З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу

« Оскар - Богу »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч.
На жаль, багатьом з нас, навіть дорослим, сьогодні частенько не вистачає терпіння, мудрості і вміння по-справжньому любити. А наш маленький герой за свій короткий вік пізнав ці складні науки, дійшов глибинної філософії життя. У листах до Бога, що їх пише Оскар, з одного боку – відображення дитячої безпосередності, а з іншого – безліч дорослих проблем, глибоких міркувань, розуміння таїни буття.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 45 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Балетмейстерка
Авторка музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Назавжди зі мною

« Назавжди зі мною »

Комедія
GOGOL. Пошук

« GOGOL. Пошук »

Горобець, що гарчить. Едіт Піаф

« Горобець, що гарчить. Едіт Піаф »

Моновистава
Розстріляні Від(ро)дження

« Розстріляні Від(ро)дження »

Бережіть Флорес

« Бережіть Флорес »

Комедія
Відгуки
Ніна

Сюжет вистави створений за романом французького письменника Еріка Шмітта, який став відомим та популярним далеко за межами країни. Окрім вистав та роману даний сюжет ще використовувався і у фільмі під назвою "Оскар і рожева пані", який вперше вийшов 2009 року. Перевага сюжету в тому, що попри досить складну, тяжку і сумну тему все ж є над чим навіть посміятися. Моменти туги і відчуття, що от-от на очах з'являться сльози перепліталися з моментами, коли щиро хотілося сміятися з цитат Оскара. Акторам повірила не відразу. Спочатку, я уявляла їх собі трохи інакше. Можливо, через те, що кілька років тому уже бачила фільм за цим сюжетом. Вистава з перших хвилин захопила своїм сюжетом. Емоції не відпускали до самого завершення вистави. Змушує задуматися над швидкоплинністю і ціною життя. Вистава була б цікава для батьків, психологів, реабілітологів, лікарів, соціальних працівників, вихователів.

Катерина

Відчуття, як після гарного старого кіно, як Меррі Поппінс, приємне відчуття сумної казки. Веселі та сумні емоції. Розповідь ведеться від 10 річний хлопчик, на ім'я Оскар, який хворіє на рак. Йоко операція проходить поганої він розуміє, що помирає, при цьому ніхто навкруги не готовий з ним говорити про смерть крім рожевої пані. Яка прив’язалася до хлопця, який не дивлячись на молодість дуже чесно, відкрито сприймає світ. Він готовить речі, які не завжди розуміють дорослі. Рожева піні пропонує йому написати листа богу, де він може викласти свої переживання та раз у день загадувати духовні бажання. Це неймовірно зворушлива історія, яка не може нікого залишити байдужим. Ми проживаємо разом з Оскаром останні миті його життя (бо йому запропонували проживати день за 10 років, моменти його дорослішання сповнені веселих та дуже розумних речей) розуміючи разом з ним «Життя, як позика. На яку ми з часом починаємо працювати і дорожити». Вистава залишила гарні емоції та змусила задуматися. З моментів, які спочатку різали око були декорації, костюми, якість звуку музичного супроводження. Але пізні це стало неважливим, бо історія стала важливіше картинки та вік головного актора, який трошки старший за 10 років)) Спочатку, як я зазначала різали декорації, але потім все стало неважливим через чудову акторську гру та сюжет, який розчулює до сліз.

Анна К.

Сподобалось, що сюжет не є "застарілим" та все зрозуміло, про що хто сказати головний герой, він не є дуже великим та занадто важким. Не сподобалася те, що було використано декілька не зрозумілих термінів. Спочатку було не дуже цікаво, але, довідавшись більше про головних героїв, почали з'являтися різні думки та дивилась виставу до кінця з цікавістю. Були смішні моменти, але вони чередувались з тими, які змушували замислюватись та під кінець стало трішки сумно. Актори чудово зіграли свою роль. Я повірила їм, все було бездоганно. Було декілька відволікаючих моментів зі сторони глядачів, але це ніяк не відобразилось на грі. Вистава була б цікава для підлітків та старших людей, для тих хто любить замислюватись на серйозні теми. Інколи було трохи кумедно, на завершенні було трохи сумно, хотілося більш щасливе закінчення. Після вистави відчувалось віднесення та задоволення

Юлія М.

Кожній людині потрібна бабця Руж! Неймовірна вистава про віру в Бога, в людей та справжні емоції! Актори повністю передали свої образи! Глибоко, чуттєво! До сліз! Рекомендую виставу всім, хто хоче отримати надзвичайні емоції, пережити складні моменти та знайти натхнення. Вистава пролетіла на одному диханні!

