« Під тиском Push Up 1 - 3 »
Днем - робота і амбіції, ввечері - мрії і сумніви, самотність і спрага любові. Ми живемо в епоху зведення кар'єрних цінностей в ранг культу. Яку ціну доводиться платити в цій гонці - ось основна тема вистави. Дія відбувається в серці корпорації, якою керує невидимий бос на ім'я Крамер. Першими мешканців 16-поверхового будинку зустрічають вахтери - Генріх і Марія. Їм живеться, загалом, непогано - навіть на заборонений на робочому місці телевізор начальство дивиться крізь пальці. А в телевізорі постійно крутять рекламний ролик компанії, в якому красень-чоловік під час дощу переносить на руках через калюжу прекрасну даму. Чим займається корпорація і для чого вона взагалі потрібна - таємниця за сімома печатками, але навіть Генріху і Марії зрозуміло, що до охоронюваним ними шістнадцяти поверхах людське благородство з ролика відношення не має.
Переможець Київської Пекторалі 2012 року в номінації за Кращий камерний спектакль.
На початку вистави стає враження, що то є театр абсурду. Таке враження якраз справляють актори, що грали рацівників, які не знають, на кого вони працюють і що ця контора продукує. Далі розгортається сюжет кількох різних персонажів, в яких різні класові стани, але їх життя до болі монотонне і подібне до інших. Втім, такі зіставлення дозволяють глядачеві подивитись на одну й ту ж саму ситуацію під іншим ключем, що й розкриває вже інакшу суть. Гра акторів - неймовірна! Сюди варто йти вже за тим, аби надихнутися їх високим професіоналізмом
Складно назвати це виставою, швидше схоже на якісь куски трьох історій, які абсолютно не пересікаються між собою, крім імені якогось героя, котрого постійно згадують у трьох сюжетах! Жахлива гра акторів. навіть Катерина Кістень не спасла цю виставу!Завжди після вистави є після смак або веселощів, або філософських роздумів, або повчальних історій. Після цієї вистави - просто пустота! Вистава іде російською мовою і це у незалежній україні!!! я вважаю, що це неповага до країни!
Три різні історії тих, хто поєднаний однією історією та будівлею, де працюють всі ці люди. Дуже смішно, дуже неочікувано. Акторська гра на висоті! У кожній парі буле цікаве режисерське рішення, яке переплітається протягом всієї вистави. Крім того, актори дійсно взаємодіють з глядачем, що вже є певною особливість не тільки вистави, але й всього театру в принципі. Незвично бачити саме цю виставу для українського глядача, адже все ж відчувається різниця у менталітетах між героями та тими, хто за ними споглядає (глядачами). Ця історія , як на мене, про те, що ми досить часто навіть не готові відкритися одне одному, ховаючись за своїми масками. Проте, залежить від того, хто дивиться та з якими думками. Кожен знайде в цій виставі щось своє. Проте не рекомендую йти на побачення на цю виставу. Ідеально для тих, хто вже у шлюбі або для жінок-подружок 25+ (+1 позиціонування)).
Спектакль - размышление, спектакль - диалог, спектакль - откровение о мечтах, свободе, одиночестве и любви в современном мире - и всё подано это с удивительным юмором. Замечательная игра актёров, просто сумасшедшая. Постановка с интересным решением использования реквизита, декораций, света. Очень много запомнится в этом спектакле и потом не раз будешь мысленно возвращаться. Спасибо за интересный вечер вместе с театром на Печерске, за изумительную игру актёров, за настроение и атмосферу.
"Под давлением Push Up 1 - 3" Жила-была великая международная корпорация и работали в ней люди, обладающие огромными амбициями и не меньшими комплексами, и каждый из них был очень занят самоутверждением, и демонстрацией остальным своего превосходства. Была у этих людей одна общая цель - попасть на 16-й этаж - обитель руководящего звена компании, где они смогут...продолжать борьбу со своими тараканами, но уже в более высоком социальном статусе. Несмотря на это, все эти горе-сотрудники вовсе не отрицательные персонажи, а просто люди, как я и вы, которые хотят быть счастливыми, но понятие счастья в корпоративном мире идет в комплекте с набором шаблонов, ярлыков и прочих пустышек, его давно определил голливудский продакшн и, без этих атрибутов на 16-й этаж не пускают. Герои так ассимилировали под окружающую среду, что отказываются признавать, что счастье в их жизни есть только на фото в соцсетях. Вместо ответа на вопрос "зачем я это делаю?", продолжают погружаться в рутину карьерного успеха, покупая ненужные вещи, переедая, изнуряя себя спортом, чтобы скрыть следы утреннего рыдания на полу коридора, или ночного обжорства в интернет-поисках незнакомки Наташи. "Мы с тобой так похожи, прямо общество родственных судеб" - говорит владелица компании своей подчиненной и надуманной любовной конкурентке. И это правда, решись герои спектакля на искренний разговор, они могли бы скрасить свои вечера в компании друг друга, но пока общественная давка и желание не упасть в грязь лицом, показав свою человечность, побеждает, а в месте с ней побеждает и одиночество. Обязательно сходите на современную постановку, исполненную талантливейшими актерами. В героях вы увидите частички себя или своих знакомых и, быть может, ответите себе на давно повисший вопрос "А стоит ли игра свеч?"
