З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу
Оскар - Богу

« Оскар - Богу »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч.
На жаль, багатьом з нас, навіть дорослим, сьогодні частенько не вистачає терпіння, мудрості і вміння по-справжньому любити. А наш маленький герой за свій короткий вік пізнав ці складні науки, дійшов глибинної філософії життя. У листах до Бога, що їх пише Оскар, з одного боку – відображення дитячої безпосередності, а з іншого – безліч дорослих проблем, глибоких міркувань, розуміння таїни буття.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 45 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Балетмейстерка
Авторка музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Щоденник молодого лікаря

« Щоденник молодого лікаря »

Скорботний лист
Шепіт вбивці

« Шепіт вбивці »

Детектив
Тату, ми всі в тумані

« Тату, ми всі в тумані »

Драма
Три товариші

« Три товариші »

Над прірвою в житах

« Над прірвою в житах »

Відгуки
Ирина Ш.

Это очень трогательная история, которая нигого не оставит равнодушным. Спектакль вызывает такие эмоции как сострадание, сопереживание и жалость главному герою. Это спектакль рассказывает о 10 летнем мальчике, у которого неутешительный диагнос -рак. Здесь мы видим мальчика в период его нахождения в больнице. Оскар, так зовут главного героя, не по годам умен, он знает что ждёт его в будущем, но несмотря ни на что он заведит дружбу с пожилой женщиной Ружей и влюбляется в девочку в соседней палате. Он по детски непосредствен, готов ради любви на любой геройский поступок, совершая кучу ошибок, он поступает всегда мудро и осознанно. Оскар радуется малейшим мелочам в своей недолговечной жизни, он с восторгом слушает выдуманные истории Ружи, радуется малейшему общению со своей возлюбленной и веселой встречей Рождества. По просьбе Ружи он обращается к Богу со своими желаниями и мы видим как эти просьбы перерастают в настоящую Веру и любовь. Актеры очень хорошо передали свои образы. Невозможно было оторвать взгляда от Заслуженной артистки Валерии Чайковской, которая исполняла роль Розовой пани настолько живой, естественной и артистичной!

Наталя

які емоції може викликати вистава про онкохвору 10-річну дитину у котрої залишилось 12 днів? відчай, натхнення вмінням дітей любити та цінувати життя, їх вмінням зрозуміти та прийти до Бога, встигнути прожити повноцінно-нафантазоване доросле життя в умовах обмеженої реальності (Оскар в лікарні за декілька днів встигнув полюбити, викликати ревнощі, одружитись, вибачити та зрозуміти батьків...) Проживаєш з Оскаром його життя і замислюєшся над тим, що не слід відкладати життя на завтра - можна не встигнути. вистава про онкохворого 10-річного хлопчика в лікарні. Світ закінчується для нього. він по-дитячому ненавидить своїх батьків, оскільки вони інакше, ніж раніше висловлюють свої почуття до нього - вони бояться хвороби і того, що нічим не можуть допомогти. Оскар домовляється з тітонькою Ружій про те, що кожен з відведених йому 12 днів він проживатиме як 10 років. Кожен день відповідає десятиріччю, в котрому відповідно до віку Оскар робить дорослий вчинок (закохався, одружився і т.д.). Щодня Оскар пише лист Богу і в ньому про щось просить, і за щось дякує. Оскар (Юрій Родіонов) постійно на сцені - щирий, довірливий, справжній 10-річний хлопчик!!!! Рожева пані (Валерія Чайковська) бездоганно передає образ, а крім того за сценою є голосом інших дітей з лікарні, батьків Оскара - Талант! Життя! Треба любити та цінувати життя! Вистава показує нам важливість розуміння, що час нам не належить - він тече і його не повернути! Тому любити, жити, творити, радіти треба сьогодні! Особняк Родзянко 1910 року! Відвідуючи театр, проходиш екскурсію по надзвичайно красивому будинку!

Аліна

Життя Оскара - це коли 1 день як 10 років. І не важливо в якому віці людина помирає, якщо вона проживає увесь спектр почуттів - перший поцілунок, першу любов, одруження, зраду, втрату. Єдине чого не зрозумів Оскар - це щастя батьківства. Адже, щоб заводити дітей мало бажання. Потрібно ще й мати життя по переду. І не важливо скільки з тебе можна зробити біфштексів, головне - внутрішній світ. Жити залишилося зовсім мало. Але чи має значення кількість? Чи можливо щось інше? Ця маленька історія кинула дуже велику тінь і не залишила нікого байдужим. Одна з найкращих вистав, які мені доводилося бачити. І однозначно найкращий вечір у театрі. І цю атмосферу зробили не лише вступне слово Кужельного, гра акторів, але й реакція глядача. Вперше у моїй практиці після вистави один з присутніх попросив слово. Представився знайомим Валерії Чайковської (бабці Ружі), яку знає давно, але її гру бачить вперше. Емоційно прочитав вірш, частина якого написана 49 років тому в одному з кафе міста під час першого знайомства. Інша частина - протягом цієї вистави. Вулкан емоцій. Сльози на його очах лише підтверджують, що ця вистава варта того, щоб чекати 49 років. Виникло нестримне бажання перечитати "Оскар і рожева пані" і розповісти про враження від вистави усім знайомим.

Наталія Ц.

Дуже зворушливо. Ніколи не чула про актора Юрія Родіонова. Для мене - він справжнє відкриття. Саме на ньому, дорослому, що грає 10-річного хлопця тримається вистава. І ти йому віриш, проживаєш усе життя як і він за 12 днів. Я плакала протягом усієї вистави потайки. Але вийшла з вірою у Бога та у щось дуже світле і приємне. Ця вистава не зможе нікого залишити байдужим. Треб дивитися періодично такі вистави, щоб ще раз зрозуміти, що життя - це дар, свято!