Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Оскар - Богу »
Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч.
На жаль, багатьом з нас, навіть дорослим, сьогодні частенько не вистачає терпіння, мудрості і вміння по-справжньому любити. А наш маленький герой за свій короткий вік пізнав ці складні науки, дійшов глибинної філософії життя. У листах до Бога, що їх пише Оскар, з одного боку – відображення дитячої безпосередності, а з іншого – безліч дорослих проблем, глибоких міркувань, розуміння таїни буття.
« Щоденник молодого лікаря »
Скорботний лист
« Шепіт вбивці »
Детектив
« Тату, ми всі в тумані »
Драма
« Довершений Чарлі »
Мелодрама
« Загадкові варіації »
Это очень трогательная история, которая нигого не оставит равнодушным. Спектакль вызывает такие эмоции как сострадание, сопереживание и жалость главному герою. Это спектакль рассказывает о 10 летнем мальчике, у которого неутешительный диагнос -рак. Здесь мы видим мальчика в период его нахождения в больнице. Оскар, так зовут главного героя, не по годам умен, он знает что ждёт его в будущем, но несмотря ни на что он заведит дружбу с пожилой женщиной Ружей и влюбляется в девочку в соседней палате. Он по детски непосредствен, готов ради любви на любой геройский поступок, совершая кучу ошибок, он поступает всегда мудро и осознанно. Оскар радуется малейшим мелочам в своей недолговечной жизни, он с восторгом слушает выдуманные истории Ружи, радуется малейшему общению со своей возлюбленной и веселой встречей Рождества. По просьбе Ружи он обращается к Богу со своими желаниями и мы видим как эти просьбы перерастают в настоящую Веру и любовь. Актеры очень хорошо передали свои образы. Невозможно было оторвать взгляда от Заслуженной артистки Валерии Чайковской, которая исполняла роль Розовой пани настолько живой, естественной и артистичной!
які емоції може викликати вистава про онкохвору 10-річну дитину у котрої залишилось 12 днів? відчай, натхнення вмінням дітей любити та цінувати життя, їх вмінням зрозуміти та прийти до Бога, встигнути прожити повноцінно-нафантазоване доросле життя в умовах обмеженої реальності (Оскар в лікарні за декілька днів встигнув полюбити, викликати ревнощі, одружитись, вибачити та зрозуміти батьків...) Проживаєш з Оскаром його життя і замислюєшся над тим, що не слід відкладати життя на завтра - можна не встигнути. вистава про онкохворого 10-річного хлопчика в лікарні. Світ закінчується для нього. він по-дитячому ненавидить своїх батьків, оскільки вони інакше, ніж раніше висловлюють свої почуття до нього - вони бояться хвороби і того, що нічим не можуть допомогти. Оскар домовляється з тітонькою Ружій про те, що кожен з відведених йому 12 днів він проживатиме як 10 років. Кожен день відповідає десятиріччю, в котрому відповідно до віку Оскар робить дорослий вчинок (закохався, одружився і т.д.). Щодня Оскар пише лист Богу і в ньому про щось просить, і за щось дякує. Оскар (Юрій Родіонов) постійно на сцені - щирий, довірливий, справжній 10-річний хлопчик!!!! Рожева пані (Валерія Чайковська) бездоганно передає образ, а крім того за сценою є голосом інших дітей з лікарні, батьків Оскара - Талант! Життя! Треба любити та цінувати життя! Вистава показує нам важливість розуміння, що час нам не належить - він тече і його не повернути! Тому любити, жити, творити, радіти треба сьогодні! Особняк Родзянко 1910 року! Відвідуючи театр, проходиш екскурсію по надзвичайно красивому будинку!
Життя Оскара - це коли 1 день як 10 років. І не важливо в якому віці людина помирає, якщо вона проживає увесь спектр почуттів - перший поцілунок, першу любов, одруження, зраду, втрату. Єдине чого не зрозумів Оскар - це щастя батьківства. Адже, щоб заводити дітей мало бажання. Потрібно ще й мати життя по переду. І не важливо скільки з тебе можна зробити біфштексів, головне - внутрішній світ. Жити залишилося зовсім мало. Але чи має значення кількість? Чи можливо щось інше? Ця маленька історія кинула дуже велику тінь і не залишила нікого байдужим. Одна з найкращих вистав, які мені доводилося бачити. І однозначно найкращий вечір у театрі. І цю атмосферу зробили не лише вступне слово Кужельного, гра акторів, але й реакція глядача. Вперше у моїй практиці після вистави один з присутніх попросив слово. Представився знайомим Валерії Чайковської (бабці Ружі), яку знає давно, але її гру бачить вперше. Емоційно прочитав вірш, частина якого написана 49 років тому в одному з кафе міста під час першого знайомства. Інша частина - протягом цієї вистави. Вулкан емоцій. Сльози на його очах лише підтверджують, що ця вистава варта того, щоб чекати 49 років. Виникло нестримне бажання перечитати "Оскар і рожева пані" і розповісти про враження від вистави усім знайомим.
Дуже зворушливо. Ніколи не чула про актора Юрія Родіонова. Для мене - він справжнє відкриття. Саме на ньому, дорослому, що грає 10-річного хлопця тримається вистава. І ти йому віриш, проживаєш усе життя як і він за 12 днів. Я плакала протягом усієї вистави потайки. Але вийшла з вірою у Бога та у щось дуже світле і приємне. Ця вистава не зможе нікого залишити байдужим. Треб дивитися періодично такі вистави, щоб ще раз зрозуміти, що життя - це дар, свято!
