Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Остання жінка сеньйора Хуана »
Сеньйор Хуан – той самий іспанський дворянин, загадковий і привабливий, чарівний і порочний, бунтар, вигнанець, легендарний спокусник, який підкорив серця сили-силенної жінок. Але чому він став легендою? Чим заплатив за свою славу? За що його так беззавітно любили жінки?
«Я не народився ані зрячим, ані крилатим, я був як усі, – каже сеньйор Хуан. – Може, і далі жив би як усі. Але … »
У виставі за знаменитою п’єсою Леоніда Жуховицького наш театр представить власну версію історії сеньйора Хуана.
Він і Вона зустрілись у вагоні СВ, здавалось би, – банальний сюжет. Можливо. Але чому Вона ховає в валізі револьвер, а Він здригається від телефонного дзвінка? І хто ті люди, що з’являються та зникають? І чи люди вони взагалі? Майже детектив на дві дії з танцями, бійками та любов’ю чекає на вас у ліричній комедії «Кінцева станція – «Кохання».
Вони давно розлучилися. Вона спокійна, врівноважена і по-своєму щаслива... без нього. У неї - успішний чоловік, налагоджений бізнес, двоє дітей. Його життя теж залагодилося в повсякденних турботах: роки буденності притупили біль зради... Але раптовий телефонний дзвінок порушує звичний плин життя, повертає їх у минуле і змушує поставити всі крапки над «i». Чи можливо повернути те, що здавалося вже назавжди втраченим? Одна жінка і двоє чоловіків. На перший погляд – звичайний любовний трикутник. Але один з персонажів йде на ризикований психологічний експеримент. Ось тут-то і настає іспит для кожного з героїв, де вибір вкрай жорсткий: порядність і підлість, честь і зрада... І класична любовна історія переростає до фіналу в захоплюючий трилер.
«...На вулиці до молодого чоловіка, який поспішає на ділову зустріч, раптом з проханням про допомогу звертається незнайома жінка. Вона пропонує йому гроші, але не каже прямо, яка послуга їй необхідна. Згодом з'ясовується, що їй потрібна... «суща дрібниця»... Яка?.. Про це глядач дізнається, відвідавши нашу виставу, під час якої відбудеться багато цікавого і несподіваного». (Д. Морозов) «Ненормальна» - це жорстка історія, часом трагічного, часом комічного змісту, що тримає глядача в напрузі до останньої репліки. Недарма кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Жінці і справді нічого не може завадити... окрім любові.
П'єса, у якій два персонажі – Цензор і Автор. Цензор робить свої зауваження, Автор редагує свій текст. І далеко не завжди ці виправлення шкодять драматургічному матеріалу, який розглядається. Долаючи труднощі, авторська фантазія вирує! А деякі ідеї від Цензора взагалі на зразок «зумисне не вигадаєш». Окрім «роботи» над комедійною п'єсою, вони провадять цілком життєві розмови. І, оскільки майже тиждень щодня «працюють» пліч-о-пліч, розкриваються їхні характери. В'їдливо-відповідальний Цензор («Я не маю почуття гумору зовсім») і запопадливий, готовий зробити все, аби п'єсу взяли, Автор. Покірність драматурга – це спосіб боротьби з цензурою, усі прискіпування до п'єси перетворюються у жарти, і Цензор (позбавлений почуття гумору!), як не дивно, стає співавтором цих жартів ... АЛЕ як змінюється до фінального діалогу-поєдинку ставлення Цензора і до Автора, і до його комедії, та й до самого театру... А текст п'єси водночас можна розбирати на цитати! Мистецтво змінює людей, сміх лікує. А, як відомо, у сміху, як і в суперечці, народжується істина.
Отже, уявіть, в помешканні ветерана в’єтнамської війни з’являється не одна жінка, а цілих три. І всі вони дуже різні. Актриса, громадська активістка і менеджер з продажу нерухомості. Різні життя, різні світогляди, різна віра і нічого спільного, окрім нестримного бажання кожної довести, що вона «THE BEST»! І все це – у виконанні улюблених акторів Театру Франка!
Закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії.
Працював режисером-постановником та головним режисером в Іжевському російському драматичному театрі ім. Короленко, Тюменському драмтеатрі, Обласному театрі драми м. Петропавловська, Криворізькому театрі драми та музичної комедії ім. Т. Г. Шевченко, Дніпропетровському театрі юного глядача, Дніпродзержинському музично-драматичного театру ім. Лесі Українки, Дніпропетровському російському драматичному театрі ім. М. Горького.
З 1997 року по 2006 рік – займав посаду головного режисера, а з 2007 року є художнім керівником Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки м.Кам’янського.
Один із засновників театрального фестивалю «Класика сьогодні».
У 1998-2002р.р., 2003-2006рр., 2007-2010 рр., та з 2011р. – художній керівник цільових курсів акторської майстерності Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, які проводилися на базі театру. Випускники цих курсів згодом поповнили трупу театру.
Провідний майстер сцени, Артист драми
Закінчив Дніпропетровське державне театральне училище.
З 1981 року почав працювати у Дніпродзержинському музично-драматичному театрі імені Лесі Українки. Його перша роль була в спектаклі «Не кидай вогонь, Прометей».
З 1980 по 1982 служив в Збройних силах СРСР, — в Москвовській армії ППО, — де продовжував культурну діяльність. Організував гурток театрального мистецтва.
Після військової служби продовжив працю в театрі.
Артист 1 категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчила музичну школу №17 по класу естрадного вокалу та фортепіано. Має досвід співу в хорі та вокальному ансамблі, як класичному, так і естрадному.
У 2013-2014 роках працювала у Міському комунальному закладі — «Вокально-хореографічний ансамбль «Юність Дніпра».
У 2016-му році закінчила Дніпровський театрально-художній колледж.
У 2016-2019 рр. служила в Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки, м. Кам’янське. Зіграла близько 25 ролей.
Брала участь у концертах театру, була ведучою на багатьох театральних та міських заходах.
У театрі ім. Т. Шевченка із лютого 2020 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2002 році. У нашому театрі працює з 1998 року. Лауреат Вищої театральної премії Придніпров’я «Січеславна»: 2009 рік – «Краща чоловіча роль» за роль Потапа в спектаклі «Фемінізм по-українськи» за мотивами п’єси Г. Квітки-Основ’яненка «Бой-баба».
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровське училище культури в 2003 році. Працював художнім керівником у Дніпродзержинському Будинку вчителя. У нашому театрі працює з 2003 року.
Провідний майстер сцени, артистка драми
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв, Канівське училище культури і мистецтв
Працювала в Черкаському державному обласному музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченка
В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки м.Кам’янського працює з 2014 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. У нашому театрі працює з 2013 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчила Дніпродзержинське державне музичне училище в 1999 році, Дніпропетровський театрально-художній коледж в 2006 році. У нашому театрі працює з 2004 року.
Артист драми у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.
« Остання жінка сеньйора Хуана »
