Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки
Перехресні стежки

« Перехресні стежки »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Молодий успішний адвокат Євгеній Рафалович, випадково перестрічається із давнім наставником Стальським. Минуло чимало років з останньої зустрічі. Є про що розповісти, є у знайомих і спільні ділові інтереси, то ж Стальський запрошує Рафаловича у гості.
Та трапляється неймовірне: дружина Стальського - Регіна, неймовірно схожа на юнацьке кохання адвоката…
Повість І. Франка «Перехресні стежки» створена на межі століть (1900 рік). Це обумовило символічно-модерний стиль твору, в якому існують дві сюжетні лінії. Романтична: історія трагічного трикутника Рафалович-Регіна-Стальський та суспільно-громадянська, пов’язана із діяльністю адвоката Рафаловича. Для автора і постановника сценічної версії повісті Дмитра Чирипюка домінуючими стали слова самого І. Франка: «значний вплив на моє життя, а значить, на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом…» Отже, створюючи свій варіант сценічного втілення повісті Дмитро Чирипюк зосередив свою увагу в першу чергу на висвітленні і проникненні у найпотаємніші нетри людської душі чотирьох персонажів: Рафаловича, Регіни, Стальського і Барана.

Саме ці постаті завдяки геніальній уяві Франка являють читачеві глибинне, втаємничене поняття фатуму. Складну внутрішню боротьбу між божественним і диявольським. Вічний пошук ідеалу жіночості і любові (як і було в реальному житті Франка) а замість цього фатальна жінка, нічні жахи, афекти, хворобливі алюзії, за якими порожнеча.

Фабула цієї лінії певною мірою віддзеркалює знані твори І. Франка «Зів’яле листя» та «Украдене щастя».

Фото та анотації надано театром.

Жанри: трагедія, фарс
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Камінний господар

« Камінний господар »

Увертюра, До побачення

« Увертюра, До побачення »

Фрекен Юлія

« Фрекен Юлія »

Драма
Брехня

« Брехня »

Драма
Відгуки
Яна

Спочатку перед очима постають декорації, що нагадують розбите скло з гострими кутами. Бите скло - символ розбитої долі кожного з героїв. Також це скло ніби криві дзеркала відображають реальність та теплі спогади. Візуально все налаштовую на емоційну цікаву виставу. Сюжет знайомий зі шкільних років, який хочеться освіжити в своїй пам'яті. І на початку мене все інтригувало. Антураж, мова, жарти, костюми. Костюми окремий елемент вистави. Адже на початку вистави головні персонажі вдягнені у чорне і біле, що є ознакою добра і зла. Але вже в другому акті біле під впливом коханої жінки і спогадів все ж таки перейде на темну сторону. Регіна це поєднання добра і зла, вона ув'язнена ситуацією та суспільством, бо першим її осудить дяк, і це дуже принизливо на ті часи. Моя цікавість пропала при першому танці, це виглядало негарно, актори не попадали під музику і схоже на те, що лічили про себе. Тобто зовсім ніякої емоційності. І далі інтерес почав згасати, бо танцювали ще не один раз, а дійство розгорталось повільно. Персонаж Регіни був зовсім беземоціний, не спонукав переживати разом із нею. Обертаюча сцена теж не закрутила у вирі емоцій, мені не вистачило любові і болі у виставі. Не було оголеного нерва. Історія вірності та кохання, яка продовжується роками, навіть коли люблячі серця роз'єднані та скоріш за все ніколи не будуть разом. Як важливо все робити вчасно, вчасно сказати, вчасно набратися сміливості. Своєрідна боротьба добра і зла, що проявляється у відношенні до людей. Про домашнє насилля, яке не обов'язково має бути з насильницькими діями. Гнобити можна і морально. Про силу пліткарства та думку суспільства, як це може вплинути на долі людей. Це дуже складний та багатошаровий твір, та в цій постановці ми цього не побачимо.В мене було відчуття, що я дивлюсь не Франка, а Достоєвського, а хотілось все ж таки більше Франка. Перехресні стежки - це не тільки перетин долі двох безнадійно закоханих, а й перетин долі різних культур та соціальних верств населення, що зовсім не опказано в цій постановці. У нас показана лише одна сюжетна лінія, немає багатогранності. Хто не читав твір, то кінцівка йому буде зовсім незрозуміла. Після того як закінчується дана вистава, є ще ціле життя, яке має особливе значення для розуміння твору. Вистава підійде поціновувачам української класики. В школі на такі вистави треба ходити, вони легко сприймаються і можна щось побачити, щобуло пропущено в книзі.

Ольга

В першому акті не могла відірватися від перегляду, на початку другого було нуднувато. Чи є межа терпіння? Мабуть є, якщо люди погоджуються на таке існування. Після великого отрізку часу зустрічаються минулий учень та вчитель; якщо другий зразу впізнає свого учня, то іншому знадобився час, щоб пригадати, бо спогади не дуже приємні. В творі Івана Франка , Стальський знущається та сміється зі своїх учнів, в виставі не згадується цей момент. Свій паскудний норов він переносить тепер на жінку, не розуміючи , що у кожної людини існують почуття. На мій погляд Петро Панчук краще за всіх створив образ свого героя: неприємний сміх, глузування, ужімки. Коли він знущається над почуттями хворого Барана , який любив свою жінку, але не витримав її зрад з іншими чоловиками і вбив Орисю. Баран завалив Стальського і схопив за горло, ледь не позбавивши життя. Регіна тендітна жінка, серце її весь час зайнято спогадами , вона змирилася зі своїм становищем. Танок акторки прикрасив виставу. Весь час крутилася сцена, наче рухалися події та час. Виникає питання: невже неможливо , щось змінити? Два героя вбивають своїх рідних, чи маємо ми право вирішувати долю інших?