цю виставу
Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч.
На жаль, багатьом з нас, навіть дорослим, сьогодні частенько не вистачає терпіння, мудрості і вміння по-справжньому любити. А наш маленький герой за свій короткий вік пізнав ці складні науки, дійшов глибинної філософії життя. У листах до Бога, що їх пише Оскар, з одного боку – відображення дитячої безпосередності, а з іншого – безліч дорослих проблем, глибоких міркувань, розуміння таїни буття.
Життя Оскара - це коли 1 день як 10 років. І не важливо в якому віці людина помирає, якщо вона проживає увесь спектр почуттів - перший поцілунок, першу любов, одруження, зраду, втрату. Єдине чого не зрозумів Оскар - це щастя батьківства. Адже, щоб заводити дітей мало бажання. Потрібно ще й мати життя по переду. І не важливо скільки з тебе можна зробити біфштексів, головне - внутрішній світ. Жити залишилося зовсім мало. Але чи має значення кількість? Чи можливо щось інше? Ця маленька історія кинула дуже велику тінь і не залишила нікого байдужим. Одна з найкращих вистав, які мені доводилося бачити. І однозначно найкращий вечір у театрі. І цю атмосферу зробили не лише вступне слово Кужельного, гра акторів, але й реакція глядача. Вперше у моїй практиці після вистави один з присутніх попросив слово. Представився знайомим Валерії Чайковської (бабці Ружі), яку знає давно, але її гру бачить вперше. Емоційно прочитав вірш, частина якого написана 49 років тому в одному з кафе міста під час першого знайомства. Інша частина - протягом цієї вистави. Вулкан емоцій. Сльози на його очах лише підтверджують, що ця вистава варта того, щоб чекати 49 років. Виникло нестримне бажання перечитати "Оскар і рожева пані" і розповісти про враження від вистави усім знайомим.
Дуже зворушливо. Ніколи не чула про актора Юрія Родіонова. Для мене - він справжнє відкриття. Саме на ньому, дорослому, що грає 10-річного хлопця тримається вистава. І ти йому віриш, проживаєш усе життя як і він за 12 днів. Я плакала протягом усієї вистави потайки. Але вийшла з вірою у Бога та у щось дуже світле і приємне. Ця вистава не зможе нікого залишити байдужим. Треб дивитися періодично такі вистави, щоб ще раз зрозуміти, що життя - це дар, свято!
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
У 2005 році закінчив Київський національний університет театру, кіно, і телебачення ім. Карпенко-Карого (майстерня В.Ставіцького).
Був актором Київського Театру юного глядача на Липках.
Закінчив у 2013 році Луганський державний інститут культури і мистецтв, курс В.Ю. Московченко.
З 2013 - студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «Режисура драми», курс К.М. Дубініна.
2008 - 2011 - артист Донецького обласного російського театру юного глядача (м.Макіївка).
2011 - 2015 - артист Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2015 року.
Олексій Кужельний вступив та навчався в Автодорожному інституті, де всі п’ять років керував художньою самодіяльністю. Потім три роки працював у конструкторському бюро і навіть до чогось там дослужився. А потім усе кинув і вступив до Київського театрального інституту. Оскільки був людиною вже цілком зрілою, то вести приємне студентське життя, коли сім’я забезпечує «тили», було не дуже зручно. Кужельний знайшов прийнятний для себе і цілком простий вихід: почав добре вчитися й отримував Ленінську стипендію (непогані на ті часи гроші). Потім — Вищі режисерські курси у майстерні Сергія Данченка. Потім одружився, як Олексій любить додавати, дуже вдало. Не все так вдало складалося в професії. Головний режисер фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» — звучить непогано, та й справу свою він робив досить винахідливо, але... І тоді він знову знаходить найбільш простий вихід: створює свій театр — майстерню театрального мистецтва «Сузір’я», у якій впродовж минулих п’ятнадцяти років переграли практично всі наші театральні зірки.
Кужельний О.П. започаткував у 1991 році перший в Україні Міжнародний театральний фестиваль «Київська Пастуна», у 1995 році Фестиваль камерних театрів “Сузір’я”.
З 2001-2007 художній керівник Міжнародного мистецького фестивалю міст-побратимів «Київ Травневий».
За творчі успіхи та вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва був удостоєний звання Заслуженого артиста України (1992 р.), Народного артиста України (1997 р.), є Лауреатом Літературно-мистецької премії України ім.І.Котляревського, Премії Спілки театральних діячів ім. Володимира Блавацького (2001 р.), Літературної премії імені Андрія Малишка (2008 р.), Мистецької премії “Київ” імені Амвросія Бучми (2010 р.), Орденом “За заслуги” III ступеня (2013 р.), Премії імені Сергія Данченка (2014 р.).
У 2003 р. нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради України, вищою київською міською нагородою – Знак Пошани і вищою нагородою Міністерства культури і мистецтв України – Почесний Знак “За вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва”.
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
КАМТМ «Сузір'я» неодноразово представляла українське театральне мистецтво на Міжнародних фестивалях у Німеччині, Польщі, Чехії, Румунії, Росії, Словаччині, Угорщині, Австрії, Голландії, Йорданії, Єгипті, США, Італії, Югославії, Греції, Австрії, Македонії, на міжнародних фестивалях «Відлуння», «Херсонеські ігри», «Біла Вежа», «Золотий Лев», «Тернопільські театральні вечори», «Мельпомена Таврії», «Кримський Ковчег. Кафа – 2004». Майже завжди жюрі високо оцінювало роботи театру. «Сузір'я» – лауреат багатьох театральних фестивалів, володар численних премій та дипломів.
