« Патріс »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.3

Valentino приголомшив модною колекцією вишиванок. Тіна Кароль заспівала український гімн у ризькому аеропорту. Понад 1 мільйон українців щороку емігрують за кордон. Та не зважаючи на кризу, Україна залишається першим у світі експортером соняшникової олії.

«Patris» – вистава про двох молодих журналістів, що шукають на київському вокзалі свою власну внутрішню батьківщину. Свій шлях і своє кохання. 20 документальних інтерв'ю, власне журналістське розслідування. Пісні, бійки, відбірна лайка, трохи алкоголю для глядача, та ще менше легких наркотиків. Вистава про наше сьогодення – сумне й смішне одночасно.

Жанр: комедія
Тривалість: 1 година 45 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Відгуки (17)
Ксения

Было и смешно и грустно. О сюжете повторяться не буду, достаточно много отзывов об этом спектакле. Сразу скажу - неоднозначный спектакль и такие же впечатления. Хочется отметить игру актеров и задумки с игрой вне сцены. Тема патриотизма сама по себе сложная, особенно сейчас. Она важная, но и в то же время болезненная, особенно для людей, которых происходящее в стране затронуло лично. Я их таких.... Браво за тему, за игру актерам... По эмоциям очень глубоко для меня остается спектакль Сталкеры с Ирмой Витковской, прям душа навыворот. А вот в данном случае - были высокие ожидания, но эмоций не хватило....Желаю театру Актер продолжать развиваться, они большие молодцы. Все супер в театре, кроме гардероба. Посоветовала бы сотруднику - не комментировать людей вслух, как минимум - это некультурно, как максимум: чувствуешь себя, как в низкопробном магазине со сварливым продавцом.

Алла

Вистава «Patris» розповідає про двох молодих журналістів, що роблять репораж на київському вокзалі про батьківщину: що таке батьківщина, що значить любов до батьківщини, що таке патріотизм. Вистава «Патріс» поставлена за документальною п’єсою білоруських драматургів: Дмитра Богославського, Сергія Анцелевича та Віктора Красовського. «Патріс» - в перекладі з давньогрецької є «батьківщина» - це саме те слово, від якого походить поняття "патріотизм" Вистава починається з ролика -короткометражки про дівчину, яка доглядає коня та хоче викупити його і забрати з собою. Уривки з дівчиною та конем з’являюьтся періодично протягом вистави. В кінці вистави, коли кінь і дівчина опиняються на волі - не знають, що далі робити. Кінь не хоче йти, він боїться.... а дівчина розгублено тягне його за уздечку. У виставі є декілька історій які розвивається паралельно і лише під кінець вистави перетинаються. В центрі сюжету - колишні однокурсники, журналісти Костя та Настя . Дівчина, приїхала з Німеччини, (де проживає), та вмовляє друга допомогти їй зняти документальний фільм про патріотизм для міжнародного проекту. Вмовивши Костю, вони їдуть на залізничний вокзал, де і беруть інтерв`ю у пасажирів, які прибувають і їдуть за кордон. Відповіді різні, але більшість не може пояснити ці поняття. Вони рахують, що й так все зрозуміло... На сцені ще з`являється дівчина Надя, яка відчайдушно намагається вплутати всіх знайомих у мережевий маркетинг; хлопець Діма, який чекає на свого друга з Німеччини, швейцарець Олівер, який приїхав очолити філіал в Україні; парочка тутішок-міліціонерів. Всіх персонажів об`єднує одне - вони викручуються, шукають сенс життя, надіються на краще. Дехто їде за кордон (вириваючись туди всіма правдами і неправдами) в пошуках кращого життя, там працює, не покладаючи рук, дехто намагається чесно заробити в рідній країні, а дехто просто займається розбоєм... Але і Діми і Олівери скаржаться на власну країну. Все не так і в Україні, і у Німеччині! Відсутність сміття, заблоковані вікна в трамваях, ціни на цигарки та реклама «Єви» на вікнах метро, яка закриває захід сонця! .... Вистава залишили місце для роздумів, для переоцінки поглядів, в кінці вистави навіть навертаються сльози. На сцені мінімум декорацій, актори грали добре, вистава актуальна, цікава, про сьогодення. Можу її порекомендувати для перегляду.

