Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ти вижив помилково… на халяву. В запасі маєш рік або всього лише день – що зробиш за цей час? Як зміниться твоє життя, якого залишається все менше?
Звільнитися з роботи, почати пиячити, поїхати на море – наскільки великий вибір ми маємо, коли розуміємо, що зовсім скоро все скінчиться…
Ви обожнюєте свою роботу? Тримаєтесь всіма силами за своє робоче місце? Нервуєтесь перед кожною співбесідою, яка може обернутись в справжнє пекло для недосвідченого кар’єриста? Опинившись на одній співбесіді, чотири героя розуміють, що їх втягнуто у захоплюючу детективну гру. Та чи варто вбивати в собі людяність заради посади топ-менеджера в престижній компанії
Володя, Ігор, Інга і Валерія. Хтось відсвяткує День народження. Хтось навчиться палити. Хтось дізнається головну таємницю. Хтось буде говорити про Гипербореїв. До речі, знаєте, хто це? Дивіться нижче. Хтось розповість про зраду. Хтось, мінімум, тричі отримає по обличчю. Хтось вивчить 13 перших правил баскетболу, сформульованих Джеймсом Нейсмітом. Хтось буде цілуватися. Хтось буде танцювати. Хтось кине торт на підлогу. Хтось буде сміятися до сліз. Хтось скаже останні слова. Хтось загине. Ми всі носимо маски. Ми щасливі в момент найсильнішого горя. Ця вистава створена за п’єсою відомого білоруського драматурга Дмитра Богославського “13 перших правил баскетболу, що сформовані Джеймсом Нейсмітом”, яка була написана у 2018 році. Для Стаса Жиркова це вже третя п’єса Богославського, із якою він працює (за матеріалом Дмитра режисером вже поставлені вистави “Любов людей” та “Тату, ти мене любив?”). Хто такі гипербореї? Це народ однойменної легендарної країни, про яку ми дізнаємося з Давньогрецької міфології. Це, рахуйте, та сама Атлантида, чі то острів, чи то материк, що затонув і всі запитуються, де саме. Варіантів безліч – від Гренландії до (увага!) України. На користь української версії виступають наступні факти: «Гіперборея» фактично перекладається, як «за Бореєм», стародавні греки вважали місцем перебування Борея древню Фракію, Гугл вам в поміч. Власне, за Фракією і знаходиться територія сучасної України. В Гіпербореї люди живуть тисячу років, всі багаті і ні в чому не знають нестачі. Смерть там настає не від старості і хвороб, а від пересичення благами життя. В цій щасливій країні живуть суперлюди. Цікаво, а що вони відчувають? Чи ця опція доступна лише простим, звичайним, які взагалі не супер і у яких завжди щось болить та стається. Може нам на хвилинку зробити це – повірити в красиву, глибоку, сильну історію? Треба спробувати.
Америка була довгий час символов свободи. Зі своїми вілами, рожевими каділаками та Голівудом... Ця історія про вільну людину у вільному польоті, яку зірвали не вільні люди. Чи зможе він дібратися до омріяного Сан Франциско? Чи зможе вона його врятувати? Чи зможе він забрати її у свій політ? Неймовірна історія від чоловіка, амерканця вірменського походження Уільяма Сарояна в супроводі голосу неймовірного «шамана» Джима Моррісона («Doors»).
