« Під небом синім »
Сучасна, смілива, насичена непередбачуваними ситуаціями вистава, в якій українська пісня звучить у ритмі блюзу, в якій сміються самі з себе і шукають кохання. Герої вистави доводять, що в житті дуже важливо вірно обрати свій шлях і тільки тоді життя стає щастям.
Режисерка-постановниця вистави Тамара Трунова розповіла: «Назва «Під небом синім», що, на перший погляд, здається романтично-поетичною, насправді просто є такою, що може стосуватися кожного. Адже у виставі мова йде про людей, які проживають не своє життя. Кожен із героїв не насмілився, чи то не зумів одного разу стати тим, ким є насправді. Вони працюють вчителями, але не за покликанням, а тому що не змогли знайти себе деінде. У нас, так само як і в Британії, багато таких «фейкових» вчителів, які намагаються знайти у своїй роботі схованку від небезпек великого світу. Проте формальне заповнення життя речами і подіями не може компенсувати їх розгубленість та неготовність приймати виклики сучасного світу. Вони не вміють жити у комфорті, вони звикли жити «ненормально» тому, власне, герої формують якісь викривленні стосунки одне з одним. Чи то задля адреналіну, чи, можливо, таким чином відволікаючи себе (аби не втратити глузд) від суворої реальності у якій їм доводиться жити. В цій історії дуже сильна ігрова атмосфера, але герої ставляться до цієї гри вкрай серйозно».
У виставі відверто говорять про секс і навіть оркестр, що розміщується поряд із глядачами, сміливо грає музичні інтерпретації доволі інтимних почуттів. А глядач поринає у справжній шквал іронії, пристрасті, самопізнання і... «стьобу».
Спектакль проходил под живое сопровождение оркестра с вокальным исполнением самих актеров. Перед нами открываются три истории из жизни преподавателей средней школы. Три проблемы взаимоотношений, три пары, между которыми существует недопонимание. В каждой паре есть своя трагедия, здесь и боязнь расставания с любимым, и любовь к девушке, у которой богатая сексуальная жизнь, здесь и любовь двух людей из разных возрастных групп. Спектакль окунает в пучину страсти, которая кипит на сцене. Актеры меняют друг друга в разных мизансценах. Удивили исполнение репа главных героев под аккомпанемент оркестра! Очень тронули эти истории меня как зрителя, глубокая игра актеров, на грани нервного срыва. Понравилась финальная фраза-призыв, о том, чтобы все люди мечтали, были счастливы и шли по ведению сердца! Актеры играли безупречно. Советую лля людей 30-40 лет. Со стороны оркестра плохо слышно некоторые реплики и слова актеров. В самом начале актеры начинают вступление в проходе между зрителями, обращаясь то в одну сторону к зрителям, то в другую, поэтому слышны реплики только тогда, когда они обращены к вам. В этом случае было бы уместно петь вперёд, думаю было бы слышно всем. Сцена 77 находится в здании театра оперетты, но для этого нужно по лестнице сначала спуститься в подвал, а потом подняться на пятый этаж по крутой лестнице, совсем нет возможности добраться на спектакль инвалидам. Все зрители и актеры находятся на одном уровне, с третьего ряда уже плохо видно актеров.
Розповідь про відносини трьох пар. Роздуми, почуття, що є кохання, емоції, маски і реальність. Сподобалася гра акторів. Не сподобався сюжет, надто сучасно, мало світлих та радісних моментів. Підійде зрілим та молодим людям у відносинах. Не мій формат, нажаль (довірилася відгуку. На жаль чи на щастя, не розумію таких сучасних вистав, чи варто їх показувати? Більше б світлих та добрих вистав, а не проблем буденності життя, розчарування. Зараз на головному вході ремонт, захід збоку, зліва. Театр дуже ошатний та сучасний всередині та вмісткий.
У 1999-2004 рр. навчалася в Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю «перекладач». У 2009 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, режисерський факультет, курс народного артиста України, народного артиста Росії, професора Едуарда Митницького. Поєднує творчу та викладацьку діяльність (у 2008-2013 роках – у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року – художній керівник курсу заочної режисури). Від 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. У 2016 році була членом журі Міжнародного фестивалю Edinburgh Fringe (Великобританія). У 2016 році Тамара Трунова стала переможцем конкурсної театральної програми Taking the Stage (організатор – Британська Рада в Україні). Вистава «Саша, винеси сміття» за п’єсою Наталії Ворожбит зайняла 1-ше місце у рейтингу «Київський рахунок-2017», а «Погані дороги» за п’єсою Наталії Ворожбит – 1-ше місце у рейтингу «Київський рахунок-2018».