Сергей

Мальчик Оскар 10 лет тяжело болен, но он хочет прожить жизнь до конца. Каждый день жить как 10 лет ему помогает Розовая Дама, подсказывает и вдохновляет. Также Розовая Дама приводит его к Богу, и примеряет с родителями которые не могли принять, что Оскар болен и скоро умрет к сожалению. С самого начала было понятно, что Оскар болен было сочувствия с начало и до конца спектакля. Хотелось чудо что б мальчик выздоровел. Жизнь это дар, который нужно ценить и осознавать каждый день, помог мне осознать в том числе и этот спектакль. Спасибо актерам и всем кто задействован в этом спектакле! Понравилась игра актеров, забыл что нахожусь в театре. Понравился персонал театра вежливый и приятно общаются. Удобные стулья в зале, красивый интерьер театра. Советую посмотреть всем, детям с возраста 14 лет будет лучше понять и осознать, что нужно ценить жизнь.

Олена К.

Цей спектакль про хлопчика Оскара хворого на лейкемію, про його коротке життя і ставлення до цього. Сподобалось, що Оскар мужньо тримався не дивлячись, що залишилось дуже мало днів життя. Сподобалось: підтримка Рожевої пані і розуміння проблем Оскара. Протягом всієї вистави було цікаво і сумно, що життя Оскара таке коротке за хвороби. Батькам зі старшими дітьми від 14 років, молодим і старшим людям буде цікаво

Альона І.

Це розповідь про останні дні життя хворої на лейкемію дитини, його роздуми та світосприйняття. Чудова гра двох акторів: головного героя Оскара, та літньої жінки в рожевому, яка як могла втішала дитину, в останні дні життя хлопчика. Було сумно, оскільки фінал спектаклю був передбачувальний.

Аліна В.

Десятилітній хлопчик Оскар знає, що скоро помре від лейкемії, проте ті недовгі дванадцять днів, що в нього залишились, він проживає максимально повноцінно: пізнає радості першої любові, цілунку, одруження, боротьби за своє кохання, має справжніх друзів, знаходить спільну мову з батьками, вчиться терпінню, мужності, честі. Не здається і до останньої хвилинки залишається чесним та добрим до людей навколо. Після таких історій ще більше починаєш вірити в те, що світлі, чисті та незаплямовані почуття все ще існують, і вони — в дітях. Завчасно знаючи, що йду на виставу про онкохвору дитину, готувалася вийти з театру в відчаї і з бентежними думками, проте з першої ж хвилини відчула затишок, теплоту та спокій, хоча він, здавалося б, зайвий в момент, коли знаєш, що чуже життя таке цупке та може обірватися будь-якої миті. Було над чим посміятися, було над чим поплакати, було над чим замислитись — як на мене, це ті три кити, які тримають цю виставу і залишають після перегляду легкість та бажання радіти життю. Валерія Чайковська майстерно перевтілилась в оптимістичну та проникливу Рожеву пані — бабцю Ружу, що навіть поглядом ніби може тебе обійняти. Сергій Бобко, не дивлячись на свій дорослий вік, переконливо зіграв десятилітнього хлопчика, грайливого, мрійливого, щирого. Хочеться повністю вірити в те, що відбувається на сцені, і все ж пам'ятати, що це гра, бо в житті тяжкі сюжети не потрібні. Як на мене, це майстерність — вміти при мінімальній кількості декорацій все одно змушувати глядача невідривно слідкувати за подіями на сцені. Співчувати, співпереживати, сміятися, плакати, поділяти радість та смуток разом з персонажами і до останнього потайки сподіватися, що все буде добре. Принаймні, в серці не залишається порожнеча. Я думаю, ця вистава стане гарною знахідкою для всіх, хто хоче поринути у світ дитячої безпосередності та подивитися на життя інакше, без метушні та дріб'язкових проблем.

Вікторія

Сюжет цілком за твором Шмітта. Як на мене, трохи надмірний акцент був на сценах з молитвами — у каплиці і на Різдво. У книзі я такого не пам‘ятаю. Але то, можливо, мій погляд. Мене більше вразила якраз тема такого живого спілкування з богом/долею/життям (чи з собою), без ритуалів. Листами, думками, іронією, злістю, вдячністю. Живими емоціями. Тема смерті — тим більше дитячої — навряд чи здатна посмішити, але і Шмітт, і режисер вистави показали все так, що вона не сприймається аж надто болісно. Це більше про те, як класно жити, а не як страшно помирати. Були і веселі моменти, і зворушливі, щось зачіпало і перекликаються із власними спогадами, — але світлого — більше. Є про що подумати. Дуже сподобався тандем двох акторів. І кожен окремо був органічним, але зіграність їх у парі просто захопила. В першій половині були кілька сцен, які здалися трохи затягнутим. Можливо, забагато пауз. Але потім такого враження вже не було, друга частина динамічніше і тримає увагу. Дуже класно буде піти з дитиною (років з 10-ти) – бо про непрості теми розказано (і показано) з гумором, іронією і трохи навіть здоровим цинізмом, але — життєво і правдиво. Більшість паралелей із «дорослим» світом, мабуть, будуть ближчими якраз дорослим глядачам, із власним життєвим досвідом. Але і дітям (тим більше підліткам) тут знайдеться щось своє

Ирина Ш.

