« По вулиці моїй »
Пам'яті поетів-шістдесятників присвячується.
Прозвучати вірші Шпаликова, Євтушенко, Ахмадуліної, Галича, Вознесенського і пісні Окуджави – представників яскравого і трагічного покоління шістдесятників.
Чи змогли б ви описати життя людини в кількох словах? Переконана, що ні. А у виставі "По вулиці моїй.." за півтори години відображено життя не одної людини, а цілої епохи. Неймовірно, але кожен глядач знайде відповіді на питання, що так непокоять. Хочете любові? Обирайте: щира взаємна любов, всепоглинаючі ревнощі, нерозділене та виснажуюче кохання або ж такі солодко-гіркі втрачені почуття . Хочете дружби? Герої вистави покажуть вам як потрібно дружити, як розділяти горе та радощі й залишатися вірними дружбі. А може вас непокоїть кар'єра? Хвилювання про те, що хтось талановитіший та успішніший не оминули і наших героїв. Але, на жаль, ви не отримаєте відповідь на питання: "Як протистояти жорстокій реальності та політичній системі?". Але навіщо вам відповідь, якщо ви отримаєте навіть більше: натхнення боротися. Не даремно і глядацька аудиторія була такою різноманітною: поважні дорослі, вільнодумні студенти, закохані парочки, всі насолоджувалися, затамувавши подих. А насолоджуватися було чим. Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського демонстрував професійну гру, досконалу підготовку та неабияку пам'ять. Доречність та легкість кожного руху чи жесту, вдала робота зі світлом та звуковими ефектами, зачаровуюча гра на гитарі та мелодійність пісень, декорації та ваблячий запах старих книг у залі, а головне - вдало скомпоновані поезії багатьох авторів, посилюють бажання дивитися "По вулиці моїй.." знов і знов.
"А девочкам так хочеться любви, а мальчикам..." Легка вистава, яка хоч і переносить нас в 50-60-ті, але показує, що час йде а деякі речі залишаються такими ж, я були 60 років тому, 100, 1000... Такі як кохання, ревність, дружба, взаєморозуміння, суспільство. Нас запросили на свято, де зібралися друзі-поети поговорити, обговорити такі важливі і такі не важні питання, потанцювати, поспівати під гітару та багато іншого. Вечір у теплій компанії друзів, хоч і починається з непорозуміння, але саме вона дає змогу побачити себе збоку. Жінки та чоловіки, одні з Венери, інші з Марсу, такі різні і такі однокові, але іноді так важко зрозуміти та пояснити зовсім звичні риси. Моменти коли ми за емоціями втрачаємо реальність картини. Ця вистава дає сірник, для того щоб запалити полумя та помікувати над важливими речами.
Провідна актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 1982 році закінчила Азербайджанський державний інститут мистецтв імені М. А. Алієва.
Працювала у Брестському російському драматичному театрі ім. ВЛКСМ. Працювала на телерадіокомпанії «Київ» та телерадіокомпанії «Заграва».
У театрі з 2001 року.
З 2003 року викладає акторську майстерність у майстерні М. М. Рушковського в Київському національному університеті театру, кіно и ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого.
Лауреат «Київської пекторалі-2010» за роль Коробочки у виставі «Мертві душі» М. Булгакова;
Лауреат театральної премії ім. Амвросія Бучми за роль Коробочки у виставі «Мертві душі» М. Булгакова (2010 р.).
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 2016 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. Карпенка-Карого, майстерня М. М. Рушковського.
У театрі з 2016 року.
Театральна майстерня Миколи Рушковського – київський театр, створений народним артистом України Миколою Миколайовичем Рушковським і його 13 випускником акторського курсу Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. Він завжди говорив, що це його улюблене число. Коли актори робили презентацію свого курсу, вони навіть жартували з цього приводу і, можливо, відсутність забобонів допомогли не піддаватися шаблону і 13-е число принесло успіх.
Театр – це проект «Театр+бібліотека» від Департаменту культури КМДА, за який команда отримала театральну премію «Київська пектораль» у номінації від Оргкомітету «Спеціальна премія» (2017 р.).
Перший театральний сезон відкритий в 2017 році, хоча самі «рушковці» вважають датою народження Театральної Майстерні липень 2011 року, коли Микола Рушковський набрав групу студентів на свій акторський курс.
Театр позиціонує себе як «літературний», бо поєднує в собі і драматургію, і прозу, і поезію. Або, як кажуть, «театр із книги». Все це гармонійно поєднується з тим фактом, що більшість вистав відбуваються «серед книг» (в бібліотеці).
« По вулиці моїй »
