З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення
Перетворення

« Перетворення »

14 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Одного ранку, прокинувшись од неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху...

У виставі режисер Олег Мельничук поєднав однойменний твір народженого у Празі Франца Кафки і біографію письменника: спрагу творчості, кохання, складні взаємини з батьком і хворобу на туберкульоз.

Деспотизм батька яскраво передає у виставі спогад про те, як за непослух дитину виставляють у темінь ночі до ранку — на роки вселивши тим страх і відчуття нерозуміння. А взаємини, характер і комплекси формують саме такі деталі.

Вистава про недолюбленість — так характеризує своє дітище Олег Мельничук.

Тривалість: 2 години 10 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Гамлет

« Гамлет »

Посміховисько
На дні

« На дні »

Драма
Шинель

« Шинель »

Трагікомедія
Ляльковий дім

« Ляльковий дім »

Драма
Зачарований

« Зачарований »

Відгуки
Ольга

Не могла відірватися від перегляду, плакала, було боляче. Тяжке сприйняття коли читаєшь оповідання Кафки , але поставити по твору виставу та піднести на суд до глядача на мій погляд ще важче , але Олег Мельнічук впорався , вміло підібрав акторів . На протязі всієї вистави паралельно показуються життя Франца Кафки та сім‘і Грегора Замзи. Сам автор наказував в свій час спалити багато своїх рукопісей, але вони побачили світ. Одного ранку герой почуває себе зле і з жахом відчуває, що перетворюється в комаху. Він чув голоса своїх рідних , розумів їх мову , але він втратив можливість розмовляти,не знав , яку їжу йому подобається їсти зараз. Його рідні не можуть зміритися з втратою кормільця , останні роки тільки Грегор заробляв гроші. Батьків яскраво грають народні артисти Анжеліка Гирич та Олександр Вілков . На сцені, наче пир в час чуми, коли дивишься на сім‘ю здається уява , що вони втратили милосердя і почуття святості відсутнє взагалі.Металеві візки використовувались акторами на протязі двох актів , стрибали , розмовляли, сидячи в них, танцювали з ними. Чуттєва гра акторів перемежалася з їх діями, де вони були , наче роботи без почуттів; різкі переходи, як контрасний душ.

Оксана Г.

Вовремя спектакля я испытывала эмоции грусти, разочарование, злости обиды. Было интересно наблюдать как раскрываються истории двух героев и как они соединяются в одну. После окончания постановка мне было грусто, она заставила задуматься над своей жизнью и отношения между людьми. В этом спекталя переплелись две истории Грегора Замзы и Франца Кафки. Выдуманного персонажа и его автора если быть точнее. Все начинается с утра , когда герой просыпается после тяжело ночи и видит ,что он не человек , а насекомое. Очень удачно были связаны между самой отношения в семье Грегора и высказывания по этому поводу Кафки, места я забывала что это разные люди и мне казалось, что это просто тайны мысли Грегора, которые он боитесь озвучить. Смотря этот спектакль понимаешь ,что персонажа книги и саму исторю, Кафка брал из собственной жизни. У них оба проблемы в отношениях между отцами, они не видят своего будущего, считаю себя во всём виновными , не ценят свою жизнь. Когда мы маленькие мы любим мечта , кем мы будем , когда выростем и это очень хорошо , когда есть поддержка родителей. А нет так как получилось у персонажей им обрезали крилье , связали ноги и они стали заложниками ситуаций , они не понимают за что их не любят. Почему папа испытывает ненависть к нему. Очень хорошо показана ситуации со станком води, Кафка просить пить у отца , а он вместо этого выставляет его на балкон. За всю свою жизнь он так и не смог напиться "любовью" папи , все его попытки заканчивались пустым стаканом. Единственный кто напоил его любовь, подарил лучик света, надежды была его Фелиция. Нежная , добрая она залечила его раны, подбадривала его и подарила то тепло в котором он нуждался. Во время всего спектакль ты испытываешь эмоции грусти, обиды, нереализованности, огорчение поэтому актёры ,что бы подсладщить себе жизнь подбрасывает сахарок, чтобы не так горького было. Мне понравилися спектакль . Было интересно наблюдать за событиями, каждое высказывания заставляло задуматься. Представление будет интересно как школьника которые изучают Кафку и более зрелому поколения. На этот спектакль можно с удовольствием с родителями. Актеры очень понравились, им удали образы. Очень понравился образом Фелиции нежная , добрая, чистая. Хорошо от играл актре роль отца все эмоции чувствовали . И конечно же брала актёрами которые сыграли Кафку и Грегора. Спектакль грустные, немного жестокие, в нём ещё иногда можно было увидеть лучик света, надежды, любви , которые загорелся , но гореть эму долго и счастливо было не суждено. Мне очень нравится как оформлен театр. Очень много зеркал, красный стулья-трону , которые стоят по всему периметру помещения. Буфет оформлен в виде замка , а на стенах лепка на которой изображены сказочные персонажи. Цветовая гамма помещения это красный, белый , жёлтый.