Олексій Кужельний вступив та навчався в Автодорожному інституті, де всі п’ять років керував художньою самодіяльністю. Потім три роки працював у конструкторському бюро і навіть до чогось там дослужився. А потім усе кинув і вступив до Київського театрального інституту. Оскільки був людиною вже цілком зрілою, то вести приємне студентське життя, коли сім’я забезпечує «тили», було не дуже зручно. Кужельний знайшов прийнятний для себе і цілком простий вихід: почав добре вчитися й отримував Ленінську стипендію (непогані на ті часи гроші). Потім — Вищі режисерські курси у майстерні Сергія Данченка. Потім одружився, як Олексій любить додавати, дуже вдало. Не все так вдало складалося в професії. Головний режисер фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» — звучить непогано, та й справу свою він робив досить винахідливо, але... І тоді він знову знаходить найбільш простий вихід: створює свій театр — майстерню театрального мистецтва «Сузір’я», у якій впродовж минулих п’ятнадцяти років переграли практично всі наші театральні зірки.
Кужельний О.П. започаткував у 1991 році перший в Україні Міжнародний театральний фестиваль «Київська Пастуна», у 1995 році Фестиваль камерних театрів «Сузір’я».
З 2001-2007 художній керівник Міжнародного мистецького фестивалю міст-побратимів «Київ Травневий».
За творчі успіхи та вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва був удостоєний звання Заслуженого артиста України (1992 р.), Народного артиста України (1997 р.), є Лауреатом Літературно-мистецької премії України ім.І.Котляревського, Премії Спілки театральних діячів ім. Володимира Блавацького (2001 р.), Літературної премії імені Андрія Малишка (2008 р.), Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (2010 р.), Орденом «За заслуги» III ступеня (2013 р.), Премії імені Сергія Данченка (2014 р.).
У 2003 р. нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради України, вищою київською міською нагородою – Знак Пошани і вищою нагородою Міністерства культури і мистецтв України – Почесний Знак «За вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва».
З 2012 р. – Голова Київського місцевого творчого відділення НСТД України.
З 2017 р. – член Наглядової ради Українського культурного фонду.
Головний балетмейстер Національного Академічного Драматичного театру ім. Івана Франка. 6-й Всеукраїнський фестиваль. «Тернопильськи театральні вечори. Дебют-2006 за пластику у виставі «Boa-constrictor» І.Франка Коломийський драм театр. Лауреат премії «Київська Пектораль» в номінації за краще пластичне рішення 2013 року «Перехрестні стежки» І. Франка і у 2013 році «Morituri te salutant».
Співпраця з українськими театрами:
Театр «Ательє 16» – «Ключа немає», Король Фрешет; Казанова , Марина Цвєтаєва (за п'єсами «Пригода» і «Фенікс»). «Тригрошова опера» Б. Брехта. «Самогубець» Ердмана, «Як важливо бути серйозним» Уайльда, «Кабаре «ХЛАМ» Аверченко, Теффі і Бухова, «Сестри Прозорови» Чехова (режисер Л. Зайкаускас), «Inferno. Пісня 35» Сартра. «В очікуванні Годо »Б. Брехт (реж Л.Зайкаускас).
Драматичний театр ім.І.Франка: «Енеїда» І.Котляревського, «Оскар і Рожева дама» Е.Шмітт, «Гамлет» В. Шекспір, «Модельяні» інсценізація Р.Держепільского і т.д
Сумській Драм театр ім.Щепкина «Лісова пісня» Леся Українка Коломийський театр ім. І.Озаркевича «Боа констріктор» І.Франка, «Вій» М. Гоголь і т.д, Львівський театр ім.Л.Курбаса: «Ножі в курях, або Спадок мірошніка» Девід Гарровер, «Благодарний Еродій» Григорій Сковорода, «Амнезія, або Маленькі подружні злочини»
Ерік-Емманюель Шмітт, «Так казав Заратустра» Ніцше/КЛІМ.
Львівський Національний Оперний театр: опера «Сільська честь» Маскані, «Циганський Барон» І. Штраус, Львівський Театр Юного Глядача: «Втеча з реальності» Т. Іващенко, «Таємниця буття» Т.Іващенко, театр ім. О. Кобилянської місто Чернівці «Солодка Даруся» М.Матіос, Театр Драми і Комедії на лівому березі: «Любов до трьох апельсинів» До Гоцці, «брешемо чисту правду »Х.Гербер, «Рожевий міст» Р.Уоллер, «Вася повинен зателефонувати» К. Рубіна, «Жіноча логіка» А.Крим, «Дні пролітають зі свистом» за п'єсою «Стара Зайчиха», «Любов на дотик» Леонард Герш, Київський театр «Сузір'я»: «Ассо та Піаф»; «Єсенін і Дункан» Т.Іващенко, «Випадкове танго »В.Аім, «Дивосвіт театр» М.Мітуа.
Брала участь в зйомках фільмів: «Orangelove» Алана Бадоєва, пластичне рішення у фільмі «Закохані в Київ» 2012 рік, цикл фільмів режисерів: «Туфлі» Д.Гамзінов;
«Останній день року» О.Борщевскій; Серіал «Остання електричка» А.Гресь хореограф постановник і т.д.
Була постановщиком відеокліпів для різних зірок українського шоу-бізнесу.
Приймала участь у телевізійних проектах Нового каналу, СТБ, 1+1.
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
У 2005 році закінчив Київський національний університет театру, кіно, і телебачення ім. Карпенко-Карого (майстерня В.Ставіцького).
Був актором Київського Театру юного глядача на Липках.
Закінчив у 2013 році Луганський державний інститут культури і мистецтв, курс В.Ю. Московченко.
З 2013 - студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «Режисура драми», курс К.М. Дубініна.
2008 - 2011 - артист Донецького обласного російського театру юного глядача (м.Макіївка).
2011 - 2015 - артист Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2015 року.
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
« Оскар - Богу »
