« Ото була весна »
українська

Вистава, що створена за однією з найкращих українських п'єс 19 сторіччя, сучасно мовою розповідає про одвічний та нескінченний пошук людиною своєї долі.

Так вже створені ми – кожному призначена в житті своя доля, свій шлях, своя половинка… Іноді ми – розумні та горді – намагаємося самотужки змінити свою долю, втекти від неї. Та це не завжди вдається… І добре, якщо подібні наші намагання не призводять до трагічної розв'язки…

«Ото була весна» – сучасна, жива, сьогоднішня історія! Звичайні хлопці і дівчата, яких можна зустріти на вулиці, та ті, яких можна було зустріти сто років тому, нічим не відрізняються одне від одного, коли мова йде про справжні почуття, про пристрасть, яка затьмарює розум, любовний трикутник, з якого майже неможливо знайти вихід, та кохання, про яке неможливо забути.

Виставу грають молоді актори – грають щиро та пристрасно. Кохають, ревнують, зраджують, страждають… і знов кохають. І дивлячись виставу, в якусь мить забуваєш, що перед тобою артисти – настільки живими та близькими до нас постають вони в своїх ролях.

Музичне рішення вистави побудоване на композиціях з репертуару гурту «Океан Ельзи», що органічно ввійшли в палітру вистави та ще більше наблизили її до сучасного глядача.

Ролi виконують:
ІВАН, старий москаль
Олексій Грудий
ІВАН, старий москаль
Єгор Снігир
СОФІЯ, дівчина, його дочка
Валерія Колесник
СОФІЯ, дівчина, його дочка
Віталія Почевалова
ГАННА, вдова
Ольга Білоног
ГНАТ, парубок, її син
Олександр Гайдамачук
ВАРКА, дівчина
Ірина Шумська
ДЕМ’ЯН, парубок
Кирило Сузанський
ПАРАСКА, дівчина, його сестра
Поліна Кіно
ПАРАСКА, дівчина, його сестра
Вікторія Мотрук
ОМЕЛЬКО, парубок
Данило Кіно
ОМЕЛЬКО, парубок
Владислав Сведенюк
СТЕПАН, парубок
Роман Листопад
ХАРИТОН, парубок
Євген Ющук
ХАРИТОН, парубок
Данило Кіно
ЯВДОХА, хазяйка на вечорницях
Марина Пащекун
Режисер постановник:
Команда супроводу:
Сценограф
Автор музичного оформлення
Хормейстер
Художник по костюмах
Художник з освітлення
Відгуки (2)
Анна П.

Гуляя по историческому центру Киева,любуясь и изучая историю и великолепие Софийского и Михайловского соборов,Майдана незалежности,не стоит забывать и о пище духовной;рядом с музеями,художественными галереями и выставками ,во дворах ул.Михайловской притаился довольно камерный,но очень уютный,душевный и какой-то прям домашний(видимо,это заслуга милейших девушек-администраторов) театр "Новий український театр" под руководством Виталия Кино.На двух небольших сценах -довольно обширный репертуар,включающий в себя как постановки современных авторов,так и признанную классику.Классику,изучаемую в школах-институтах,по обязательной программе,но которую я бы призывала пересматривать еще и еще не раз,прожив жизнь,многое уже познав и пережив!!!Вот например пьеса Карпенко-Карого "Безталанна",по мотивам которой и был поставлен Виталием Кино спектакль "Ото була весна",с успехом идущая на сцене театра уже четыре года,была написана более 130 лет,но как же все актуально и свежо смотрится!В первом действии вообще все легко и невимушено,остро-отчетливо вспомнилась собственная молодость,у нас точно все так и было-так же беззаботно гуляли,веселились,влюблялись,расходились,ревновали,обижались!очень понравилось поєднання народных песен с современными композициями группы "Океан Эльзы",прекрасное музыкальное решение!и кажется,что на сей раз точно удастся избежать трагедии,ну вот точно не так безжалостно и безысходно как ,скажем,в "Украденом счастье"Франка или "Лимерівні"Панаса Мирного ,но нет....Во втором акте настоящая боль,страсть,метания,невозможность существования,невыразимая мука и любовь,конечно все заканчивается трагически,оставляя слезы на лице зрителей и мучительный вопрос к мирозданию "Кто виноват?"(именно таково первое название произведения)Более ста лет назад написана,говорите???!!!ну-ну!!!Очень все органично смотрится ,молодые артисты буквально "пропускали" все через себя,народних пісень запросили співати випускников муз.академии при Лавре,ну а особенно хочется отметить исполнителей главн ых ролей-роковую красавицу Варку-Ирина Шумская,милую и любящую безоглядно,трепетную Софию-Виталия Почевалова и третьего в этом трикутнике страстного и нерешительного одновременно-Александр Гайдамачук,почувствовали,донесли до зрителя трагизм происходящего!Ничего не проходит бесследно,не уходит в песок,не теряется в прожитых годах и столетиях,любов це завжди любов....

Ольга С.

Вся вистава була дуже емоційною та зворушливою. Вона розповідає про складні теми з гумором, вистава сповнена пристрасті та пікантних моментів, романтична та ніжна історія. Рекомендую, насамперед для молодих людей, що ще не одруженi, пiдлiткiв 16+, та взагалi широкому колу глядачiв. Сюжет розповiв про долю молодого подружжя, що через незникаюче, всепроникаюче та пристрасне кохання чоловiка до своэi бувшоi дiвчини производить то трагi чноi загибелi його молодоi вагiтноi дружини, що палко любила своего зрадливого чоловiка. У виставi сподобались щирi емоцii та пристрасна, жива гра молодих акторiв, що не зiграли, але "прожили" епiзоди життя сiльськоi молодi справжньо та гарячо. Затронув душу жiночий живий спiв, навiть були спiв та пустощi молодi у антрактi:). Був вдало пiдiбраний музичних супровiд вистави репертуаром гурту "Океан Ельзи", що нiби наближав подii тих часiв до сьогодення, даючи можливiсть уявi глядача бiльш яскраво побачити життя та вiдчути глибину почуттiв героiв. Та допомiг спроектувати долi минулого у сучасних свiт. Бо зрештою людськi почуття не мають вiку чи еволюцii, ix вогонь завжди горить яскраво, i навiть маленька iскра може перетворити давнiй попiл на ясраве вогнище, що може або зiгрiти або спалити тебе. Взагалi настрій був радiсний, бо рiч шла про життя молодих, емоцiйних людей, та трiшечки з присмаком гiркоти вiд трагiчноi розвязки, але того вимагав сюжет, тож це було зрозумiло, i змусило трохи заглибитись у роздуми.