« П'ять оповідань Чехова »
«Я вірю, що ніщо не проходить безслідно, і що кожен найменший крок наш має значення для теперішнього та майбутнього життя» (А. Чехов)
Що ще можна додати до слів «оповідання Чехова»? Хіба тільки те, що експеримент більше, ніж вдалий.
П'ять ранніх оповідань: «Пересолив», «Зловмисник», «Дочка Альбіону», «Ванька» і драматичний етюд «Лебедина пісня» в іронічній манері Чехова нагадують нам про те, що свою долю ми визначаємо самі, саме ми відповідаємо за те, що буде в нашому житті. І доля кожного покоління, кожної людини – заново відкривати для себе призначення життя. Ось чому чеховські уроки моральності потрібні нам завжди.
Цій виставі вже 10 років, і вона завжди у попиті у глядачів. Чи варто говорити про те, скільки нагород зібрала вона за цей час?! .. Крім того, оповідання, використані у виставі – програмні твори, які вивчаються в школі. Прекрасний привід в манері аж ніяк не повчальною дати дітям урок по Чехову.
Із самого початку, я просто не могла відірватись від перегляду. Комедія, незважаючи на легкість викладення, піднімає актуальні питання людських взаємовідносин і змушує кожного глядача хоча б на хвилиночку замислитися про своє власне життя і про відносини з близькими та рідними людьми. Спочатку важко було повірити в образи героїв, але згодом я справді відчула, що переді мною справжні дійові особи вистави. Мені сподобалася гра головного героя. Насправді тільки в кінці вистави розумієш, що його романтична історія тільки починається....
Це 5 розповідей «Пересолил», «Злоумышленник», «Дочь Альбиона», «Ванька» та драматический этюд «Лебединая песня». Історії і проблеми звичайних людей крізь призму сміху. Було смішно 4 з 5 розвопідей, у Лебединій пісні вже було не до сміху. Приємний після смак та розуміння, чому класика завжди актуальна. Актори грали легко та колоритно, ніби ожили зі сторінок книг Чехова. Як таких декорацій не було лише вішак з одягом і переодягання відбувалося прямо на сцені. Але як на мене це був ідеальний варіант, бо вистава коротна, і відволікати глядача на розглядання декорацій - зайве. У зал глядач проходить через сцену, тому вистави не починаються вчасно. На вході до театру треба одягати бахіли, тому чисто. Є вішалкі для одягу, але гардером не охороняється. Кімната з відміткою кафе є, але під час вистав не працює.
З червоним дипломом закінчив Київський національний театральний університет ім І. К. Карпенка-Карого, майстерня Олега Шаварського, за спеціальністю «Актор драматичного театру та кіно».
Активно зайнятий в озвученні на телебаченні та радіо. Працював в Київському академічному театрі «Колесо». Співпрацює зі звукозаписуючими студіями та телеканалами.
Починаючи з осені 2012 року працює ведучим музично-розважальної програми, яка виходить у прямому ефірі на українському радіо «Промінь».
Олександр є неодноразовим учасником пародійного шоу «Велика різниця по-українськи».
Надзвичайно любить подорожувати. Улюблене місце відпочинку: Барселона (Іспанія). Говорить іспанською на розмовному рівні. Побував у 18 країнах.
Серед спортивних досягнень: Кандидат у майстри спорту по двом видам — Стрибки на батуті та підводне плавання.
Оволодіває жествою мовою (Дактель).
Вважає, що зайвого досвіду для професії не буває. Девіз по життю: «Хочу і буду».
Все почалося в маленькому провінційному містечку Прилуки. У 1990 році під керівництвом Тетяни Погребняк в прилуцькій школі №1 з'явився драматичний гурток, який не мав тоді навіть назви. Але вже через 5 років випускником гуртка став перший професійний актор Петро Сова, з якого і почалася династія «Фантазери».
Пізніше, в 1996-му році, Тетяна стала художнім керівником Центру творчості дітей та юнацтва (ЦТДЮ) міста Прилуки та режисером театральної студії. Власне, тут і з'явилася на світ перша «Фантазія».
Протягом наступних п'яти років театр розвивався, розростався, змінював адресу. З’явився свій штат: хореограф, аранжувальник, вокаліст, художник-дизайнер, художник по світлу, майстер по костюмах і багато інших творчих і відданих людей. Так «Фантазія» перетворилася в «Фантазію» з «плюсиком», а в 2002 році театр «Фантазія +» переїхав в міський Будинок культури, де і заслужив своє звання «Зразкового».
Але так сталося, що восени 2005 року Тетяна Погребняк переїхала до Києва і почала працювати з новим дитячим колективом, який до сьогоднішнього дня носить назву «FantaziaNew», що означає нова Фантазія. Зазнавши безліч перипетій, пізнавши багато труднощів і перемог, театр знайшов пристань в колегіумі «Олімп». Тут – на базі колегіуму – сталося друге диво в житті «Фантазії»: Наказом № 892 від 27.07.2011 атестаційна комісія Міністерства освіти України присвоїла театру звання «Зразковий художній колектив музичний театр юного акторам «FantaziaNew».
Але в 2013 році вони знову переїхали. Так, знайшли новий будинок на вулиці Приозерна. Завдяки підтримці студії «Квартал 95», режисера і продюсера Андрія Яковлева та сім'ї Замятіних, а також вірній самовідданій праці директорів і менеджерів театру почалося нове життя.
Зараз у штаті 16 педагогів-професіоналів зі спеціальною вищою освітою і більше 190 юних акторів.
« П'ять оповідань Чехова »