Спектакль створений за п'єсою Роланда Шиммельпфеннига «Push up 1-3» актуальною тепер і в Україні. Ємоції вирують. Камерність Театру на Печерську, мінімалізм приміщення, де глядачі сидять поряд на спільному дивані чудово використані режисером. Дивитися спектакль про життя молоді серед живих героїв дозволяє самому ставати на цей час молодим і краще зрозуміти сучасну молодь. Відчувалося, що в залі сидить молодь з такими же облемами. Для молоді, яка зараз працює у великих корпораціях і показаних в п'єсі, цей спектакль дозволяє побачити себе відсторонено. Побачити яку ціну прийдеться заплатити за такий популярний тепер кар'єрний ріст. По-перше це жорстка конкуренція за звичай з порушеннями високої моралі. Завмирання залу під час драматичних моментів показало, що ця молодь спічуває героям п'єси і п'єса про них, їм страшно усвідомлювати жорстокість кокурентної боротьби. В той же час дружний сміх залу під час спектаклю вселяє оптимізм. Здається що цей спектакль для молоді, але потрібно щоб його побачили і старші люди (хоча деякі моменти їх будуть шокувати). Щоб вони краще розуміли дуже складні проблеми сучасної молоді і психологічні навантаження, які їм приходиться витримувати і при цьому не втрачати обличчя, витримки і впевненості в собі. Оформлення сцени чудово вписане у габарити приміщення. Режисерське рішення щодо декорацій просто приголомшило геніальністю. Єкспресію подій та ємоцій передавали і різні перетворення паперових елементів. Це треба обов'язково побачити і почути. Використання сучасних технічних засобів органічно вписане у сюжет п'єси і довнило розкриття глибини проблем героїв. Відвідування цього спектаклю у Театрі на Печерську принесло естетичне та емоційне задоволення.
Блистательный спектакль руководителя театра Александра Крыжановского по пьесе современного немецкого драматурга Роланда Шиммельпфеннига "Под давлением" заставил меня смеяться до слёз. Оригинальное решение сценического пространства, использование видео съёмки с близкого расстояния, костюмы из бумаги, которые комично примеряли главные героини, красивые талантливые актеры, буквально купавшиеся в этой остроумной пьесе, - это составляющая успеха. Катя Кистень, Анна Лебедева, Олеся Власова, Владимир Заец, Юрий Вутянов, Игорь Назаров- каждый из них сегодня был звездой! Трудно было не скатиться в пошлость, затрагивая очень щепетильные интимные темы любви, близости, желания, но у них получилось без труда. А пьеса о том, как непросто в современном мире делать головокружительную карьеру в крупной корпорации и быть счастливым человеком в семье, как добиться успеха и не потерять человеческое достоинство. Эта вещь будет интересна молодежи , начинающей делать карьеру, молодым парам, амбициозным людям, школьникам не рекомендую. Любимый театр порадовал и изумил!
Закінчив навчання в 2009 році, а роком пізніше отримав диплом Міжнародної Літньої Театральної Школи СТД РФ. Продовжив вчитися і в 2012 році закінчив Київську Академію евритмія при Вищій Вільної Школі Духовної Науки і Мистецтва Гетеанум (Дорнах, Швейцарія).
В Київському Новому театрі на Печерську працює з 2007 року. Користується успіхом в якості театрального актора, часто грає різнопланові ролі, іноді в одних і тих же постановках. Кінематографу приділяє мало час, весь вільний час актор і далі присвячує театру.
З 1999 року – актриса «Нового драматичного театру на Печерську».
Лауреат премії «Київська Пектораль» в номінації «За кращий дебют» (1998). Отримано разом з курсом за спектаклі «Майстер і Маргарита» і «Людина з Ламанчі».
Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Закінчила Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого; спеціальність: організація театральної справи в 2008 році. Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого; спеціальність: актор драматичного театру (російський курс професора М.М. Рушковського) в 2011 році.
У театрі з 2011 року.
Незважаючи на безліч творчих талантів, далеко не відразу зрозуміла, що може стати актрисою. Тому після школи вирушила в музичне училище по класу вокалу, яке успішно закінчила.
Однак роботу за фахом знайти було дуже важко, тому Анна вирішила спробувати в театральний. І хоча на той момент їй вже виповнилося 22 роки, а брали тільки тих, кому менше, педагоги все-таки високо оцінили її таланти і зарахували майбутню знаменитість на курс Миколи Рушковського.
Акторський шлях Лебедєвої виглядає переконливо - вона бере участь в театральних постановках і багато часу приділяє кінематографу. Анну часто запрошують на знімальні майданчики серіалів.
Участь у телевізійній новелі «Не зарікайся» стало однією з кращих робіт знаменитості. Перед цим вона знімалася в не менше популярних серіалах «Жіночий лікар» і «Клан ювелірів».
Уже багато років Лебедєва є однією з провідних актрис Нового драматичного театру на Печерську.
З 2007 року – актриса Нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – актриса Київського Молодого театру.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
Народився в родині акторів, які грають у Театрі на Подолі.
В період з 1995 по 1999 рр. навчався в університеті театру, кіно і телебачення Карпенка-Карого, на акторському курсі Миколи Рушковського.
Почав виступати на сцені. Приєднався до Нового драматичного театру на Печерську. Родинні перекази свідчать про те, що бабуся Ігоря Рубашкіна була актрисою, а мамин брат реалізував себе, як оперний співак.
Перші свої образи в спектаклях юнак втілив на Печерську, ще в шкільні роки. На цій сцені під його керівництвом викладача літератури Наума Ароновича Резніченко поставили «Старшого сина» А. Вампілова, «Безіменну зірку» М. Себастьяна і «Звичайне диво» Е. Шварца. Анатолій Хостікоєв через свою театральну компанію запросив актора в мюзикл під назвою «Біла ворона».
Йому дістався образ Жульєна. Перш Анатолій Хостікоєв сам грав цю роль. Актор отримав премію «Київська пектораль» за роботу над постановкою «Закон танго». Цією ж нагородою було відзначено участь у виставах «Розпусник» і «Корабель не прийде».Особисте життя
Батьком актора є Олександр Михайлович Рубашкін, який грає в Театрі на Подолі. Тетяна Константинова Печенкіна – мати, виступає на тій же сцені. Перша дружина Ігоря - Олена Лазович. Вона є актрисою Театру на Печерську.
Другою дружиною його є Олеся Власова. Вона грає на тій же сцені. Має доньку на ім'я Апполинария. Анатолій Хостікоєв став її хрещеним. Дівчинку також називають Поліна. Другу дочку звати Варвара.Сцена
Першою студентською роботою актора став образ дон Кіхота в постановці «Людина з Ламанчі». Пізніше Ігор Рубашкін приєднався до театру на Печерську. Зіграв у виставі «Пригоди Казанови». Як Панталоне з'явився в постановці режисера Себастьяно Сальвато «Арлекіно. Слуга двох панів» за К. Гольдоні. Запам'ятався глядачам як Іонич з вистави «У кожного свої дивацтва».
З'явився в постановці режисера Юрія Одинокого «П'ять оповідань Пелевіна». Втілив образ хореографа у виставі «Закон танго». В його основу були покладені твори П. Неруди, Х. Борхеса, Х. Кортасара, Олена Лазович виступила режисером. Працював над постановкою «Майстер і Маргарита» за М. Булгакову. Режисером її став Олександр Крижановський.
У виставі «Розпусник» за Шміттом зіграв Дені Дідро. Брав участь у постановці «Корабель не прийде» за Штокманну. Незабаром почалося співробітництво Ігоря з театральною компанією під назвою «Бенюк і Хостікоєв». Він виконав роль Жульєна в постановці режисера Анатолія Хостікоєва «Біла ворона». Зіграв Рослого у виставі «Про мишей і людей» за Дж. Стейнбеку.