Люба

Кожен з нас має певне уявлення про патріотизм та переживає притаманні тільки йому спогади при слові «Батьківщина». А якщо вас зненацька запитають що це таке? Наскільки чітко зможете передати зміст цих понять??? А якщо при цьому зніматимуть на камеру...... В трагікомедії "Патріс" присутнє відео в якому випадкові люди, які знаходяться на Київському вокзалі, відповідають на ці питання двом українським журналістам, одна з яких проживає у Німеччині та, мабуть, намагається заповнити внутрішню пустоту доказавши собі правильність вибору країни перебування. Вистава намагається показати життя як воно є: світогляд людей, різноманітність характерів, цінності. «Патріс» - наближеність до реальності, щирість акторів, оригінальний підхід.

Світлана Т.

Так захоплююче продовжувати відкривати для себе сучасні вистави. Вони зовсім не схожі на класику. Вони нові та особливі. Вистава "Патріс" торкнулася глибини душі. Нестримний сміх крізь трагічну реальність, яка спонукає до роздумів. Для мене були відкриттям такі молоді та талановиті актори. Їм вдалося провести червоною ниточкою головну думку про патріотизм та життя українців. Неочікуваною для мене була імпровізована гра акторів з глядачами - запитання та знайомства. Найбільше, звичайно, запам'ятався хлопець-сусід, якому посеред вистави подзвонив телефон. А він з криком "ало, братан" вибіг просто на сцену. Хто міг подумати, що він актор.

Володимир

Буває так, що навіть неможливо написати виразний відгук про виставу, хочеться просто сказати: іди і дивись! Вистава Патріс - це просто про нас, наше буденне життя, прагнення кращого, наш вибір, не завжди вдалий. Це про тих, хто з нами поруч, друзі, знайомі, колеги, співвітчизники. Доречі, Патріс у перекладі з грецької , означає Батьківщина. А що Батьківщина означає для вас? Саме це питання піднімається у виставі. Сподіваюсь кожен знайде для себе відповідь. Єдина ложка дьогтю у чудовому вечері, це персонал театру «Актор», які кожного разу зустрічають так ніби ти приходиш не звано до них додому, і відволікаєш від чогось важливого. Адміністратори ніколи не були тут привітними, так було і в цей раз. Але це ще раз доказує, зо така вистава як Патріс має бути.

Максим

Доброго ранку! Ну що я можу сказати стосовно цієї вистави... це просто треба бачити. Інтерактивна гра, з залученням глядачів! Мені це дуже до вподоби! Дуже! Інтерпретація сьогодення в грі талановитих, молодих, енергійних, красивих акторів сучасного театру! Мені дуже сподобалося і водночас було болюче дивитися зі сторони на те що відбувається в Україні. Хочу окремо зупинитися на відеоряді. Це реально круто! Відеоряд, який повність та гармонічно вписувався у виставу. Після перегляду є над чим замислитися. А дійсно, які відчуття ми відчуваємо , про що замилюємося, коли чуємо слово Батьківщина? Патріотизм? Цікаво... Для мене Батьківщина, то Любов... любов до України... патріотизм то Віра... віра в Україну...

Ирина П.

Спектакль на такую, казалось бы, заезженную тему как патриотизм сумел меня поразить. С самого начала спектакля показываются снятые кадры, и я уже , было, испугалась, что это будет кино, а не постановка. Но эта снятая часть оказалась очень тонкой и необходимой частью спектакля. Актерская игра поражает, они очень хорошо вжились в образы. Мне кажется, очень тяжело именно стать персонажем из обычной жизни. Сыграть какого-нибудь выдуманного эфемерного персонажа , мне кажется, намного легче, чем натуралистично сыграть человека, которого ты не то что можешь, а ты правда видишь каждый день. Очень животрепещущая тема, поданная под соусом ежедневности, превратилась в прекрасную постановку. Образы - прекрасные, костюмы -тоже, режиссёрская работа на 5 (из 5), были моменты, которые очень удивили, но о них не хочется рассказывать - хочется порекомендовать ОБЯЗАТЕЛЬНО посетить этот спектакль. Браво!