-Ти хочеш стати мудаком? -Не хочу. -Ну от. От за це я тебе і люблю. Ти в мене ніколи мудаком не станеш. Майбутнє… Як ви собі його уявляєте? Може на землі вже торжествує любов та прийняття, екологічні проблеми подолані, всі люди живуть у злагоді, будуючи суспільство на принципах гуманізму? Чи може все пішло під три чорти і людство нарешті доконало саме себе? Насправді все трохи по іншому. На всій планеті панує епідемія суму. З’ясувалося, що первинний носій вірусу – українець. Він заразився, з’ївши м’ясо дельфіна-самогубця, що викинувся на берег популярного курорту Кирилівка. Сум не можна вилікувати, його можна тільки стримати, але не на довго. Люди бояться та стороняться «сумних», а вони в свою чергу старанно приховуються свій сум. Адже ж краще, престижніше і простіше завести собі айфдренда, ніж спілкуватися з живою людиною. І тоді починає здаватися, що навіть дерево зрозуміє тебе краще, ніж оточуючі. Головне, щоб та любов до дерев не зайшла надто далеко, бо і з цього можуть вийти проблеми. І взагалі потрібно бути обережнішим, адже так легко порушити загальноприйняті норми і правила і стати мудаком. І ще спробуй потім доведи, що ти не мудак. Ось таку антиутопічну, дотепну, іронічну та актуальну виставу створила команда «Золотих воріт» за підтримки НСТДУ за п’єсою сучасного українського драматурга Андрія Бондаренка, що вперше була представлена у 2019 році на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси». Тож беріть френдів та айфрендів, приходьте та не бійтеся «суму», адже сміх – це потужний медичний профілактичний засіб. Застосовуючи сміх у широких масштабах, ми можемо добитися повного зникнення клінічних проявів суму у нашій країні вже за кілька років.
Короткий посібник зі знищення всесвіту для «чайників» за п’єсою М. Хейфеца. Кабаре без обмежень, заборон і цензури. Неприкрита правда про оточюючу нас дійсність з усіма переплетіннями трагічного і комічного. Наша сьогоднішня реальність, в яку увірвалось КАБАРЕ!
Что вы будете делать, если узнаете, что вам осталось немного жить?... Интересно, как нам это покажет режиссер, тем более многие к ней возвращаются, как в кино, так и в театре. И тут было интересно посмотреть именно реализацию. Вот мне не хватило глубины, как в фильме "Достучаться до небес". Хочу отметить - прекрасную задумку использования парашута во время спектакля, парашут проживал жизнь вместе с актерами. И не бойтесь своих желаний, а действуйте, ведь никто не знает, сколько ему осталось...После спектакля - настроение задумчивое, но по эмоциям мне не хватило((( Помещение мне очень нравится, каждый раз отмечаю его наполненность, возвышенность)))
Емоційно кидало від радості і захвату до повного розпачу, відрази і страху. філософський, меня хотілося думати міняти. Дуже сподобалася вистава! В момент стрибка із літака у спортсмена не розкривається парашут. Але трапилося незвичайне - і він вижив. Але на якийсь час і за умови. Як це міняє життя, до чого приводить - про це вистава. Не можу пояснити чому, але я плакала майже з початку і до кінця...Така неймовірна передача станів акторами і режисерськими прийомами.. Емоційно кидало від радості і захвату до повного розпачу, відрази і страху. Ще довго по закінченні до мене "доходили" якісь речі, нові сенси побаченого. Глибоко і проникливо. Про життя, смерть, кохання. Рекомендую до перегляду! я дуже вдячна що є такі вистави і люди які іх творять!дуже дякую режисеру, акторам і Театрлав.
Після дев'ятого класу подруга запропонувала Марії вступити в міське училище культури на режисуру театралізованих масових свят і обрядів. Вона вступила, а пізніше подала документи в Університет ім. Карпенко-Карого. Але провалилася.
Мама вирішила, що донька піде в іншу сферу, але коли прийшов час знову подавати документи, Марія повторила спробу і вступила на бюджет. Ось так і розпочалася її кар'єра актриси.
У 2006 році зайняла ІІ місце на Всеукраїнському конкурсі професійних читців імені Романа Черкашина в Харкові та ІІІ місце на Всеукраїнському студентському конкурсі читців на найкраще виконання творів Івана Франка у Львові.
З 2007 року Іванна Бжезінська акторка Київського академічного Молодого театру.
Зніматися почала у кіно почала після закінчення університету. У 2007 році знялась у телесеріалі «Повернення Мухтара-4».
Була в складі дівочого квартету «Три сестри», який гастролював з концертами в Польщі, у Львові та Львівській області.
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!