Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Колись він був талановитим музикантом. А тепер – звичайний настроювач. Одного дня він, як завжди, прийшов за викликом налаштовувати піаніно... Але наштовхнувся на зовсім інший інструмент. Зухвалий, тонкий та безгрішний, якому всього п'ятнадцять років. Цей інструмент налаштувати значно складніше…
Їй лише п’ятнадцять. І вона буде безжалісною у пошуках свого щастя.
Вона та, якій вдасться на час пробудити в ньому справжнього піаніста.
За повістями І. Буніна «Наталі» та «Мітіна любов». …вона кохала його, а він її, та іншу… Життя Івана Буніна та його героїв можна описати саме так. Кохання та Пристрасть, Доля та Смерть… Ці могутні сили володіють світом Буніна. Його цікавить природа статевого тяжіння, в якому сплелося все найчистіше і наймерзенніше, духовне й тілесне, що дає життя і губить водночас. Його герої проходять крізь дивацтва любові, крізь спокусу, внутрішню боротьбу, тривогу, лишають спокою життя і кидають їх у безодню кохання.
Поговоримо про Любов, добре? Коктейль почуттів з неабиякою часткою гумору і ... ну як без цього – світлого смутку. В очікуванні гостя, покликаного на романтичну вечерю при свічках, Вона згадує і проживає найяскравіші моменти життя. Жінка згадує трьох своїх головних чоловіків: милого хлопчика Пола, з яким вона втратила невинність в шістнадцять, одруженого режисера Джека, якого чекала роками, і похилого Джорджа –ідеального до нудотності чоловіка. Вона все життя шукає любов, знаходить, втрачає і знову вирушає на пошуки. На території Любові немає тих, хто виграв і хто програв. Є тільки почуття – пристрасть і потяг серця. Вона і три головних чоловіки в її житті. Подружка, коханка, дружина? У всіх іпостасях вона залишається жінкою, намагаючись знайти того єдиного, справжнього, з яким хочеться блукати вулицями, тримаючись за руки ...
Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.
Класичну «жіночу» монодраму створено чоловіком – всесвітньо відомим шведським драматургом Йоханом-Августом Стріндбергом. У виконанні театру Маскам Рад «звучить» дещо не класично: додано нових персонажів та по-іншому розставлено акценти. Картинка, яка оживає та виходить до глядачів з малюнків Тулуз-Лотрека. Виставу було показано на Міжнародному молодіжному театральному фестивалі в м. Альба Юлія, Румунія.
Невеличкий готель на півдні Сполучених Штатів, за дивним збігом обставин об'єднав шість історій кохання. Кожна унікальна та не схожа на іншу. Кожна близька й зрозуміла. Тут і коханці, що тікають від буденності подружнього життя. Брат з сестрою, які намагаються здолати заборонену пристрасть. Заміжня жінка, яку захопив адюльтер з юнаком, і самотня жінка – жертва кохання до професора, що довгі роки проводить експерименти над нею в пошуках еліксиру вічного кохання. Тут і любовна драма зрадженої адміністраторки готелю, і буденна історія покоївки, що заблукала у стосунках з одруженими чоловіками. Смішні й драматичні водночас, ці історії занурять вас у вир любовних пристрастей. Молоді актори та режисери створили щемливе, просякнуте еротизмом дійство за мотивами оповідань Реймонда Карвера, Джерома Д. Селінджера, Рея Бредбері та Доріс Деррі. *Фенілетиламін – хімічна сполука, що виникає у мигдалеподібному тілі мозку закоханої людини та стимулює сексуальне збудження.
Історія про дитину - 15-річну дівчинку (Поліна Снісаренко), якій батьки давали усе, крім своєї уваги, як наслідок - розбещену і нещасну, яка завжди отримує бажане: будь-що і будь-якою ціною. Черговою (уже не дитячою) "іграшкою" стає теж нещасливий по-своєму настроювач піаніно (Дмитро Суржиков). Коротка мить захоплення - і іграшка летить в купу таких самих - непотрібних і забутих... Чудова картинка, неперевершена акторська гра головної героїні, але досить простий сюжет, усе настільки очевидно і "розжовано", що вистава забувається відразу після перегляду. Залишається тільки післясмак певної фейковості і абсурдності від того, що поголеного чоловіка називають неголеним, цукор - коньяком, а біле - чорним...
Народилася 25 квітня.
Закінчила Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, курс Богомазова Д. М. у 2015 році
У 2003 році закінчив Дніпропетровський театральний інститут.
Працював в Одеському російському театрі (2003—2004 рр.).
З 2004 по 2018 рік працював актором Київського державного академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
З 2018 року — актор Київського академічного Молодого театру.
Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини».
З 2004 по 2011 — актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
У 2010 зняв свій перший короткометражний фільм «Мама», головну роль у якому виконала Ада Роговцева.
З 2015 року працює в Київському академічному Молодому театрі.
Був одружений на Аллі Мартинюк. Має двох доньок Емілію та Поліну від попереднього шлюбу.
У 1993 році закінчив Сєвєродонецьке музичне училище по класу баяна-акордеона.
Закінчив у 1999 році факультет театральної режисури Київського Національного університету культури і мистецтв, за спеціальністю «актор, режисер театрального колективу, викладач сценічної майстерності».
У 2001 році закінчив вищі акторські курси Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва.
Був солістом гуртів «Іграшки» у 1998-2001 році та «Полюс» у 2001-2002 році.
Олексій Нагрудний працював ведучим «Студії 5» та «Національної лотереї» на Першому національному каналі, «Сніданку з «1+1».
У 2003-2004 роках актор Театру драми та комедії на Лівому березі. З 2002 по 2004 рік – актор театру «Браво». У 2004-2007 роках – актор Молодого театру.
Працював у московському «Театрі музики та драми Стаса Наміна» з 2007 по 2010 рік.
Нині Олексій Нагрудний актор театру «Золоті ворота».
Дебютував у кіно в 2004 році, зігравши невелику роль міліціонера Клепакова у серіалі «Небо в горошок».
У 2007 році під час фільмування телесеріалу «Серцю не накажеш» Олексій Нагрудний познайомився з російською акторкою Ольгою Чурсіною. Цього ж року пара побралася. Проте шлюб тривав недовго.
7 квітня 2019 року Олексій Нагрудний одружився на відомій кастинг-директорці Світлані Горошковій, з яко давно перебував у цивільному шлюбі. У подружжя є син Олександр (нар. 2008).
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
В дитинстві мені пощастило познайомитися з театром у театр-студії «Саквояж». Саме там я закохалася у ці відчуття і процес творення.
– Яку роль мрієте зіграти?
Роль, яка комусь допоможе знайти відповіді на свої питання.
– Чим любите займатися у вільний час?
Дивитись хороше кіно, займатись йогою, вчитись чомусь новому
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Думаю, що мистецтво взагалі і театр зокрема – це найкращий спосіб говорити з людьми і ділитися з ними емоціями, які можуть змінити щось у їхньому житті.
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Ідіть у театр!)
Народилася 2 квітня
У 2000 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, курс Олега Шаварського.
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!