Наталя

"Перетворення"- одна з емоційно найсильніших вистав. Здавалося, з таким сюжетом, де людина від байдужості і недолюбленості близьких перетворюється на комаху, і не може бути ніякої флегматичності, одна ця подія уже кричуща. Але режисер зробив набагато більше, ніж узагалі можна було очікувати від твору Кафки. От наскільки максимально емоційно і ефектно можна показати на сцені різні почуття - ніжність, розпач, відразу, жорстокість чи любов, настільки це було зроблено. В першу чергу завдяки енергетиці, грі, навіть якійсь внутрішній наелектризованості акторів. Від деяких монологів пронизувало наче струмом. Взагалі, тут чи не вперше бачиш так яскраво і від цього ще більш страшно такі, здавалося, звичайні речі , коли люди вдають, що не чують рідних, перекрикують їх, та й люблять їх доти, доки є користь, коли жадібно рахуюють гроші і накидаються на їжу, коли маленькі дитячі образи переростають у великі психологічні проблеми і ламають особистість... Але водночас у виставі є чимало добрих і ніжних моментів - сльози і обійми сина матір'ю, яка переборює відразу і страх, бо її любов сильніша, якісь окремі теплі моменти відносин брата із сестрою, поява музи, кохання у хворого і зневіреного письменника. Так, саме у письменника, бо у виставі сюжет твору ""Перетворення"" переплітається з біографією самого автора Франца Кафки, який теж стикнувся з нерозумінням близьких і жорстокістю близьких ще у дитинстві. Це вистава-попередження про те, якщо одного дня не змінити себе, не перестати бути байдужим, можна перетворитися на щось жахливе, як мінімум у душі. Це вистава - роздум про те, як цінувати тих, хто довкола нас і вміти слухати бажання інших. І головне це вистава - очищення, бо в ній зібрано стільки темних сторін людини, пропускаючи які крізь себе, глядач вимиває весь внутрішній бруд і виходить із залу іншою людиною.

Вікторія М.

Безперечно, це Кафка. Кафка, який був особисто присутній на сцені 95% часу вистави. Так, в цілому сюжет відповідає новелі «Перетворення», але за задумкою режисера Олега Мельничука сам автор повинен бути поряд зі своїми героями та спостерігати за змінами, які поступово відбуваються з ними. Грегор Замза, прокинувшись одного ранку, з жахом усвідомив, що перетворився на жалюгідну комаху. Він перестав забезпечувати свою родину, тому швидко втратив їх лобов та повагу. Навпаки, ненависть та презирство зростали щодня. І це дуже вдало відобразили актори своєю емоційною грою. Смерть головного героя не була несподіванкою, адже він став самотнім та непотрібним. Режисер провів паралелі між життям Грегора та Кафки. Нещасні долі, хоч у кожного по-своєму. Гра акторів була на висоті! Абсолютно всі викладалися на повну! Після закінчення вистави глядачі не хотіли відпускати акторів зі сцени, утримуючи своїми оваціями. А ті глядачі, хто пішов посеред вистави або не повернулись після антракту, втратили багато. Так, вистава не для всіх. Для тих, хто знайомий з Кафкою та готовий до театральних експериментів, які нам запропонували чудові актори Театру на Липках.