічай нову творчу дитину, що прийшла у цей світ з відкритим серцем, щоб зростати разом з тобою, друже. Разом ставити актуальні питання, дорослішати і пізнавати цей світ, разом знаходити відповіді, щоб знову народитися сильною особистістю. Без масок, без костюмів і майже без шкіри. Час думати, час говорити серцем. Розпочинаємо нашу першу поетичну зустріч з питань: хто ми, чого прагнемо для себе і своїх близьких, для своєї країни, для своєї людської природи. Ми – єдиний організм, який дихає, пульсує в ритмі сучасного світу. Час прокидатися. Час не ховатися за чужими рожевими окулярами, Знайти усі грані своїх душевних алмазів. Час пролітає як літаки над хмарами. І саме час знайти свій квиток і летіти разом.

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 12
5.2
5.1
5.3
5.3

Два незнайомця зустрічаються в поїзді і, розговорившись, розуміють, що їм по дорозі; вони обидва прямують в те місце, де виконуються бажання. Один з них - письменник, згадує як він став відомим, вірніше, модним. У свою чергу, другий - філософ, розповідає про свою зустріч з одним модним письменником. Їм починає здаватися, що вони знайомі один з одним вже дуже давно. І всякий раз їх діалог повертається до вихідної точки - до роздумів про прекрасне. А тим часом поїзд прибуває в пункт призначення ...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Як визначили постановники, жанр вистави – це «як би комедія-бенефіс». Валерій Чигляєв в своїй моновиставі розкриє всі таємниці театрального закулісся... Це – сповідь актора «після вистави»... Дія побудована так, що в гру мимоволі вступають і глядачі, на деякий час стаючи акторами. Актор повертається до шекспірівських ролей і... А що взагалі таке – «театр»? І чи не досягають шекспірівських висот закулісні і душевні пристрасті актора?

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.7
5.7
5.7
5.7

Людство існує в умовах суцільного хаосу. Концентруючись виключно на особистих потребах, ми почали забувати про глобальні проблеми. У наслідок наших дій земля поступово перетворюється на велике звалище. Вважаючи себе вершиною еволюції, людина несвідомо руйнує гармонію з природою. Історія про нас, про світ довкола, про сліпоту зрячих і про вічні почуття, або ж їх відсутність, про тонку грань між природою і людиною. Час то є невгамовна сила котра веде нас до Бога. За сім днів був створений світ, за скільки він первозданний, зникне? А тепер уявіть останній…

Відгуки
Ольга

Квартира 60-х років, в якої збираються друзі-письменники; балагурят, спілкуються, сперечаються, в однієї присутньої пари навіть палке кохання. Всіх ціх людей об‘ єднає дружба, жага до життя, почуття справедливості. Сцена прибрана в стилі 60-х, одяг, пісні під гітару, танці, все нагадувало той час. Актори так чуттєво розповідали вірші, яскраво передавали образи, що дух захоплювало. Серед глядачів були люди більш похилого віку, але для середнього віку, теж дуже цікаво. Весь час дивилась з захопленням.

Анна О.

Чи змогли б ви описати життя людини в кількох словах? Переконана, що ні. А у виставі "По вулиці моїй.." за півтори години відображено життя не одної людини, а цілої епохи. Неймовірно, але кожен глядач знайде відповіді на питання, що так непокоять. Хочете любові? Обирайте: щира взаємна любов, всепоглинаючі ревнощі, нерозділене та виснажуюче кохання або ж такі солодко-гіркі втрачені почуття . Хочете дружби? Герої вистави покажуть вам як потрібно дружити, як розділяти горе та радощі й залишатися вірними дружбі. А може вас непокоїть кар'єра? Хвилювання про те, що хтось талановитіший та успішніший не оминули і наших героїв. Але, на жаль, ви не отримаєте відповідь на питання: "Як протистояти жорстокій реальності та політичній системі?". Але навіщо вам відповідь, якщо ви отримаєте навіть більше: натхнення боротися. Не даремно і глядацька аудиторія була такою різноманітною: поважні дорослі, вільнодумні студенти, закохані парочки, всі насолоджувалися, затамувавши подих. А насолоджуватися було чим. Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського демонстрував професійну гру, досконалу підготовку та неабияку пам'ять. Доречність та легкість кожного руху чи жесту, вдала робота зі світлом та звуковими ефектами, зачаровуюча гра на гитарі та мелодійність пісень, декорації та ваблячий запах старих книг у залі, а головне - вдало скомпоновані поезії багатьох авторів, посилюють бажання дивитися "По вулиці моїй.." знов і знов.

Катерина

"А девочкам так хочеться любви, а мальчикам..." Легка вистава, яка хоч і переносить нас в 50-60-ті, але показує, що час йде а деякі речі залишаються такими ж, я були 60 років тому, 100, 1000... Такі як кохання, ревність, дружба, взаєморозуміння, суспільство. Нас запросили на свято, де зібралися друзі-поети поговорити, обговорити такі важливі і такі не важні питання, потанцювати, поспівати під гітару та багато іншого. Вечір у теплій компанії друзів, хоч і починається з непорозуміння, але саме вона дає змогу побачити себе збоку. Жінки та чоловіки, одні з Венери, інші з Марсу, такі різні і такі однокові, але іноді так важко зрозуміти та пояснити зовсім звичні риси. Моменти коли ми за емоціями втрачаємо реальність картини. Ця вистава дає сірник, для того щоб запалити полумя та помікувати над важливими речами.