Катерина

Моє перше знайомство з театром "Актор". Порозмірковувати про те, що для вас значить слово "патріотизм" та "батьківщина", ще раз обдумати непросту ситуацію в Україні, побачити, як живуть та про що думають абсолютно різні люди та переосмислити власне ставлення до них, а ще, звісно, якщо пощастить, випити пива та скуштувати рибки - все це можна на виставі "Патріс". Я не можу сказати, що залишилася задоволена, скоріше відчула полегшення після закінчення. Адже про нелегку долю, несправедливість, тяжку ситуацію в країні і, здається, безповоротний постійно прогресуючий занепад 1,5 години думати не дуже просто. Слухати відбірний мат, дивитися на паління та розпиття алкоголю - і тобі одразу здається, що все навколо сіріє і цьому немає краю, молодь зпивається, виїжджає з України на чужину, де її не приймають, поліція незмінно обманює, а не захищає - перед початком вистави треба видавати ліки проти депресії :) (або всім пива, а не єдиному глядачеві :)) Окремо хочеться відмітити, що акторів, на мою думку, було забагато. Саме через це було дуже помітно, що хтось грає краще, а хтосі відверто "переграє". І саме через надмірну кількість персонажів, їхні особистості були нерозкриті. Звісно, не можу не згадати щось хороше - а саме відмінну взаємодію з залом. Коли один з акторів голосно відповідав на дзвінок по телефону посеред вистави, всі глядачі були шалено обурені і довго не могли оговтатися, коли зрозуміли, що це не просто нахаба, а таки один з учасників вистави :) Загалом, я рада, що вистава була 1,5 години, а не більше. Радити друзям не буду. В театр "Актор" піду знайомитися ще раз.

Наталя Анатоліївна

"Патріс", як і більшість вистав театру "Актор", порушує дуже актуальну тему сьогодення, а відтак просто не може лишити глядача байдужим. Вистава про молодих студентів, які знімають документальний фільм про патріотизм. Навряд чи тут можна переказати сюжет в деталях, бо це набір різнопланових фрагментів, де і вставка відео, і переплетені життєві історії, і оця гра в масці свині... Загалом, були моменти, які так і залишилися незрозумілими і яка їх функція, лишилось загадкою, але головне те, який післясмак залишає вистава. Бо півтори години проходять швидко, а те, що глядач виносить із залу у своїй душі живе набагато довше і, буває, змінює погляд на звичні речі. Завдяки цій виставі я побачила реальні інтерв'ю людей, які розповідали, що для них патріотизм і чи залишили б вони Україну, ставлення різних верств населення до цього, серед яких є ті, що далекі від патріотизму і ті, яким це болить, і врешті завдяки виставі сама вперше, напевне, замислилась над тим, що для мене значить це слово - патріотизм. Окремий плюс у адаптації вистави до сучасних реалій, є відчуття реального життя, бо згадується про вибори, про те, що красу з Дніпра з метро не побачиш через рекламу магазину "Єва" на дверях і тд. Не обійшлося без оригінальних фішечок, якими театр періодично дивує глядача - актори грали прямо в залі з глядачами, пригощали перший ряд напоями, це як частина постановки, дивували епатажними масками і міцним слівцем, та й курили на сцені далеко не звичайні сигарети)). Це на любителя і це так далеко від класичного театру, але безумовний плюс у тому, що театри у нас на будь-який смак і глядач має вибір.

