Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Осінній рок-н-рол »
Унікальний спільний проєкт Херсонського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша та Херсонського державного університету – вистава «Осінній рок-н-рол» за п’єсою Міхаїла Хейфеца «Рок-н-рол на заході».
Що таке самотність? Вона солона, як сльоза? Чи, можливо, пахне осінню? Як віднайти свою рідну душу в цьому світі? Чи потрібно її шукати?
На ці питання людство намагається відповісти вже тисячі років. Їх і піднімає у виставі режисер, заслужена артистка України Тетяна Аркушенко.
Знайти свою людину можна у будь-якому віці. Герої вистави – Він і Вона – хочуть оволодіти мистецтвом танцю. Випадкова зустріч змінює їх життєві шляхи, адже тепер треба вчитись і танцювати, і любити. Кохання, як і танець, не має кордонів і меж, його просто потрібно відчути серцем. Адже в 45 життя тільки починається!
Ініціатори проекту – ректор ХДУ, професор, заслужений працівник освіти України Олександр Співаковський, генеральний директор-художній керівник ХОАМДТ ім. Миколи Куліша, народний артист України Олександр Книга.
Автор п’єси «Рок-н-рол на заході» - Міхаїл Хейфец (Ізраїль).
Інтелігентна московська сім’я зовні має цілком благопристойний «фасад». Але близькі люди в ній вже давно стали чужими один одному. В цьому «благородному сімействі» назріває скандал: з’ясовується, що зовсім юна незаміжня дочка-піаністка чекає дитину. Протягує обірвані ниточки тепла і розуміння між батьками і дітьми бабуся – людина мудра і тонка, чия молодість пройшла в Петрограді епохи декадансу. Бабуся буквально шокує всіх розповідями про заборонені плоди богемного життя: кохання утрьох, куріння опіуму, оргазм. Загалом, про таку бабусю можна лише мріяти! Вона перетворить цей манірний дім на веселу божевільню, викине декілька запаморочливих фортелів і врешті-решт зробить все, щоб з’єднати люблячі серця. У виставі звучать вірші Костянтинтина Бальмонта та музика Франца Шуберта.
Так що ж таке це саме «єврейське щастя» знають всі і в той же час не знає ніхто, навіть самі шукачі цього самого щастя. Тому не поспішайте ні плакати, ні сміятися. Не поспішайте і висновки передчасно робити. Зазвичай ми настільки сліпі, що не бачимо факту того, що володіємо всіма необхідними якостями, щоб стати щасливими. Ось так і герой дійства "Ревізія-Шмавізія" не помічає, що щастя весь цей час було поруч. Вистава «Ревізія-Шмавізія» це заключна частина трилогії Анатолія Крима «Розповіді про єврейське щастя». Подивившись виставу, ви переконаєтеся, що ніяке воно не єврейське, хоча і написана розповідь з неповторним гумором і колоритом, на який здатний тільки дуже талановитий автор.
Що таке сім’я? Щоб знайти відповідь на це запитання запрошуємо зазирнути в шпарини старого будинку. Ми підглядатимемо за життям сім’ї, що проживає в Україні в 90-х роках. Сім’ї, в якій поєднують своє буття три покоління. Неминучий супротив батьків та дітей. Те, що мало величезне значення для старшого покоління, дуже швидко перестає цінуватись їх нащадками. Ми перемістимось в часи розпаду СРСР, саме тоді коли Америка почала з’являтись на полицях наших магазинів, на зломі часів, при зміні правлінь. І давайте уявимо, що всі актори будуть в масках? В модернових масках «Commedia dell’Arte». Як же без них? Адже, режисер цієї вистави – Маттео Спіацці (Італія). Рецензія на виставу тут.
Майже водевільні події, старі і вічно нові життєві історії в запитаннях та відповідях, взяті зі сторінок «Строкатих оповідань» Антоші Чехонте (він же – Людина без селезінки) 1880-х років. Це своєрідний колаж з міні-вистав, в основу якого лягли чеховські оповідання: «Дочка Альбіону», «Довгий язик», «Обиватель», «Гаманець», «Комік». Кожна займає хвилин п'ятнадцять-двадцять, але за цей час герої виявляють в собі такі емоції і почуття, про які вони самі вважали за краще б мовчати. На жаль, у цілком симпатичних людей оголюються далеко не найкращі якості, і для цього достатньо одного, нехай навіть незначного, випадку. Яка подія може пустити навскіс життя успішного громадського урядовця і його дружини? Яка ситуація перетворює нерозлучних друзів у тварин, готових перегризти один одному горло? Що ж сталося такого, що в невинних очах молоденької дружини чоловік раптом виразно побачив розпусту? Чому відставний військовий, мирно розмовляючи з гостем, так раптово вибухнув гнівом? «Дрібниці життя» – це концентрат. Емоцій, почуттів, подій. А концентрат, як відомо, треба споживати маленькими дозами. Щоб не стало погано. Від думки, що людська натура слабка перед спокусами до такої міри, що сама навіть не підозрює цього. Виставу створено на основі самостійних робіт, зроблених артистами театру. У виставі звучать старовинні російські романси: «Сховався місяць за хмаринку» (музика О. Дюбюка на слова В. Чуєвського), «Бубонці» (музика В. Бакалейникова на слова О. Кусікова), «Тебе віднімуть у мене!» (Музика і слова Саші Давидова, він же О.Карапетян).