Театральна премія «Київська Пектораль»: вистава «Том Сойєр» була номінантом як «Краща вистава для дітей» (2008), вистава «Пасажир у валізі» за п’єсою У. Хуба «Біля ковчега о восьмій» (2012) стала лауреатом у номінації «Краща вистава для дітей», вистава «Дві пані у бік півночі» була номінантом як «Краща камерна вистава» (2013).
Тамара Трунова – учасниця майстер-класів та фестивалів: «Курбалесія» (2012), Фестиваль молодої режисури (2012, 2013, 2014), Фестиваль «Тиждень актуальної п’єси» (2012, 2013, 2014, 2016), Workshop Гогольфеста (2013), Черкаська театральна лабораторія (2013-2014), Міжнародний театральний фестиваль «Документ» (2014), Міжнародний фестиваль-лабораторія «Telpa Daugavpils» (Латвія, 2014), Міжнародна партнерська лабораторія (Білорусь, 2015). «Фестиваль театрів» (Львів, 2017), Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2018). За «Пасажир у валізі» Тамара Трунова була нагороджена Дипломом «За елегантність режисерської форми» на І-му Всеукраїнському фестивалі молодої режисури імені Леся Курбаса (2012). Також Тамара Трунова як автор п’єси «Улун» брала участь у Фестивалі молодої драматургії «Любимівка», де отримала особливу відзнаку журі (2017)
Артист-вокаліст Київського національного академічного театру оперети з березня 2012 року.
Закінчив в 2012 р Дніпропетровський театрально - художній коледж за спеціальністю «актор драматичного театру» (курс Г. Богомаза-Бабія). Маючи від природи чудовий голос, паралельно навчався вокалу у І. Булашенко.
Молодий перспективний актор активно увійшов до чинного репертуар театру: «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу (Гаррі), «Циганський барон» Й. Штрауса (Стефан), «Welcome to Ukraine або Подорож у кохання» (Остап), і отримав провідні ролі в Нових прем'єрних виставах «Острів скарбів» В. Бистрякова (Біллі Бонс, Папуга), «Цілуй мене, Кет!» К. Портера (Фред Грехем, Петруччо).
Лауреат всеукраїнських конкурсів читців та артистів-вокалістів.
Крім того Євген професійно займається спортом і є заслуженим майстром спорту з армрестлінгу, а в 2013 році завоював почесний титул Чемпіона світу з армрестлінгу.
Артистка-вокалістка Київського національного академічного театру оперети.
Володіючи виразним акторською майстерністю, вона створила яскраві образи в класичних оперетах «За двома зайцями» (Проня Прокопівна) В. Ільїна та В. Лукашова, «Цілуй мене, Кет!» (Лінда - помічник режисера) К. Портера, «Циганський барон» (Керуючий) Й. Штрауса, «Бал у Савойї» (Барменша) П. Абрахама, «Таке єврейське щастя» (Маринка) І. Поклада, «Містер Ікс» (Мабель) І. Кальмана, «Летюча миша» Й. Штрауса, «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова.
Також вона зайнята в дитячих спектаклях: «Білосніжка і семеро гномів» і «Чиполліно» В. Домшинського, «Карнавал казок в Україні» І. Поклада, «Пригоди бременських музикантів» Г. Гладкова.
Я народилася 28 липня в м. Кривий Ріг в сім'ї працівників Інгулецького гірничозбагачувального комбінату. Мама – чергова по станції, тато – електрик – сім'я (а ще є сестра і брат) – дружна і дуже весела, але з творчістю ніяк не пов'язана. Хоча в сімейному колі за святковим столом жіноча частина моєї родини співала народні пісні, а брат грав на гітарі. З 7 років я пішла в загальноосвітню школу № 59 в тому ж Кривому Розі. Перша вчителька моя (спасибі їй!) відвела нас класом на гурток народного танцю і на плавання. З тих пір я полюбила сцену – самостійно обирала собі гуртки і студії і з задоволенням відвідувала їх, була і студія сучасного танцю, а з 11 років я пішла на вокал.
У шкільні часи постійно брала участь в оглядах художньої самодіяльності, різних шкільних заходах і дуже часто була організатором цих святкувань, іноді сама писала сценарії, виступала в ролі ведучої, була навіть хореографом-постановником.