Світлана

Вистава мені дуже сподобалася. Це про наш час та про нас. Що таке патріотизм для кожного з нас та чи є ти особисто патріотом? На це питання треба відповісти кожному, хто сидить у глядацькій залі. Ця вистава ніби нарізка різних коротких сюжетів, за якими стоять долі. Це як зріз нашого суспільства: студенти, гопніки, безробітні, офісні працівники, інтелігенція, сучасні менти...Господарі життя, та ті,що не можуть себе знайти, з неулаштованим життям, а ще: ті, що покинули батьківщину та ті, хто тільки збирається це зробити. Хто з нас більший патріот? Ми наче коні, які довго стояли у стойлі, і тепер, коли ми можемо бути вільними, не можемо в це повірити та почати свій стрімкий та потужний біг...

Ольга І.

Журналістка запропонувала свойому знайомому оператору зняти фільм , де головною темою. буде розмова з звичайними людьми про патріотизм. В виставі змішані сюжети з різними життєвими обставинами- поліціянти та їх неправомірні дї, гопота, яки на вулицях місця творять беззаконня, фірма , працюющая з закардонними представниками. На сцені нічого , крім сколоченого ящика, мікрофона та гітари, декорацій- нуль, але навіщо вони, коли така чудова, кумедна гра . Яскравий вокал, читання вірша вийще всяких похвал. Не різала слух навіть нецензурна лексика, тому що все було доречно.Красивві журналісти , у яких між собою з‘явились почуття, але кожен вибирає, зо для нього головніше. Актори, які грали гопоту і поліціантів були неперевершені. Дуже сподобався Олівер та жінка-продавець в одному обличчі. Дякую актори і Theatre love

Оксана

Мне понравилась постановка . После нее я шла домой и думала об вопросах, котрые задавали ребята . Что такое патриотизм? Являюсь ли я патриотом? Уехала ли я если бы предложили? В представлении все просто оно о патриотизме, о каждом из нас , об ситуация в которой живём. Было очень круто ,что зрители принимали участие в этой поставки. Особенно удивил момент когда в незапно в зали зазвонил телефон и нарушитель очень вызывающее начал выходить и общаться по телефону. Как о казалось потом это был актер. Но в шоке были все. Еще понравился момент , когда ребята начали пить пиво и угостили зрителя и тот паралельно стал тоже часть постановки. Очень много было момент , не стандартный и это очень круто. По этому могу смело советовать. Ребята молодцы , что поставили постановку.

Юлия Владимировна

Спектакль "Патрис" в театре Актер. Спектакль Патрис - это не классика, это попытка поставить на сцене нашу сегодняшнюю жизнь, жизнь молодежи, будущего и настоящего. Попытка в легкой форме поднять тему патриотизма, хотя и тема сама серьезная, но режисеру удалось донести ее с легкостью, с юмором, сарказмом и в то же время, с некой философией грусти и обреченности. Рекомендую к посещению и театр и спектакль. Тут и игра на сцене, и видеоряд, и игра с вовлечением зрителей в зале... Молодцы! Спасибо режиссеру и всему театру Актер , что пробуете и показываете разное, новое, смешное и одновременно грустное ""Сегодня"". Очень приятно видеть на сцене талантливых молодых актеров. И даже, если вам не до конца понятны и близки образы героев, игра молодых актеров держит во внимании весь спектакль. И погрустили, и дружно посмеялись всем залом. О сюжете. Поднимается тема патриотизма и молодого поколения, разных судеб, жизненных целей и образов жизни, из историй каждого героя, чьи пути пересеклись...вчера и сегодня. Открытым остается один вопрос - что будет завтра...

Ирина Борисовна

Очень интересная игра актёров, молодые ребята, юные дарования, очень старались. Некоторых героев можно выделить отдельно, сыграны они были превосходно. Во время представления появляется чувство тревоги за свою страну, за свой народ. Чувствуешь переживания главных героев о горькой любви к стране, где царствует несправедливость. Интересно переданы переходы от киноэкрана до сцены. Было взаимодействие с публикой-это очень понравилось. Хочется пожелать театру новых интересных работ!