Як часто ми не можемо усвідомити свого щастя, вічно незадоволені собою та іншими, висуваємо претензії - нас, мовляв, недостатньо люблять, не цінують, не розуміють... І в один момент, піддавшись скороминущій пристрасті, яка, як нам здається, і є те саме справжнє почуття, спалюємо мости, знищуємо все, що створювалося власними руками. А коли приходить протверезіння, поспішаємо назад, склеїти уламки колишнього життя в надії повернутися і повернути. У такій ситуації опинилася Юлія, героїня п'єси "У цьому милому, старому домі", створеній видатним драматургом Олексієм Арбузовим у другій половині двадцятого століття і прочитаній Михайлом Резніковичем разом з акторами театру на початку століття двадцять першого. Це четверте звернення режисера до драматургії всесвітньо відомого автора. Між минулим та Юлією розверзлася безодня, час затягнув глибокі сердечні рани, а чоловік, залишений Юлією в цьому минулому, впорався і з ситуацією, і з собою, і своїм болем відкрив своє серце для нового кохання. Повернувшись за давно залишеним та легко забутим почуттям, вона розуміє, що назад дороги немає. І хоча в цьому милому старому будинку все для неї рідне, вона тут вже чужа. Запізнилася... Її поїзд "промчав, на стиках брязкаючи, замовкли колишні оркестри". Її місце у серці чоловіка, покинутого нею, зайняла інша. І звуть цю іншу, яка подарувала йому надію і любов - Ніна, - світла, відчайдушна дівчина, смішна і зворушлива. Інша. І наш герой, - Костянтин, - розчинився в ній, не залишивши колишній дружині ні можливості, ні шансу на відновлення минулих стосунків. Навіть діти, їхні спільні діти - Юлії і Гусятникова, що встигли подорослішати за час розлуки, - дозволили новому коханню батька: «БУТИ». Як проявить себе Юлія в сформованій ситуації? Чи вистачить благородства, жертовності та розуміння? Чи зуміє вона дозволити бути щасливим тому, кого, колись не роздумуючи, поранила, чи буде відстоювати своє право на сімейне щастя і любов?
1981р. закінчив Херсонське училище культури, режисер самодіяльного театрального колективу, клубний працівник;
1985 р. - Херсонський педагогічний інститут ім. Н.К. Крупської спеціальність російська мова та література;
2013 р. - Одеський національний політехнічний університет спеціальність культурологія.
З 1998-го працює деканом факультету культури і мистецтв Херсонського державного університету. За час роботи посприяв відкриттю у ВУЗі мистецьких спеціальностей: хореографія, образотворче мистецтво, музичне мистецтво, культурологія. Має особистий внесок в організацію і проведення комплексних культурно-мистецьких заходів, а саме: Всеукраїнських фестивалів-конкурсів; міських, обласних концертів тощо.
Микола Григорович, разом зі студентами факультету вже 12 років поспіль проводить обласні благодійні заходи для дітей з соціальних груп та дітей учасників АТО до дня Святого Миколая та Великодня. Є режисером-постановником святкових концертів до Дня міста Херсона.
Левченко М.Г. опублікував більше 100 наукових праць, з них: співавторство у колективній монографії «Management of modern socio-economic systems. – Collective monograph» (Kaunas, Lithuania), навчальний посібник «Українська художня культура» з грифом Міністерства освіти і науки України, наукові статті тощо.
Нагороди:
- З 1998-го Відмінник освіти України.
- Почесна грамота Міністерства освіти України.
- Орден «За заслуги» III ступеня
- Нагрудним знаком Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури».
Задіяний у виставах херсонського театру: «Пам'ять серця» - Військовий офіцер, «Ревизор» - Земляника (На «Мельпомені Таврії» нагороджений за кращу чоловічу роль другого плану); «Осінній рок-н-рол» - Він.
«Осінній рок-н-рол» за п’єсою Міхаїла Хейфеца «Рок-н-рол на заході».- унікальний спільний проєкт Херсонського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша та Херсонського державного університету. Ініціатори проекту – ректор ХДУ, професор, заслужений працівник освіти України Олександр Співаковський, генеральний директор-художній керівник ХОАМДТ ім. Миколи Куліша, народний артист України Олександр Книга.
Корінна херсонка, у 1972 році закінчила Херсонське училище культури – освоїла фах режисера самодіяльних колективів. Через рік була зачислена актрисою Херсонського театру ляльок, де працювала до 1979-го. У 1978-му отримала грамоту та премію Міністерства культури за «Кращу жіночу роль» – Балеринки у виставі «Стійкий олов'яний солдатик» Андерсена (режисер – Н.Бучма).