За мотивами опери С. Гулак-Артемовського була створена постановка «Задунаєць за порогом», в якій Ігор прийняв участь, як син султана на ім'я Селім. В образі Стенлі Паркера працював над виставою «Люкс для іноземців» за Фріману. У театрі «Сузір'я», в постановці «Візит пана В» зіграв Воланда.Музичне відео
Ігор Рубашкін знявся в кліпі «Де ти мій ангел?» Юлії Войс. Далі актор з'явився у Світлани Лободи в кліпі «За що». Співпрацював Ігор і з австралійською групою Tame Impala, знявшись у кліпі Solitude Is Bliss.
Народився в сім'ї спортсмена-футболіста і сам з дитинства займався футболом та баскетболом. Отримав звання кандидата в майстри спорту по баскетболу.
Другим захопленням юнака завжди була акторська майстерність.
У дитинстві займалася класичним балетом, а також народними і сучасними танцями.
З 2000 року працює в Новому Драматичному театрі на Печерську (м.Київ).
Хореограф і учасник шоу аргентинського танго, танцює в балеті «Misteria del Tango».
В ранньому дитинстві переїхала з батьками до Одеси, де і закінчила школу.
В Одесі навчалась в Театральном ліцеї та працювала ведучою телепрограм на місцевому «7 каналі».
З 2000 року – актриса «Нового Драматичного театру на Печерську».
В 2003 році стала лауреатом Премії «Київска Пектораль» в номінації «За головну жіночу роль» в спектаклі «Варшавська мелодія-2».
В 2007-2008 роках була ведучою на ранковій телепрограмі «Підйом» на українськом «Новому каналі».
Входить до ТОП-20 актрис України за версією видання «Українська правда. Життя» (2009).
Народився 18 вересня.
Отримав акторську освіту в Швейцарії в рамках чотирирічного навчання на лікувально-педагогічному курсі в школі Р. Штайнера "Heilpädagogische Seminar Dornach" .Там же були пройдені курс еврітміі (мистецтво руху) і курс мистецтва мови, широко використовувався М. Чеховим в його театральній діяльності.
З 2009 року - актор Нового театру на Печерську (м.Київ).
У 1999 році закінчив Київський театральний інститут за фахом актор театру і кіно, російський курс (майстерня проф. Рушковського).
З 2000 року – актор «Нового театру на Печерську».
Костянтин Войтенко – український актор в кіно і на телебаченні, популярність у глядачів здобув завдяки ролі в комедійному серіалі «Коли ми вдома».
Костянтин народився 23 липня 1988 року в Дніпропетровську. До акторської кар'єри Костянтина, здається, привела сама доля – ще з дитячого садка він постійно брав участь у гуртках самодіяльності, а першою роллю, як згадує в одному зі своїх інтерв'ю сам артист, була Колобок. Пізніше він продовжив вражати своїм акторським талантом у школі, в літніх таборах. Паралельно з загальноосвітніми предметами Войтенко осягав ази мистецтва у музичній школі. Крім того в юнацтві він брав участь у ігах КВН.
Мама Костянтина вчасно розгледіла акторські здібності у сина і наполягала, щоб він відразу після школи відправився вчитися в театральний коледж в рідному Дніпропетровську. Костянтин послухався маму, проте запізнився з подачею документів. Таким чином, його перша освіта виявилася зовсім не пов'язана з акторською діяльністю, та й з мистецтвом в цілому, так як отримав він її в технікумі на відділенні ракетно-космічного машинобудування. Але після цього Войтенко повернувся до свого покликання і в 2011 році став випускником факультету «Актор театру і кіно» Київського університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
На екрані Костянтин замигтів вже на початку 2010-х років. Його дебютна роль (Федора) відбулася в телевізійній драмі режисера Сергія Алешечкіна «Зозуля» у 2010 році. Через рік юного актора можна було побачити в невеликій ролі Андрія в мелодраматичному серіалі Сайдо Курбанова «Танець нашої любові» і двох телевізійних фільмах – «Одного разу в Новий рік» Ахтема Сейтаблаєва і «Горобчик» Володимира Балкашінова.
У 2013 році шанувальники Костянтина змогли побачити свого улюбленця в українському фільмі жахів «Синевир» режисерів Олександра та В'ячеслава Алешечкіних, в якому він виконав роль Симона. Також у цьому ж році на телеекранах стартував комедійний серіал «Великі почуття», в яких зіграв Войтенко. А через рік він з'явився в українському ситкомі «Коли ми вдома» на каналі «СТБ», роль в якому зробила актора відомим на всю Україну. Паралельно Костянтин відточував свою професійну майстерність у серіалах «Квартирник», «Це любов» і «Мільйони в мережі».
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році.
Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру.
В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині.
На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
« Під тиском Push Up 1 - 3 »
