« Оскар »
«Дорогий, Боже, мене звати Оскар, мені 10 років. Я підпалив кота, будинок, здається, навіть підсмажив червоних рибок. Це мій перший лист до тебе, бо раніше у мене не було часу через навчання».
Таким листом починається філософська вистава «Оскар». На вас чекають 12 щемливих, щирих, кумедних листів десятирічного невиліковно хворого хлопчика на ім'я Оскар.
Кожен з листів це звернення до Творця, просякнуте щирістю, іноді відчаєм, але більше – радістю відкриття цього неймовірного світу. У цих листах десятирічний хлопчик проживе ціле життя, наповнене ейфорією дорослішання, стриманністю зрілості та мудрістю старіння людини.
Свої останні 12 днів життя Оскар проведе у товаристві доволі непересічної пані – Рожевої Пані, котра і вигадала для хлопчика таку гру, аби він відчув усю повноту цього чудового дару – життя. Адже неважливо, скільки днів у твоєму житті, важливо, скільки життя у твоїх днях.
« Дядя Ваня »
Драма
« Полусмак останнього кохання »
« Кайдаші »
Трагікомедія
« За двома зайцями »
Комедія
« GOGOL. Пошук »
Швидше філософські роздуми, що таке життя людини. Життя, переживання дитини, яка дізналася, що жити залишилось 12 днів. Емоційна гра акторів- ляльок. Сцени відношення в сім'ях якібули подані в вигляді театру тіней++++ Від початку вистави був заданий настрій глядачу, через читання листа хворого хлопчика до бога. В залі було прохолодно, глядачам запропонували пледи.
було трохи моторошно, адже коли знаєш про онкологію про таку хворобу, наслідки і знаєш особисто людей які хворіли цією хворобою, дивитися було важко. Пісні "Земфіри" були дуууже в тему. Настрій і не нейтральний, і не байдужий. Наче як розгублений і водночас з купою думок в голові. сюжет цікавий, оскільки сюжет починається з кінця - потім тобі показують хронологію подій по порядку, а далі закінчується початком і все стає логічно. Не сподобалося те що в сюжеті озвучили тему статевого дозрівання та що ляльки між собою "переспали" - рекомендую замінити цей текст або упустити. раджу людям, які боряться за своє життя, для онкохворих, які 100% впевнені, що вилікуються. Для людей, які думають, що в них найгірше життя, хоча фізично вони здорові - щоб задумалися над не матеріальним.Актори чудово передали весь спектр емоцій ляльок як голосом так і рухами. Дівчина-актор грала за ТРИ ляльки - і це були різні емоції, різні рухи, різний голос - кожної ляльки. Немає пандусів в середині приміщення, але є ліфт, музей та лаундж зони. Трохи проблематично з освітленням подалі театру. А так місце чудове, в середині охайно та красиво. Є парковка, метро поруч, парк. Мінус в жіночій вбиральні не було туалетного паперу та не працювала сушка для рук, про те є пеленальний столик.
Сім років працював актором у Кримському театрі ляльок (Сімферополь) під керівництвом режисера Бориса Азарова.
У 1994 році залишає державний театр й засновує та очолює один з перших приватних театрів ляльок в Україні – театр казки «Арлекіно» (Сімферополь).
На запрошення Сергія Єфремова, художнього керівника Київського муніципального академічного театру ляльок, переїжджає до Київа на посаду режисера-постановника цього театру. Одночасно з цим працює над постановками в театрах України (Київ, Миколаїв, Одеса, Полтава, Сімферополь, Росії (Волгоград, Йошкар-Ола, Краснодар, Махачкала, Набережні Човни, Тула), Білорусі (Молодечно), Литві (Паневежис), Словаччині (Кошице) та інших. За власним визнанням, улюбленим автором є Ганс Крістіан Андерсен, казки якого стали основою більш ніж 10 поставлених ним вистав.
Крім режисерської роботи є громадським діячем. Декілька років займав посаду віце-президента та голови комісії з захисту професійних, соціальних і матеріальних інтересів членів UNIMA-Україна, театральний куратор проекту «Було не було».
Педагогічна діяльність. З 2008 року – викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені В. К. Карпенка-Карого). Спершу – другим режисером у майстра курсу Сергія Єфремова, згодом – самостійний набір курсу. Викладає слухачам спеціальностей «Актор театру ляльок» та «Режисура театру ляльок». Серед випускників – режисери Людмила Земелько (Вінницький обласний академічний театр ляльок), Марічка Власова (Запорізький обласний театр ляльок); актори Тетяна Казанцева, Павло Борисьонок, Марія Сеньків (дебют-2017 на професійній сцені – Зейнаб в мюзиклі «Алі-Баба») та інші.
Київський академічний театр ляльок – найстаріший театр ляльок України, заснований у жовтні 1927 року при Київському театрі для дітей ім. І. Франка (нинішній Театр юного глядача на Липках) за ініціативою народного артиста України О. І. Соломарського та І. С. Дєєвої. Перший театральний сезон було відкрито двома виставами – «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим в інсценізації П. Щербатипського.
Сучасний Київський державний театр ляльок гідний своїх славних попередників. Глибоке розуміння сучасного лялькового театру, велика творча культура, яскрава образність та поетичність відрізняють Київський державний академічний театр ляльок серед інших театрів.
З 60-х років художнє керівництво театру здійснює учень професора М. М. Корольова, народний артист України, заслужений діяч культури Польщі Ю. І. Сікало. За його ініціативою при театрі було відкрито студію з підготовки акторів-лялькарів, а при Київському коледжі естрадно-циркового мистецтва – спецкурси «Актор з лялькою на естраді» та «Актор тетру ляльок».
Надзвичайно високий професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і драматурга. Результатом щоденної наполегливої і напруженої праці творчого колективу театру є великий репертуар, де представлені кращі здобутки української та світової лялькової драматургії.
Трупа театру налічує 24 талановитих високопрофесійних акторів-ляльководів, випускників творчих навчальних закладів України. Серед них є провідні майстри сцени, які передають свій унікальний творчий досвід обдарованній молоді.
30 жовтня 2002 року Рішенням Колегії Міністерства культури і мистецтв України за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва Київському державному театру ляльок надано статус академічного театру.
« Оскар »
