Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Останній герой суїциду »
Дах висотного будинку – містичне місце, де приймають доленосні рішення, та звичайний прихисток для котячих побачень. Зраджена жінка збирається вчинити самогубство. На перешкоді раптово стає незнайомець. Безрадісна атмосфера самотності карколомно перетворюється на детектив, фарс, фантастику, мелодраму…
Дивний збіг обставин – чудовий сценарій для захоплюючого шоу: «Вони зустрілись десь між небом і землею. Хто він? Божевільний фантазер, невдаха, який прагне відбутись бодай для себе, чи завзятий прагматик? Вона – романтична особа, яка прагне бути врятованою, чи тільки засіб для досягнення його мети? Їхня зустріч стає калейдоскопом непередбачуваних подій. Чи мають вони шанс на щасливий фінал своїх життєвих історій? Що чекає на героїв – самогубство чи політ над прірвою? Станьте свідками справжніх почуттів та емоцій! Спостерігайте за розвитком подій в реальному часі!»
« Дівчинка в акваріумі для золотої рибки »
Вистава-геометрія
« Торішній сніг »
« Ідеальне вбивство »
Не детектив на одну дію
« Жага моря »
Подорож до себе без антракту
« Лондон »
Моновистава
Відвідувала виставу в Києві. Вистава почалася з танцю, що здалось мені дуже незвичайним, потім на сцені з`явились головні герої. Чудовий початок, дуже гарна гра акторів, але дуже затягнутий фінал. Після вистави у мене залишився трохи розчарованний настрій, бо очікуєш неймовірного шоу, але виходить навпаки. За жанром ця вистава – комедія-блюз. Це досить цікава філософська, фантазійна історія. Мова йде про світле, вічне, почуття, думки й емоції, усе найкраще, що може переживати людина, але, звичайно, через певний біль. Сюжет драматургії начебто простий: зраджена жінка збирається вчинити самогубство, на перешкоді раптово стає незнайомець й безрадісна атмосфера самотності карколомно перетворюється на детектив, фарс, фантастику, мелодраму…Чудовий початок, дуже затягнутий, але відкритикій кінець. Тобно глядач може сам для себе вирішити: чи залишаться ці двоє разом?
Відвідувала виставу в Києві. Загалом було цікаво спостерігати та очікувати чим закінчиться сюжет, моментами було смішно, моментами музикально. Пішла з думками, що варто цінувати своє життя, яким би воно не було. Вистава росповідає про двох людей, які опинились за невипадковим збігом обставин на даху 9-поверхового будинку. Вона намагається здійснити суїцид, втративши сенс буття через втрачене кохання та нудну роботу. Він намагається її врятувати, та не просто так а через гроші. А все закінчується їх зближенням і переосмисленням цінностей. І до речі за всім цим спостерігали Кіт та Кішка, які танцювали та давали свої коментарі. Сподобалось - непогана гра, чудово танцюють, сюжет не класичний. Не сподобалось - фінал не зрозумілий, дивний.
У 1978 році закінчив Харківський інститут мистецтв ( курс Я. Рєзникова).
1978–88 –працював режисером Донецького російського драматичного театру (м. Маріуполь Донецька обл.).
1989–2016 – головний режисер Луганського українського музично-драматичного театру (від 2014 – у м. Сєвєродонецьк Луганська обл.).
З 1996 року – Заслужений діяч мистецтв України.
У 2009 році отримав Орден «За заслуги» 3-го ступеня.
За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню.
Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ).
Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного».
У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми.
Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.
« Останній герой суїциду »