Иннола Ивановна

Этот вечер оказался открытием ещё одного чрезвычайно талантливого молодого коллектива, включающего сценаристов, режисcера и всех без исключения действующих лиц.Последние десятилетия мировой театральной жизни дали развитие по-настоящему экшн-стилю, так называемому "вербатиму", что переводится с латыни как "дословное","изреченное". Именно такой вариант документальных монологов, диалогов, идущих без купюр от реальных лиц , литературно сшитых талантливыми сценаристами и достоверно нет, не сыгранными, а прожитыми на сцене актерами, дают возможность дать зрителю и историческую картину и подарить сильнейшии эмоции сопереживаний.Браво всем! А теперь о самом главном герое этого спектакля -о нашей большой Родине-Украине и никогда не забываемых уголках её, где мы явились в этот мир! Спасибо неприукрашенным героям этого проникающего в душу спектакля за то, что сумели и возвышенное и земное уложить в сценарное действие и ещё раз доказать что Родина, она как мать, дана нам от рождения и без любви к ней душа пустая! Очень хотелось бы, чтобы зрителю всех возрастов стал а доступна информация о ярком и актуальном событии театральной жизни Украины - спектакле "Патрис"!

Анна

Театр Актер люблю с шестопаловских времен,новый молодой и креативный худрук Слава Жыла смог сохранить атмосферность уникального места,собрал прекрасный молодой коллектив талантливых артистов.Для меня театр Актор в последние годы ассоциируется с комедиями,делают они это прекрасно(чего стоит только "Сім розгніваних джентельменів"),тем удивительней было попасть на относительно недавний спектакль "Патрис",которую сами создатели(а это целая группа авторов Анцелевич,Красовский,Богославский,режиссер Звхоженко)позиционируют как патриотическая трагикомедия).Вот яркий пример того,как без декораций(ну пару каких-то ящиков не в счет),без специальных костюмов,еще чего-то можно очень серьезно и вдумчиво поговорить с пере січним глядачем об очень важных и животрепещущих вещах в такое непростое для нас и страны время,разобраться что же такое есть патриотизм и что для каждого значит любить свою Родину...Я считаю спектакль получился довольно иммерсивных,ибо вовлеченность каждого зрителя в происходящее на сцене и в зале была безусловно,это радует!вот собрались молодые,прекрасные,творческие люди и предложили посмотреть на себя со стороны и порассуждать о дне нынешнем и о будущем,хорошо бы этот спектакль возить по всей стране!!!!а я так вижу готовый фильм,все есть(единственное,не совсем понятен видеоряд и сама идея с образом лошади )Еще хочется отметить всех парней-артистов этого театра,очень хороши и талантливы,особенно хочется выделить Игоря Качура,ну и нельзя не отметить харизму и умение ладить с молодым поколением засл.артиста Украины Кокотунова.Мне все понравилось!людям думающим,неравнодушным,любящим свою родину смотреть обязательно!и думать!!!

Олександра

Вистава "Патріс" для мене - це поєднання комедії і трагедії одночасно. За півтори години гри акторів я встигла поринути у свою історію заробітчанської еміграції, яка тривала два роки. Сцени протиріччя між тими, хто тільки і жаліється, як в Україні усе пагано та тими, хто за кордоном зрощує свій патріотизм у справах, дуже знайомі мені. Додали драйву виставі вихід і взаємодія акторів із глядачами. Мимоволі починаєш відповідати на питання, які молода пара задає людям на вокзалі, а потім і у залі театру. Я вважаю, що цю виставу можна пропонувати підліткам, якщо трохи замінити деяку нецензурну лексику. Тут ми можемо побачити все від кохання, патріотизму і бунтарства за свободу до гнилої правової системи у вигляді поліції. Вразив момент з відром землі, бо, коли я від'їздила за кордон на роботу, то брала із собою землю у мішечку. Розумію цей стан, коли маленька грудка рідної української землі гріє душу і у тебе з'являться сили та натхнення. Мені сподобалася Сподобалося! Дякую!

Ми знайшли 5 схожих вистав
Браковані люди
Слава героям
Земля обертається зі скрипом
Ігри на задньому подвір'ї
Циганочка з виходом