По закінченню 11 класу я точно знала, що хочу бути ... співачкою. Я мріяла підкорити український шоу-біз. Натхненна надією, я поїхала вступати до Києва в Університет культури на кафедру естрадного вокалу – і ура – я вступила !!! Провчилася рівно рік і зрозуміла, що цього для мене мало, тому що я ще вміла і танцювати, і красиво говорити текст на сцені. Було прийнято рішення перевестися на кафедру акторської майстерності. Пройшла вступні, здала академрізницю – і з натхненням стала вчиться на курсі Петра Ільченка та Катерини Пивоваровой.
На 4 курсі ми з кількома одногрупниками пройшли кастинг в театр «Колесо» і захищали свої акторські роботи вже на професійній сцені. В цьому ж році після випуску студентська команда на чолі з Ксенією Ромашенко організовує незалежний театр «Відкритий погляд», де я грала в «Весіллі?!» М. Гоголя, «Гуппі» В. Сигарева, «Сім'я. Сцени »А. Яблонської та інших. А в 2013 році в Київському академічному Молодому театрі була випущена вистава «Любов людей» Д. Богославського. З 2014 року увійшла в команду театру «Золоті ворота» під керівництвом художнього керівника Стаса Жиркова – спасибі йому велике, до цього дня вважаю його моїм учителем і натхненником – він мій улюблений режисер і великий приклад невичерпного таланту, енергії і працьовитості.
Гармонійне поєднання жіночої краси, розуму і багатогранного таланту дозволяють актрисі і співачці з чарівним голосом створювати надзвичайно різноманітну галерею ролей в спектаклях «Цілуй мене, Кет!» К. Портера (Ліллі Ванесси, Катаріна Мінола), «За двома зайцями» В. Ільїна та В. Лукашова (Проня), «Циганський барон» Й. Штрауса (Мірабелла), «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу (Еліза), «Бал у Савойї» П. Абрахама (Дезі Брайтон), «Баядера» І. Кальмана ( Маріетта), «Сільва» і «Містер Ікс» І. Кальмана, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова, «Вогні рампи» Г. Фролова, «Карнавал казок в Україні »,« Білосніжка і семеро гномів »В. Домшинського.
«Cцену 77» Національної оперети України було відкрито 25 жовтня 2018 року містичною драмою «Москалиця» за Марією Матіос у постановці молодої режисерки Влади Белозеренко.
Просторий, наповнений світлом театральний майданчик на 100 глядацьких місць розташований під самим дахом старовинної театральної будівлі, колишнього Троїцького дому, що був побудований у 1903 році. Саме у Троїцькому народному домі на початку минулого століття, одним з корифеїв Миколою Садовським, був заснований перший український стаціонарний професійний театр (1907-1917). З 1934 року приміщення на Великій Васильківській 53/3 стало домівкою Київського театру оперети (з 1935 Київського державного театру музичної комедії), а нині Київського національного академічного театру оперети.
«Сцена 77» відкрита з ініціативи генерального директора-художнього керівника Національної оперети України, н.а. України Богдана Струтинського. Одним з напрямків розвитку театру Богдан Струтинський обрав багатожанровість із збереженням провідної направленості музичного театру. Сьогодні Київський театр оперети на шляху до створення мультижанрового європейського театру, де є п’ять сучасних сценічних майданчиків: Сцена 77; експериментальна сцена #StageLAB; сцена Театру у Фойє; камерна сцена Арт-центру Івана Козловського; основна сцена.
Сьогодні театр пропонує оперети, мюзикли, комічні опери, опери-буфа, зінгшпілі, драматичні і музичні вистави за творами українських і зарубіжних драматургів та композиторів, у театрі відбуваються концерти, знакові музичні події різної тематики та різного формату.
На «Сцену 77» з першого поверху ведуть рівно сімдесят сім театральних сходинок. Колись тут була розташована кімната театрального художника Петра Межировського під номером 77. Поки що в репертуарі «Сцени 77» п’ять драматичних вистав: «Любовна одповідь чоловікові» (Г. Маркес), «Москалиця» (М. Матіос), «Оркестр» (Ж. Ануй), «Під небом синім» (Д.Елдрідж), «Розмова, якої не було» (Р. Белецький), але магічна цифра має тенденцію повторюватись, тож чекаємо на «Сцені 77» Національної оперети України появу сімдесят семи вистав ;)
« Під небом синім »