Это очень трогательная история, которая нигого не оставит равнодушным. Спектакль вызывает такие эмоции как сострадание, сопереживание и жалость главному герою. Это спектакль рассказывает о 10 летнем мальчике, у которого неутешительный диагнос -рак. Здесь мы видим мальчика в период его нахождения в больнице. Оскар, так зовут главного героя, не по годам умен, он знает что ждёт его в будущем, но несмотря ни на что он заведит дружбу с пожилой женщиной Ружей и влюбляется в девочку в соседней палате. Он по детски непосредствен, готов ради любви на любой геройский поступок, совершая кучу ошибок, он поступает всегда мудро и осознанно. Оскар радуется малейшим мелочам в своей недолговечной жизни, он с восторгом слушает выдуманные истории Ружи, радуется малейшему общению со своей возлюбленной и веселой встречей Рождества. По просьбе Ружи он обращается к Богу со своими желаниями и мы видим как эти просьбы перерастают в настоящую Веру и любовь. Актеры очень хорошо передали свои образы. Невозможно было оторвать взгляда от Заслуженной артистки Валерии Чайковской, которая исполняла роль Розовой пани настолько живой, естественной и артистичной!

Наталя

Які емоції може викликати вистава про онкохвору 10-річну дитину у котрої залишилось 12 днів? відчай, натхнення вмінням дітей любити та цінувати життя, їх вмінням зрозуміти та прийти до Бога, встигнути прожити повноцінно-нафантазоване доросле життя в умовах обмеженої реальності (Оскар в лікарні за декілька днів встигнув полюбити, викликати ревнощі, одружитись, вибачити та зрозуміти батьків...) Проживаєш з Оскаром його життя і замислюєшся над тим, що не слід відкладати життя на завтра — можна не встигнути. вистава про онкохворого 10-річного хлопчика в лікарні. Світ закінчується для нього. він по-дитячому ненавидить своїх батьків, оскільки вони інакше, ніж раніше висловлюють свої почуття до нього — вони бояться хвороби і того, що нічим не можуть допомогти. Оскар домовляється з тітонькою Ружій про те, що кожен з відведених йому 12 днів він проживатиме як 10 років. Кожен день відповідає десятиріччю, в котрому відповідно до віку Оскар робить дорослий вчинок (закохався, одружився і т.д.). Щодня Оскар пише лист Богу і в ньому про щось просить, і за щось дякує. Оскар (Юрій Родіонов) постійно на сцені — щирий, довірливий, справжній 10-річний хлопчик!!!! Рожева пані (Валерія Чайковська) бездоганно передає образ, а крім того за сценою є голосом інших дітей з лікарні, батьків Оскара — Талант! Життя! Треба любити та цінувати життя! Вистава показує нам важливість розуміння, що час нам не належить — він тече і його не повернути! Тому любити, жити, творити, радіти треба сьогодні! Особняк Родзянко 1910 року! Відвідуючи театр, проходиш екскурсію по надзвичайно красивому будинку!

Аліна

Життя Оскара — це коли 1 день як 10 років. І не важливо в якому віці людина помирає, якщо вона проживає увесь спектр почуттів — перший поцілунок, першу любов, одруження, зраду, втрату. Єдине чого не зрозумів Оскар — це щастя батьківства. Адже, щоб заводити дітей мало бажання. Потрібно ще й мати життя по переду. І не важливо скільки з тебе можна зробити біфштексів, головне — внутрішній світ. Жити залишилося зовсім мало. Але чи має значення кількість? Чи можливо щось інше? Ця маленька історія кинула дуже велику тінь і не залишила нікого байдужим. Одна з найкращих вистав, які мені доводилося бачити. І однозначно найкращий вечір у театрі. І цю атмосферу зробили не лише вступне слово Кужельного, гра акторів, але й реакція глядача. Вперше у моїй практиці після вистави один з присутніх попросив слово. Представився знайомим Валерії Чайковської (бабці Ружі), яку знає давно, але її гру бачить вперше. Емоційно прочитав вірш, частина якого написана 49 років тому в одному з кафе міста під час першого знайомства. Інша частина — протягом цієї вистави. Вулкан емоцій. Сльози на його очах лише підтверджують, що ця вистава варта того, щоб чекати 49 років. Виникло нестримне бажання перечитати "Оскар і рожева пані" і розповісти про враження від вистави усім знайомим.

Наталія Ц.

Дуже зворушливо. Ніколи не чула про актора Юрія Родіонова. Для мене він – справжнє відкриття. Саме на ньому, дорослому, що грає 10-річного хлопця тримається вистава. І ти йому віриш, проживаєш усе життя як і він за 12 днів. Я плакала протягом усієї вистави потайки. Але вийшла з вірою у Бога та у щось дуже світле і приємне. Ця вистава не зможе нікого залишити байдужим. Треба дивитися періодично такі вистави, щоб ще раз зрозуміти, що життя — це дар, свято!