З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Пауза
Пауза
Пауза

« Пауза »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Вистава створена в рамках Театральної резиденції «Пам’ять. Тожсамість. Ми» за підтримки Українського культурного фонду.Головні герої вистави – сучасні львів’яни. Як ми себе бачимо? Чого ми хочемо? Хто ми, взагалі, такі? Які історії ми можемо розповісти іншим і самим собі? Що хочемо розповідати і що не хочемо?

Вистава «Пауза» – це суцільні питання. Режисер КосмінМатей задає їх акторам, аби зрозуміти чим живе сьогодні Львів. Це довгі розмови про нашу українську реальність, про те, якою вона є і якою може бути. Про нас. Наші мрії, страхи, бажання. Щось, про що нас ніколи не питали, але нам завжди хотілося висловитись. Це пауза – момент, коли можна передихнути, роздивитися довкола. побачити себе та інших. Поговорити про це.

Через призму особистих історій, думок та рефлексій учасників-акторів вистава говоритиме про наше з вами повсякденне життя.Однак, життя як айсберг – ми бачимо лише вершечок, а основна його матерія приховується за поверхнею звичної рутини.Що ж там, у життєйських глибинах? Щось неявне, приховане, неочевидне - але дуже важливе. Пора зробити ПАУЗУ і поглянути туди, униз, убік, уверх – через завісу притертої повсякденності. Як ми виглядатимемо без своєї звичної шкіри?

2018 року Перший театр здобув перемогу Українського культурного фонду для  постановка вистави «Пауза» румунського режисера КосмінаМатея.

Тривалість: 2 години 30 хвилин
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Місце зустрічі – Париж…

« Місце зустрічі – Париж… »

Драма
Шепіт підсвідомості... Сни...

« Шепіт підсвідомості... Сни... »

Над прірвою в... (Norway.Today)

« Над прірвою в... (Norway.Today) »

Прощальне танго

« Прощальне танго »

Трагікомедія
Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків

« Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків »

Відгуки
Роман

Вистава в основі якої особисті історії акторів, спочатку виглядало, як імпровізація, тому було цікаво, які теми порушуються в виставі, моментами (під час історії про Пірама і Тісбу) хотілося вийти і зробити паузу, загалом після вистави є над чим задуматися. Розпочинається вистава з повсякденного, актори приходять, розказують чому вони і ми тут, передягаються, стартують історії, історії власного життя, які є актуальні для кожного, в тій чи іншій мірі. За пропаганду здорового способу життя (багато фізичних навантажень, які як на мене символізують в виставі рутинне життя) окреме дякую, актори багато біжать, показуючи цим що варто робити паузу, як мінімум для того, щоб зрозуміти для себе куди ми рухаємося, чи живемо ми так, як нам цього хочеться, чи залишились у нас мрії і бажання. Актори справжні, в основі їхні історії. Однак моменти, де використовувались записи монологів (двічі) відштовхували, мене як глядача, хочеться живого, емоційного тут і зараз. Моментами було смішно, моментами була відраза і не розуміння чому я зараз тут і чи варто дивитися на це все, але таки варто бо час безповоротній ресурс, тому варто змінювати своє життя, настільки швидко, наскільки це можливо. Театр потребує ремонту, нажаль важко назвати комфортним театром (

Ангеліна

Було важко відірвати свій погляд від сцени, адже протягом всього часу на сцені вирувало життя. Актори майже не грали. Вони більшість вистави показували і розповідали про самих себе. Лиш на початку і на фінал була показана невеличка п'єска про самогубство двох закоханих в класичному стилі, і вишневий сад з Фаїною Раневською відтворено по контексту, адже нині класичні російськомовні вистави табу в Україні. Cама вистава не має чіткої сюжетної лінії. Вона складається з життєписів акторів, що нанизані на тематику сенсу життя і одвічне питання війни, відношення до ворога і суть самого ворога. Мені зімпонував нетиповий підхід до бачення війни на Донбасі ( за кого ми воюємо? А чому тут, на заході, нічого не чути про війну, наче її немає, наче все робимо дарма?) Вистава - композиція невгамовних, ледь розмежованих думок, що снують в головах людей, вирвані з декількох таких і представлені світу, глядачеві, аби той зміг впорядкувати свої власні. Дуже ефектно вплетено в основний сюжет виставу невеличку класичну, аби зіграти на контраст і показати, наскільки смішною і нещирою вона є в порівнянні з сучасною, а також сюжетна лінія про "Вишневий сад", Раневську і російську класику з Чеховим, її роль в драматургії сучасної української держави. Вистава підійде людям, які в пошуках себе, а також намагаються розібратися у війні, її суті, першопричинах і наслідках. Вони незмінно залишались позитивними, не враховуючи початку, де мені не вистачило ефектності слів, сказаних акторами під час "знайомства" з глядачами. Важко було визначити ряд, оскільки на стільцях ряди не позначені і треба рахувати ряди самостійно, а також номери сидінь написано дуже дрібно, тому це важко роздивитись. Загалом до всього іншого не маю зауважень. Серед позитивних аспектів - приміщення знаходиться в центральній частині міста, але попри це не досить примітне аби звернути увагу туристів та змотивувати для відвідування.

Ольга

Не могла відірватись від перегляду, оскільки вистава викликала весь можливий спектр емоцій. Сюжет дуже нетиповий: це розповідь про життя кожного актора, яка перетинається з роздумами про війну, мову, і важливими для кожного речима. Вистава складається з 11 різних блоків. Гра акторів неймовірна. Дуже сильна трупа. Раджу всім хто любить сучасний театр,тим хто любить драму. Лише один момент всередині вистави був трохи нудним. Відому вистава пробивала на сльозу, змушувала думати, іноді сміятися, іноді тішитись, іноді хвилюватись. Театр знаходиться в самому центрі міста, сам театр невеликий, але дуже затишний. Сподобалась сцена - вона камерна.

Юлія

Вистава була дуже емоційною. Викликала як радість зі сміхом, так і сум. За сюжетом у виставі розповідали про декілька різних історій. Була показана репетиція перед постановою. Так званий "бекстейдж". Робота волонтерів з дітьми в зоні розмежування. Продаж маєтку за борги. Відчуття жінки, чоловік якої пішов в АТО. Сподобалось те, що був показаний людей в цих історіях, який зазвичай замовчується. Наприклад, маєток родини письменника придбав нащадок кріпостних, які тут працювали все життя і далі порогу їх ніхто не пускав. Адже зазвичай показують емоції власників маєтку. Думаю, вона була б цікава молоді. Але дорослим я би теж радила сходити.

Марія

Вистава викликала роздуми про гідність, свободу, своє місце в цьому житті. Було сумно, в деякі моменти страшно, зворушливо до сліз. Цілісного сюжету як такого немає. Це розповіді акторів про себе, про свої відчуття і переживання як людей, про своє відношення до війни, мови, театру.Неймовірна гра акторів, всі вони в добрій фізичній формі, аби стільки часу рухатись по сцені в такому шаленому ритмі. Ця вистава піде на "ура" для молоді, старше покоління її не оцінить.