Після працювала актрисою у Київському державному театрі ляльок (нині – Київському академічному театрі ляльок), Чернігівському театрі ляльок (нині – ім.А.П.Довженка), Миколаївському театрі ляльок (нині – Миколаївський академічний обласний театр ляльок).
Була однією із засновників Севастопольського театру-студії «В гостях у Севы» при міському управлінні культури, який працював у Севастополі та об’їздив весь Крим у період із 1990 до 1998р. Театр приймав участь у фестивалі «Херсонеські ігри». За час існування колектив театру-студії поставив 12 вистав для дітей. Паралельно Олександра Тарновська вела програму на севастопольському телебаченні – вчила дітей правила дорожнього руху, протипожежній безпеці, правилам поведінки на воді в образах Івасика Телесика, Підступного Сірника, Гусеня Дорофея та хлопчиська Севи Севастопольського…
У 1998-му повернулась до Херсона. Влітку 1999-го почала працювати у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім.М.Куліша. Влаштувалася завідувачем трупи, а також артисткою драми – приймала участь у дитячих виставах в образі Міккі Мауса, тітоньку Тілі-Мілі-Трям, Феї-чарівниці міста. Зокрема, її бачили у казках: «Антошка і гармошка», «Таємниця забутого короля», «Фабрика зірок Діда Мороза», «Баба Яга і компанія» та інші.
За 21 рік роботи у театрі задіяна у низці вистав театру. Зокрема, «Як стати героєм» - Біль; «За двома зайцями» - Марта; «Моя дорога Сільвія» - Леслі; «Як у нас на Україні…» тощо. А також, як артистка розмовного жанру приймала участь у театралізованих концертних програмах.
У виставі «Осінній рок-н-рол» виконала роль жінки. «Осінній рок-н-рол» за п’єсою Міхаїла Хейфеца «Рок-н-рол на заході» – унікальний спільний проєкт Херсонського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша та Херсонського державного університету. Ініціатори проекту – ректор ХДУ, професор, заслужений працівник освіти України Олександр Співаковський, генеральний директор-художній керівник ХОАМДТ ім. Миколи Куліша, народний артист України Олександр Книга.
Має у доробку моновиставу – «Монолог актриси». У 2017 році Олександра Тарновська возила її у Німеччину (м. Дюссельдорф, Бохум). У серпні 2018-го представляла Україну з моновиставою на театральному фестивалі "Перекресток" у Литві (м. Друскінінкай).
У вересні 2018-го «Монолог актриси» було показано на благодійних засадах за ініціативою Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю «Велід» у приміщенні Херсонської обласної державної адміністрації (до того моменту у сесійні залі вистави не показували). Того ж року моновистава взяла участь у грантовому проєкті «Театральний абонемент у бібліотеці». Проєкт було реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Вистава об’їздила Херсонщину.
У 2019-му артистка гастролювала з «Монологом актриси» в Ізраїлі (Ашкелон, Нетанья). Цього ж року презентувала моновиставу на XVI-му міжнародному театральному фестивалі жіночих монодрам "Марія" (м.Київ, театр ім.І.Франка).
За роки сценічної діяльності гастролювала областями України та державами близького зарубіжжя. Зокрема, Алтай, Молдовія, Грузія, Абхазія, Чечено-Інгушетії (нині-Чечня), Осетія, Краснодарський край тощо.
Понад 20 років очолює Національну спілку театральних діячів України у Херсонській області та опікується акторами, які знаходяться на почесному відпочинку.
Мама двох дітей.
Херсонщина – край театральний, місто корифеїв. Саме тут починали свою творчу діяльність великі постаті української сцени – Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, навіть знані російські діячі Юрій Шумський та Всеволод Мейєрхольд колись працювали саме в Херсонському театрі.
Херсонський театр існує із 1823 року. Дворяни Херсонської губернії викупили будинок генерала Лобрі і пристосували його під театр. Артисти-аматори протягом майже 50 років грали в цьому приміщенні.
У 1883 році було вирішено розпочати будівництво нового театру у Херсоні, а вже у 1889 році відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення. Під час війни це приміщення було зруйновано і в 1962 році на тому ж місці було збудовано новий театр.
Нині у театрі існують такі театральні майданчики: велика сцена театру, театр-кафе, сцена «Під дахом», сцена «Під сценою», сцена на сцені, деякі вистави показують просто неба – на сцені Лісового театру (база зеленого туризму «Чумацька криниця»).
Протягом сезону у театрі народжується від 10 до 16 прем’єрних вистав. Творчий склад із успіхом гастролює теренами нашої держави та великими просторами Європи.
Із 1999-го року до Херсона приїжджають десятки театрів із різних областей України та інших держав на Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».
« Осінній рок-н-рол »
