Пелікани в пустелі
Пелікани в пустелі
Пелікани в пустелі
Пелікани в пустелі
Пелікани в пустелі
Пелікани в пустелі

« Пелікани в пустелі »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Дкорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

П'єса легендарного автора, що підкорила увесь світ! Емоційна, несподівана та вражаюча, вона захоплює глядача з першої ноти і дозволить видихнути тільки після фінального акорду. Це вибух, що потрібен Вашому мозку!

Вистава «Пелікани в пустелі» розповідає про всесвітнє соціальне МОВЧАННЯ, СЛІПОТУ і НІМОТУ. Це три притчі про сімейні стосунки людей, в яких ви можете впізнати сусідів, друзів, родичів, навіть СЕБЕ. Адже трагікомедія не лише ДЛЯ людей. Вона ПРО людей. Про чоловіків і жінок, що за своїм егоїстичним прагматизмом або власними мріями будують між собою невидимі стіни. З ними ви будете і плакати і сміятися.

Режисер майстерно поділяє вас на «одних» та «інших». Змусить вас передивитися власні переконання і подивитися на себе очима інших. Яскраво візуалізує найпотаємніші наші бажання і страхи.

Неймовірно глибокі діалоги, символи, тонкий гумор, та геніальна гра акторів дозволять Вам зазирнути у самі душі героїв, відчути їх і прожити їхнє життя.

«Пелікани в пустелі» – це вибух, зрив шаблонів, емоції, сміх та ЗАХВАТ. Від акторів, від персонажів, від самих себе!

Жанр: трагікомедія
Тривалість: 2 години 15 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Скамейка

« Скамейка »

Трагікомедія
Дама-примара

« Дама-примара »

Комедія
Любовна плутанина або Колишні справи

« Любовна плутанина або Колишні справи »

Водевіль
Я чекаю тебе, коханий!...

« Я чекаю тебе, коханий!... »

Фарс, детектив
Ніч для двох

« Ніч для двох »

Комедія
Відгуки
Ольга

Перша частина вистави була драматичною. Події на сцені викликали сум, співпереживання, розуміння, що ми можемо бути самотні навіть в оточенні людей, ми не чуємо і нас не чують. Дуже впізнавані історії життя, які трохи лякають своєю правдивістю. Друга частина була більш комедійною, про пошук "своїх" людей, але з емоційною розв'язкою, яка зображувала, що з нами відбувається, коли руйнуються наші ілюзії. Вистава була наче поглядом у задзеркалля: як люди слідують суспільним звичкам. Мені було цікаво порівняти зі своїм досвідом взаємодії з людьми. Не зважаючи на показану у виставі проблематику, не лишилось важкості. Як сказала одна з героїнь, треба щось робити. Вистава може допомогти переосмислити свої стосунки з людьми, що потрібно діяти. Стіну непорозуміння можна збудувати, а можна зруйнувати. Актори дуже вдало передали образи. Особливо сподобалась гра Катерини Сари-Юрьєвої - жінка у відчаї. Єдиний персонаж, який викликав нерозуміння - старенька бабуся, яка пролежала всю роль на сцені. Вистава підходить людям, які хочуть поглянути зі сторони на історії пар. Вистава тримала увагу до кінця. Оскільки історії дуже життєві, то було цікаво, що станеться з персонажами, які рішення вони прийматимуть. Розташування далеко від центру, але зручно для місцевих жителів. У вечірні години (після закінчення вистави) складніше вибратись громадським транспортом. Театр розміщений в окремій новій споруді. Замалий хол, в якому люди збираються під час антракту та після вистави, щоб забрати речі в гардеробі. В приміщенні є кафе, де можна провести час.

Наталія

Відчуття суму від того, що таке життя довкола і безсилля, бо не можеш це змінити. Також моментами було смішно. Три історії про непросте життя різних пар. Людей, які ніби люблять одне одного, але для них це другорядне, бо найбільше люблять і чують себе і глухі до бажань та думок своєї половинки. Підійде сімейним парам, щоб побачили себе чи знайомих в цих героях збоку і зрозуміли, як жити не можна. Вистава дуже сучасна, актори виглядали максимально природно, бо зараз дійсно так одягаються і живуть багато людей. І так, акторам віриш у цій виставі 100%. Декорації були досить мінімалістичні(стіл, стілець-драбина, стіна з дверей, які обігрувалисяі і як меблі, і двері, тож це виглядало не дуже натурально.Може для того мінімально, щоб акцент був на акторах і їх грі. Але особисто я люблю, коли деталі декорацій доповнюють розкриття ідеї. Приємне, сучасне і комфортне місце, зі смачною кавою і фотозоною. Недолік - дуже мало місця в холі для такої кількості відвідувачів.

Анна

"Пелікани у пустелі" театру "Особистості". Чудова талановита постановка сучасного українського театру. Вистава складається з трьох паралельних історій та великої кількості окремих людських доль. Про проблеми у стосунках, та їх відсутності. Про самотність у найрізноманітніших життєвих ситуаціях і формах. Буває кожен у парі думає про своє, інколи виростає стіна яку нічим не подолати,а інколи ми самі стаємо авторами своєї самотності і її дивних форм. Як каже герой Вертинського, у цій п'єсі : "Сім'я - це особлива форма самотності". Дуже хороша драматична постановка.

Оксана У.

"Пелікани у пустелі". Усі хочуть бути почутими. Трагедія у тому, що навіть найближчі люди, ті що поруч, перекочуючись у власному егоїзмі, з часом, не зважають ні на слова, ні на вчинки. Саме про це змушує задуматись нас дана вистава. Три сцени, які розкривають проблему егоїзму в межах 2-х, не чужих один одному людей, проблему самотності, та проблему, розбитих об скелі, мрій. Чудова гра акторів, діалоги які перегукуються із твоїми щоденними думками. Деколи до сліз, деколи через сарказм та іронію.

Наталя Л.

Трагікомедія (на якій я була цього разу) «Пелікани в пустелі» - сумна й повчальна. Ми живемо в соціумі, де панує егоїзм, де не чують один одного, не замічають один одного, не розмовляють один з одним. Після вистави хочеться кричати: «Караул! Люди, схаменіться! Так не можна!» Талановита постановка, чудова хореографія, майстерне світлове рішення, геніальна гра акторів дає нам можливість подивитись на себе «з боку», побачити всю ебезпечність становища.

Аліна

Пелікани з'явились на Землі близько 40 мільйонів років тому. Розповсюджені по всіх континентах, окрім Антарктиди. Всі нині відомі види мешкають на узбережжях. На відміну від пеліканів театру "Особистості", які опинилися в жарких пісках. І що можна вдіяти коли цією пустелею виявляється власна квартира? Усі користуються спільними декораціями наче птиці на узбережжі. Але у кожного своя історія, яка часто відбуваються на контрасті. Перебуваючи під владою егоїзму не чують, не бачать та ближньому донести не можуть. Крики не допомагають. Безпорадні птиці. Будують стіни, потребуючи мостів. Неймовірна вистава! Заклала основу для роздумів.